Справа №   2-а-71/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 лютого 2010 року                            Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді                 Трофимової Д.А.

                при секретарі                         Конопльовій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти ДПС ДАІ № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому зазначає, що 23.10.2009 року відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно нього, позивача, та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Позивач вважає, що вказана постанова є необґрунтованою, не відповідає нормам КУпАП та обставинам справи.

Зазначену постанову винесено щодо нього за нібито ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.

  П. 18.1 ПДР зобов’язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішохідного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п. 1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов’язку водія знижувати швидкість або зупинятися не снувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, передбаченим у п. 18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.

  На думку позивача, протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст.ст. 251, 256, 280 КУпАП. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст. 269 КУпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст. 272 КУпАП є свідком. У відповідності до ст. 256 КУпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потерпілих та свідків. У відповідності до ст. 251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст. 256 КУпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.

Розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому, позивачу, часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, не тільки порушує його права, передбачені ст. 268 КУпАП, але й призвело до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 3 КУпАП.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати незаконною та скасувати  постанову серія АР № 129646 від  23 жовтня  2009 року  по справі  про адміністративне правопорушення, винесену відповідачем відносно нього.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши суду письмову заяву з проханням про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання також не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, заперечень суду не надав.

Тому суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови серія АР № 129646 від  23 жовтня  2009 року  по справі  про адміністративне правопорушення, винесеної відповідачем, ОСОБА_1 23.10.2009 року о 07 год. 21 хвил., керуючи автомобілем «ЗАЗ 110206», державний номер НОМЕР_1, на 297 км а/д Харків-Сімферополь, не надав переваги в русі пішоходу, який рухався по пішохідному переходу.

Ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” рекомендовано звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються  її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ніяких доказів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення відповідач суду не надав.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів правомірності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, тобто твердження позивача про відсутність в його діях порушення ПДР України нічим не спростовані, а оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства щодо її обґрунтування доказами, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 10, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, ст.ст. 14-1, 33, 283, 284, 287-289, 292 КУпАП, Постановою Кабінета Міністрів України N 1306 від 10.10.2001р. «Про Правила дорожнього руху», суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову серії АР 129646 по справі про адміністративне правопорушення від 23.10.2009 року, винесену інспектором роти ДПС ДАІ № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя