Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5482/18

Провадження № 2/711/435/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі Семиволос І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Шукліна Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики частково неукладеним, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом (в подальшому уточнений в останній редакції від 28.12.2018р.) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договору позики б/н від 01.02.2018 він надав позику ОСОБА_2 в розмірі 48 050 дол. США, що станом на 01.02.2018 згідно курсу НБУ з розрахунку 27, 843493 грн. за один долар США, становило 1 337 879 грн. 84 коп., на строк користування позикою до 23.01.2019, з щомісячним графіком повернення позики, що є додатком до Договору позики, частинами: по 4773 дол. США, до 23-го числа, кожного місяця, з щомісячним зменшенням, в залежності від розміру фактично погашеної суми боргу. Зазначив, що факт передачі коштів за вищевказаним договором позики від 01.02.2018 відбувався в присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Тож вказує, що згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, то він зобов`язаний сплатити позикодавцю грошову суму боргу, відповідно до ст.625 ЦК України та сплатити неустойку, відповідно до ст.ст.549-552 ЦК України, з моменту виникнення прострочки і до дати повернення позики включно. Сплата неустойки також передбачена і абзацом 2 Договору позики від 01.02.2018 в розмірі 0,1%, від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день сплати боргу, в даному випадку розписка від 01.02.2018 р. за своєю правовою природою прирівнюється до договору позики.

Також зазначає, що відповідач повернув йому на умовах Договору позики, 15.03.2018 лише один платіж, в сумі що еквівалентна 9400 дол. США, а в період з 23.03.2018 по 23.06.2018 відповідач прострочив сплату чотирьох чергових платежів (за березень, квітень, травень, та червень 2018 року) на загальну суму 17 132 дол. США, що за курсом НБУ станом на 23.06.2018 становить 449 524 грн. 83 коп., що свідчить про різке погіршення фінансового стану відповідача. А тому, 23.06.2018 він звернувся до відповідача в письмовій формі, з претензією від 23.06.2018 вих.№23/06/18, направивши її поштою, цінним листом з описом вкладення, рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення; 03.07.2018 за даними сайту Укрпошта ком.юа - вищевказана претензія була отримана відповідачем особисто.

Проте, відповідач ОСОБА_2 , після отримання 03.07.2018 його претензії №23/06/18 від 23.06.18 ніяким чином на неї не відреагував, не почав погашати борг, тож залишок простроченої заборгованості відповідача за Договором позики від 01.02.2018 станом на 03.07.2018 становить: 39 615 дол. США 46 центів, що в гривневому еквіваленті, згідно курсу НБУ станом на 03.07.2018 (за 1 дол. США - 26,2327 грн.) становить 1 039 220 грн. 48 коп., з яких: по сумі позики: 38 650 дол. США; 965 дол. США 46 центів - неустойка у формі пені, по 4.33 дол. США в еквіваленті, за 1 день прострочки, за 102 дні прострочки повернення позики, що передбачена договором позики від 01.02.2018, неустойка розрахована за період з 24.03.2018 по 03.07.2018.

Таким чином, просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь прострочену та строкову заборгованість за договором позики від 01.02.2018, в сумі: 39 615 дол. США 46 центів, що в гривневому еквіваленті, згідно курсу НБУ станом на 03.07.2018, з розрахунку 26,2327 грн. за 1 дол. США, становить 1 039 220 грн. 48 коп. та судовий збір сплачений ним при подачі позову в розмірі 8 840 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача.

Ухвалою суду від 11.09.2018 по справі відкрито провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. Сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

23.10.2018 представником відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_5 до суду надано відзив на позов, в якому він зазначає, що не погоджується з розрахунком позивача щодо розміру заборгованості по розписці від 01.02.2018 року. Так, позивач вказує на оплату 15.03.2018 року з боку відповідача 9400 доларів США, проте у доданому до позовної заяви розрахунку пені за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач безпідставно розраховує пеню з 24.03.2018 року з суми 4433 долари США та з 24.04.2018 з суми 4333 долари США. Але, ж платіж у розмірі 9400 доларів США від 15.03.2018 покриває платежі за 23.02.2018 року, 23.03.2018 року та частково за 23.04.2018 року ((4773+4433+4333)-9400=4139 доларів США. Зазначає, що нарахування пені із 24.03.2018 безпідставне в зв`язку з погашенням чергового платежу, а нарахування пені за платіж від 23.04.2018 року потрібно розрахувати із залишку боргу в розмірі 4139 доларів США, а тому відповідач не визнає нарахованої позивачем пені на суму 465,23 доларів США. Тож у відзиві просить відмовити позивачу ОСОБА_1 у стягненні ОСОБА_2 465,23 доларів США, що на дату розрахунку складало 12204,24 гривень (згідно із курсом НБУ 26,2327 станом на 03.07.2018).

В ході розгляду справи, 23.11.2018 позивач уточнив позовні вимоги, просив врахувати, що загальний борг відповідача перед ним за Договором позики від 01.02.2018 становить 40 620 дол. США 16 центів, що в гривневому еквіваленті згідно курсу станом на 23.11.2018 становить 453 447 грн. 13 копійок. Остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь достроково позику та прострочену заборгованість за Договором позики від 01.02.2018 в розмірі 37 150 дол. США та неустойку за затримку оплати цього боргу в розмірі 3 470 дол. США 16 центів, що в гривневому еквіваленті, згідно із курсом НБУ станом на 23.11.2018 становить 1 127 038 грн. 84 копійки, а також судовий збір, сплачений ним за подачу позову до суду в розмірі 8 840 грн. 00 коп. та 352 грн. 40 коп., за подачу заяви про забезпечення позову.

12.12.2018 відповідачем ОСОБА_2 через представника за довіреністю ОСОБА_5 до суду подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору позики частково неукладеним. Свої вимоги мотивує тим, що сума позики становить: 48050 доларів США - тіло позики, 15.03.2018 відбулось повернення в сумі 9 400 дол. США, 20.11.2018 повернуто 1500 дол. США, тож залишок по тілу позики станом на 23.11.2018 становить 37 150 дол. США та позивач додає до цієї суми 3 470 дол. США 16 центів пені, яка ним нарахована за період з 24.04.2018 по 23.11.2018. Згідно графіку до розписки від 01.02.2018, який погоджено позичальником та позикодавцем вбачається, що дійсний розмір переданих в позику грошей складає 40 000,00 дол. США. Тож вважає, що позикодавець звернувся до суду із вимогами, які перевищують реальну заборгованість позичальника. В зв`язку із тим, що позикодавець не повідомив суд про дійсну суму наданих у борг грошових коштів, тому його вимоги в цій частині є незаконними та необґрунтованими. В дійсності, 01.02.2018 року ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_2 40 000 доларів США, умову про сплату 8040 доларів США за користування позичковими коштами до 23.01.2019 року було зазначено позикодавцем у погодженому сторонами графіку до розписки, тобто вказані 8040 дол. США є розрахунковою сумою, яка в дійсності не передавалась. Проте, всупереч нормам ст. 1048 ЦК України сторони за договором позики від 01.02.2018 року не визначили розмір і порядок одержання відсотків. Цю обставину доводить тим, що між сторонами відсутній письмовий договір позики, в якому б сторони дійшли згоди до усіх істотних та інших умов, а наявна лише розписка про передачу коштів, яка не містила в собі умов щодо відсотків, під які надаються у позичку кошти. Крім того, на його думку, позивач за первісним позовом безпідставно та незаконно нараховує пеню 0,1 %. Таким чином, просить суд, - визнати договір позики від 01.02.2018 про надання ОСОБА_1 в борг ОСОБА_2 48050 доларів США неукладеним в частині надання ОСОБА_1 у позику коштів у сумі 8050, 00 доларів США та стягнути на його користь понесені судові витрати в розмірі судового збору 704,80 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики частково неукладеним прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 28.12.2018 подано заяву про уточнення позовних вимог (остаточна редакція), в якій просив врахувати, що загальний борг відповідача перед ним за Договором позики від 01.02.2018 становить 53782 дол. США 99 центів, що в гривневому еквіваленті згідно із курсом станом на 28.12.2018 становить 1476611 грн. 99 копійок. Остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь достроково позику та прострочену заборгованість за Договором позики від 01.02.2018 в розмірі 46550 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28.12.2018 року з розрахунку 27,4550 за 1 долар США складає 1278030 грн. 25 коп. та неустойку за затримку оплати цього боргу, в розмірі 7232 доларів США 99 центів, що згідно курсу НБУ станом на 28.12.2018 з розрахунку 27,4550 за 1 долар США в гривневому еквіваленті, складає 198581 грн. 74 коп., разом заборгованість та неустойка складає в гривневому еквіваленті станом на 28.11.2018 становить 1476611 грн. 99 копійок, а також судовий збір, сплачений ним за подачу позову до суду в розмірі 8 840 грн. 00 коп. та 352 грн. 40коп. за подачу заяви про забезпечення позову.

До того, ж 28.12.2018 ОСОБА_1 подав до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , вказуючи, що він є необґрунтованим та не підтверджений жодними доказами і не оплачений судовим збором. Просив відмовити ОСОБА_2 в повному обсязі в задоволенні зустрічного позову від 11.12.18р. та стягнути з відповідача за первісним позовом в дохід державного бюджету 2 228 грн. 45коп. судового збору за подачу зустрічного позову.

09.01.2019 року позивачем - відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 подано до суду відповідь на відзив. Просив задовольнити зустрічний позов.

Ухвалою суду від 18.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

29.01.2019 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відзив відповідача від 08.01.2019 року на заяву позивача про уточнення позовних вимог від 28.12.2018 по справі про стягнення заборгованості за договором позики.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 пояснив, що по розписці від 01.02.2018 року ОСОБА_2 отримав в борг 48050 доларів США. Строк повернення їх до 23.01.2019. Згодом було змінено строк повернення - до 30.06.2018 року, надано сім днів для виконання договору, тобто - 10.07.2018 (з 04.07.2018 року + 7 днів = 10.07.2018) включно ОСОБА_2 повинен був повернути 48050 доларів США. До розписки складено графік, але сума вказана в ньому невірно, письмових уточнень з цього приводу немає. Пеня нараховується за умовами договору, що викладені у розписці. Графік був складений пізніше ніж розписка, але в ньому вказана дата 01.02.2018. Крім того, пеня розрахована в доларах США, передбачена у договорі - розписці та повинна бути стягнута в доларах. На сьогоднішній день борг не повернуто. Зазначив, що кошти в розмірі 1500 доларів США отримані ним від ОСОБА_2 20.11.2018 року на погашення боргу по тілу позики, тобто по розписці від 01.02.2018 року. Зауважив, що 9400 доларів США були сплачені йому ОСОБА_2 15.03.2018, але не на погашення заборгованості відповідно до договору позики - розписка від 01.02.2018р. А тому просив задовольнити уточнені позовні вимоги в редакції від 28.12.2018 року, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокат Шуклін Г.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 в повному обсязі за обраним ним способом захисту. Додатково пояснив, що ОСОБА_2 не отримував 8050 доларів США відповідно до договору позики від 01.02.2018 року. Вважає, що ОСОБА_2 обрано вірно спосіб захисту, відповідно до ст. 16 ЦК України. Договір між сторонами був укладений на 40 000 гривень. Договір визнати недійсним неможливо, так як він не був укладений в цій частині і неможливо визнати його нікчемним. Щодо претензії, то вона була отримана ОСОБА_2 03.07.2018 року і змінено строк повернення коштів; строк становить 7 днів, тобто - 10.07.2018 - визначений строк повернення коштів. Отже, зобов`язання можна вважати простроченим. ОСОБА_2 визнає, що 1500 доларів США сплачені 20.11.2018 року - це тіло позики, підтверджень про сплату цих коштів немає. ОСОБА_2 пеню не сплачував і 9400 доларів США він сплатив ОСОБА_1 на виконання договору - розписки від 01.02.2018 року, а тому не визнає як борг. Крім того, у розписці не вказано, що пеня має бути сплачена у доларах, пеня сплачується у валюті, якщо позикодавцем є фінансова установа, в даному випадку позичальник - фізична особа. Тож в задоволенні первісного позову просить відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.

Під час розгляду справи встановлено, що як вбачається з розписки від 01.02.2018 року, ОСОБА_2 , діючи добровільно та без будь-якого примусу, підтвердив факт того, що він 01.02.2018 року отримав в борг 48050 доларів США, що еквівалентно 1337879грн. 84коп. (по курсу НБУ станом на 01.02.2018р. 27грн. 843493коп. за 1-н долар США) у ОСОБА_1 Зазначено, що вказаний борг він зобов`язався провернути ОСОБА_1 повністю до 23.01.2019 року в обсязі, не меншому чим на момент отримання позики. За неповернення боргу у вказаний строк, передбачена сплата ОСОБА_1 додатково пені у розмірі 0,1% в день від неповернутої суми боргу. У випадку неповернення вказаного боргу до 23.01.2019р., ця розписка може бути використана ОСОБА_1 як доказ безспірності прав вимоги за цією розпискою для вчинення виконавчого напису нотаріуса, з метою примусового стягнення з боржника боргу, за рахунок його майна у встановленому чинним законодавством України порядку або може бути використана як доказ у суді, з метою судового рішення про примусове стягнення боргу за цією розпискою перед ОСОБА_1

Дана розписка підписана Скрипником С.М., що не оспорюється сторонами по справі.

ОСОБА_1 направлено ОСОБА_2 претензію про вимогу дострокового повернення позики від 23.06.2018р. №23/06/18, яка 03.07.2018р. отримана боржником особисто, про що свідчать дані Укрпошти та визнається відповідачем за первісним позовом.

У претензії ОСОБА_1 зазначає про отримання ОСОБА_2 коштів в розмірі 48050 доларів США, що по курсу НБУ станом на 23.06.2018р. становить 1260779,15грн., про наявність прострочених платежів, що визначені графіком, а також, посилаючись на ст.ст. 530-534 ЦК України, наполягає на достроковому поверненні в строк до 30.06.2018р. всього залишку боргу в сумі 38650 доларів США, що еквівалентно станом на 23.06.2018р. 1014133,49грн. та пеню в розмірі 794,81 доларів США, що еквівалентно станом на 23.06.2018р. 20854,94грн. Крім того, зазначено про вимогу повернути грошові кошти особисто ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи позивач за первісним позовом ОСОБА_1 зазначив про те, що ним визнається факт отримання 20.11.2018 року від ОСОБА_2 на погашення заборгованості за договором позики (розписка від 01.02.2018р.) грошових коштів в розмірі 1500 доларів США (як повернення позики). Крім того, в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 через його представника визнано факт повернення 20.11.2018р. коштів в сумі 1500 доларів США ОСОБА_1 за вказаною розпискою, як частину позики. Між тим, письмового підтвердження даних обставин немає.

Слід зазначити, що жодних підтверджуючих даних, які б свідчили про повернення ОСОБА_2 ОСОБА_1 боргу в розмірі 9400 доларів США на виконання розписки від 01.02.2018 року, судом не встановлено і відповідачем відповідних належних доказів не надано, враховуючи норми ч.3 ст.545 ЦК, за якими визначено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Не встановлено таких обставин і судовим рішенням, постановленим Придніпровським районним судом м. Черкаси від 17.08.2018р. та постановою апеляційного суду Черкаської області від 17.01.2019 року (справа №711/2134/18), незважаючи на твердження представника відповідача.

Крім того, посилання відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 про те, що ним сплачені ОСОБА_1 кошти в розмірі 9400 доларів США на повернення позики саме по розписці від 01.02.2018р., - із посиланням на розписку від 15.03.2018р., - є безпідставними, оскільки в даній розписці зазначено, що ОСОБА_1 отримав вказану суму коштів по поверненню позики згідно розписки від 01.02.2017 року.

Також, як встановлено під час розгляду справи, сторони фактично підтвердили факт підписання ними графіку погашення позики за розпискою від 01.02.2018р. При цьому, ОСОБА_2 стверджує, що ним не було отримано грошові кошти в розмірі 8050 доларів США.

Між тим, з такими доводами відповідача за первісним позовом погодитись неможливо, оскільки за своєю суттю розписка (в даному випадку від 01.02.2018р.) про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Як зазначалось вище, ОСОБА_2 отримав кошти від ОСОБА_1 в розмірі 48050 доларів США, що еквівалентно 1337879грн. 84коп.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України. Як передбачено статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, в т.ч. повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобов`язань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно із частинами 1-3 статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Як визначено статтею 527 ЦК, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Крім того, як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, як зазначає ст. 625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи норми ст.ст. 192, 524, 533, 1049 ЦК України, заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Отже, судом встановлено, що станом на час розгляду справи відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 грошові кошти на погашення боргу по договору позики від 01.02.2018 року повернуті лише частково в розмірі 1500 доларів США (на погашення позики, без врахування пені), а отже, - неповернута сума позики становить 46550 доларів США, що еквівалентно 1278025,60грн., а не 1278030,25коп. (по курсу НБУ станом на 28.12.2018р. 27,4549грн. за 1 долар США), а тому вказана грошова сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За неповернення боргу у вказаний строк, розпискою від 01.02.2018р. передбачена сплата ОСОБА_2 ОСОБА_1 пені у розмірі 0,1% в день від неповернутої суми боргу.

Враховуючи доводи відповідача, що викладені його представниками у відзиві на позов та поясненнях під час розгляду справи, ними не заперечується факт визначення неустойки у вигляді пені за порушення виконання грошового зобов`язання від 01.02.2018 року та складення графіку повернення коштів. Відповідачем не заперечуються обставини про те, що своєчасно та в повному обсязі ним не сплачувались кошти на погашення боргу за договором позики (розписка від 01.02.2018р.). При цьому, суд критично ставиться до визначених у графіку платежів, оскільки відсотки за розпискою від 01.02.2018р. не передбачені; позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в т.ч. не наведені розрахунки заборгованості по кожному періоду, що у графіку, враховуючи вихідні дані.

Крім того, сторони погодились з тим, що претензією від 23.06.2018 року, яка отримана ОСОБА_2 03.07.2018 року, змінено строк повернення грошових коштів за договірними зобов`язаннями і строк виконання становив сім днів, тобто настав 10 липня 2018 року (03.07.2018р.+ 7днів =10.07.2018р.). Отже, й не заперечується той факт, що виконання зобов`язання за розпискою від 01.02.2018р., - є простроченим з 11.07.2018 року. У відзиві на первісний позов стороною відповідача не визнається лише розмір пені 465,23 доларів США. Між тим, суд не може погодитись з такими доводами відзиву.

Так, враховуючи норми статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, на думку суду, заборгованість в розмірі 48050 доларів США станом на 11.07.2018р. сплачена ОСОБА_2 не була, а тому розмір пені становить: за період з 11 липня 2018 року по 19 листопада 2018 року (133дні х 48,05 доларів США = 6390,65 доларів США). При цьому, 133 дні - кількість прострочених днів; 48,05 доларів США - 0,1% за один день, враховуючи розмір боргу 48050 доларів США. 20.11.2018р. боржником сплачено частину боргу в розмірі 1500 доларів США. За період з 21 листопада 2018 року по 28 грудня 2018 року (38днів х 46,55 доларів = 1768,90 доларів США). При цьому, 38 дні - кількість прострочених днів; 46,55 доларів США - 0,1% за один день, враховуючи розмір боргу 46550 доларів США. За період з 11 липня по 28 грудня 2018 року загальний розмір пені становить 8159,55 доларів США (6390,65+1768,90), що еквівалентно 224079,30грн. (по курсу НБУ станом на 28.12.2018р. за один долар США - 27,4549грн.).

Між тим, позивач просить стягнути пеню у розмірі 7232,99 доларів США, що еквівалентно 198581,08грн., а тому суд, враховуючи норми ч.1 ст. 13 ЦПК України, тобто розглядаючи справу в межах заявлених вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом розмір пені 7232,99 доларів США, що еквівалентно 198581,08грн.

Слід також зазначити, що визначення розміру пені у іноземній валюті також відповідає умовам, які сторони самостійно врегулювали на свій розсуд, створивши обов`язкове для обох сторін правило поведінки у спірних правовідносинах у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8810грн. 00коп., пропорційно до розміру задоволених вимог (квитанція від 13.07.2018р. сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 8840грн. 00коп., квитанція від 05.07.2018р. сплачено судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 352грн. 40коп., а всього - 9192грн. 40коп.).

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 01.02.2018 року, що оформлений розпискою від 01.02.2018р., про надання останнім в борг ОСОБА_2 коштів в розмірі 48050 доларів США, неукладеним в частині надання позики у сумі 8050 доларів США, то даний позов не підлягає до задоволення.

Так, за положеннями частин 1 та 3 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Як визначено у п.8 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у зв`язку із цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК.

Загальні норми визнання цивільно-правового договору укладеним наводяться в ч. 1 ст. 638 ЦК, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз змісту цієї норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2)сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі. У ст. 640 ЦК встановлені додаткові критерії, за якими договір може визнаватись укладеним. Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов, висуваються вимоги до форми договорів або щодо виконання певних умов (дій), які становлять сам зміст цих договорів. У першому випадку йдеться про консенсуальні договори, у другому - про реальні.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В абзаці третьому п. 8 вказаної постанови № 9 зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Як зазначалось вище, за змістом ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками на підставі попередньої домовленості. До відносин за таким договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті договору. З огляду на вказані положення закону договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. При цьому, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й передання позичальнику грошової суми.

Під час розгляду справи суд дійшов до висновку, що договір позики, що оформлений розпискою від 01.02.2018р., фактично між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся; сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і в розписці визначено обставину про те, що ОСОБА_2 отримано в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 48050 доларів США, що еквівалентно 1337879грн. 84коп. (по курсу НБУ станом на 01.02.2018р. за один долар США - 27грн. 843493грн.); передбачені умови щодо повернення коштів, строку виконання зобов`язання, тощо; на час розгляду справи сторони визнали факт повернення частини грошових коштів в розмірі 1500 доларів США за розпискою від 01.02.2018 року; оригінал даної розписки знаходиться у позивача за первісним позовом ОСОБА_1 . Посилання відповідача та його представників на іншу суму позики, що вказана у графіку, ніж ту, що у розписці від 01.02.2018р., є безпідставними.

Отже, підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає.

Відповідно, слід відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 704грн. 80коп. (квитанція від 12.12.2018р.).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 6, 15, 16, 207, 526, 545, 599, 549, 524, 610, 611, 625, 192, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 01.02.2018 року: борг неповернутої позики в розмірі 46550 доларів США, що еквівалентно 1278025,60грн. (курс долара НБУ станом на 28.12.2018р. становить 1 долар - 27,4549грн.), пеню в розмірі 7232,99 доларів США, що еквівалентно 198581,08грн., курс НБУ станом на 28.12.2018р. становить 1 долар - 27,4549грн.), а всього 53782,99 доларів США, що еквівалентно 1476606,68грн., курс долара НБУ станом на 28.12.2018р. становить 1 долар - 27,4549грн.).

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 8810грн. 00коп.

В іншій частині відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання договору позики частково неукладеним, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: С. М. Позарецька