Рішення

іменем України

01 березня 2010 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:  судді Шевчук А.М, при секретарі Крушевській Л.Л., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, посилаючись на те, що у травні 2003 року народилася донька ОСОБА_3, а  у вересні 2003 року вони зареєстрували шлюб. Проте, одруження виявилося невдалим – постійні сварки через різні характери, упродовж останнього часу вони із відповідачем проживають окремо і стосунків не підтримують.  

У попередньому судовому засіданні позивач не відмовився від вимог. Пояснив, що миритися не бажає, оскільки вони із відповідачем багаторазово намагалися відновити стосунки, але це призводило до нових сварок, це у нього перший шлюб, дитина із матір»ю та він проти цього не заперечує, матеріально допомагає дитині добровільно, просить судових витрат йому не повертати та покласти на нього витрати за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідач позов визнала, погодилася з мотивами розірвання шлюбу, про що надала суду письмову заяву, яка приєднана до матеріалів справи. Пояснила, що миритися також не бажає,  у неї також перший шлюб, донька із нею і вона на цьому наполягає, спору з приводу місця проживання дитини та матеріального забезпечення дитини між ними не має.

Судом роз»яснені  юридичні наслідки визнання позову відповідачем. ОСОБА_2 намірів не змінила, наполягає на постановленні рішення у попередньому судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК  України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Встановлено, що 23 травня 2003 року народилася ОСОБА_3 (а.с.5).

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі  з 03 вересня 2003 року  (а.с.4).

Суд, згідно ч.2 ст.112 СК України, постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.

Сторони про примирення не клопочуть.

Як пояснив позивач, з яким погодилася відповідач, через характери сторони не можуть порозумітися, між ними сварки, подружжя багаторазово намагалося відновити стосунки, але добрі наміри закінчувалися черговою сваркою. Упродовж останнього часу сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, категорично не бажають  миритися, оскільки  не вірять у те, що здатні порозумітися. Фактично останнім часом шлюб існує формально, що істотно суперечать інтересам сторін, тому такий шлюб слід розірвати.

Таким чином, визнання відповідачем пред»явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Між сторонами відсутній спір щодо місця проживання дитини. ОСОБА_4 із матір»ю та позивач проти цього не заперечує.

Позивач просить судових витрат на його користь не стягувати та на нього покласти витрати за одержання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст.130,174 ЦПК України, ст.112 СК України, суд ,-

вирішив :

 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

 Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований  03 вересня 2003 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міського управління юстиції Житомирської області, актовий запис №506.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 10 грн.  державного мита, звільнивши від таких витрат ОСОБА_2.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити із матір»ю – ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: