Справа № 2-64/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого-судді І.І.Замеги
при секретарі Л.І.Сорока
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоволицької сільської ради про визнання права власності на будинок, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачка вказує на те, що 21 грудня 2002 року в с.Велика Волиця Любарського району Житомирської області померла її баба – ОСОБА_2. Згідно з волею покійної, вираженою у заповіті, вона являється спадкоємицею її майна, частину якого вона вже прийняла. Серед спадкового майна є також житловий будинок з господарськими будівлями №2 по вул.Лесі Українки в с.Велика Волиця Любарського району. Зазначене домогосподарство по завершенню будівництва в 1960 році було зареєстровано у Великоволицькій сільській раді, про що свідчить відкриття особового рахунку №82. За даними органу місцевого самоврядування, дане домогосподарство до самочинно забудованих не відноситься, однак оформити спадщину вона не може через відсутність правовстановлюючих документів на будинок за вищевказаною адресою, а тому вона вимушена звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на успадковане майно в порядку спадкоємства за заповітом. Інших спадкоємців чи осіб, які б мали право на обов»язкову частку у спадковому майні – не має.
У попередньому судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала у повному об”ємі.
Представник Великоволицької сільської ради у попереднє судове засідання не з”явився, однак у поданій до суду довідці зазначив, що проти задоволення позовних вимог позивачки не заперечує та просить розглянути справу за його відсутності.
Оскільки відповідач визнав позов повністю, визнання позову не суперечить закону і не порушує прав та інтересів інших осіб, суд ухвалив винести рішення про задоволення позову у попередньому судовому засіданні.
Вислухавши пояснення позивачки та розглянувши матеріали справи суд приходить до слідуючого:
23 грудня 2002 року в с.Велика Волиця Любарського району померла ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про її смерть серії І-ТП №206098.
Згідно з волею покійної, вираженою у заповіті, посвідченому 01.11.1998 року секретарем Великоволицької сільської ради Любарського району, який не скасований і не змінений, все своє майно, яке на день її смерті буде їй належати, вона заповіла – ОСОБА_3.
З свідоцтва про одруження серії І-ЕЛ №067075 вбачається, що 1 листопада 2003 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_4, після чого отримала прізвище ОСОБА_4.
Довідка №63 від 26.01.2010 року, видана виконкомом Великоволицької сільської ради Любарського району вказує на те, що ОСОБА_2 з 1960 року проживала у власному будинку за адресою с.Велика Волиця вул.Л.Українки,2 Любарського району, який по завершенню будівництва був зареєстрований в Великоволицькій сільській раді шляхом відкриття особового рахунку №82 в погосподарській книзі №21 за 1960 рік, однак правовстановлюючі документи на будинок не виготовлялися. Зазначене домогосподарство не відноситься до самочинно забудованих.
Покійній ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,54 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що стверджується випискою з рішення 14 сесії 21 скликання Великоволицької сільської ради Любарського району від 18.06.1993 року. Вказана земельна ділянка була передана спадкодавцю відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» і це рішення не скасовано та не переглянуто, а відповідно, право приватної власності на земельну ділянку не припинено.
З довідки №13 від 13.01.2010 року виданої Бердичівським МБТІ вбачається, що на будинок, який розташований по вулиці Лесі Українки,2 в селі Велика Волиця Любарського району правовстановлюючі документи не зареєстровані, а користувачем даного будинку була ОСОБА_2.
ОСОБА_1 вступила в фактичне управління спадковим майном після смерті ОСОБА_2, що стверджується довідкою №840 від 30.11.2009 року, виданою виконкомом Великоволицької сільської ради.
Відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України – дія Кодексу (в ред.2004 року) застосовується до цивільних правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Поскільки ОСОБА_2 померла у 2002 році, то до спірних правовідносин слід застосувати законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а саме норми ЦК України в ред.. 1963 року і Закону України «Про власність». Відповідно до ст.579 ЦК України спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття (ст.648).
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок по вул.Л.Українки,2 в с.Велика Волиця Любарського району за матеріалами Великоволицької сільської ради рахувався за померлою ОСОБА_2, а позивачка є спадкоємицею майна померлої за заповітом, тому враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.10, 60, 130 ч.4, 174 ч.4, 212 - 215, 294 ЦПК України, ст.ст.548, 549 ЦК України (ред. 1963 року), ст.182 ЦК України (ред.. 2004 року), ст.ст.12, 13 Закону України «Про власність»,
Суд, -
Р І Ш И В:
Визнати за спадкоємицею – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою України, в порядку спадкоємства за заповітом ОСОБА_2, яка померла 21 грудня 2002 року в селі Велика Волиця Любарського району Житомирської області, право власності на житловий будинок №2 по вулиці Лесі Українки в селі Велика Волиця Любарського району Житомирської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя І.І.Замега