Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 570/5521/16-ц

провадження № 61-35596св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2017 року у складі головуючого судді Кушнір Н. В. та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 30 березня 2016 року у смт Клевань Рівненського району Рівненської області з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль марки «ЗАЗ 110307» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», яке виплатило йому страхове відшкодування в розмірі 6 791,44 грн за мінусом франшизи в сумі 510 грн.

Проте, згідно звіту про оцінку № 19/16 від 06 липня 2016 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «ЗАЗ 110307» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 14 589,43 грн.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 7 287,99 грн та 1 287,94 грн пені за прострочення виплати страхової суми, з ОСОБА_2 510 грн франшизи та 800 грн вартості проведення оцінки матеріального збитку, а також зобов`язати відповідачів відшкодувати витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що страхова компанія провела огляд пошкодженого транспортного засобу, оцінку завданого матеріального збитку та сплатила позивачу страхове відшкодування у повному обсязі, з урахуванням вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку, виконаний через три місяці після настання дорожньо-транспортної пригоди та через місяць після виплати страхового відшкодування, не є належним доказом про спричинення матеріальної шкоди у більшому розмірі, ніж було визначено страховиком.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 скасовано й такі вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 510 грн. Вирішено питання про судові витрати. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача заборгованості по страховому відшкодуванню та пені, оскільки страховиком здійснена виплата такого відшкодування у повному розмірі, визначеному суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс» (далі - ТОВ «Гарант-Асістанс»), разом з тим, в силу вимог пункту 12.1 статті 12, пункту 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України, відповідачем ОСОБА_2 має бути компенсована позивачу сума франшизи в розмірі 510 грн, яка передбачена договором страхування й за мінусом якої страховик виплатив страхове відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог, неправильно застосувавши положення статті 1192 ЦК України та пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 липня 2018 року справу № 570/5521/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди передано до Верховного Суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві ПАТ НАСК «Оранта» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а оскаржувані судові рішення, які є законними і обґрунтованими, залишити без змін, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 30 березня 2016 року у смт Клевань Рівненського району Рівненської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «ЗАЗ 110307» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який належить йому на праві власності.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Згідно спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - «Европротокол» від 30 березня 2016 року винним у дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», страховий поліс АЕ/6527794, за умовами якого ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду завдану майну встановлено 100 000 грн, розмір франшизи - 510 грн.

Після повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 31 березня 2016 року, ПАТ «НАСК «Оранта» проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «ЗАЗ 110307» державний номерний знак НОМЕР_2 та в присутності позивача складено відповідний протокол, який останнім підписано без жодних зауважень.

Згідно проведеного 05 травня 2016 року ТОВ «Гарант-Асістанс» автотоварознавчого дослідження № ВК6133АА-3 розмір матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склав 7 301 грн 44 коп.

На підставі поданої позивачем заяви про страхове відшкодування, згідно якої ОСОБА_1 просив визначену страховиком суму страхового відшкодування перерахувати йому через ПАТ «Правекс Банк», ПАТ «НАСК «Оранта» 09 червня 2016 року перерахувало на користь позивача страхове відшкодування, розмір якого за мінусом франшизи склав 6 791,44 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 від 06 липня 2016 року № 19/16 майнова шкода, завдана йому унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шляхом пошкодження належного йому на праві власності автомобіля, становить 14 589,43 грн, що значно більше визначеного страховиком розміру страхового відшкодування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (стаття 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Встановлено, що автотоварознавче дослідження № ВК6133АА-3 від 05 травня 2016 року здійснено ТОВ «Гарант-Асістанс» на підставі заяви ОСОБА_1 від 30 березня 2016 року та з урахуванням протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу марки «ЗАЗ 1100307 державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного аварійним комісаром в присутності позивача.

Заперечення щодо неправомірних дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду автомобіля та визначення розміру страхового відшкодування в матеріалах справи відсутні.

Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (пункт 36.6 статті 36 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

Всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таким операціям.

Доказів проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля позивачем не подано.

Таким чином, установивши, що страховик належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив йому суму страхового відшкодування, у порядку та в спосіб, передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме на підставі заяви останнього та згідно автотоварознавчого дослідження від 05 травня 2016 року № ВК6133АА-3, позивачем належних та допустимих доказів на спростування розміру страхового відшкодування не надано, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку, що сума франшизи, на яку зменшено розмір страхового відшкодування, має бути відшкодована позивачу ОСОБА_2 , який є винним у дорожньо-транспортній пригоді.

Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 червня 2017 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко