Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 372/3544/16-ц

провадження № 61-29238св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Красненська сільська рада, Державна інспекція сільського господарства у Київській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 , на рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Верланова С. М., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 власними силами та за власні кошти демонтувати дві самочинно збудовані господарські споруди та паркан, що розташовані на її земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №018234 від 02 серпня 2004 року належить земельна ділянка, площею 0,2110 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться за вказаною адресою. Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2 , який без її дозволу побудував паркан, а також в порушення будівельних норм та правил, без відповідних погоджень на будівельні роботи, без затвердження проектно-кошторисної документації, будівельного паспорту і належних протипожежних дозволів, самочинно побудував дві господарські споруди для тримання худоби, які перетинають спільну межу та частково знаходяться на її земельній ділянці, що є порушенням ДБН360-92 та засад добросусідства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 червня 2017 року позов задоволено.

Шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою: зобов`язано ОСОБА_2 власними силами та за власні кошти демонтувати дві самочинно збудовані господарські споруди та паркан, що розташовані на земельній ділянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач здійснює самовільне зайняття та використання земельної ділянки позивача, чим порушує її визначені і захищені законом права на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовлячи у задоволенні позову, виходив із того, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі фактичні обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, не звернув увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі, передбачені законодавством України, заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

На виконання вимог підпункту 4 першого розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних відносин положення статей 391, 396 ЦК України, 103 ЗК України з урахуванням положень статті 376 ЦК України, оскільки самочинне будівництво порушує її права у користуванні належної їй на праві власності земельної ділянки. Судом не надано оцінки тому, що ОСОБА_2 був неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності та не виконав приписи Державної інспекції сільського господарства у Київській області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, тобто позивачем були використані усі можливі заходи впливу на відповідача, однак вона змушена звернутись до суду за захистом її прав.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,2110 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КВ №018234 від 02 серпня 2004 року.

ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,241 газа вказаною вище адресою, що підтверджується державним актом від 26 листопада 1997 року.

02 червня 2012 року Виконкомом Красненської сільської ради розглянуто питання про неправомірні дії ОСОБА_2 щодо самовільно незаконно побудованої загорожі та господарської споруди. Виїхавши на місце забудови, ознайомившись з актом виносу земельної ділянки в натурі, комісія прийшла до висновку, що дійсно із сторони ОСОБА_2 порушено статті 103, 104, 106, 108 Земельного Кодексу України. Комісією рекомендовано ОСОБА_2 виправити всі порушення правил забудови.

Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства у Київській області № 14-07/4740 від 06 вересня 2013 року, щодо самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перевіркою з виїздом на місце встановлено, що ОСОБА_2 самовільно займає та використовує за вказаною адресою частину земельної ділянки орієнтованою площею 32,59 кв. м, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. За виявлене порушення земельного законодавства ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 53-1 КУпАП та видано відповідний припис.

15 січня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області видано припис про усунення відповідачем порушень вимог містобудівного законодавства до 31 грудня 2013 року та складено постанову про накладення на відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 96 КУпАП.

У статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не доведено те, що спірні господарські споруди та паркан розташовані саме на її земельній ділянці.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив своє про відмову в позові за його безпідставністю.

Наявні в справі листи (а. с. 15-17), не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки ці докази не містять інформації про те, що спірні споруди розміщені саме на земельній ділянці позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 409 ЦПК України касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук