2-1102/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 лютого 2010 року                                   м.Донецьк

    Будьоннівський районний суд м.Донецька у складі

головуючого судді Шишова О.О., секретарі Авраменко О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

Встановив:

    У Будьоннівський районний суд м.Донецька, надійшла позовна заява в якій позивач вказала, що ОСОБА_4 та чоловік ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживають понад 5 років без поважних причин. За комунальні послуги не сплачують. Просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

    У судовому засіданні представник позивача підтримала по0зовні вимоги в повному обсязі.

    Відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність нез’явившихся осіб на підставі наявних матеріалів справи.

Вислухав пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 10 ЦПК України), суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його  сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно з довідкою з місця мешкання за адресою: Донецьк, вул.Нижньокурганська, 5/59 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4, та основний квартиронаймач ОСОБА_2

У судовому засіданні представник позивача вказала, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не проживають за адресою: Донецьк, вул.Нижньокурганська, 5/59 понад 6 місяців без поважних причин.

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 г. № 2 (з відповідними змінами та доповненнями) в п.9 «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, вказано, що у справах про  визнання  наймача  або  члена  його  сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно  з'ясовувати  причини  відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Факт того що відповідачі не проживають за місцем мешкання підтверджується відомостями:

з поштамту про відсутність передплати на ім’я ОСОБА_3, ОСОБА_4 за 2 півріччя 2009 року та перше півріччя 2010 року;

з Міської клінічної лікарні № 2 «Енергетик» відповідно яким ОСОБА_3, ОСОБА_4 у період з 01.01.2009 року за медичною допомогою не зверталися;

з Бюро приватизації і обміну житлового фонду, згідно яким ОСОБА_3, ОСОБА_4 у період з 2005 року до підприємства по питанню обміну житлового фонду не зверталися.  

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила факт того, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 не проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, їх ніхто не виганяв та будь-яких перешкод проживанню у вказаній квартирі не створював.  

Суд вважає, що у свідка відсутня будь-яка зацікавленість у результаті справи, її пояснення не суперечать іншим доказам, тому вважає показання свідка достовірними.  

Пункт 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 35 «Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1965 від 17.12.2003р.) встановлює, що зняття з реєстраційного обліку здійснюється на підставі заяви фізичної особи (починаючи з 15-річного віку), запиту уповноваженого органу за новим місцем проживання особи, рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 втратили право користування житловим приміщенням оскільки без поважних причин відсутні за місцем реєстрації та проживання понад 6 місяців, при таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 57, 60, 79, 88, 209, 215, 226 ЦПК України, ст.71 ЖК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими що втратили право користування жилим приміщенням: квартирою 5 у будинку 59 по вул.Нижньокурганській у м.Донецьку, із зняттям їх з реєстраційного обліку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції позивачем може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: