ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

Київ

справа №803/63/16

адміністративне провадження №К/9901/9651/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Івашка О.Л.

учасники справи:

представник відповідача Бузницька Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 803/63/16

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року прийняте у складі головуючого судді - Лозовського О.А.

та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ніколіна В.В., суддів - Гінди О.М., Качмара В.Я.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

1. 27 січня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

2. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідно до пункту 1 наказу Генерального прокурора України від 15 липня 2015 року № 39ш у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області було ліквідовано 11 відділів прокуратури області, в тому числі і відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації та 53 штатні одиниці. Згідно з пункту 3 вказаного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області було утворено нові управління, відділи, встановлено 41 штатну одиницю.

2.1. У зв`язку з цим, наказом прокурора Волинської області від 04 січня 2016 року № 1к позивача звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) та пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

2.2. Позивач вважає, що наказ прокурора про звільнення його з посади є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки при ліквідації відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації у структурі прокуратури Волинської області утворено нові підрозділи - управління та відділи із функціями аналогічними тим, які мали ліквідовані підрозділи, які виконують такі ж функції, як і ліквідовані.

2.3. Крім того позивач вказує, що він з 31 червня 1995 року по 04 січня 2016 року працював на різних посадах в органах прокуратури Волинської області, зокрема, на посадах слідчого прокуратури Старовижівського району, слідчого, старшого слідчого, помічника, старшого помічника прокурора Любомльської міжрайонної прокуратури, а з 19 вересня 2012 року на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області. Упродовж роботи в органах прокуратури до дисциплінарної відповідальності не притягувався, неодноразово заохочувався, є учасником бойових дій в Афганістані. Все це, на думку позивача, є доказом більш високого рівня кваліфікації у порівняні з іншими працівниками.

2.4. Також позивач зазначає, що відповідачем порушено вимоги статті 492 КЗпП України, згідно якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Всупереч цій нормі, позивач був ознайомлений з відповідним попередженням 04 серпня 2015 року в період перебування у щорічній відпустці. При цьому, йому не запропоновано жодної з посад, наявних в прокуратурі області, внаслідок чого не враховано переважне право на залишення на роботі, передбачене чинним законодавством. Також, звільнення з посади відбулось без погодження з профспілковим комітетом.

2.5. ОСОБА_1 вважає, що звільнивши його з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки, незважаючи на його багаторічну працю в органах прокуратури, не врахував його професійні якості, а тому просить визнати протиправним і скасувати наказ №1к від 04 січня 2016 року про звільнення його з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області прокурора відділу, поновити його з 04 січня 2016 року на вказаній посаді, стягнути в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

3. Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив на тому, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року, передбачено скорочення загальної чисельності працівників органів прокуратури до 15000 осіб. У зв`язку з цим Генеральним прокурором України видано наказ від 15 липня 2015 року № 39ш. Згідно з пунктом 1 зазначеного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області було ліквідовано 11 відділів прокуратури області та 53 штатні одиниці. Підпунктом 3.1 пункту 3 зазначеного наказу Генерального прокурора України установлено у штатному розписі новоутвореного управління за рахунок резерву Генеральної прокуратури України всього 24 штатні одиниці. На виконання вказаного наказу в структурі прокуратури Волинської області було ліквідовано відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації, і, відповідно посаду прокурора цього відділу, яку обіймав позивач. Оскільки наказом Генерального прокурора України штатна чисельність прокуратури області зменшилась на 20 одиниць, виникло питання про переважне право на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. У зв`язку з цим, наказом прокурора області утворено відповідну комісію. При заповненні посад у новостворених підрозділах прокуратури області переважне право на залишення на роботі надавалося працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, обсягом виконаних робіт. За рішенням комісії від 27 липня 2015 року обговорювались кандидатури на звільнення у зв`язку зі скороченням відділів, у тому числі і працівників відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області - ОСОБА_4 (начальник відділу), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (прокурори відділу).

3.1. Також відповідач зазначив, що на утриманні ОСОБА_4 (начальник відділу) перебуває троє неповнолітніх дітей, а дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, інші засоби для утримання сім`ї відсутні. На прокурора відділу ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він є учасником бойових дій та отримує пенсію за вислугою років, яка є додатковим джерелом доходів. Прокурор відділу ОСОБА_3 має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, дружина працевлаштована. За результатами обговорення комісією прийнято рішення рекомендувати для звільнення у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури кандидатури ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

3.2. Також відповідач зазначає, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України за рішенням комісії про наступне звільнення ОСОБА_1 повідомлено 04 серпня 2015 року з врученням йому відповідного попередження, що він засвідчив своїм підписом. При цьому, у попередженні вказано на відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу та роз`яснено, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України № 1697-VII (в редакції від 14 грудня 2015 року) передбачено припинення функціонування в системі органів прокуратури України усіх прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення відповідних місцевих прокуратур, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається у Додатку до цього Закону. Додатково ОСОБА_1 роз`яснено, що згідно з пунктом 5-1 Перехідних положень останній може прийняти участь у конкурсному відборі на зайняття посади керівника, першого заступника та заступника керівника відповідної місцевої прокуратури.

3.3. Крім того, відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що він був ознайомлений із попередженням про звільнення під час перебування у відпустці не відповідає дійсності, оскільки згідно наказу прокурора області №481 від 27 серпня 2015 року ОСОБА_1 надано відпустку на період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року, а попередження він отримав 04 серпня 2015 року, тобто до надання та перебування у відпустці.

3.4. У період з 02 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатним, а тому, у відповідності до частини третьої статті 40 КЗпП України, звільнення останнього не проводилось. Враховуючи відсутність позивача на роботі у вказаний вище період, вакантні посади пропонувались працівникам прокуратури області, які перебували на робочих місцях.

3.5. По завершенні лікування ОСОБА_1 та враховуючи відсутність посад, які могли б бути йому запропоновані, останнього наказом прокурора Волинської області від 04 січня 2016 року №1к звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області та з органів прокуратури з 04 січня 2016 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

3.6. Також, відповідач вважає необґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про стягнення з прокуратури Волинської області моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн., оскільки дана вимога не підтверджена належними доказами.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

4. ОСОБА_1 у період з 31 червня 1995 року по 04 січня 2016 року працював в органах прокуратури Волинської області, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з трудової книжки.

5. На підставі наказу прокурора Волинської області від 18 вересня 2012 року № 647к позивач був призначений на посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області в порядку переведення з Любомльської міжрайонної прокуратури.

6. У зв`язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) була змінена система органів прокуратури України і надано Генеральному прокурору України повноваження щодо організації діяльності органів прокуратури та видання наказів з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

7. На виконання частини першої статті 9 і частини першої статті 14 Закону України №1697-VII Генеральним прокурором України виданий наказ нормативно-правового змісту від 15 липня 2015 року №39ш. Відповідно до пункту першого вказаного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області ліквідовано 11 відділів (47 посад) та 6 штатних одиниць: старший прокурор прокуратури області - 4, прокурор прокуратури області - 1, прес-секретар прокурора області (на правах старшого прокурора області) - 1. Всього 53 одиниці. Крім того, скорочено 8 посад прокурорів та слідчих інших структурних підрозділів прокуратури області.

8. Відповідно до пунктів 1, 2 вищеназваного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області ліквідовано та скорочено 61 одиницю, на яких перебували оперативні працівники, зокрема, ліквідовано відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області, де обіймав посаду прокурора відділу ОСОБА_1

9. Оскільки наказом Генерального прокурора України №39ш від 15 липня 2015 року штатна чисельність прокуратури області зменшилася на 20 одиниць, виникло питання про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників. У зв`язку із цим, наказом прокурора області від 22 липня 2015 року №51 утворено відповідну комісію.

10. За результатами обговорення комісією прийнято рішення рекомендовано залишити на роботі ОСОБА_4 , оскільки при рівних умовах кваліфікаційного рівня переваги в залишенні на роботі надаються відповідно до пункту першого частини другої статті 42 КЗпП України сімейним - при наявності двох і більше утриманців. Крім цього, в разі звільненні ОСОБА_4 основним джерелом існування була б соціальна виплата дружини, яка є нижча від прожиткового мінімуму, що погіршило б становище останнього.

11. З урахуванням вищевказаних обставин для звільнення у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури подано кандидатури прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3

12. Наказом прокурора Волинської області від 04 січня 2016 року № 1к (далі - оскаржуваний наказ) позивача було звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

13. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року залишено без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, якою відмовлено у задоволенні позову.

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за результатами обговорення комісією прийнято рішення рекомендувати залишити на роботі ОСОБА_4 , оскільки при рівних умовах кваліфікаційного рівня переваги в залишенні на роботі надаються відповідно до пункту 1 частини другої статті 42 КЗпП України сімейним - при наявності двох і більше утриманців. Крім того, в разі звільненні ОСОБА_4 основним джерелом існування була б соціальна виплата дружини, яка є нижча від прожиткового мінімуму, що погіршило б становище останнього. З врахуванням вищевказаних обставин для звільнення у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури подано кандидатури прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

14.1. Також судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи позивача про те, що він був ознайомлений із попередженням про звільнення під час перебування у відпустці, оскільки згідно з наказу прокурора області від 27 серпня 2015 року № 481 позивачу надано відпустку в період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року, тоді як з попередженням був ознайомлений 04 серпня 2015 року, тобто до надання та перебування у відпустці.

14.2. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не прийнято до уваги твердження позивача про незаконність його звільнення з посиланням оскільки таке звільнення відбулось без погодження профспілкового органу, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з прокурором попередньої згоди профспілкового органу для розірвання трудового договору не потрібно.

IV. Касаційне оскарження.

15. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, яка зареєстрована у суді 22 липня 2016 року.

16. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами постановлено рішення без дотримання норм КЗпП України та Закону № 1697-VII. Позивач наголошує, що судами попередніх інстанцій було проігноровано той факт, що станом на дату ознайомлення із попередженням про звільнення він перебував у відпустці (наказ прокуратури Волинської області від 15 липня 2015 року № 343), також не враховано, що на утриманні позивача перебувають двоє дітей, а його дружина з червня 2015 року проживає за кордоном та не приймає участі в їх забезпеченні дітей. Також судами не було витребувано у відповідача штатного розпису прокуратури Волинської області без якого неможливо встановити наявність або відсутність вакантних посад.

16.1. Крім того, на думку позивача, додатковою підставою його незаконного звільнення є той факт, що позивачу, під час надання попередження про звільнення у зв`язку із скороченням штату, не запропоновано жодної вакантної посади в порушення норм статті 492 КЗпП України.

17. За таких обставин позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

18. 26 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Головчук С.В. відкрито касаційне провадження та витребувано із Волинського окружного адміністративного суду справу № 803/63/16.

19. 09 серпня 2016 року справа № 803/63/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20. 16 серпня 2016 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій він спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

21. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

22. 25 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шарапа В.М. - головуючий суддя, судді - Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

23. 12 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 803/63/16 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н.В. - головуючий суддя, судді - Кашпур О.В., Уханенко С.А. 03 вересня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року № 1385/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н.В. - головуючий суддя, судді - Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

25. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

30.1. Пунктом 9 частини першої статті 51 передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

31. Кодексу законів про працю України.

31.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті40 трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

31.2. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

31.3. В силу приписів частини першої статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

31.4. Згідно з частиною другою статті 492 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

31.5. Відповідно до частини третьої статті 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

V. Позиція Верховного Суду.

32. Статтею 327 КАС України, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

33. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідних положень» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

34. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

35. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

36. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

37. Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

38. Порядок звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури визначається нормами Закон № 1697-VII. Поряд із цим, не виключається звільнення прокурорів за правилами КЗпП України у випадках, коли підстави звільнення є загальними, передбаченими законодавством про працю. В такому разі роботодавцем мають бути дотримані гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.

39. Виходячи з наведеного у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець вправі проводити звільнення працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, однак таке звільнення повинно проводитись з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главами ІІІ та ІІІ-А КЗпП України, зокрема, статтями 42 та 492 цього Кодексу.

40. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 07 травня 2019 року в справі № 803/1157/16 та Верховний Суд не вбачаю підстав відступати від неї.

41. Судами установлено, що у зв`язку з ліквідацією та утворенням нових структурних підрозділів апарату прокуратури Волинської області загальна штатна чисельність зменшувалася на 20 одиниць. За рішенням комісії про наступне звільнення позивача повідомлено 04 серпня 2015 року з врученням йому відповідного попередження, з яким він був ознайомлений 04 серпня 2015 року, про що свідчить його підпис. При цьому, у попередженні вказано про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу.

42. Відповідно до протоколу судового засідання 17 лютого 2016 року по справі № 803/63/16 (15 год 26 хв) позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача штатного розпису за період з 04 січня 2015 року по 04 січня 2016 року. Проте судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

43. Частинами четвертою та п`ятою статті 11 КАС України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин в справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь а справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

44. У відповідності до частини другої статті 69 КАС України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) встановлено, що суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь а справі, або з власної ініціативи.

45. Аналогічні приписи наведені в частині четвертій статті 9, частині третій статті 77 КАС України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року).

46. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджено штатний розпис прокуратури Волинської області станом на дату вручення позивачу попередження про майбутнє вивільнення та станом на дату звільнення позивача із займаної посади.

47. Таким чином судами попередніх інстанцій не виконано приписи частини другої статті 2 КАС України щодо перевірки оскаржуваного позивачем Наказу наведеним у цій нормі КАС України критеріям.

48. Ураховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що прийняття оскаржуваного наказу відбулося в межах та у спосіб визначений законом є передчасним, оскільки зроблений без належного дослідження дотримання відповідачем процедури звільнення позивача у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

49. Всупереч наведеним законодавчим приписам судами попередніх інстанцій не витребувано у відповідача належних доказів, які б підтверджували або спростовували факт наявності або відсутності посад (які можливо було запропонувати позивачу) у новому штатному розписі прокуратури Волинської області, а саме не витребувано у відповідача штатний розпис прокуратури Волинської області станом на дату вручення позивачу повідомлення попередження про майбутнє вивільнення та станом на дату звільнення із займаної посади.

50. Ураховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що прийняття оскаржуваного наказу відбулося в межах та у спосіб визначений законом є передчасним, оскільки зроблений без належного дослідження дотримання відповідачем процедури звільнення позивача у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

51. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані в справі докази.

53. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані в справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

54. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно встановити факт наявності або відсутності посад (які можливо було запропонувати позивачу) у новому штатному розписі прокуратури Волинської області, а саме витребувати у відповідача штатний розпис прокуратури Волинської області станом на дату вручення позивачу повідомлення попередження про майбутнє вивільнення та станом на дату звільнення із займаної посади.

55. Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

VIІ. Судові витрати.

56. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року в справі № 803/63/16 скасувати.

3. Адміністративну справу № 803/63/16 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2019 року

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич