Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3455/17

Провадження № 2/553/64/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.09.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді- Новака Ю.Д.,

при секретарі- Каленіченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю.

В обгрунтування позову зазначив, що він, ОСОБА_1 є власником 1/4 частин квартири АДРЕСА_1 1/4 частина з якихналежитьйому на підставіСвідоцтва про право власності ЯЯЯ 872361 від 08.11.2006 року. 3/4 частин вказаної вищеквартири, належать направівласності ОСОБА_5 , йогосину - ОСОБА_6 та дружині - ОСОБА_7 по 1/4частини кожному. Згіднотехнічного паспорту від 13.07.2017 р., виготовленого станом на 27.10.2006, зазначена квартира розташована на шостомуповерсідесятиповерховогобудинку та складається з трьохкімнат і складається з приміщень: коридор (1) площею 11,9 кв.м; кладова (2) площею 1,0 кв.м; кухня (3) площею 8,1 кв.м; кімната (4) площею 15,9 кв.м; кімната (5) площею 9,7 кв.м; ванна (6) площею 2,7 кв.м; вбиральня (7) площею 1,3 кв.м; кімната (8) площею 11,0 кв.м. Квартира обладнана балконом (з К=0,3) площею 2,4 кв.м («І»), балконом (з К=0,3) площею 1,0 кв.м («II»). Загальнаплощаквартири - 65,0 кв.м, житлова - 36,6 кв.м. Кімнати в квартиріізольовані. Сімейні стосунки із дружиною ОСОБА_3 не підтримують на протязі останніх декількох років, син - ОСОБА_4 проживає та навчається у Польщі, а інша співвласниця - донька ОСОБА_3 більше 5 років не проживає у даній квартирі. Між сторонами не досягнуто згоди про те, як вони повинні користуватися приміщеннями у квартирі. Через це, вже протягом декількох років, виникають конфліктні ситуації. Оскільки іншого житла у власності він не має,хоче використовувати своє право на володіння квартирою, тому, він вирішив звернутись до суду, щоб встановити порядок користування приміщеннями, що повинно поставити крапку в з`ясуванні стосунків щодо цього питання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги, вказані в позовній заяві підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Відповідачі по справі ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість. ОСОБА_8 у судовому засідання надала пояснення про те, що проживає занадто довгий час за іншою адресою, а сплачувати кошти за утримання квартири на даний час не має змоги через матеріальне становище. Відповідач по справі ОСОБА_4 надав пояснення у суду про те, що проживає за межами України та має неприязні відносини із своїм батьком - позивачем по справі ОСОБА_1 оскільки той не надає йому матеріальної допомоги. Вважав, що з часом його батьки примиряться, а тому немає жодних підстав визначати порядок користування квартирою. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що відповідачами не порушено права позивача у користуванні власністю, матеріали даної справи також не містять цього. Оплату за комунальні послуги вона також проводе, про що свідчить те, що відповідні абонентські книжки знаходяться у неї, і підписи на платіжних документах відповідно ставила вона.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання,дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 є таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядаєцивільнісправи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставідоказів, поданихучасникамисправиабовитребуваних судом у передбаченихцим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Суд сприймає як достовірні та такі, що не потребують доказуванню обставини, що визнаються сторонами, зокрема, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 1/4 частина з яких належить йому на підставі Свідоцтва про право власності ЯЯЯ 872361 від 08.11.2006 року.

3/4 частини вказаної вище квартири, належать на праві власності ОСОБА_12 , сину - ОСОБА_4 та дружині - ОСОБА_3 по ј частини кожному.

Відповідно до технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 виготовленого станом на 27.10.2006 року, зазначена квартира розташована на шостому поверсі десятиповерхового будинку та складається з трьох кімнат і складається з приміщень (додаток №1):коридор (1) площею 11,9 кв.м;кладова (2) площею 1,0 кв.м;кухня (3) площею 8,1 кв.м;кімната (4) площею 15,9 кв.м;кімната (5) площею 9,7 кв.м;ванна (6) площею 2,7 кв.м;вбиральня (7) площею 1,3 кв.м;кімната (8) площею 11,0 кв.м.

Квартира обладнана балконом (з К=0,3) площею 2,4 кв.м («І»), балконом (з К=0,3) площею 1,0 кв.м («ІІ»).

Згідно даних технічного паспорту загальна площа вищевказаної квартири становить 65,0 кв.м, житлова площа - 36,6 кв.м.

Квартира має три житлові кімнати площами 15,9 кв.м, 9,7 кв.м та 11,0 кв.м.

На 1/4 частину загальної площі квартири припадає 16,25 кв.м (65,0/4).

На 1/4 частину житлової площі припадає 9,15 кв.м (36,6/4).

Тобто кожному із чотирьох співвласників спірної квартири, частки яких у праві власності на квартиру є рівними, без проведення перепланування та переобладнання квартири не можливо виділити по окремій житловій кімнаті.

На момент розгляду справи квартира АДРЕСА_1 є приватизованою з визначеними частками співвласників, але відсутній порядок користування квартирою.

За останні роки співвласники квартири по АДРЕСА_2 неналежно утримають свою частку у спільній частковій власності, внаслідок чого утворилася заборгованість за комунальні послуги, що підтверджується листом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на звернення від 08 серпня 2017 року, ТОВ «Полтавагаззбут» на звернення від 18 липня 2017 р та це стало ще однією підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Позивач вказує, що проводить однособово оплату за надання комунальних послуг у спірній квартирі, та вважає, що його право в цій частині також порушене та виконання обов`язків по оплаті вказаних послуг ускладнюється наявністю лише одного особового рахунку. Позивач вважає, що при задоволенні даного позову будуть всі підстави для розділення особових рахунки по оплаті комунальних послуг відповідно до приміщень, які будуть визначені у користуванні нерухомим майном.

Добровільно дійти згоди щодо порядку користування квартирою, що знаходиться по АДРЕСА_2 , сторони не змогли, а тому позивач ОСОБА_1 змушений був звернутисядо суду з вказаним вище позовом.

Судом встановлено, що відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №1005 від 24.07.2017 року, експертом запропоновано один варіант порядку користування приміщеннями квартири,який зазначений у додатку №2 до вказаного висновку.

Згідно цього варіанту (додаток №2), відповідно планувального рішення даної квартири, розмірів та кількості житлових приміщень, конструктивних елементів будинку, в складі якого вона знаходиться, кількості співвласників, пропонується порядок користування між співвласниками в квартирі АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 кімнату площею 11,0 кв.м. та балкон площею 2,4 кв.м, а ОСОБА_3 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 ) та ОСОБА_4 виділити кімнати площами 15,9 кв.м., 9,7 кв.м, балкон площею 1,0 кв.м та кладову площею 1,0 кв.м, залишивши у спільному користуванні місця загального користування з відступом від ідеальних часток співвласників.

Усього співвласнику ОСОБА_1 пропонується виділити у користування приміщень у квартирі загальною площею 20,6 кв.м ((11,0+(11,0*24,0/36,6))+2,4).

Даному співвласнику виділяється загальної площі квартири 20,6 кв.м, що на 4,35 кв.м більше чим приходиться на 1/4 частину (16,25 - 20,6).

Співвласникам ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_4 пропонується виділити у користування приміщень у квартирі загальною площею 44,4 кв.м ((25,6+(25,6*24,0/36,6))+2,0).

Даним співвласникам виділяється загальної площі квартири 44,4 кв.м, що на 4,35 кв.м менше, чим приходиться на їх поєднану ідеальну частку - 3/4 (48,75-44,4).

Відповідно до вищевказаного варіанту порядку користування квартирою, частки співвласників становлять:

ОСОБА_1 - 8/25 частин [(20,6/65,0)х100].

ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 - 17/25 частин [(44,4/65,0)х100].

Таким чином, за результатами проведенного дослідження експерт робить висновок, що відповідно планувального рішення даної квартири, розмірів та кількості житлових приміщень, конструктивних елементів будинку, в складі якого вона знаходиться, кількості співвласників, пропонується порядок користування між співвласниками в квартирі АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 кімнату площею 11,0 кв.м. та балкон площею 2,4 кв.м, а ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_4 виділити кімнати площами 15,9 кв.м., 9,7 кв.м, балкон площею 1,0 кв.м та кладову площею 1,0 кв.м, залишивши у спільному користуванні місця загального користування з відступом від ідеальних часток співвласників.

Співвласниця ОСОБА_8 у судовому засідання надала пояснення про те, що проживає занадто довгий час за іншою адресою та не надала до суду доказів утримання своєї ідеальної частки у спільній частковій власності в належному стані, повідомивши про те, що за покращення матеріального становище ситуацію виправить.

Відповідач по справі ОСОБА_4 надав пояснення у суду про те, що проживає за межами України де навчається та має неприязні відносини із своїм батьком - позивачем по справі ОСОБА_1 через те, що останній не надає належної матеріальної допомоги.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 підтвердив те, що позивач по справі ОСОБА_1 дійсно постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 у кімнаті площею 11,0 кв.м. останні декілька років, де перебувають його особисті речі та про те, що ОСОБА_1 має неприязні відносини із дружиною - відповідачкою по справі ОСОБА_3 вже на протязі декількох років.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Згідно ч.1, ч.2ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає,що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст. ст.364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов`язковою.

У правовій позиції, викладеній у постанові ВСУ від 15.05.2017 року у справі № 6-841цс16 визначено, відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 179 ЖК України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ.

Пунктом 10 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати.

Ст. 104 ЖК України та п. 13 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій» встановлено, що спори, які виникають під час користування приміщеннями жилих будинків розв`язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги пояснення сторін по справі, докази наявні с матеріалах справи та фактичні обставини, які були встановлені в ході розгляду справи щодо взаємовідносин подружжя та інших співвласників квартири, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача, відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №1005 від 24.07.2017 року, запропонованого експертом варіанту порядку користування приміщеннями квартири,який зазначений у додатку №2 до вказаного висновку,встановивши порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити ОСОБА_1 у користування кімнату площею 11,0 кв.м. та балкон площею 2,4 кв.м, а ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_4 виділити кімнати площами 15,9 кв.м., 9,7 кв.м, балкон площею 1,0 кв.м та кладову площею 1,0 кв.м, залишивши у спільному користуванні місця загального користування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 КонституціїУкраїни, ст.318,319, 321, 356,358,360,364,367 ЦК України, ст.ст. 104,179 ЖК, ст.ст.4,12,13, 81, 206,264-265,279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю - задовольнити.

Визначити порядок користування квартирою, що є спільною власністю за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до варіанту порядку користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який визначений висновком №1005 від 24.07.2017 року судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Виділити у користування позивачу ОСОБА_1 кімнату площею 11,0 кв.м. та балкон площею 2,4 кв.м, відповідачам по справі - ОСОБА_3 , ОСОБА_15 та ОСОБА_4 виділити кімнати площами 15,9 кв.м., 9,7 кв.м, балкон площею 1,0 кв.м та кладову площею 1,0 кв.м, залишивши у спільному користуванні місця загального користування з відступом від ідеальних часток співвласників.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст даного рішення суду виготовлено 12.09.2019 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. Д. Новак