ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2019Справа № 910/6347/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Представники:

від позивача: Нанкевич О.Л., Максименко Д.Д.

від відповідача: Кравченко О.К., Гжибовський М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 27.02.2019 №11-р/тк.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, Антимонопольний комітет України неповно з`ясував усі обставини справи та дійшов необґрунтованих висновків у рішенні від 27.02.2019 №11-р/тк.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.06.2019.

11.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 18.06.2019 прибули представники сторін.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою надання позивачу можливості ознайомитися з відзивом та подати відповідь на відзив, а також для належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 18.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 09.07.2019.

08.07.2019 відділом діловодства суду отримано відповідь на відзив та заяву про доповнення підстав позову, які були направлені позивачем електронною поштою. Аналогічні за змістом відповідь на відзив та заява про доповнення підстав позову, які позивач направив засобами поштового зв`язку, 09.07.2019 надійшли через відділ діловодства суду.

У підготовче засідання 09.07.2019 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 09.07.2019 оголошено перерву до 30.07.2019.

30.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про доповнення підстав позову, відповідно до якої відповідач заперечує проти прийняття вказаної заяви, оскільки остання є заявою по суті справи, та заперечення на відповідь на відзив.

Щодо заяви про доповнення підстав позову, суд зазначає, що вказана заява не спрямована на одночасну зміну предмету і підстав позову, з огляду на що вказана заява судом приймається до розгляду. Крім того, судом враховано, що вказана заява була подана у межах підготовчого провадження та судом було оголошено перерву для надання відповідачем заперечень по суті заяви.

У підготовче засідання 30.07.2019 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 30.07.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2019.

У судове засідання 03.09.2019 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 03.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 169-р від 14.03.2012 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що У рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Судом встановлено, що 27.02.2019 Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 11-р/тк у справі № 03/04-03-1/17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким, зокрема:

визнано Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (Акціонерне товариство «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») таким, що в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) на території Дніпропетровської області, в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у його власності, як таке, що не мало жодного конкурента (п.1 резолютивної частини Рішення);

визнано дії Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» (Акціонерне товариство «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»), які полягали у відключенні Л-327 від джерела живлення ПС «Северная - 150» - 18.05.2016 з 14:00 до 20:00; 18.07.2015 з 15:01 до 18:27 19.07.2016; 20.07.2016 з 10:40 до 17:10 та з 22:01 до 6:04 21.07.2016; 21.07.2016 з 10:17 до 17:06 та з 22:03 до 6:06 22.07.2016; 22.07.2016 з 10:05 до 16:29, що призвели до припинення постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких живляться від зазначеного джерела живлення, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) на території Дніпропетровської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у його власності, які призвели до ущемлення інтересів споживачів (п.2 резолютивної частини Рішення);

за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення, накладено на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (акціонерне товариство «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») штраф у розмірі 3486751 грн (п. 3 резолютивної частини Рішення).

Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.

Суб`єктом господарювання, який є об`єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»).

Конкретним товаром, який надається ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»), є послуга з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами).

На території Дніпропетровської області ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами протягом 2016 року мали: ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», ПАТ «Укрзалізниця», ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі», ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК».

Основними споживачами послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) протягом 2016 року виступали постачальники електричної енергії за нерегульованим тарифом, які отримували зазначені послуги відповідно до укладених із ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») договорів, а також суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю та оплачують послуги з передачі електроенергії місцевими (локальними) електричними мережами в ціні електричної енергії.

Товарними межами ринку є надання послуг з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами).

Територіальними (географічними) межами ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами), в межах яких ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») здійснює зазначену господарську діяльність, є територія Дніпропетровської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у його власності.

Часовими межами ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) визначено один календарний рік: з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Потенційні конкуренти ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») на ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) на території Дніпропетровської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у його власності, відсутні.

Основними бар`єрами вступу на ринок послуг з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) є обмеження, пов`язані з необхідністю наявності у власності об`єктів електроенергетики (електричних станцій, підстанцій, мереж, призначених для розподілу електричної енергії від магістральної мережі та/або електричної станції до споживача) та необхідністю отримання ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії (місцевими) локальними електричними мережами.

Кожен із суб`єктів господарювання (ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», ПАТ «Укрзалізниця», ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі») здійснює господарську діяльність із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) у межах території, яка обмежена місцем провадження господарської діяльності, - територією систем розподілу електричної енергії такого суб`єкта господарювання, та додатково обмежені межами охоронної зони об`єктів та ліній електричного розподілу від точок приєднання до систем передавання електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго», генеруючих потужностей до точок балансової належності кінцевого споживача чи іншого ліцензіата.

За висновками Комітету, кожен із зазначених суб`єктів господарювання здійснює діяльність з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) виключно в межах території, на якій розташовані його електричні мережі.

ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») на території Дніпропетровської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у його власності, є єдиним суб`єктом господарювання, який надає послугу з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами).

З огляду на викладене, Комітет дійшов висновку, що ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) на території Дніпропетровської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у його власності, як таке, що не мало жодного конкурента.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про природні монополії», ринком, суміжним з ринком розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), є ринок постачання електричної енергії, оскільки ринки розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії є взаємопов`язаними.

Протягом 2016 року надавати послуги з постачання електричної енергії суб`єктам господарської діяльності та фізичним особам, що використовують енергію для власних потреб, які знаходяться в м. Жовті Води, могли здійснювати ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»), яке мало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та/або будь який інший постачальник електричної енергії за нерегульованим тарифом.

За інформацією ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», наданою листом від 06.03.2017 № 16920/1001, постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом у 2016 році в межах Дніпропетровської області здійснювали 4 суб`єкти господарювання (Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Енергозбут», Товариство з обмеженою відповідальністю «НТФІТ «ВестІнформ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСТАЛЬЕНЕРГО», Публічне акціонерне товариство «ДНІПРОАЗОТ»). При цьому зазначені суб`єкти господарювання протягом 2016 року електричну енергію в межах м. Жовті Води не постачали.

Протягом 2016 року ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»), займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) на території Дніпропетровської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у його власності, одночасно здійснювало діяльність на суміжному ринку постачання електричної енергії.

Відповідно до інформації, викладеної у заявах Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») 18.05.2016 о 14:06 було припинено електропостачання ТОВ «Восток-Руда» у зв`язку із заборгованістю останнього перед ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») за спожиту електричну енергію. Припинення електропостачання ТОВ «Восток-Руда» було здійснено ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») шляхом повного відключення повітряної лінії електропередач «Л-327» (далі - Л-327) від трансформаторної підстанції «Северная-150» (далі - ПС «Северная-150»), внаслідок чого відбулось обмеження електропостачання значної кількості підприємств, юридичних осіб, а також населення м. Жовті Води.

Також, як зазначено у Рішенні, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») 18.07.2016 о 15:00 було відключено Л-327 ПС «Северная-150» з метою припинення електропостачання ТОВ «Восток-Руда» у зв`язку із заборгованістю останнього перед ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») за спожиту електричну енергію, не забезпечивши при цьому безперебійність постачання електричної енергії для значної кількості споживачів, що призвело до припинення електропостачання на такі об`єкти ДП «СГЗК», як: ВВО служби безпеки (центральний пульт сигналізації, кімната зброї), бази ГРП-2, дільниці зв`язку з АТС, побутових приміщень та управління РБУ.

Протягом 2016 року постачання електричної енергії споживачам електричної енергії, електроустановки яких розташовані в межах м. Жовті Води, здійснювалося ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») на підставі прямих договорів. За інформацією позивача, наданою Комітету, таких договорів нараховувалося: 597 договорів, укладених з юридичними особами/фізичними особами підприємцями; 24 089 договорів, укладених з фізичними особами (побутовими споживачами).

При цьому, оскільки в м. Жовті Води відсутні місцеві (локальні) електричні мережі, які перебувають у власності ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»), протягом 2016 року постачання позивачем електричної енергії споживачам в межах м. Жовті Води здійснювалась через місцеві (локальні) електричні мережі ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК», а також через мережі основних споживачів, зокрема ДП «СГЗК».

За інформацією ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (після перейменування - АТ «ДТЕК «ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»), наданою Комітету, передача електричної енергії споживачам м. Жовті Води протягом 2016 року здійснювалась на підставі договорів про спільне використання технологічних електричних мереж, які були укладені між: ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» від 01.04.2010 № 25; ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ТОВ «Восток-Руда» від 01.08.2011 № 35; ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ДП «СГЗК» від 07.02.2010 № 192/45.

Передача електричної енергії споживачам м. Жовті Води протягом 2016 року здійснювалася, зокрема, місцевими (локальними) електричними мережами, що належать ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», технологічними електричними мережами, власники яких не мають ліцензії на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (зокрема, ДП «СГЗК» та ТОВ «Восток-Руда), та місцевими (локальними) електричними мережами, що перебувають у власності ПрАТ «ПЕЕМ ЦЕК». Передача електричної енергії від мереж позивача до споживачів у м. Жовті Води здійснюється, зокрема, від ПС 150/35/6кВ «Сєверна-150», що належать ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго».

За інформацією ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», наданою Комітету, ТОВ «Восток-Руда» мало заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 23 599 970,14 грн на кінець квітня 2016 року та 27 325 454,47 грн на кінець червня 2016 року.

Відповідно до пункту 7.3 ПКЕЕ обмеження в споживанні електричної енергії внаслідок відключення споживача має проводитися за умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів.

Під час розгляду справи Комітетом було встановлено, що розподіл електричної енергії (передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) через ПС «Северная-150» не здійснювався протягом: 18.05.2016 з 14:00 до 20:00; 18.07.2016 з 15:01 до 18:27 19.07.2016; 20.07.2016 з 10:40 до 17:10 та з 22:01 до 6:04 21.07.2016; 21.07.2016 з 10:17 до 17:06 та з 22:03 до 6:06 22.07.2016; 22.07.2016 з 10:05 до 16:29.

За висновками Комітету у Рішенні, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» було обізнане про ймовірність припинення постачання електричної енергії своїм споживачам унаслідок відключення Л-327 від джерела живлення ПС «Северная-150», оскільки здійснення таких організаційно-технічних заходів із припинення постачання електричної енергії підприємству-боржнику (ТОВ «Восток-Руда») неминуче призведе до припинення передачі електричної енергії технологічними електромережами інших власників, задіяними в передачі (транзиті) електричної енергії від джерела живлення ПС «Северная-150» до електроустановок споживачів.

За наведених обставин, Комітет дійшов висновку, що у 2016 році позивач здійснив припинення постачання електричної енергії ТОВ «Восток-Руда» без одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів, що було б неможливим за умови існування значної конкуренції на ринку.

Отже, Комітет дійшов висновку, що дії ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», які полягали у відключенні Л-327 від джерела живлення ПС «Северная-150» 18.05.2016 з 14:00 до 20:00; 18.07.2016 з 15:01 до 18:27 19.07.2016; 20.07.2016 з 10:40 до 17:10 та з 22:01 до 6:04 21.07.2016; 21.07.2016 з 10:17 до 17:06 та з 22:03 до 6:06 22.07.2016; 22.07.2016 з 10:05 до 16:29, що призвели до припинення постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких живляться від зазначеного джерела живлення, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на території Дніпропетровської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Антимонопольний комітет України неповно з`ясував усі обставини справи та прийняв незаконне Рішення, а тому просить суд визнати таке рішення недійсним.

Серед підстав позову позивач, зокрема, вказує, що у моделі ринку, яка існувала у 2016 році, із наявним державним регулюванням, жоден із суб`єктів господарювання не міг одноосібно або спільно з іншими учасниками ринку впливати на умови обороту товару, в тому числі обирати контрагента, визначати обсяги та ціну реалізації (продажу) електроенергії, умови договорів тощо. Відтак, внаслідок наявних адміністративних обмежень ринкова влада позивача чи будь-яких інших учасників ринку електричної енергії не могла бути реалізована, у зв`язку з чим відповідач не мав підстав для визнання позивача таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку (позивач не може на власний розсуд обирати контрагентів, визначати умови постачання товарів (надання послуг), формувати ціну (тарифи) на послуги, діяти інакше ніж передбачено законодавчими актами).

Також позивач вказує, що органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а не відповідач, а тому останнім прийнято Рішення з порушенням власної компетенції; ТОВ «Восток-Руда» мало забезпечити можливість безперебійного отримання електричної енергії споживачами позивача, які, в свою чергу є субспоживачами ТОВ «Восток-Руда», тобто через недопуск представників позивача до електроустановок ТОВ «Восток - Руда» для вибіркового відключення струмоприймачів, було здійснено обмеження електропостачання електроустановок ТОВ «Восток-Руда» від електричної мережі, що, в свою чергу, призвело до обмеження постачання електричної енергії іншим споживачам, електропостачання яких здійснюється через електричні мережі ТОВ «Восток-Руда»; відповідачем не досліджено впливу дій позивача, ТОВ «Восток-Руда» на конкуренцію на досліджуваному ринку; відповідачем не досліджено рівнів надійності електропостачання споживачів та субспоживачів; відповідачем не досліджено особливостей відповідальності позивача, як електропостачальної організації; відповідачем не доведено наявності субспоживачів у ТОВ «Восток - Руда»; відповідачем не доведено відсутності конкурентів на ринку; відповідачем не доведено обгрунтування часових меж ринку; відповідачем неправильно визначено географічні (територіальні) межі ринку; відповідачем неправильно встановлені споживачі та товарні межі ринку, що призвело до подальших хибних висновків при прийнятті Рішення.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що Рішення прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо доводів позивача, що розгляд спірних питань щодо відключення споживачів від електромереж не належать до повноважень Комітету, суд зазначає, що до повноважень Антимонопольного комітету України, згідно з частиною одинадцятою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» віднесено проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб`єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

При цьому, єдиним органом, уповноваженим на розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є Антимонопольний комітет України та його територіальні органи.

При цьому, нормами законодавства України на НКРЕКП не покладено функцій щодо контролю та припинення порушень, які полягають у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем.

3 урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що під час розгляду справи органи Комітету діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону).

Розроблена відповідно до ст. 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з пунктом 1.2 Методики об`єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб`єкти господарювання; групи суб`єктів господарювання - декілька суб`єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе дії, визначені п. 2.1 Методики, зокрема:

встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання;

складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

визначення товарних меж ринку;

визначення територіальних (географічних) меж ринку;

встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку;

складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку.

На думку позивача, відповідачем при прийнятті Рішення неправильно застосовані норми Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, зокрема, неправильно визначено споживачів, товарів, які споживаються споживачами, а також товарних меж ринку.

У розгляді справ суд перевіряє правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. При цьому, суд не повинен перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Враховуючи викладене, зазначає наступне.

Товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери);

Товарні межі ринку - це товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Згідно з пунктами 5.1 - 5.3 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є:

подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо;

подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо;

наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи);

відсутність суттєвої різниці в цінах;

взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.

Згідно із пунктом 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв`язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між: територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар`єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар`єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар`єрів, що пов`язані з ефектом масштабу виробництва; бар`єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар`єрів, пов`язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар`єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:

товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери).

ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Так, в Законі України «Про електроенергетику» в редакції, чинній станом на липень 2016 року, визначені наступні поняття:

розподіл електричної енергії - транспортування електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на підставі договору;

постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Щодо ринку розподілу електричної енергії, суд зазначає,що при здійсненні діяльності з розподілу електричної енергії позивач використовує результати такої діяльності для (1) виконання власних зобов`язань з постачання електричної енергії споживачам електроенергії та (2) виконання зобов`язань з передачі електричної енергії до споживачів постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом.

В першому випадку результати діяльності з розподілу електричної енергії необхідні для здійснення діяльності з постачання електричної енергії, оскільки вони є проміжним результатом в процесі надання послуги з постачання електричної енергії та споживаються в технологічному процесі власної діяльності позивача.

В другому випадку споживачем таких послуг (з передачі електричної енергії) є учасники ринку електричної енергії - постачальники електричної енергії за нерегульованим тарифом. В 2016 році, позивачем були укладені договори з ТОВ «Регіон Енергозбут», ТОВ «НТФІТ «Вестінформ», TOB «Дніпростальенерго» та ПАТ «Дніпроазот», предметом яких було надання позивачем послуг з передачі електричної енергії (місцевими) локальними електромережами до споживачів постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Щодо ринку постачання електричної енергії, як зазначав позивач та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та споживачами електричної енергії укладені лише договори на постачання електричної енергії.

Предметом вказаних договорів є саме постачання електричної енергії, зокрема, обов`язок позивача постачати електричну енергію, а обов`язок споживача - сплачувати за поставлену електричну енергію, окремо за передачу електроенергії споживачами кошти не сплачувалися, тобто не було товарно-грошових відносин безпосередньо у зв`язку з передачею, а товарно-грошові відносини були у зв`язку з постачанням електроенергії (на підтвердження чого надані виставлені рахунки на оплату споживачам та підтвердження їх оплати). У відносинах між позивачем та споживачами електричної енергії не існувало такої окремої послуги як розподіл електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами).

Таким чином, розподіл електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) є проміжним результатом діяльності товариства при постачанні електричної енергії.

Враховуючи зазначене, в 2016 році позивач здійснював діяльність на ринках розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії.

Суд зазначає, що на ринку розподілу електричної енергії: споживачами позивача були постачальники електричної енергії за нерегульованим тарифом (як зазначає позивач, з обсягом споживання 4,13 % обсягу розподіленої позивачем електричної енергії, оскільки 95.87 % обсягів розподіленої електричної енергії використовуються позивачем для провадження власної діяльності на ринку постачання електричної енергії); товаром, що реалізується позивачем була послуга з передачі електричної енергії (місцевими) локальними електромережами.

При цьому, на ринку постачання електричної енергії: споживачами позивача були юридичні та фізичні особи, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що споживають електричну енергію для власних потреб; товаром, що реалізується позивачем, була електрична енергія.

В той же час, відповідач при розгляді справи та прийнятті оскаржуваного Рішення встановив що:

товаром є послуга з розподілу - передачі електричної енергії (місцевими) локальними електромережами (п. 27 Рішення);

споживачами послуг є постачальники електричної енергії за нерегульованим тарифом та споживачі електричної енергії, які використовують її для власних потреб (п. 31 Рішення);

товарними межами ринку є надання послуг з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами (п. 39 Рішення);

позивач займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами) на території Дніпропетровської області в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у його власності, як таке, що не мало жодного конкурента (п. 66 Рішення).

Суд вважає, що зазначені висновки Комітету стали можливими оскільки ним були порушені вимоги Методики при визначенні споживачів позивача, товарів, які споживаються споживачами позивача, і визначенні товарних меж ринку, на якому здійснює діяльність позивач і щодо якого встановлюється монопольне (домінуюче) становище.

Так, Комітет в порушення п. 4.3 Методики, не врахував, що не розглядаються як товар проміжні результати діяльності суб`єктів господарювання, що не реалізуються на ринку, а споживаються у технологічному процесі їх власного виробництва.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач хибно визначив, що споживачі позивача споживають послуги позивача з розподілу електричної енергії, оскільки споживачі електричної енергії споживають саме електричну енергію, яку постачає зокрема позивач.

Визначення товарних меж ринку з порушенням вимог Методики призвело до формування подальших хибних висновків відповідача, які викладені у оскаржуваному Рішенні, зокрема, що припинення постачання електричної енергії є порушенням у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами).

В оскаржуваному Рішенні визначено, що відповідач встановив монопольне (домінуюче) становище позивача саме на ринку з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами), однак, з огляду на здійснений відповідачем аналіз фактичних обставин справи, вбачається, що відповідачем були проаналізовані виключно взаємовідносини, які існують на ринку з постачання електричної енергії, що свідчить про порушенням вимог Методики та призвело до невідповідності викладених у Рішенні Комітету висновків встановленим відповідачем обставинам справи, оскільки монопольне (домінуюче) становище на ринку та порушення мають бути на одному ринку.

Окрім того, суд зазначає наступне.

Відповідачем в п. 123 оскаржуваного Рішення зазначено, що у 2016 році позивач здійснив припинення постачання електричної енергії ТОВ «Восток-Руда» без одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів.

Так, відповідно до пункту 7.3 Правил користування електричною енергією обмеження в споживанні електричної енергії внаслідок відключення споживача має проводитися за умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів.

Відповідно до Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) відносно забезпечення надійності електропостачання струмоприймачі поділяються на відповідні три категорії:

струмоприймачі І категорії - це струмоприймачі, перериви в електропостачанні яких може викликати: небезпеку для життя людей, значний збиток народному господарству, ушкодження дорогого основного обладнання, масовий брак продукції, розлад складного технологічного процесу, порушення функціонування особливо важливих елементів комунального господарства;

струмоприймачі II категорії - це струмоприймачі, перериви в електропостачанні яких призводить до масового недовідпуску продукції, масових простоїв робітників, механізмів і промислового транспорту, порушенню нормальної діяльності значної кількості міських і сільських жителів;

струмоприймачі III категорії - це всі інші струмоприймачі, що не підходять під визначення І і II категорій.

Разом з тим, відповідачем у справі не встановлювались категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживачів, наявність резервних джерел живлення у таких споживачів, можливість отримувати ними електричну енергію мережами інших ліцензіатів або ж взагалі отримувати електричну енергію з інших джерел.

Крім того, відповідачем не досліджувались двосторонні акти порушень чи Акти-претензії споживача, що передбачені Правилами користування електричною енергією.

Так, відповідно до пунктів 49 - 52 Правил користування електричною енергією для населення у разі порушення енергопостачальником умов договору споживач викликає представника енергопостачальника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників з надання послуг тощо.

В той же час, у Рішенні зазначено, що дії, які вчиняє позивач, можуть призводити до негативних наслідків на ринку постачання електричної енергії (п. 89 Рішення); зазначене свідчить про ймовірність припинення постачання електричної енергії своїм споживачам (п. 120 Рішення).

Окрім того, суд зазначає, що відповідач будь-якого дослідження діяльності інших, крім позивача, суб`єктів господарювання щодо можливості ними передачі електричної енергії споживачам в м. Жовті Води не проводив.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, доводів і тверджень сторін у справі, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті Рішення Антимонопольний комітет України неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи; обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, є недоведеними і не підтвердженими належними і допустимими доказами; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Наведені порушення є підставою для визнання недійсним Рішення.

При цьому, доводи позивача щодо порушення відповідачем норм процесуального права при прийнятті Рішення судом не приймаються з огляду на те, що недодержання органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб`єктом господарювання конкурентного законодавства, може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Так, в спірному випадку судом не встановлено порушення або неправильне застосування Комітетом процедурних норм, наслідком яких може бути визнання недійсним оскаржуваного Рішення.

За наведених обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" підлягає задоволенню.

При цьому, заперечення відповідача не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для визнання Рішення недійсним.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.02.2019 №11-р/тк.

3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код: 00032767) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, будинок 22; ідентифікаційний код: 23359034) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.09.2019

Суддя Ю.В. Картавцева