Справа №  2-А- 62/10                                                                                                  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 січня 2010 року, Заводський районний суд м. Запоріжжя  у складі:

                                  Головуючого:                              судді   Мєркулової Л.О.,

                         при секретарі:                       Бехтер Д.А.,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні у м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя,  про  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд, -

                                                                                ВСТАНОВИВ:

        16 грудня 2009 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі  м. Запоріжжя, в якому просить суд  відновити строк для звернення  за захистом  порушених прав, свобод та інтересів  за період з 01.01.2006 р. по 31.12. 2008 р., визнати  протиправною  діяльність Управління пенсійного фонду України з Заводському районі м. Запоріжжя щодо  не здійснення  перерахунку та невиплати їй  у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України « Про соціальний захист  дітей війни»  за зазначений вище період та   зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 р. по 31.12. 2008 р.  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006р.   має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

      Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007р., яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

У судове засідання позивач надала письмову заяву, в якій просить суд її позов задовольнити в повному обсязі та розглядати справу без  участі позивача.

       Відповідач  надав суду  заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

      В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. У відповідності до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання з 01.01.2006р. щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      Законом України „Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.

      Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

      Також відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

      Представник  відповідача в судове засідання не з’ явився, але від нього надійшла письмова заява, в якій просить суд розглядати справу без їх участі. Зважаючи на  вимоги  ч. 2 ст. 128 КАС України, яка передбачає, що неявка представника  сторони ( відповідача)  в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вражає за можливе розглянути справи у відсутність  представника  позивача.  

      Розглянувши матеріали справи,  дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

      Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується копією посвідчення  АД №.268563.

      Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6   ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      Із заперечень УПФУ в Заводському районі  м. Запоріжжя, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

      Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

      Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

            Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

      Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст., 73, ст., ст., 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення  п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону,

      Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

      Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність,

      Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ„Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6   ЗУ„Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

       Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги часткою обґрунтованими, виходячи з наступного.

      Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки. встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх   вибором згідно з одним із законів.

       Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та. про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 14, 6-22. 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та Змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

       Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

      Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008р. УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до   пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції; яка діяла до 01.01.2008р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 р., з урахуванням п.п. 41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги, щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 рік задоволенню не підлягають.

      Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

       Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАСУ звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

       Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

       Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

       Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6   ЗУ„Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

       За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

       З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії; встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ„Про соціальний захист дітей війни".

        Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як   на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

       Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

      Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

       Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Заводському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

      Суд відхиляє позицію відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне

      Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. і припинилось лише 01.01.2008р. після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

      Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ у Заводському  районі м. Запоріжжя доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Заводському  районі м. Запоріжжя, по невиконанню з 09.07.2007р. приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

       На підставі  викладеного,  керуючись ст.ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст. 3 , 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6-14,71,159-163,167,186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та  стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни»  задовольнити частково.

  Визнати  бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Заводському  районі м. Запоріжжя  щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, неправомірними.    

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік - з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., за 2008 рік - з 22.05.2008р. по 31  грудня 2008 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії  за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

          В  задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя  щодо  перерахунку та виплати підвищеної пенсії згідно ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006  рік. За період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року та за період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, в розмірі  30 відсотків мінімальної  пенсії за віком,  відмовити.

      Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

      Суддя: