Справа № 344/11063/18

Провадження № 22-ц/4808/1041/19

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів : Томин О.О., Ясеновенко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 червня 2019 року у складі судді Антоняка Т.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 2011 року з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.4)

Зазначила, що відповідач офіційно не працевлаштований, проте працюючи на різних роботах та маючи регулярний заробіток коштів на утримання дитини з лютого 2017 року не надає, тому просила постановити рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина в сумі по 2000 грн щомісячно до досягнення ним повноліття.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 червня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1600 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи стягнення з 24.07.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

В решті вимог позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 посилається на його незаконність та необгрунтованість. Вказує, що рішення суду прийняте без повного з`ясування всіх істотних обставин справи, без врахування його доводів та доказів, суд, на думку апелянта, взяв до уваги виключно інтереси позивача.

Судом не наведено належних обґрунтувань щодо стягнення аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 1600 грн.

Зазначив, що ним постійно надається допомога в забезпеченні дитини, зокрема в купівлі одягу, взуття та продуктів харчування.

ОСОБА_1 зазначив, що на даний час він офіційно працевлаштований, має постійний дохід, дана обставина ним зазначалась в суді першої інстанції, а тому суд зобов`язаний був стягнути з нього аліменти в розмірі ? частки від його заробітку, а не в твердій грошовій сумі по 1600 грн щомісячно.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати, та стягувати з нього аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ? частки від його щомісячного заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Правом на подачу відзиву позивач ОСОБА_2 не скористалася.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судове рішення, згідно ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1600 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив із того, що такий розмір аліментів є обгрунтованим та справедливим, враховує майновий стан сторін, відповідає вимогам закону та інтересам неповнолітньої дитини.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який було укладено 25.01.2011 року (а.с.3).

Від даного шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, повторно виданим Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції Івано-Франківської області серії НОМЕР_1 від 13.06.2017 року (а.с. 4).

Неповнолітній син ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Позивач пред`явила позов про стягнення з відповідача коштів на утримання сина, посилаючись на те, що відповідач з лютого 2017 року допомоги в утриманні сина не надає та не бере участі в його вихованні.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом наведеної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року №2629-VIII розмір прожиткового мінімуму на одну дитину від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог зазначила, що син ОСОБА_3 перебуває на її утриманні, з метою підготовки до школи відвідував дитячий клуб «Чомусик», сума навчання якого становила по 450 грн. щомісячно. Також з часу припинення сімейних відносин вона сама сплачувала кошти за відвідування дитячого садочка №18 Зернятко». Посилаючись на те, що відповідач має регулярний дохід працюючи на різних роботах, вважає що він має змогу і зобов`язаний сплачувати на утримання дитини аліменти, розмір яких просила визначити у твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісячно.

У відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що працюючи офіційно та маючи постійний дохід відповідно до вимог чинного законодавства стягненню підлягають аліменти в розмірі ? частини всіх доходів, але не менше 30% мінімальної заробітної плати.

На підтвердження його офіційного працевлаштування позивачем подано довідку видану ТзОВ «ВД Екстім» про те, що він працює на посаді менеджера оптової торгівлі з 05.10.2018 року та його дохід становить 3800 грн. на місяць.

Разом з тим, суд враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, виходячи із встановленої величини прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 1600 грн. щомісячно.

Посилання апелянта на те, що на даний час він працевлаштований, має постійний дохід, а тому суд зобов`язаний був стягнути з нього аліменти в розмірі ? частки від його заробітку, а не в твердій грошовій сумі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, з ким проживає дитина, а частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом у кожному конкретному випадку і чинне сімейне законодавство не містить норм які б визначали аліменти на утримання однієї дитини у розмірі ? частки доходу платника аліментів.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина по 1600 грн. щомісячно, оскільки такий розмір аліментів на ряду з аналогічним обов`язком матері по утриманню сина буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суд дослідивши всі наявні докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 12 червня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2019 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: О.О. Томин

Л.В. Ясеновенко