ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №817/461/15

адміністративне провадження №К/9901/67243/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 6 червня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Жуковської Л.А., суддів: Недашківської К.М., Щербакова В.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Большакової О.О., суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.)

у справі №817/461/15

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області,

треті особи: начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванна Василівна, начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Станіщук Микола Васильович

про скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинення певних дій.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністра юстиції України від 16 квітня 2015 року №1141/к про звільнення його з посади начальника Головного управління юстиції у Рівненській області; поновити на попередній посаді з 16 квітня 2015 року; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2015 року по дату постановлення рішення та 50000 грн компенсації за моральні страждання.

2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ від 16 квітня 2015 року №1141/к про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 11892,72 грн та 1000 грн моральної шкоди. У решті в задоволенні позову відмовлено.

3. 5 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду про перегляд постанови цього суду від 11 червня 2015 року у справі №817/461/15 за нововиявленими обставинами у частині поновлення його на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.

4. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 6 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра юстиції України № 104/К з 6 лютого 2007 року обіймав посаду начальнику Головного управління юстиції у Рівненській області.

7. 8 лютого 2015 року позивача було попереджено про наступне звільнення його з посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у разі відмови обійняти посаду начальника Острозького районного управління юстиції у Рівненській області.

8. 16 квітня 2015 року згідно з наказом Міністра юстиції України №1141/к, враховуючи впровадження нової структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції У Рівненській області від 6 лютого 2015 року позивача було звільнено з роботи 16 квітня 2015 у зв`язку зі зміною істотних умов праці, змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

9. Підставою для прийняття вказаного наказу слугувало попередження від 8 лютого 2015 року та рекомендації Кадрової комісії Міністерства юстиції України.

10. 17 квітня 2015 року позивача було ознайомлено з зазначеним наказом та видано трудову книжку із записом про звільнення від 17 квітня 2015 року.

11. Вважаючи незаконним наказ про звільнення, позивач звернулась до суду з цим позовом.

12. Судовими рішеннями судів (пункт 2 цієї постанови), зокрема, скасовано спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.

13. Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що відповідачем в порушення норм трудового законодавства не запропоновано позивачу наявні вакантні посади.

14. Фактично не погоджуючись з мотивами судових рішень, якими частково задоволено позовні вимоги та поновлено позивача на посаді, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу, останній звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі №817/461/15 за нововиявленими обставинами у частині поновлення його на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

15. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі №817/461/15, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 посилається на обставини, які не є нововиявленими в розумінні КАС України та не впливають на результат розгляду справи. Крім того, суди виходили з того, що наведені позивачем обставини могли бути йому відомі під час розгляду справи по суті, що також свідчить, що вони не є нововиявленими.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що наведені в заяві обставини є нововиявленими, впливають на результат розгляду цього спору.

17. Позивач також стверджує, що вказані ним обставини не були відомі на час розгляду справи по суті.

18. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України не погоджується з касаційною скаргою ОСОБА_1 , вважає її необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

19. У відзиві відповідач звертає увагу, що позивач знав про наведені ним обставини (нововиявлені) ще в жовтні 2016 року, коли звертався до суду з касаційною скаргою у справі №817/3413/15, про що свідчить зміст вказаної касаційної скарги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

21. Пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

22. З наведеної норми вбачається, що нововиявленими є обставини, які одночасно відповідають таким характерним ознакам: такі обставини є істотними, тобто можуть вплинути на результат розгляду справи, не були встановлені судами, однак існували на момент прийняття судового рішення, заяву про перегляд якого подано. В той же час такі обставини не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, та суду під час судового процесу.

23. Водночас частина четверта вказаної статті КАС України визначає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

24. Верховний Суд в своїй постанові від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19 дійшов висновку, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

25. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

26. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

27. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.

28. Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.

29. В якості нововиявлених обставин для перегляду постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року в цій справі позивачем вказано ознайомлення його з Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (далі - Порядок 1074), та листом Секретаріату Кабінету Міністрів України №17-18/332 від 6 лютого 2018 року, в якому зазначено, що в період з 1 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України щодо утворення, реорганізації або ліквідації Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі не приймалися.

30. З наведених обставин позивачем з`ясовано, що Головне управління юстиції у Рівненській області, в якому він працював на посаді начальника, було фактично перейменовано в Головне територіальне управління юстиції в Рівненській області, а не реорганізовано. Відповідно аналогічним чином відбулось перейменування і посади, на якій він працював, зазначає позивач.

31. Тому ОСОБА_1 вважає, що поновлення його на посаді повинно відбуватись у зв`язку саме з перейменуванням цієї посади.

32. З цього приводу Верховний Суд зауважує, що ознайомлення позивача з Порядком №1074 не є нововиявленою обставиною, оскільки позивач міг дізнатись про вказаний Порядок №1074 на час розгляду цієї справи по суті.

33. Такий висновок ґрунтується на тому, що Порядок№1074 був опублікований в Урядовому кур`єрі N201 29 жовтня 2011 року та в Офіційному віснику України N82 31 жовтня 2011 року.

34. Обставин, які б перешкоджали позивачу дізнатись про Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, позивачем не зазначено.

35. Так само позивач не був позбавлений можливості звернутись з відповідним листом до Кабінету Міністрів України з метою з`ясування питання реорганізації Головних управлінь юстиції.

36. Варто також зауважити, що наведені позивачем обставини не є істотними, оскільки їх наявність ніяким чином не впливає на результат розгляду справи. Сам позивач просить задовольнити позов в частині поновлення його на посаді з інших підстав, а саме з підстав того, що відбулось саме перейменування Головного управління юстиції у Рівненській області, а не його реорганізація.

37. Водночас частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

38. Отже, наведена норма процесуального закону забороняє суду при перегляді рішення за нововиявленими обставинами розглядати, зокрема, інші підстави позову, в тому числі й наведені позивачем підстави - перейменування Головних управлінь юстиції, а не їх реорганізація.

39. Таким чином, з огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі №817/461/15 за нововиявленими обставинами.

40. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

41. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

42. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 6 червня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року у справі №817/461/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.В. Калашнікова

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду