Справа № 2-332, 2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2009 року                                Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                                        Марущак Н. М.,

при секретарі:                                                Карабань З. І.,

з участю представника позивачки:                  ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_6 районної державної адміністрації, про визнання права на спадщину за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_2, посилаючись на те, що 26 грудня 2003 року помер її батько – ОСОБА_7, який проживав та був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, (до 22 жовтня 2003 року). За життя 20 січня 1999 року ОСОБА_7 склав два заповіти, відповідно до яких він заповів: всі будівлі і майно (крім грошей), які знаходяться в с. Червоне вул. Радянська та земельну частку (пай) в КСП ім. 8-го Березня, розміром 2.5 га в умовних кадастрових гектарах ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 порівно.

Дані заповіти було посвідчено 20 січня 1999 року секретарем Сухоярської сільської ради Ставищенського району та зареєстровано у реєстрі за № 64, 65.

Оскільки відповідачі (її сестри) ОСОБА_8 та ОСОБА_3 відмовилися на її користь від отримання спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7, вона є єдиною спадкоємицею за заповітом після його смерті. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку загальною площею 83.3 кв. м. з господарськими спорудами, розташованого за адресою: с. Червоне по вул. Радянська, 24, Ставищенського району, загальною вартістю 41132 грн. та земельної частки (паю) загальною площею 2.5 умовних кадастрових гектара, що розміщена на території ОСОБА_5 сільської ради.

Вона фактично у шестимісячний термін прийняла спадщину після смерті батька, оскільки протягом шести місяців прийняла на схорону спадкове майно, користувалася його будинком, займалася переоформленням земельної ділянки. Проте, не може оформити свої права, оскільки батько за життя не оформив право власності на даний будинок. Крім того, її батьком за життя було втрачено Сертифікат на земельну частку (пай) за №282 від 13.10.1998 року, серії КВ № 0215240.

Позивачка з урахуванням уточнень позовних вимог, здійснених в судовому засіданні їх представником, просить суд визнати за нею право власності на 1/3 частину вищевказаного житлового будинку та право на спадщину за заповітом після смерті 26 грудня 2003 року  ОСОБА_7, яке складається з 2/3 частини даного житлового будинку та права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП імені 8-го Березня розміром 2,5 в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 47823 гривень, що розміщена на території ОСОБА_5 сільської ради.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги, уточнив обставини, на які посилається в позовній заяві позивачка. Зазначив, що відповідно до погосподарських книг ОСОБА_5 сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки будинок № 24 по вулиці Радянська в с. Червоне Ставищенського району Київської області відносився до майна колгоспного двору. На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили частку в його майні ОСОБА_10 (голова двору) та члени двору ОСОБА_11 і позивачка, які набули право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору в рівних частках по 1/3 частині. Після смерті 13.01.1994 року матері позивачки ОСОБА_10 прийняв спадщину ОСОБА_7 (батько позивачки), як особа, що постійно проживала з нею на час смерті. Проте, свідоцтво про право власності на вищевказаний будинок ОСОБА_5 сільською радою на ім’я ОСОБА_7 не видавалось і сільська рада відмовила позивачці у видачі такого свідоцтва на ім’я ОСОБА_7, оскільки первинна видача свідоцтв на право власності діючим законодавством на ім’я померлих не передбачена. По цій же причині (взв’язку зі смертю спадкодавця) позивачці було відмовлено у видачі дубліката сертифіката про права на земельну частку (пай) ОСОБА_6 РДА.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не прибули, до суду подали заяви, в яких просять справу розглядати без їх участі, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 РДА в судове засідання не прибув, проте, в попередньому судовому засіданні представник РДА не заперечував проти задоволення позовних вимог позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради в судове засідання не прибув, про час і місце судового засідання сільська рада оповіщена належним чином.  

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1, письмові заяви про визнання позову відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до записів погосподарських книг ОСОБА_5 сільської ради за 1986-1990, 1991-1996 роки (а.с. 20-25), будинок № 24 по вулиці Радянська в с. Червоне Ставищенського району Київської області відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили права на частку в його майні ОСОБА_10 (голова двору) та члени двору ОСОБА_11 і позивачка, які і набули право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору в рівних частках по 1/3 частині. Земельна ділянка, на якому розташований вказаний житловий будинок, не приватизована, що підтверджується довідкою Сухоясрької сільської ради від 02.06.08 року № 250 (а.с.13). Вартість вищевказаного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 41132 гривні, загальна площа  83,3 кв. метри, житлова площа – 56,3 кв. метри (а.с. 30-33).

13.01.1994 року померла  ОСОБА_10 – дружина ОСОБА_7, який прийняв спадщину після смерті спадкодавиці відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року), як особа, що фактично вступив у володіння спадковим майном, оскільки до дня смерті постійно проживав разом зі спадкодавицею. Відповідно, ОСОБА_12 набув право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 на 1/3 частину вищевказаного житлового будинку.

26 грудня 2003 року помер – ОСОБА_7 (а.с. 7). За свого життя останній 20 січня 1999 року склав два заповіти (а.с. 8-9), відповідно до яких він заповів: всі будівлі і майно (крім грошей), які знаходяться в с. Червоне вул. Радянська та земельну частку (пай) в КСП ім. 8-го Березня, розміром 2.5 га в умовних кадастрових гектарах ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 порівно. Дані заповіти було посвідчено 20 січня 1999 року секретарем Сухоярської сільської ради Ставищенського району та зареєстровано у реєстрі за № 64, 65.

Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла позивачка, як спадкоємиця за заповітом відповідно до ст. ст. 524 ч. 1, 534, 549 ч. 1 п. 2 ЦК України (1963 р.), вступивши в управління та володіння спадковим майном. Відповідачі (сестри позивачки) ОСОБА_8 та ОСОБА_3 відмовилися на користь позивачки від отримання спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_13, а тому позивачка є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті останнього. Особи, які мали б право на обов’язкову частку в спадковому майні після смерті  ОСОБА_7 незалежно від змісту заповіту, відсутні.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_7 відноситься 2/3 частини вищевказаного житлового будинку та право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП імені 8-го Березня розміром 2,5 в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 47823 гривень, що розміщена на території ОСОБА_5 сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Проте, свідоцтво про право власності ОСОБА_5 сільською радою на вищевказаний будинок на ім’я ОСОБА_7 не видавалось і сільська рада відмовила позивачці у видачі такого свідоцтва на імя ОСОБА_7, оскільки первинна видача свідоцтв на право власності вказаним Типовим положенням на ім’я померлих не передбачена.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право на земельну частку (пай) ОСОБА_7 належало на підставі сертифікату серії КВ № 0215240, виданого ОСОБА_6 райдержадміністрацією за рішенням № 443 від 20.12.1996 року, що підтверджується довідкою управління земельних ресурсів у ОСОБА_6 районі від 05.09.08 року № 873/4 (а.с. 10). Даний сертифікат за життя ОСОБА_7 був втрачений, про що в місцевій газеті було дано відповідне оголошення (а.с. 15).

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647,  при втраті (псуванні) державного акта на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат. Для отримання дубліката власник утраченого (зіпсованого) державного акта на право постійного користування або на право власності на земельну ділянку письмово звертається до відповідного органу, яким було видано зазначений державний акт. 

Оскільки власник вищевказаного сертифіката помер, ОСОБА_6 РДА відмовила позивачці у видачі дубліката сертифіката та рекомендувала звернутися до суду (а.с. 73).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на 15 квітня 1991 року право власності на вищевказаний житловий будинок, як майно колгоспного двору, набули в рівних частках ОСОБА_10 (голова двору), та члени двору ОСОБА_11 і позивачка, кожен на 1/3 частину відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.). Після смерті ОСОБА_10 право на спадщину за законом на 1/3 частину будинку набув ОСОБА_7, а після його смерті позивачка набула право на спадщину за заповітом на вказаний будинок та на спадкове майно -  право на вищевказану земельну частку (пай).

Оскільки відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільська рада та ОСОБА_6 РДА до пред’явлення позову про визнання права на спадщину на житловий будинок та право на земельну частку  (пай) не оспорювали цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на них не може бути покладений обов’язок по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 120, 123,  524,  525, 526,  529,  534,  п. 1, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 182, 392 ЦК України, ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, п. 5.1, 5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку по вул. Радянська, 24 в селі Червоне Ставищенського району Київської області та право на спадщину за заповітом після смерті 26 грудня 2003 року ОСОБА_7 на 2/3 частини даного житлового будинку загальною площею 83,3 квадратних метри житловою площею – 56,3 квадратних метри вартістю 41132 гривні.

Визнати за ОСОБА_2 право на спадщину після смерті 26 грудня 2003 року ОСОБА_7 на спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП імені 8-го Березня, розміром 2,5 в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 47823 гривень, що розміщена на території ОСОБА_5 сільської ради.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя: