2-934/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

9 березня 2010 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі

 головуючого судді                         Галущенко Ю.А.,

 при секретарі                             Данковській С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (штрафу), -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2009 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначено, що 31.05.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № ВЛ 2741/КЦ, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 000 000 грн. 00 коп., а відповідач в свою чергу зобов’язалася повернути кредит зі сплатою відсотків та комісії в строк до 26.05.2012 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 7.06.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 126, за яким відповідач (як іпотекодавець) взяла на себе зобов’язання щодо страхування предмету іпотеки: не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії договору страхування іпотекодавець зобов’язаний продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та на термін не менше строку дії кредитного договору та надати позивачеві (як іпотекодавцеві) докази укладення договору страхування та сплати страхового платежу.

На виконання цього зобов’язання укладені наступні договори страхування предмету іпотеки: 8.06.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» укладено договір страхування № ZPKCUI44995 на строк до 7.06.2008 року; 5.06.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» укладений договір № 36/М на строк до 5.06.2009 року.

Після закінчення строку дії договору страхування позивач листом від 19.06.2009 року звернувся до відповідача з вимогою про виконання відповідачем зобов’язання по страхуванню майна, переданого в іпотеку.

В порушення вимог п. 20.1 Договору іпотеки відповідач не виконала зобов’язання по продовженню страхування майна, переданого в іпотеку, на час звернення до суду з позовом договір страхування майна відповідачем не укладено, доказів сплати страхового платежу позивачеві не надано.

Посилаючись на те, що п. 21 іпотечного договору передбачена відповідальність відповідача за порушення взятого на себе зобов’язання зі страхування майна, переданого в іпотеку, у вигляді штрафу в розмірі 30 % від вартості предмета іпотеки, відповідач зобов’язання, взяті на себе при підписання договору не виконала, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штраф за порушення умов іпотечного договору у розмірі 1 414 662 грн. 90 коп., судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги за вказаними підставами.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково, просив позов задовольнити частково, стягнувши з позивача суму штрафу, що не перевищує 2000 грн., посилаючись на те, що з попередніх договорів страхування вбачається, що сума страхового платежу складає 10 000 грн., тому відповідач має перед відповідачем невиконане зобов’язання, що не перевищує 10 000 грн. Відповідно до вимог ст. 231 Господарського кодексу України максимальний розмір штрафних санкцій за невиконання зобов’язань складає 20% від суми невиконаного зобов’язання. Таким чином, просить суд позов задовольнити частково, стягнувши з відповідачки штраф за невиконання зобов’язання в розмірі 2 000 грн. (із розрахунку 10 000 грн. невиконаного зобов’язання Х 20% = 2 000 грн.)

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 31.05.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № ВЛ 2741/КЦ, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 000 000 грн. 00 коп., а відповідач в свою чергу зобов’язалася повернути кредит зі сплатою відсотків та комісії в строк до 26.05.2012 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 7.06.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 126, за яким відповідач (як іпотекодавець) взяла на себе зобов’язання щодо страхування предмету іпотеки: не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії договору страхування іпотекодавець зобов’язаний продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та на термін не менше строку дії кредитного договору та надати позивачеві (як іпотекодавцеві) докази укладення договору страхування та сплати страхового платежу.

Як вбачається з наданих суду копій договорів, відповідачем на виконання зобов’язань за договором укладені наступні договори страхування предмету іпотеки: 8.06.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» укладено договір страхування № ZPKCUI44995 на строк до 7.06.2008 року; 5.06.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» укладений договір № 36/М на строк до 5.06.2009 року.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 509, 526, 610, 611, 624, 625, 651 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином у строки та в порядку відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено з матеріалів справи після закінчення терміну дії договору страхування від 5.06.2008 року № 36/М відповідачем не здійснено дій, що свідчили б про виконання взятих на себе зобов’язань по страхуванню майна, переданого в іпотеку.

Як вбачається з наданої суду копії листа, позивач 19.06.2009 року звертався до відповідача з вимогою про необхідність укладання договору страхування майна та попередженням про стягнення з відповідача штрафу, передбаченого умовами договору.

Таким чином, відповідачем зобов’язання, передбачене договором, не виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу).

Враховую вищевикладене суд доходить висновку про порушення відповідачем зобов’язань за договором та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за невиконання зобов’язань, передбачених договором.

Проте, при визначенні суми штрафу суд доходить висновку, що сума штрафу є значною, та підлягає зменшенню, виходячи з наступного.

Пунктом 21 іпотечного договору передбачена відповідальність відповідача за порушення взятого на себе зобов’язання зі страхування майна, переданого в іпотеку, у вигляді штрафу в розмірі 30 % від вартості предмета іпотеки.

Відповідно до п. 12 іпотечного договору загальна вартість предмету іпотеки складає 4 715 543 грн. 00 коп. Таким чином, розмір штрафу, передбачений договором, складає 1 414 662 грн. 90 коп.

Представник позивача в судовому засіданні на стягненні з відповідача штрафу саме в розмірі, передбаченому договором, наполягав, посилаючись на те, що зобов’язання за договором відповідач не виконала, а відсутність страхування майна створює для позивача ризик спричинення шкоди, у випадку пошкодження чи знищення майна, буде порушено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як передбачено ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні суми штрафу, суд виходить з того, що як пояснив представник відповідача, та не оспорював представник позивача, фактично внаслідок невиконання умов договору відповідачем позивачеві шкоди не спричинено, негативних наслідків не настало.

Хоча договором і встановлено суму штрафу, яка заявлена до стягнення з відповідача, суд вважає, що звернення з вимогою про стягнення зазначеної суми є зловживанням своїми правам з боку позивача. З урахуванням того, що сума страхового платежу за договором страхування не перевищує 10 000 грн., враховуючи матеріальний стан позивача, відповідача, відсутність реальних збитків для позивача, суд доходить висновку про можливість зменшення суми штрафу до 10 000 грн., що є достатнім для захисту прав позивача як кредитора та іпотекодержателя.

Разом з тим вбачається неможливим стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 2000 грн. та застосування за вимогою представника відповідача ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки зазначена норма права регулює інші правовідносини, відмінні від тих, що виникли між позивачем та відповідачем.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в ромірі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 100  грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 грн.

На підставі ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 57, 60, 74, 88, 208-209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 551, 610, 611, 624, 625, 651 ЦК України, суд -

     ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» штраф в сумі 10 000 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 100 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 грн., а всього стягнути 10 220 грн. 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                   Ю.А.Галущенко