ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" серпня 2006 р. | Справа № 6/88-64А. |
Господарський суд Волинської області у складі : Головуючого судді –Першого заступника голови господарського суду Пахолюк В.А.
За участю представників:
Від позивача : Гриценко Н.І. –дов. № 06-10/д-28 від 11.08.2006р.
Від відповідача : Большой В.А. –дов. № 33 від 10.08.2006р.
Розглянувши справу
За позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луцьк
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Боніта СТ»
Про стягнення 20 156 грн. 82 коп.
В судовому засіданні було оголошено перерву для долучення відповідачем додаткових доказів, що мають значення для справи з 14.08.2006р. до 16.08.2006р.
Суть спору:
Позивач –відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі відділення ФСЗІ)
просить стягнути з відповідача –ТзОВ «Боніта СТ»20156,82 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування 2-х інвалідів.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій посилається на ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідно до якої передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Відповідач у поданому суду відзиву № 280 від 15.06.2006р. та в судовому засіданні позов не визнає, посилаючись на те, що :
1. У 2005 році інформувало державну службу зайнятості про наявність вакантних посад та можливе використання на них праці інвалідів. Зокрема, дана інформація зазначалась у звіті „Про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) та потребу в працівниках;
2. Докази винних дій ТзОВ «Боніта СТ»щодо невиконання вимог Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів», які могли призвести до застосування штрафних санкцій у позивача відсутні;
3. Відсутні докази направлення підприємству ТзОВ «Боніта СТ»інвалідів з метою подальшого працевлаштування протягом звітного року, призначеними для цього органами, та факту безпосереднього звернення інвалідів на підприємство, які в подальшому не були працевлаштовані;
4. Не враховано специфіку виробничого процесу підприємства та положень ст.17,18 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів»;
5. Не враховано відсутність прибутку у товариства за результатами фінансово-господарської діяльності у звітному році.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено:
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р. із наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 875-ХІІ), для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від
форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а у випадку, коли на тому чи іншому підприємстві працює від 15 до 25 чоловік –в кількості одного робочого місця.
Згідно представленого позивачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма №10- ІІ І, затверджена наказом Держкомстату України від 10.01.2002р. №49), а також розрахунку вартості робочого місця і розміру суми штрафних санкцій, середньооблікова чисельність штатних працівників у ТзОВ «Боніта СТ” в 2005 році складала 88 чоловіка, фонд оплати праці штатних працівників становив 886,9 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –10078 грн.
З огляду на викладене, та визначених у звіті про зайнятість та працевлаштування відповідача даних, в 2005 році ТзОВ «Боніта СТ»повинно було працевлаштувати
4-х інвалідів.
Відповідно до п. 14 Положення „Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (з наступними змінами та доповненнями), підприємства (об’єднання), установи і організації в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Робочим місцем інваліда (п.2 Положення) може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Згідно з пунктом 5 зазначеного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів” № 875-ХІІ. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002р., згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п’ятого цього Положення, котрими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Як вбачається із поданих суду документів :
- Копії направлення на роботу ( в рахунок 4 відсоткового нормативу) Волинського відділення ФСЗ інвалідів № 06 від 26.04.2005р.;
- копії щомісячних звітів за 2005 рік про наявність вільних робочих місць
- ( вакантних посад) та потребу в працівниках ( форма 3-ПН, затверджена наказом Держкомстату України від 31.12.1997р. № 120) ;
- Копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (а.с.6)
відповідач –ТзОВ «Боніта СТ»у 2005 році створило необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, належним чином повідомляло уповноважені на працевлаштування інвалідів державні органи, та крім того самостійно вживало заходи для працевлаштування інвалідів, прийнявши на роботу 4-х інвалідів ( в т.ч. 1 –го працівника за направленням Фонду)..
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем в судовому засіданні не було доведено та не подано відповідних доказів про те, що ТзОВ «Боніта СТ»не створило робочих місць для працевлаштування 4-х інвалідів у 2005 році.
За таких обставин в позові про стягнення 20156 грн.82 коп. необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, суд-
постановив :
1.В позові відмовити.
2.Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Перший заступник голови господарського суду
Волинської області, суддя В.А.Пахолюк