ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року

м. Харків

Справа № 643/6591/13-ц

Провадження № 22-ц/818/1539/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Бурлака І. В. Колтунової А. І.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника акціонерного товариства «Харківобленерго» Бєлої Ірини Миколаївни та ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року в складі судді Сугачової О.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерної компанії «Харківобленерго», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4 , звернувся до суду 30.04.2013 із позовом, в якому, з урахуванням подальших уточнень, просив визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вступний електричний кабель (кабельну лінію) 0,4кВ, що йде від ТП616, піднімається по сходових клітинах на третій поверх і заходить до електрошафи ВРУ 0,4кВ в приміщенні, що належить ОСОБА_3 у нежитловій будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на електрошафу ВРУ 0,4 кВ, яка розташована на третьому поверсі в приміщенні, належному ОСОБА_3 у нежитловій будівлі за адресою АДРЕСА_2 та до якої заходить вступна електрична кабельна лінія 0,4 кВ від ТП616; визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на вступний електричний кабель (кабельну лінію) АВВГ-1кВ,4х35кв.мм, L=15м, що йде від електрошафи ВРУ 0,4кВ з приміщення, належного ОСОБА_3 , третього поверху на перший поверх в приміщення, що належить ОСОБА_4 (приміщення коридору «25») у нежитловій будівлі літ. А-5, розташованій за адресою АДРЕСА_2 ; зобов`язати Акціонерну Компанію «Харківобленерго» розділити дозволену потужність 35кВт трьохфазного електроживлення, виділену для нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , згідно технічних умов ТУ №11/616 від 05.04.2002 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на дві рівні частини - по 17,5 кВт кожному; зобов`язати Акціонерну Компанію "Харківобленерго" укласти договір про користування електричною енергією з ОСОБА_4 по існуючому вводу на підставі технічних умов ТУ 11/616 від 05.04.2002р., але з потужністю 17,5 кВт у виділених та зареєстрованих за ним на праві приватної власності нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_2 .

Під час розгляду справи судом, в зв`язку із переходом права власності на нежитлові приміщення у нежитловій будівлі літ. А-5, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 згідно умов договору дарування від 18.092017, на підставі ухвали Московського районного суду від 14.12.2017 проведено заміну позивача на ОСОБА_2 як нового власника нежитлових приміщень.

Позивач ОСОБА_2 , уточнивши 05.01.2018 позовні вимоги, просила суд визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вступну електричну кабельну лінію 0,4 кВ, що йде від ТП616, піднімається по сходових клітинах на 3-й поверх і заходить до електрошафи ВРУ 0,4кВ в приміщенні, що належить ОСОБА_3 у нежитловій будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вступний електричний кабель АВВГ,4х35мм2,L=15м, що йде з електрошафи ВРУ 0,4 кВ приміщення ФОП ОСОБА_3 3-го поверху на 1-ий поверх в приміщення, що належать ОСОБА_2 (приміщення коридору 25), у нежитловій будівлі літ. А-5, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати АК "Харківобленерго" розділити ліміт 35кВт дозволенної потужності, виділеної для електропостачання нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 ) згідно технічних умов ТУ №11/616 від 05.04.2002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на дві рівні частини, тобто по 17,5 кВт кожному, укласти договір про користування електричною енергією з ОСОБА_2 в виділених і зареєстрованих за ним приватних нежитлових приміщеннях: підвалу №29,30, 1-го поверху-частини торгівельну залу 20, №21-25,33,34 на підставі технічних умов ТУ 11/616 від 05.04.2002р., але з потужністю 17,5 кВт по існуючому вводу від ТП 616 та проекту реконструкції кабельних мереж НПФ «Азімут-Сервіс» від 2002, який зобов`язати АК «Харківобленерго» долучити до договору з ОСОБА_4 з попередніх договорів на постачання електроенергії №036851 від 14.02.03 та №03-7060 від 02.04.2004; визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на електрошафу ВРУ 0,4 кВ, до якої заходить вступна електрична кабельна лінія 0,4 кВ. від ТП616 та яка розташована на третьому поверсі в приміщенні ОСОБА_3 у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути солідарно судові витрати з Акціонерної Компанії "Харківобленерго" та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 18.03.2002 ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 18.03.2002 придбали у рівних частках підвал та частину 1-го поверху у нежитловій будівлі літ. А-5, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . Придбані приміщення були обладнані електроенергією по кабельній мережі від підстанції ТП 616, які є невід`ємною частиною придбаних приміщень, та дозволяють використання цих приміщень за призначенням. Тому позивач вважає кабельні мережі спільною власністю власників нежитлових приміщень, яку вони набули після укладання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.03.2002. У 2012 ОСОБА_4 звертався до суду з вимогою про виділ майна. 17.04.2013 апеляційний суд Харківської області ухвалив рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24.04.2012 в частині позовних вимог ОСОБА_4 про виділ частки в праві спільної власності змінив. Виділено зі спільної часткової власності ОСОБА_4 нежитлові приміщення у нежитловій будівлі літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_2 площею 266,05 кв.м, що відповідає його ідеальній частці, а саме з приміщень підвалу підсобне приміщення «29», площею 26,4 кв.м, сходову клітину «30» площею 15,6 кв.м. З приміщень першого поверху частину торгівельного залу «20» площею 185,35 кв.м., вбиральню «21» площею 13 кв.м, душ «22» площею 1,7 кв.м, вмивальник «23» площею 2,6 кв.м, вбиральню «24» площею 1,8 кв.м, коридор «25» площею 5,3 кв.м., кабінет «33» площею 11,2 кв.м., сходову клітину «34» площею 14,8 кв.м. 30.04.2016 ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення: підвалу №29,30, першого поверху - частина торгівельного залу 20,№21,22,23,24, коридор 25, №33, 34 загальною площею 266,05 кв.м. В подальшому право власності на нежитлові приміщення у нежитловій будівлі літ. А-5, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 набула ОСОБА_2 . на підставі договору дарування від 18.09.2017.Свого часу ОСОБА_4 отримані та виконані технічні умови № 11/616 від 05.04.2002, сплачені необхідні платежі щодо технічних умов на отримання трьохфазного електропостачання приміщень з потужністю 35 кВт по ІІІ категорії надійності по існуючому вводу від ТП 616. На підставі цих технічних умов між ОСОБА_4 та АК «Харківобленерго» укладався договір № 036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003, який був розірваний в односторонньому порядку АК «Харківобленерго» з невідомих позивачу причин. 02.04.2004 укладено договір про постачання електричної енергії № 03-7060 між ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго» на підставі технічних умов № 11/616 від 18.12.2003, згоди на укладання якого ОСОБА_4 не давав, що призвело до неможливості використання належних позивачу приміщень через відсутність їх електрифікації. Звернувшись до АК «Харківобленерго» з заявою про укладання нового окремого договору про постачання електричної енергії до своїх нежитлових приміщень по існуючому вводу на підставі технічних умов ТУ 11/616 від 05.04.2002, але з потужністю 17,5 кВт, ОСОБА_4 , отримав відмову, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_4 , позовні вимоги ОСОБА_2 в їх остаточній редакції підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на факти та обставини, наведені вище.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що відповідно до ст.367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється. Тому він вважав, що кабельні мережі після розподілу нежитлових приміщень між співвласниками належать лише ОСОБА_1

Представник АК «Харківобленерго», ОСОБА_6 , позовні вимоги не визнала. У письмових запереченнях на позовну заяву зазначила, що компанія у повному обсязі виконує умови договору від 02.04.2004 № 03-7060 з ФОП ОСОБА_1 та постачає електричну енергію до межі балансової належності в ТП 616 та через кабельну лінію споживача у нежитлову будівлю. Розподіл електропостачання між споживачами визначають проектні рішення. Тому, на думку компанії, конфлікт між співвласниками має бути вирішений розподілом електрообладнання між власниками. В судовому засіданні окремо зазначила, що існує можливість для ОСОБА_2 стати субспоживачем електричної енергії від ОСОБА_1 , але лише за наявністю згоди на це ОСОБА_1 при цьому представник відповідача посилалась на неможливість надання суду копії проекту електропостачання НПФ «Азімут-Сервіс» від 2002 на виконання ухвали суду про забезпечення позову, згідно відповіді АК «Харківобленерго», через відсутність цього документу у енергопостачальника.

Представник третьої особи - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року позовну заяву задоволено.

Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вступну електричну кабельну лінію 0,4кВ., що йде від ТП616, піднімається по сходових клітинах на 3-й поверх і заходить до електрошафи ВРУ 0,4кВ. в приміщення ОСОБА_3 у нежитловій будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вступний електричний кабель АВВГ 4х35кв.мм, L=15м., що йде з електрошафи ВРУ 0,4кВ. приміщення ФОП ОСОБА_3 3-го поверху на 1-1 поверх в приміщення ОСОБА_2 (приміщення коридору 25), у нежитловій будівлі літ. А -5, розташованої в АДРЕСА_2 .

Зобов`язано АК «Харківобленерго» розділити ліміт 35кВТ дозволеної потужності, виділеної для електропостачання нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 ) згідно технічних умов ТУ №11/616 від 05.04.2002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на дві рівні частини, тобто по 17,5кВ кожному, укласти договір про користування електричною енергією з ОСОБА_2 у виділених і зареєстрованих за нею приватних нежитлових приміщенням: підвалу №29,30, 1-го поверху-частини торгівельної зали 20, № 21-25, 33, 34 на підставі технічних умов ТУ 11/616 від 05.04.2002, але з потужністю 17,5 кВт по існуючому вводу від ТП 616 та проекту електропостачання НПФ «Азімут-Сервіс» від 2002 необхідні для укладання договору на постачання електричної енергії витяги з якого зобов`язати АК «Харківобленерго» долучити до договору на постачання електричної енергії між АК «Харківобленерго» та ОСОБА_2 з попередніх договорів на постачання електроенергії до нежитлових приміщень м . АДРЕСА_2 - №036851 від 14.02.2003 та №03-7060 від 02.04.2004.

Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на електрошафу ВРУ 0,4кВ, до якої заходить вступна електрична кабельна лінія 0,4 кВ від ТП616 та яка розташована на 3-му поверсі у приміщенні ОСОБА_3 , у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішено питання про судові витрати.

На рішення суду представник АТ «Харківобленерго» та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги в яких просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі АТ «Харківобленерго» зазначає, що з 01 січня 2019 року товариство не вправі здійснювати постачання електричної енергії, а укладання договорів здійснювалось до 01 грудня 2018 року. При ухвалені судового рішення помилково застосував ст. 25 ЗУ «Про електроенергетику» та Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 20 червня 2018 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в результаті поділу спільного майна між співвласниками відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України, право спільної часткової власності на нього припинилось. У разі даного поділу, утворилися два самостійні об`єкти права власності, до яких відійшли всі ті їх конструктивні складові частини та матеріальні елементи з яких вони фізично складаються. Суд порушив його право на належне йому на праві приватної власності майно.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Харківобленерго» ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі можуть вплинути на порядок виконання рішення, але жодним чином не спростовує його правильність чи повноту.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення з`явившихся учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 18.03.2002 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 18.03.2002, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А., було придбано у приватного підприємства «НАДІМА» (в особі директора ОСОБА_7) у рівних частках: підвал - приміщення 29-30; 1-й поверх - приміщення 10-21, 21а, 22-33, 33а, 34, 70, загальною площею 491,2 кв.м. у нежитловій будівлі літ. А-5, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 .

Такі обставини підтверджено копією договору про купівлю-продаж нежитлового приміщення від 18.03.2002 (т.1 а.с.16).

Як стверджував первісний позивач, і не заперечувалось відповідачами у справі, придбані приміщення є електрифікованими, тобто підключені до мережі електропостачання по кабельній мережі від підстанції ТП 616.

14 лютого 2003 року між ОСОБА_4 та АК «Харківобленерго» укладеного договір на користування електричною енергією.

02 квітня 2004 року між АК «Харківобленерго» та ОСОБА_1 укладений договір № 03-7060 про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

21 листопада 2005 року між АК «Харківобленерго» та ОСОБА_3 укладений договір від 21 листопада 2005 року № 03-7424 про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на підставі технічних умов ТУ 11/616 від 05.04.2002 здійснюється електропостачання приміщень по АДРЕСА_2 з потужністю 35 кВт по ІІІ категорії надійності по існуючому вводу від ТП 616, згідно ТУ 11/616 від 05.04.2002

Згідно Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року передбачено, що технічні умови на приєднання нових електроустановок, збільшення електричної потужності або зміни вимог до надійності електропостачання споживачів видаються електропередавальною організацією, до мереж якої приєднуються нові чи додаткові потужності.

Пунктами 2.4, 2.5 Правил, передбачено, що в технічних умовах на підключення електроустановок споживача визначаються: а) точки підключення (підстанція, електростанція або лінії електропередачі, розподільче обладнання, секції розподільчого обладнання, комірки), напруга, на якій мають бути виконані повітряні або кабельні лінії, що живлять об`єкт, очікуваний рівень напруги в точках підключення; в окремих випадках визначається необхідність розробки варіанту спорудження ТЕЦ на базі теплового споживання або розробки варіантів схеми живлення мережі; б) прогнозовані межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності; в) обґрунтовані вимоги щодо підсилення існуючої мережі у зв`язку з підключенням нового споживача (збільшення перерізу проводів, потужності трансформаторів, спорудження нових об`єктів мережі тощо); г) вимоги до компенсації реактивної потужності; д) вимоги до обліку електроенергії; е) характеристики мережі електропередавальної організації в точці підключення споживача, необхідні для вибору типу і потужності засобів поліпшення якості електроенергії; є) спеціальні вимоги щодо встановлення стабілізуючих пристроїв і приладів контролю якості електричної енергії у її приймачів згідно з державним стандартом; ж) вимоги щодо регулювання добового графіка навантаження; з) обґрунтовані вимоги до автоматичного частотного розвантаження (АЧР), системної протиаварійної автоматики (СПА); и) специфічні вимоги щодо електроустановок споживачів, до яких приєднуються лінії живлення електропередавальної організації (необхідність резервного живлення, автоматичного захисту на вводах, допустимість паралельної роботи живильних ліній, виділення відповідальних навантажень на окремі резервні лінії живлення для збереження електроживлення цих струмоприймачів при виникненні дефіциту потужності в енергосистемі і т.п.); і) резервна потужність для споживачів, які будуть підключені у перспективі на договірних умовах; ї) режим роботи електротермічного устаткування, систем електричного опалення і електроводонагрівання; й) термін дії технічних умов; к) вартість або умови визначення вартості підключення; л) розрахункові значення струмів короткого замикання, вимоги до релейного захисту, автоматики, зв`язку, ізоляції і захисту від перенапруги; м) рекомендації щодо використання типових проектів електроустановок; н) інші обґрунтовані вимоги, необхідні для виконання проекту електропостачання. Виконання технічних умов на підключення є обов`язковим для всіх споживачів і проектних організацій, яким доручається виконання проекту електропостачання.

Наявні в матеріалах справи докази не містять ТУ 11/616 від 05.04.2002, а містять лише численні посилання на них та відповіді на запити необхідні для видачі технічним умов та укладання відповідного договору.

Аналогічним чином в матеріалах справи відсутній проект електропостачання НПФ «Азімут-Сервіс» від 2002 року на підставі якого позивач просить зобов`язати АК «Харківобленерго» укласти відповідний договір.

Під час апеляційного розгляду справи сторонам було роз`яснено необхідність подання доказів для обґрунтування позовних вимог або заперечень на них.

В судовому засіданні 23 липня 2019 року задоволено клопотання представника ОСОБА_8 - адвоката Смілянського Я.Г. про витребування з Московського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виділ частки в праві спільної власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та стягнення моральної шкоди (справа № 2-886/11).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування та розпорядження своїм майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Виділено зі спільної сумісної власності ОСОБА_4 нежитлові приміщення площею 266,05 кв.м, що відповідає його ідеальній частці, а саме:

З приміщень першого поверху: частина торгівельного залу «20»площею 186, 95 кв. м; склад «28»площею 40.2 кв.м; кабінет «29»площею 12.9 кв.м; каса «30»площею 5,0 кв.м; побутове приміщення «31»площею 8,7 кв.м; коридор «32»площею 3.7 кв.м; тамбур «70»площею 8,6 кв.м.

Виділено зі спільної сумісної власності ОСОБА_1 нежитлові приміщення площею 266, 05 кв.м, що відповідає його ідеальній частці, а саме:

З приміщень підвалу: підсобне приміщення «29» площею 26.4 кв.м; сходова клітка «30» площею 15.6 кв, м; з приміщень першого поверху: частина торгівельному залу «20» площею 185,35 кв.м; вбиральня «21»площею 1,3 кв.м; душ «22»площею 1.7 кв.м; вмивальник «23» площею 2, 6 кв.м; вбиральня «24» площею 1.8 кв.м; коридор «25»площею 5.3 кв.м; кабінет «33»площею 11.2 кв.м; сходова клітка «34» площею 14.8 кв.м.

Зобов`язано сторони провести наступні необхідні для розподілу будівлі переобладнання:закласти дверні прорізи між приміщення першого поверху «31»та «25», «32» та «25»; улаштувати дверний проріз між приміщенням першого поверху «20б», що утворилося, та сходовою кліткою першого поверху «34»; Улаштувати дверний проріз між приміщенням першого поверху «28»та приміщення «29»; у приміщенні «20»улаштувати цегляну перегородку товщиною 0.12 м на відстані 15.69 м та 6.12 м від існуючих поперечних стін.

Матеріальні витрати за п.п. 1, 3, 4 покладено на ОСОБА_4 , за п. 2 -на ОСОБА_1

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод в обладнанні приміщень ОСОБА_4 самостійними системами водопостачання, каналізації, опалення, електропостачання, надавши можливість приєднатися до мереж. Зобов`язати сторони не чинити перешкод в оформленні та узгодженні дозволу на переобладнання будівлі в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно частин 4, ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судовим розглядом у справі № 2-886/11 встановлено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 грудня 2011 року виділ в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , є можливим. У висновку судової будівельно-технічної експертизи запропоновано 3 варіанти поділу майна. Позивач просить здійснити розподіл приміщень за варіантом №2.

Всі три варіанти експертизи передбачали обладнати приміщення першого та другого співвласників самостійними системами, водопостачання, каналізації, опалення, електропостачання.

Під час проведення експертизи судовим експертом враховано будівельні конструкції будинку, в тому числі інженерне обладнання (система опалення, водопроводу, каналізації, електропостачання) та зроблено відповідний висновок щодо інженерного обладнання при його поділі (т. 1 а.с. 60-95 справа № 2-886/11).

Не погоджуючись з рішенням суду 16 травня 2012 року ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року скасовано. У задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів які б підтверджували узгодження вказаних переобладнань з відповідними інстанціями відповідно до висновків експертизи (т.1 а.с. 174 справа № 2-886/11).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2012 року касаційна скарга ОСОБА_4 задоволена частково. Рішення апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2012 року скасовано, справа направлена на новий апеляційний розгляд (т. 1 а.с. 224-225 справа № 2-886/11).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (т. 1 а.с. 276-278 справа № 2-886/11)

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 про виділ частки в праві спільної власності змінено. Виділено зі спільної часткової власності ОСОБА_4 нежитлові приміщенні у нежитловій будівлі літ.А-5 за адресою: АДРЕСА_2 площею 266,05 кв. м., що відповідає його ідеальній частці, а саме з приміщень підвалу підсобне приміщення « 29» площею 26,4 кв.м., сходову клітку « 30» площею 15,6 кв.м. З приміщень першого поверху: частину торгівельного залу « 20» площею 185,35 кв.м, вбиральню « 21» площею 1.3 кв.м, душ « 22» площею 1,7 кв.м, вмивальник « 23» площею 2,6 кв.м, вбиральню « 24» площею 1,8 кв.м, коридор « 25» площею 5,3 кв.м., кабінет « 33» площею 11,2 кв.м, сходову клітку « 34» площею 14,8 кв.м.

Зобов`язано сторони провести такі необхідні для розподілу будівлі переобладнання: 1) закласти дверні прорізи між приміщенням першого поверху « 31» та « 25», « 32» та « 25»; 2) улаштувати дверний проріз між приміщенням першого поверху « 20-б», що утворилося, та сходовою кліткою першого поверху « 34»; 3) улаштувати дверний проріз між приміщенням першого поверху « 28» та « 29»; 4) у приміщенні « 20» улаштувати цегляну перегородку товщиною 0,12 м на відстані 15,69 м та 6,12 м від існуючих поперечних стін.

Матеріальні витрати за здійснення переобладнань, вказаних у п.п. 1, 3, 4 покладено на ОСОБА_1 , у п. 2 - на ОСОБА_4 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення залишено без змін. Рішення в частині позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не переглядалось.

Листом АК «Харківобленерго» на заяву ОСОБА_4 від 24 липня 2012 року щодо самостійного електропостачання нежитлових приміщень було повідомлено, що для приєднання об`єкту до електричних мереж АК «Харківобленерго» замовнику необхідно отримати в АК «Харківобленерго» технічні умови, відповідно до них виготовити проект, погодити його з АК «Харківобленерго» та з усіма зацікавленими організаціями (відповідно до ДБН А.2.2-3.2004 «Склад, порядок розробки, узгодження та затвердження проектної документації для будівництва») та виконати технічні умови, після чого укласти договір про користування електроенергією. Згідно роз`яснень НКРЕ України № 8373/11/17-11 від 04 листопада 2011 року для отримання технічних умов надаються підписаний технічною організацією та Вами опитувальний лист і копії документів, які засвідчують право власності чи користування об`єктом чи земельною ділянкою у разі відсутності об`єкта (т. 1 а.с. 190 справа № 2-886/11).

На його ж звернення Управління містобудування та архітектури виконкому Харківської міської ради роз`яснило, що реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, влаштування систем опалення, вентиляції, водопостачання, водовідведення, газопостачання(включаючи спеціальне), силових та слабкострумових систем, які забезпечують потребу основного функціонального призначення будівель і споруд, відносяться до переліку об`єктів будівництва, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 07.07.2011 № 109 (зі змінами), для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються. (Т. 1 а.с.194-195 справа № 2-886/11).

Під час розгляду справи № 2-886/11 в суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що електропостачання необхідно провести від самостійних джерел не пов`язаних з приміщенням другого співвласника, але ОСОБА_4 бажав розділити ліміт постачаємої електроенергії з потужністю 35 кВт/год.

Ухвалюючи рішення у справі № 2-886/11 судом також було враховано, що не встановлено перешкод для здійснення обладнання приміщень кожного зі сторін самостійними системами електропостачання. З метою усунення сумнівів щодо вартості приміщень, які підлягали виділу кожному із співвласників, ОСОБА_4 не заперечував проти виділення ОСОБА_1 тих приміщень, які за рішенням районного суду були виділені йому.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2013 року сторонами у справі не оскаржувалось.

23 квітня 2013 року ОСОБА_4 подано заяву до АК «Харківобленерго» про укладення нового окремого договору про постачання електричної енергії на підставі технічних умов ТУ 11/616 від 05.04.2002 з потужністю 17,5 кВт, в задоволенні якої відмовлено.

Такі обставини підтверджено копією заяви, зареєстрованої «Харківенергозбут» за № 12/9295 від 23.04.2013 та копією відповіді АК «Харківобленерго» від 23.05.2013 за № 26Е-03/15-25668.

В листі №731/16 від 18.08.2016 відділу НКРЕКП у Харківській області та поясненнях до суду від 12.01.2018 №19/15-18 представника НКРЕКП м. Київ зазначено, що договір про користування електричною енергією від 14.02.2003 №036851 не припиняв свою дію. Підкреслюється, що згідно Акта розмежування балансової належності електромереж та установок (додаток 8 Договору на постачання електричної енергії №036851 від 14.02.2003) Споживачу належать кабельні мережи КЛ 0,4 кВ АВВГ 4*35 кв.мм., L-15м від ТП 616 до щита обліку.

Вказується на спільну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на кабельні мережі (ввідний кабель від ТП 616) до нежитлових приміщень 1го-3го поверхів за адресою: АДРЕСА_2 (після купівлі продажу в рівних частках нежитлових приміщень за договором від 18.03.2002) та ОСОБА_3 (нежитлові приміщення 3го поверху ФОП ОСОБА_3 , яка отримує електричну енергію до власних нежитлових приміщень по тому самому кабелю від ТП616 згідно договору купівлі продажу на нежитлові приміщення 3-го поверху) та визнається, що оскільки кабельні мережі, які знаходяться у спільній власності, не можливо поділити без втрати їх цільового призначення (стаття 183 Господарського кодексу України), це питання має бути вирішено у судовому порядку.

Додається, що на цей час рішенням апеляційного суду Харківської області від 17.04.2013 спільні нежитлові приміщення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розділено, внаслідок чого утворилися два різних об`єкти нерухомого майна, що, в свою чергу, свідчить про необхідність укладання договору на надання послуг з енергопостачання на виділені в приватну власність приміщення окремо щодо кожного з споживачів. Рекомендовано АК «Харківобленерго» ініціювати розірвання договору про постачання електричної енергії №03-7060 від 02.04.2004, укладеного з ПП ОСОБА_1 (відповідно до п.5.23 ПКЕЕ зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору здійснюється у порядку, визначеному законодавством України), розділити потужність між споживачами та після надання власниками приміщень усіх необхідних документів згідно з переліком, визначеним в ПКЕЕН та ПКЕЕ, в тому числі підтверджуючих документів, які свідчать про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно, укласти договір про постачання електричної енергії кожному на свою частку, таким чином врегулювати взаємовідносини із споживачами ОСОБА_2 та СПДФЛ ОСОБА_1 .

Разом з тим, в матеріалах справи маються докази на спростування доводів щодо чинності договору №036851 від 14.02.2003 не припиняв свою дію.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2015 року, відмовлено у задоволені позовних вимог ФО- ОСОБА_9 до АК «Харківобленерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ФО-П ОСОБА_8 про відновлення електропостачання (а.с. 49-65 т. 2 ).

Судовим рішенням встановлено, що у грудні 2014 року ФОП ОСОБА_4 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зобов`язати АК "Харківобленерго" відновити електропостачання за договором №036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 р. між ОСОБА_4 та АК "Харківобленерго", з посиланням на те, що договір №036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 р. не розірваний, не припинив свою дію та є діючим.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.2015 по справі №922/6009/14 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю; зобов`язано Акціонерну компанію "Харківобленерго" відновити електропостачання за договором №036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 р. між ОСОБА_4 та АК "Харківобленерго"; стягнуто з Акціонерної компанії "Харківобленерго" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та необґрунтованість рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішенням суду встановлено, що 18.03.2002 позивачем спільно з ФОП ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу придбано у рівних частках: підвал - приміщення 29-30; 1-й поверх, - приміщення 10-21; 21а; 22-33; 33а; 34; 70; загальною площею 419,2 кв.м. у нежитловій будівлі літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, з 2002 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 є співвласниками придбаного нежитлового приміщення на праві спільної часткової власності.

14.02.2003 р. між позивачем (споживачем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір №036851 на користування електричною енергією (надалі - договір №036851) для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі технічних умов від 05.04.2002 року за №11/616.

Згідно з п. 2.1 договору №036851 енергопостачальна організація зобов`язується постачати споживачу електричну енергію як різновид товарної продукції в межах 35 кВт потужності, дозволеної для використання технічними умовами, згідно з визначеними споживачу цим договором умовами та обсягами постачання електроенергії за тарифами, що розраховуються в порядку, установленому Національною Комісією регулювання електроенергетики.

21.02.2003 року ОСОБА_4 було видане нотаріальне доручення ОСОБА_8, яке дає йому право бути представником в усіх відповідних підприємствах, установах та організаціях з питання отримання дозволу на реконструкцію приміщень по АДРЕСА_2 , здання приміщення в експлуатацію та інші дії, пов`язані з цими питаннями. Також, надається право подавати від імені ОСОБА_4 заяви, документи, сплачувати необхідні платежі, скрізь розписуватися тощо.

26.03.2003 року ОСОБА_1 отримав рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 290 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху по АДРЕСА_2 під магазин непродовольчих товарів з улаштуванням окремих входів», в якому вказано, що на ОСОБА_1 покладено певні обов`язки.

Під час реконструкції нежитлових приміщень першого поверху по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 18.12.2003 отримав технічні умови 11/616, відповідно до яких Харківські міські електромережі АК "Харківобленерго" (далі - ХМЕМ) підтверджують факт електропостачання приміщень за вищевказаною адресою з потужністю 35 кВт по III категорії електропостачання по існуючому вводу від ТП-616.

24.01.2004 року державним інспектором охорони праці Харківської інспекції державного нагляду в енергетиці введені в експлуатацію електроустановки з дозволеною потужністю 35 кВт за технічними умовами № 11/616, виданими 18.12.2003 ХМЕМ ОСОБА_1 , та на підставі акта-допуску № 102 введення в експлуатацію електроустановки, відповідно до якого власником електроустановки пред`явлені: протоколи електричних вимірювань електроустановок і обладнання згідно з правилами і нормами, акт розмежування балансової належності, проектна схема електропостачання, виконавча документація при спорудженні електроустановок.

02.04.2004 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго", постачальником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії №03-7060, за яким відповідач постачає електричну енергію ФОП ОСОБА_1 у приміщення , а той оплачує відповідачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами. Докази такої сплати наявні в матеріалах справи.

Як встановлено у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року у справі №922/2207/14, згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2012 року, залишеним без змін апеляційним судом Харківської області по справі № 2-886/11 від 17.04.2013 року, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 виділено зі спільної часткової власності їхні частки в натурі у вигляді нежитлових приміщень у нежитловому будинку літ "А-5" за адресою АДРЕСА_2 , що відповідає їхнім ідеальніим часткам, тобто 1/2 нежитлового будинку та зобов`язано ОСОБА_4 обладнати самостійними системами водопостачання, каналізації, опалення, електропостачання виділені зі спільної часткової власності нежитлові приміщення, належні ОСОБА_4 .

Також в зазначеній постанові було встановлено, що внаслідок розділу спільного майна ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 утворилися два різні об`єкти нерухомого майна, що в свою чергу свідчить про необхідність укладення договорів про надання послуг електропостачання на виділені в приватну власність приміщення окремо щодо кожного із споживачів.

Відповідач листом №06-46Е/42юр-2641 від 23.01.2014 р. повідомив позивача про те, що 02.04.2004 р. між компанією та приватним підприємцем ОСОБА_8, укладений договір №03-7060 про постачання електроенергії для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі виконаних технічних умов від 18.12.2003 р. №11/616, а договір №036851 від 14.02.2003 р. припинено за п. 7.2 зазначеного договору і відповідно до п. 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.96 року, укладення договору з позивачем можливе тільки після припинення договору від 02.04.2004 року №03-7060, укладеного між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2014 року у справі №922/306/14 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до АК "Харківобленерго" (третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_1 ) про визнання договору про постачання електричної енергії №036851 від 14.02.2003 р. дійсним у позові було відмовлено.

Також, рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2014 року у справі №922/2207/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до АК "Харківобленерго" та Фізичної особи підприємця ОСОБА_8 про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №03-7060 від 02.04.2004 року в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2014 року у справі №922/2207/14 залишено без змін.

Апеляційним господарським судом при винесенні зазначеної постанови було встановлено, що договір № 036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 року не виконується жодною із сторін цього договору з 2004 року, першим відповідачем не виставлялись рахунки на оплату, а позивачем, в свою чергу не сплачувались рахунку за електричну енергію з 2004 року та останній платіж здійснено позивачем ще 13.02.2004 року.

Як свідчать матеріали справи, договір №036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 р. було укладено з метою забезпечення електроенергією приміщення літ "А-5" по АДРЕСА_2 , яке знаходилося у спільній частковій власності позивача та третьої особи.

Рішенням апеляційного суду Харківської області по справі № 2-886/11 від 17.04.2013 ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 виділено зі спільної часткової власності їхні частки в натурі у вигляді нежитлових приміщень у нежитловому будинку літ "А-5" за адресою АДРЕСА_2 , що відповідає їхнім ідеальним часткам, тобто 1/2 нежитлового будинку. Також вказаним рішенням зобов`язано сторони обладнати виділені приміщення самостійними системами опалення, водо- та електропостачання.

Відповідно до пунктів 5..1, 5.2 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.96 року договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору

Отже, після виділу ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 їхніх часток у праві спільної часткової власності вказане право припинилось (частина 3 статті 364 Цивільного кодексу України) і кожний з них після цього став споживачем електроенергії з новим правовим статусом стосовно приміщення, до якого така енергія постачається, у зв`язку з чим кожен з них був зобов`язаний укласти з енергопостачальною організацією окремий договір на постачання електричної енергії саме до того приміщення, яке відповідає виділеній йому в натурі частці.

До того ж, подальше виконання договору №036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 р. на умовах, які в ньому містяться, є неможливим, так як зміна статусу власників приміщення (виділу кожному частки із права спільної часткової власності), до якого за цим договором здійснювалось постачання електроенергії, потребує нове розподілення потужностей щодо постачання електроенергії кожному із них.

Згідно з п. 2.1 договору № 036851 енергопостачальна організація зобов`язується постачати споживачу електричну енергію як різновид товарної продукції в межах 35 кВт потужності, дозволеної для використання технічними умовами, згідно з визначеними споживачу цим договором умовами та обсягами постачання електроенергії за тарифами, що розраховуються в порядку, установленому Національною Комісією регулювання електроенергетики.

Після здійснення ФОП ОСОБА_4 13.02.2004 р., останнього платежу за поставлену енергію по договору № 036851 АК "Харківобленерго" припинило подальшу поставку електроенергії, при цьому жодних заперечень з боку ФОП ОСОБА_4 щодо припинення постачання електроенергії на адресу АК "Харківобленерго" не надходило як не надходило і платежів по договору, таким чином зобов`язання сторін по договору № 036851 на користування електричною енергією від 14.02.2003 року вичерпалися у зв`язку із їх здійсненням і сторони своїми діями щодо припинення виконання договору виразили згоду на припинення цього договору , тобто ці зобов`язання припинилися, що співпадає з розірванням договору за згодою сторін (частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2014 року, залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ФО-П ОСОБА_4 до АК «Харківобленерго», ФО-П Мірошниченко О.М. про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії.

Судовим рішенням встановлено, що з моменту набрання рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17.04.2013 р. законної сили, спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розділено, внаслідок чого створилося два різні об`єкти нерухомого майна, що в свою чергу свідчить про необхідність укладення договорів на надання послуг енергопостачання на виділені в приватну власність приміщення окремо щодо кожного зі споживачів.

Таким чином, наявні в матеріали справи докази спростовують наявність діючого договору між ОСОБА_4 та АК «Харківобленерго». Крім того, в уточненнях позовних вимог ОСОБА_2 зазначено, що договір електричною енергією від 14 лютого 2013 року розірвано.

З письмових пояснень представника НКРЕКП вбачається, що для можливості укладення договорів про постачання електричною енергією між ОСОБА_4 та АК «Харківобленерго», ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго» на частини об`єкта, які належать їм на правах власності, необхідно здійснити заходи щодо розділення електричних мереж та зміни схем обліку електричної енергії, які мають здійснюватись відповідно до проекту реконструкції електричних мереж, здійснити оплату вартості послуг з організації вузлів обліку, після чого енергопостачальник для кожного із співвласників встановлює окремий прилад обліку, складає акти про збереження пломб, підключає до енергопостачання та укладає (переукладає) договори про постачання електричною енергією відповідно до вимог ПКЕЕ (а.с. 237-238 т. 2).

Крім того у відповідь на відзив АК «Харківобленерго» представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 сам зазначає, що для постачання електричної енергії за договором № 03-7060 від 02 квітня 2004 року між АК «Харківобленерго» та ПП ОСОБА_1 повністю змінились технічні умови після розподілу приміщень, що виключає можливість постачання електричної енергії.

В протоколі №57 від 23.05.2016 засідання спільної комісії управління інформаційної політики та роботі зі споживачами АК «Харківобленерго», за участю ОСОБА_16 - начальник УІПРС АК «Харківобленерго», ОСОБА_19- начальника відділу НКРЕКП у Харківській області, ОСОБА_17 . - начальник Салтівського РВЕ, ОСОБА_20 - начальника інспекції Держенергонагляду у Харківській області, ОСОБА_4 - заявник, комісія вирішила: Рекомендувати ОСОБА_4 надати енергопостачальнику документи на право власності на окремі нежитлові приміщення та електричні мережи (ввідний кабель) за адресою: АДРЕСА_2 . В такому випадку енергопостачальнику укласти зі споживачем договір про постачання електричної енергії за вищевказаною адресою. З рішення комісії вбачається, що на теперішній час ОСОБА_4 не надав копії документу, який свідчить про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно, через що неможливо укласти договір.

30.04.2016 в державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано приватну власність ОСОБА_4 на нежитлові приміщення: підвалу №29,30, 1-го поверху - частину торгівельного залу 20, №21,22,23,24,коридор 25, №33,34 загальною площею 266,05 кв.м. В подальшому нежитлові приміщення у нежитловій будівлі літ. А-5, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 набуті ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18.09.2017 та зареєстровані в державному реєстрі 18.09.2017.

Із відповіді Салтівського районного відділення «Харківенергозбут» №26с/32-2745 від 21.10.13 вбачається, що відповідно до актів розмежування балансової належності електромереж та розрахункових схем додатків в договорах №036851 та №03-7060 на постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та проекту НПФ «Азімут-Сервіс» №046/02-1-УЄ від 2002, кабельна лінія 0,4кВ йде від ТП616, піднімається по сходових клітинах на 3-ій поверх і заходить до електрошафи ВРУ 0,4кВ, яка знаходиться у приміщенні ФОП ОСОБА_3 і опломбована АК «Харківобленерго» та знаходиться на балансі споживачів. З цієї шафи ВРУ 0,4кВ на третьому поверсі виходять дві кабельні лінії - одна йде до щита обліку абонента ФОП ОСОБА_3 , а друга АВВГ-1кВ, 4 * 35мм, L=15м йде на 1ий поверх і заходить в приміщення коридору до електрощита обліку абонента.

На даний час кабельні мережі проходять, як і до розподілу нежитлових приміщень між співвласниками, згідно проекту НПФ «Азімут -Сервіс» 2002 року, згідно з технічними умовами ТУ 11/616 від 05.04.2002. та ТУ 11/616 від 18.12.2003, які видані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по існуючому вводу та є невід`ємною частиною договорів №036851 від 14.02.2003 та №03-7060 від 02.04.2004 про постачання електричної енергії до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , та приходять до електрощитку обліку на 1-му поверсі будівлі за адресою АДРЕСА_2 в приміщення абонента, яке зараз належить на праві приватної власності позивачу - ОСОБА_2 (коридор 25), що підтверджує представник відповідача ОСОБА_1 в зустрічному позові від 04.12.2013р., з яким він звертався до Московського районного суду м. Харкова про усунення перешкод в праві користування майном, в якому, зокрема, зазначав, що після розподілу нежитлових приміщень згідно рішення Апеляційного суду Харківської області від 17.04.2013 ОСОБА_4 , (на теперішній час - ОСОБА_2 ) належить приміщення коридору 25, до якого приходять, як і раніше, всі електромережі та в якому знаходиться електрощит обліку з електричним лічильником.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договір на користування електричною енергією № 0378851 від 14 лютого 2003 року є діючим, вступна електрична кабельна лінія є спільною сумісною власністю, оскільки є приналежною річчю до нежитлових приміщень, споживачі електричної енергії мають право на приєднання та підключення до електричної мережі, у зв`язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Так, згідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, головна річ та приналежність представляють собою різні предмети, фізично не пов`язані між собою. Кожна з цих речей має своє призначення, оскільки головна річ має самостійне значення, може бути використана за призначенням без допомоги приналежності, а приналежність залежить від головної речі, не може існувати самостійно, тобто, не може бути використана самостійно за загальним призначенням, і тому має допоміжну функцію (наприклад, скрипка та футляр). Правове значення поділу речей на головну та приналежність полягає у визначенні правового режиму приналежності, згідно з яким приналежність слідує за головною річчю. Це загальне правило, згідно з яким за договором передається головна річ, а з нею передається і приналежність без встановлення окремого обов`язку щодо цієї дії. Але ця норма є диспозитивною, оскільки припускає можливість змінити комплектацію шляхом спеціальної вказівки відносно того, які саме речі мають бути передані за договором - тільки головна річ або з приналежністю.

Відповідно до ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно ст. 188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Певна річ може бути як самостійним об`єктом, так і частиною складної речі. Складові частини речі є частинами єдиної структури речі і перебувають 152 Цивільні правовідносини 2. Розділ у функціональному зв`язку між собою, порушення якого призведе до неможливості її використання за прямим призначенням. Виділення такої групи речей робить акцент на тому, що складові частини речі становлять у сукупності єдиний об`єкт. За загальним правилом при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Тільки в разі припинення існування речі як єдиного предмету можливе відділення її складових частин і реалізація їх як самостійних об`єктів.

Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони не заперечували, що придбані ними 18 березня 2002 року нежитлові приміщення були електрифікованими, тобто підключені до мережі електропостачання по кабельній мережі від підстанції ТП 616.

Право спільної власності на нежитлові приміщення припинено згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод в обладнанні приміщень ОСОБА_4 самостійною системою електропостачання, надавши можливість приєднатись до мереж. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 грудня 2011 року сторони зобов`язано обладнати приміщення першого та другого співвласників самостійними системами електропостачання.

Зобов`язання за договором № 036851 від 14 лютого 2003 року припинились. Договір № 03-7060 від 02 квітня 2004 року є чинним.

Наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей, що після припинення спільної власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 позивачем вживались заходи щодо отримання в АК «Харківобленерго» технічних умови, відповідно до них виготовлено проекти. Доказів того, що новий власник ОСОБА_2 взагалі зверталась до АТ «Харківобленерго» з приводу укладання відповідного договору, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Крім того, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні справи судом застосовано норми статті 25 Закону України "Про електроенергетику", який втратив чинність на підставі Закону № 2019-VIII від 13.04.2017, за виключенням визначення певних термінів, передбачених статтею 1 та статтей 9, 12,15, 151, 17.

Також, при вирішенні справи і постановленні рішення суд керувався Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 26.07.1999 за №1357, яки втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 502 від 20.06.2018 та регулювали в період своєї чинності відносини між енергопостачальником та побутовими споживачами (населенням), в той час, як приміщення за адресою АДРЕСА_2 та електрообладнання, право спільної сумісної власності на яке визнане судом, використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

Відносини щодо постачання електричної енергії до об`єкта споживача, що не відноситься до житлового фонду, станом на день звернення до суду регулювались Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.

Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами на роздрібному ринку електричної енергії.

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб, крім населення. Для цілей цих Правил, термін «Населення» визначено як - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької та/або незалежної професійної діяльності.

Згідно п. 1.3 Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.4 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

Для укладення Договору заявник має надати енергопостачальнику перелік необхідних документів. При цьому, документи, передбачені підпунктами 2, 3, 4, 10, 11 та 12 пункту 5.4 Правил необхідні у разі укладення відповідного договору щодо об`єктів, які вводяться в експлуатацію вперше.

В даному випадку позивач просить зобов`язати укласти договір з АК «Харківобленерго», згідно Правил користування електричною енергією для населення (далі ПКЕЕН), затверджених постановою Кабміну від 26.07.1999 р. № 1357.

Пункт 2 ПКЕЕН дає визначення об`єкту побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.

Отже, укладення договору про користування електричною енергією згідно ПКЕЕН можливе лише, якщо електрична енергія буде постачатись до об`єкта споживача, що відноситься до житлового фонду.

Станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції АК`Харківобленерго» вправі проводити господарську діяльність лише з розподілу електричної енергії та позбавлене права на укладення договорів на постачання такої.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

За таких обставин рішення суду не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника акціонерного товариства «Харківобленерго» Бєлої Ірини Миколаївни та ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_2 до акціонерної компанії «Харківобленерго», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Харківобленерго» судовий збір у розмірі 688 грн. 20 коп. у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 688 грн. 20 коп. у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки у випадках передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 вересня 2019 року.

Головуючий - І.О. Бровченко

Судді : І.В. Бурлака

А.І. Колтунова