Справа № 127/10173/18

Провадження № 22-ц/801/1892/2019

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мунтян Євгена Володимировича

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2019 року, ухвалене суддею Вохміновою О.С., повний текст якого складено 05 квітня 2019 року

в справі №127/10173/18

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до Першої Вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (відповідачі)

про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Першої Вінницької державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем та усунення від спадкування, обґрунтовуючи вимоги тим, що в складі будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають два житлових будинки: будинок літ. «Е» - новозбудований будинок, власниками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та будинок літ. «А», який розділений на дві частини, яким позивач володіє спільно з ОСОБА_1 .

На підставі свідоцтва про право власності, виданого Першою Вінницькою нотаріальною конторою 24.01.1995 його мати ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,була власницею ј частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що за адресою: АДРЕСА_1 , а він є власником інших ј частки даного будинковолодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 24.01.1995.

Зазначив, що за вказаною адресою він є зареєстрованим і проживає у цьому будинку.

З 13.03.2002 до 12.03.2010, а потім з 10.05.2011 до 08.08.2014 він був засуджений судом і відбував покарання в місцях позбавлення волі, але на час відкриття спадщини місцем його постійного проживання і місцем його реєстрації було АДРЕСА_1 , про відмову від спадщини він не заявляв, а тому він прийняв спадщину на підставі ст. 1268, 1269 ЦК України.

З метою оформлення своїх спадкових прав позивач просив суд встановити факт постійного проживання спадкоємця - ОСОБА_2 разом із спадкодавцем - ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, та усунути ОСОБА_7 від права на спадкування за законом від спадщини на ј частку будинку «А» АДРЕСА_1 , яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .

Ухвалою Вінницького міського суду від 21 грудня 2018 року до участі у справі залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду від 26 березня 2019 року за заявою представника позивача - адвоката Семенюка І.В. позов ОСОБА_2 в частині вимог про усунення ОСОБА_7 від права на спадкування за законом від спадщини залишено без розгляду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2019 року позов задоволено. Встановлено факт постійного проживання спадкоємця - ОСОБА_2 разом із спадкодавцем - ОСОБА_6 на час відкриття спадщини - 26.12.2004.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мунтяна Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що всупереч вимогам статті 257 ЦПК України суд на стадії розгляду справи по суті виніс ухвалу про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Крім того, вважає, що в іншій частині вимог, зокрема, щодо встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини суд мав би закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору. При цьому апелянт заперечує факт проживання позивача зі спадкодавцем на момент смерті останньої, оскільки той відбував покарання в місцях позбавлення волі.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Мунтян Є.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Пояснив, що його довіритель прав позивача не порушував, а відтак не має відповідати за даним позовом. Відповідні вимоги мали розглядатися в порядку не позовного, а окремого провадження.

Представник позивача - адвокат Семенюк І.В. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце її розгляду, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні обставини справи й відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками були ОСОБА_6 , ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 13).

З 05.07.1985 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 22).

На підставі свідоцтва про право власності, виданого Першою Вінницькою нотаріальною конторою 24.01.1995 ОСОБА_6 була власницею 1/4 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11).

ОСОБА_2 також є власником 1/4 частки даного будинковолодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 24.01.1995, а станом на 29.12.2012 за ОСОБА_2 також зареєстровано 1/4 частку будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

24.11.2001 між ОСОБА_8 (власницею 1/2 частки), ОСОБА_6 (власницею 1/4 частки) та ОСОБА_2 (власником 1/4 частки), що мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , укладено нотаріально посвідчений договір про порядок користування частинами будинку відповідно до якого в користування ОСОБА_8 переходять в будинку «А»: тамбур 2-1, веранда 2-2, кухня 2-3, санвузол 2-4, кімнати 2-5, 2-6, загальною житловою площею 21,2 кв. м., гараж Д, самовільно зведений сарай З. В користування ОСОБА_2 переходять в будинку «А»: коридор 1-1, кухня 1-2, санвузол 1-3, кімнати 1-4, 1-5, 1-6 загальною житловою площею 41,5 кв. м., тамбур І, гараж В, сарай Б. Самовільно зведені прибудова А-1; тамбур а-2. В користування ОСОБА_6 переходять в будинку «Е»: коридор 3-1, санвузол 3-2, кімнати 3-3, 3-5, загальною житловою площею 64,0 кв. м., кухня 3-4. Огорожею № 1- № 4 співвласники користуються спільно (а.с. 17).

ОСОБА_6 була людиною з інвалідністю 1 групи, потребувала стороннього догляду (т. 1 а.с. 25), померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 14.08.2002, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 14.10.2002 позивач ОСОБА_2 був засуджений за ст. 27 ч. 4, 15, 115 ч. 2 п. 6, 69 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відбував покарання в місцях позбавлення волі з 13.03.2002 по 12.03.2010, звільнений по відбуттю строку покарання (а.с. 222). Був спрямований за місцем проживання - АДРЕСА_2 .

Крім того, з 10.05.2011 по 08.08.2014 ОСОБА_2 відбував покарання в установі державної кримінально-виконавчої служби відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.10.2011. Звільнений по відбуттю строку покарання і спрямований до місця проживання - АДРЕСА_2 .

13.10.2017 представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 звернулась із заявою до нотаріуса про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 (а.с. 102 т. 1).

Постановою нотаріуса від 13.10.2017 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 після смерті матері, оскільки право власності на спадкове майно на ім`я спадкодавця не було зареєстроване і нотаріусу не надані документи, що посвідчують право власності ОСОБА_6 (а.с. 101).

Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 не заводилась (а.с. 59), заповіти не посвідчувались.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про встановлення факту проживання спадкоємця ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_6 представник позивача зазначав, що такий факт не визнається нотаріусом, відповідачами, і встановлення такого факту необхідне для отримання свідоцтва про право на спадщину. Крім того, відповідачі не визнають право ОСОБА_2 на спадкове майно.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що позивач (син померлої ОСОБА_6 ) довів, що на день смерті спадкодавця проживав з нею за адресою АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації.

При цьому судом вірно взято до уваги, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 23.06.2017 під час перегляду рішення Вінницького міського суду від 26.05.2017, прийнятого у справі за позовом ОСОБА_2 до Першої Вінницької державної нотаріальної контори, з участю третіх осіб про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину, оскільки вважається таким, що постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини.

Ухвалюючи нове рішення апеляційний суд, з посиланням на житлове законодавство України зауважив, що перебування в місцях позбавлення волі є тією обставиною, через яку за особою зберігається право на житло (п. 7 ч. 3 ст. 71 ЖК України). Перебування ОСОБА_2 в місцях позбавлення волі в день смерті його матері та у зв`язку з цим тимчасова його відсутність в місці постійного проживання разом із матір`ю є обставиною, яка від нього не залежала, оскільки кримінальне покарання у виді позбавлення волі є примусовим заходом. А відтак, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцем постійного проживання ОСОБА_2 є місце проживання його матері - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ).

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності постановлення судом ухвали про залишення без розгляду позовних вимог в частині усунення ОСОБА_7 від права на спадкування є безпідставними, оскільки положенням статті 353 ЦПК України передбачено право оскарження окремо від рішення суду ухвали про залишення без розгляду. Проте, апелянт таким правом не скористався, а натомість обґрунтовує доводи апеляційної скарги порушеннями норм процесуального права, які мали місце під час постановлення судом ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Колегія суддів відкидає також доводи апеляційної скарги щодо наявності у суду підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, з підстав відсутності предмету спору з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Оскільки право позивача на спадщину оспорюється відповідачами ОСОБА_5 , що підтверджується його письмовими поясненнями (а.с. 68 т.2), та ОСОБА_1 , представник якого в судовому засіданні позов не визнав та заперечував факт проживання позивача з спадкодавцем ОСОБА_6 , що й підтвердив у апеляційній скарзі, це не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами існує спір про право на спадкове майно. Заявляючи вимогу про встановлення факту прийняття спадщини, позивач доводив факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що має значення для подальшої реалізації ним своїх спадкових прав.

Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мунтян Євгена Володимировича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області 26 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.09.2019

Головуючий: І.М. Стадник

Судді:Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин