ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  11/209

27.06.07

 

 

 

За позовом

Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України

 

до	1)          Національного банку України, 2)          Державного казначейства України

 

про	стягнення суми вкладу, процентів та пені.

Голосуючий суддя Євсіков О.О.,

судді Паламар П.І.,

Хрипун О.О.

Представники:

від позивача                    Архипова О.Г. (предст. за дов);

від відповідача-1          Гантімуров Є.С. (предст. за дов);

від відповідача-2    не з'явився.

 

В судовому засіданні, розпочатому 30.05.2007, оголошувалась перерва до 13.06.2007. Судове засідання відкладалось з 13.06.2007 на 25.06.2007.

У судовому засіданні 25.06.2007 оголошено перерву до 27.06.2007 для виготовлення повного тексту рішення.

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Національного банку України шляхом списання грошових коштів з розрахункового рахунку Державного казначейства України суми вкладу у розмірі  150.000 грн., суми відсотків у розмірі 2.786,88 грн. та суми пені у розмірі 2.728,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Національний банк України не виконав свої обов'язки, передбачені законодавством України, внаслідок чого допустив банкрутство АКБ "Прем'єрбанк" та спричинив позивачу майнову шкоду в розмірі 156.788,87 грн. В заяві позивач посилається на порушення відповідачем-1 ст.ст. 5, 6, 55, 58 Закону України "Про Національний банк України" та ст.ст. 67, 71, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не доведено наявності протиправності в діях Національного банку України та заподіяння ним шкоди позивачу.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву підтримав заперечення на позов, викладені відповідачем-1, та просив у позові відмовити повністю.

 

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Як підтверджено матеріалами справи, 08.11.2001 між Дніпропетровською обласною організацією профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України та АКБ «Прем'єрбанк»був укладений Договір № 53 про передачу Дніпропетровською  обласною     організацією     профспілки     трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України АКБ «Прем'єрбанк»(далі - Банк) в управління кошти в національній валюті України у формі термінового депозиту.

Відповідно до договору Банк був зобов'язаний повернути внесок і сплатити відсотки за користування ним в строки, визначені договором.

Між позивачем та банком 13 березня 2003 року була укладена Додаткова угода № 3 до Договору № 53 на строк до 12 березня 2004 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 дату 12.03.2004 було визначено датою повернення внеску та нарахованих відсотків. В установлений строк сума внеску та відсотки виплачені Банком не були.

Позивач 19.04.2004 за вих. № 133 направив на адресу АКБ «Прем'єрбанк»претензію. У встановлений термін відповідь на претензію позивачу не надійшла.

09.06.2004 позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області була подана позовна заява про стягнення з АКБ «Прем'єрбанк»суми строкового депозитного вкладу -150.000 грн., суми відсотків -2.786,88 грн. та суми пені -2.728,83 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2004  у справі № 18/247 стягнуто з АКБ «Прем'єрбанк»на користь Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України суму внеску у розмірі 150.000,00 грн., суму відсотків у розмірі 2.786,88 грн., суму пені у розмірі -2.728,83 грн.

На підставі заяви позивача за вих. № 245 від 03.08.2004 наказ Господарського суду Дніпропетровської області у вказаній справі був спрямований для виконання до Бабушкинского відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

27.09.2004 виконавче провадження було передано на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського обласного управління юстиції.

Постановою Правління Національного банку України від 10.03.2005 № 71 ухвалене рішення про відкликання з 11.03.2005 ліцензії на здійснення банківських і інших операцій та ліквідацію АКБ «Прем'єрбанк».

Згідно з позовними вимогами у даній справі предметом позову фактично є спонукання Національного банку України виплатити позивачу грошові кошти в розмірі кредиторських вимог останнього до АКБ "Прем'єрбанк".

Позовні вимоги мотивовані тим, що Національний банк України не виконав своїх обов'язків, передбачених законодавством України, внаслідок чого допустив банкрутство АКБ "Прем'єрбанк" та спричинив позивачу майнову шкоду в розмірі 156.788,87 грн. В заяві позивач посилається на статті 5, 6, 55, 58 Закону України "Про Національний банк України" (далі - Закон про НБУ) та статті 67, 71, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки).

Із змісту вимог випливає, що позивач просить суд зобов'язати Національний банк України та Державне казначейство України задовольнити його вимоги до АКБ "Прем'єрбанк", які виникли до моменту прийняття рішення про його ліквідацію.

 

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди; вина.

Позивачем не доведено наявності протиправності дій Національного банку України та заподіяння ним шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус Національного банку України як органу державного управління визначено статтею 2 Закону про НБУ, відповідно до якої Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України, статтею 335 Господарського кодексу України, статтями 6, 7, 55 Закону про НБУ та статтями 4, 66, 67 Закону про банки однією з основних функцій центрального банку держави є забезпечення стабільності банківської системи України, в тому числі шляхом здійснення банківського нагляду за суб'єктами, на яких поширюються його повноваження.

Однією з форм реалізації Національним банком України функції щодо здійснення банківського нагляду є застосування заходів впливу.

Згідно із частиною першою статті 73 Закону про банки у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому правопорушенням має право застосувати заходи впливу.

Відповідно до пункту 1.6 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369, вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків, має здійснюватися з урахуванням: 1) характеру допущених банком порушень, 2) причин, які зумовили виникнення виявлених порушень, 3) загального фінансового стану банку та рівня достатності капіталу, 4) розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників.

Крім того, приймаючи рішення про застосування до банку заходів впливу, Національний банк України повинен враховувати головну метою банківського нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів кредиторів та вкладників.

Закони про НБУ та про банки відносять до виключної компетенції Національного банку України право визначати й застосовувати до порушників банківського законодавства адекватні заходи впливу.

Як свідчать матеріали справи (в т.ч. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2005 у справі № 30/193, від 08.09.2005 у справі № 30/346, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2007 у справі № 16/307-38/265 щодо фактів, які встановлені зазначеними судовими рішеннями і не потребують додктаового доказування при розгляді справи № 11/209), до моменту прийняття рішення про ліквідацію АКБ "Прем'єрбанк" Національний банк України вживав ряд заходів, в тому числі й заходів впливу в розумінні статті 73 Закону про банки, які були спрямовані на захист інтересів вкладників та кредиторів цього банку.

Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області від 12.02.2004 № 110 (далі - рішення № 110) для АКБ "Прем'єрбанк" було встановлено ряд обмежень на здійснення окремих банківських операцій та зобов'язано розробити програму фінансового оздоровлення.

Рішенням № 110 Національний банк України зобов'язав керівні органи АКБ "Прем'єрбанк" прийняти програму фінансового оздоровлення та у строк до 01.03.2004 з урахуванням результатів інспектування сформувати резерви під активні операції, зупинив здійснення окремих операцій банку, обмежив здійснення окремих операцій.

Враховуючи те, що банком не було надано програму фінансового оздоровлення та у зв'язку із погіршенням фінансового стану АКБ "Прем'єрбанк", наявність картотеки неплатежів Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 01.04.2004 № 198 про встановлення з 02.04.2004 особливого режиму контролю АКБ "Прем'єрбанк" з використанням спеціального програмного забезпечення "АРМ-Ю юридичної особи", який діяв до прийняття Правлінням Національного банку України постанови про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації.

Постановою Правління Національного банку України від 08.09.2004 № 431 було затверджено програму фінансового оздоровлення АКБ "Прем'єрбанк".

Таким чином, наведене підтверджує те, що Національний банк України вживав необхідні дії, передбачені законодавством України, які були спрямовані на відновлення фінансового становища АКБ "Прем'єрбанк" та недопущення його неплатоспроможності.

Відповідно до частини третьої статті 20 та статті 73 Закону про банки Національний банк України може відкликати банківську ліцензію у випадку порушення банком цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку.

Перед застосуванням до АКБ "Прем'єрбанк" найжорсткішого заходу впливу, передбаченого банківським законодавством, у вигляді прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Національним банком України було взято до уваги те, що АКБ "Прем'єрбанк" порушив вимоги статті 35 Закону про банки у частині дотримання розміру капіталу на рівні не менше мінімального розміру статутного капіталу, Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279.

Крім того, АКБ "Прем'єрбанк", як свідчать матеріали справи, допустив інші порушення банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, які достовірно свідчили про неспроможність АКБ "Прем'єрбанк" виконувати свої зобов'язання перед кредиторами і вкладниками, забезпечувати дотримання вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів Національний банк України.

Таким чином, у відповідності до вимог, в межах та у порядку, передбаченому чинним законодавством, для забезпечення інтересів кредиторів та вкладників АКБ "Прем'єрбанк" постановою від 10.03.2005 № 71 Національний банк України відкликав банківську ліцензію, ініціював процедуру ліквідації та призначив ліквідатора АКБ "Прем'єрбанк".

 

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що Національним банком України не було прийнято необхідних і передбачених законом заходів щодо недопущення погіршення економічних показників АКБ "Прем'єрбанк" у зв'язку з проведенням ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладника чи інших кредиторів банку, що і привело до ситуації коли Банк не може виконати свої зобов'язання за Договором.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 ЦК України є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання із заподіяння шкоди - це цивільне правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) вправі вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди у повному обсязі, а інша сторона (завдавач) зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну його діями.

Зобов'язання із заподіяння шкоди врегульовані главою 82 ЦК України, яка передбачає: 1) зобов'язання із заподіяння шкоди протиправними діями (деліктні зобов'язання), та 2) зобов'язання із заподіяння шкоди правомірними діями.

Якщо протиправно нанесена шкода підлягає відшкодуванню в будь-яких випадках, то правомірна шкода - лише у випадках встановлених ЦК України та іншим законом (стаття 1166 ЦК).

Питання відшкодування шкоди, заподіяної актами суб'єктів владних повноважень, в регульовано у статтях 1173 -1175 глави 82 ЦК України.

При цьому будь-який акт суб'єкта владних повноважень визнається законним, в  тому  числі і той, яким заподіяно шкоду. Неправомірність чи протиправність такого має бути встановлена у порядку, передбаченому законодавством.

Долученим до матеріалів справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2005 у справі № 30/193 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський лакофарбовий завод" підтверджено: 1) відповідність застосування процедури ліквідації АКБ "Прем'єрбанк" та 2) кандидатуру ліквідатора банку ОСОБА_1, чим визнано законність акта органу державної влади - постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк" (м. Дніпропетровськ)". Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2005 у справі № 30/346 підтверджено відповідність кандидатури ліквідатора банку ОСОБА_2.

 

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та АКБ "Прем'єрбанк" було укладено договір № 53 від 08.11.2001 про строковий депозит, а 13.03.2003 додаткова угода № 3, згідно з умовами яких, у банку позивачем було розміщено кошти розмірі 156.788,87 грн. (разом з процентами).

При цьому суд відзначає. що в результаті укладення зазначених договорів позивач вступив з АКБ "Прем'єрбанк" у цивільно-правові відносини, передбаченні статтями 1058 та 1066 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1066 цього ж Кодексу передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статтей 511, 526, 527 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, обов'язковість виконання зобов'язання належними сторонами - боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

В даному випадку боржником по відношенню до позивача за цивільними договорами є АКБ "Прем'єрбанк".

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України та частині другій статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом, визнання наявності або відсутності прав, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, присудження до виконання обов'язку в натурі, припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Позивач не довів неможливості отримання своїх коштів в процедурі ліквідації АКБ "Прем'єрбанк".

Згідно з пунктом третім статті 91 Закону про банки з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав.

Відповідно до статті 96 цього ж Закону кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникам. Законодавство України не передбачає виключень з правил щодо черговості погашення вимог кредиторів.

Частиною четвертою статті 4 Закону про НБУ встановлено, що Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Крім того, згідно статті 5 Закону про банки держава та Національний банк України не відповідають за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Законодавством України не вставлено обов'язку держави чи Національного банку України нести майнову відповідальність по зобов'язаннях АКБ "Прем'єрбанк" перед його кредиторами.

Статтею 98 Закону про банки встановлено, що ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

Станом на день розгляду даного спору процедура ліквідації АКБ "Прем'єрбанк" не завершена, а вимоги всіх кредиторів не задоволені.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваним законом інтересів.

З матеріалів справи не вбачається фактів неправомірних дій (бездіяльності) з боку Національного банку України або понесення позивачем збитків в наслідок таких дій у розмірі 156.788,87 грн.

При цьому, твердження позивача про наявність причинного зв'язку між шкодою та бездіяльністю Національного банку України є безпідставним.

Також суд відзначає, що позивач у встановлений законом спосіб скористався правом на захист порушеного права, звернувшись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з АКБ "Прем'єрбанк" суми строкового депозитного вкладу -150.000 грн., суми відсотків -2.786,88 грн. та суми пені -2.728,83 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2004  у справі № 18/247 стягнуто з АКБ «Прем'єрбанк»на користь Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України суму внеску у розмірі 150.000,00 грн., суму відсотків у розмірі 2.786,88 грн., суму пені у розмірі -2.728,83 грн., за вказаним рішенням відкрито виконавче провадження.

Як підтверджується матеріалами справи, в т. ч. листом Відділу державної виконавчої служби Бабушкінського районного управління юстиції. Дніпропетровська від 15.09.200 № 14725 (копія -у справі), органом державної виконавчої служби вчиняються заходи на встановлення майна боржника, яке може бути використане на погашення заборгованості.

Крім того, згідно з листом ліквідатора АКБ "Прем'єрбанк" НОМЕР_2, адресованим позивачеві (у справі), повідомлено наступне, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.03.2005 № 71 „Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку „Прем'єрбанк" з 11.03.2005 до банку запроваджена процедура ліквідації згідно ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність. Кредиторські вимоги профспілкової організації визнані Ліквідатором за реєстраційним номером НОМЕР_1 в сумі 156 788,87 грн. і віднесені до 7-ої черги задоволення згідно Закону України від 29.11.2005 № 3127-IV „Про внесення змін до ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність" щодо черговості та порядку задоволення вимог. За період процедури ліквідації за рахунок накопичувальної маси Ліквідатором задоволені вимоги кредиторів другої черги (заборгованість по заробітній платі перед працівниками банку до порушення ліквідації) і розпочата виплата коштів кредиторам третьої черги (вкладникам банку у частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, але не більше 50.000 грн. Вимоги кожної наступної  черги будуть задовольнятися  в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна та повернення боргів банку. Про початок задоволення кредиторських вимог відносно черги позивача ліквідатором буде повідомлятися в засобах масової інформації.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені позивачем у позовній заяві, позивач суду не навів.

З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

 

В И Р І Ш И В:

 

В позові відмовити повністю.

 

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

 

 

Головуючий суддя                                                                                           О.О. Євсіков

 

судді                                                                                                     П.І. Паламар

 

                                                                                                              О.О. Хрипун