справа №2-662/2010 рік

РІШЕННЯ

Іменем  України

19 березня 2010 р.                                                                                                                         м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді – Цветкова О. Я.

при секретарі – Пшеничній Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Керченського професійного ліцею сфери обслуговування про стягнення середнього заробітку, матеріальної та моральної шкоди,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Керченського міського суду АР Крим з позовом про стягнення з Керченського професійного ліцею сфери обслуговування середнього заробітку за період затримки розрахунку , матеріальної та моральної шкоди . У судовому засіданні позивач уточнювала позовні вимоги у бік збільшення, надавши відповідну письмову заяву, в якій вимоги мотивувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 12.06.2009 р. по 09.07.2009 р., після чого була звільнена за ст. 28 КЗпП України. Не погодившись з цим звільненням, позивач звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Керченського міського суду від 31.08.2009 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10.11.2009 р., позов було задоволено, наказ про звільнення визнано незаконним, позивача поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2009 р. до 31.08.2009 р. у розмірі 1181,00 грн. При звільненні за власним бажанням 22.09.2009 р. з нею в порушення вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок не був проведений у день звільнення, а тільки 01.10.2009 р. Тому позивач просить відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути середній заробіток у розмірі 643 грн. Крім того, позивач у зв’язку зі звільненнями понесла матеріальні збитки у розмірі 81,42 грн. та у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнала повністю, зазначила, що Керченський професійний ліцей сфери обслуговування є бюджетною установою, тому грошові кошти, у тому числі на сплату заробітної плати, отримає з бюджету Автономної Республіки Крим. При звільненні 09.07.2009 р. відповідач повністю розрахувався з позивачем, середній заробіток був стягнутий на користь позивача та сплачений за період з 09.07.2009 р. до 31.08.2009 р. у розмірі 1181,00 грн., тому немає підстав для повторного його стягнення за цей період. Після звільнення позивача 22.09.2009 р., повний розрахунок здійснений 30.09.2009 р. відповідно до умов Колективного договору та з урахуванням бюджетного фінансування установи. Підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди немає, оскільки відсутня вина відповідача. Просила відмовити у задоволенні позову з вказаних підстав.

Заслухавши доводи сторін і дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 116, 117 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України п ри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 12.06.2009 р. по 09.07.2009 р., після чого була звільнена за ст. 28 КЗпП України (а.с.29). Не погодившись з цим звільненням, позивач звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Керченського міського суду від 31.08.2009 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10.11.2009 р., позов було задоволено, наказ про звільнення визнано незаконним, позивача поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2009 р. до 31.08.2009 р. у розмірі 1181,00 грн. (а.с.3-5).

Відповідно до довідки про заробітну плату від 01.02.2010 р. № 01-23/29 (а.с.31) та відомостей на видачу заробітної плати за липень 2009 року (а.с.33-35) позивачу при звільненні було 10.07.2009 р. нараховано та сплачено 212,58 грн. заробітної плати. Після перерахунку на підставі перевірки Територіальної Державної інспекції праці в АР Крим (лист від 17.08.2009 р. (а.с.6) позивачу 11.08.2009 р. було додатково сплачено 105,92 грн. (а.с.42-44,50).

За рішенням суду 01.09.2009 р. позивачу було сплачено 643,00 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць (а.с.32), а після перегляду вказаного рішення в апеляційному порядку 23.11.2009 р. було остаточно сплачено визначено рішенням суду суму середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2009 р. до 31.08.2009 р. (а.с.32,51).  

За таких обставин, враховуючи, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2009 р. до 31.08.2009 р. вже було сплачено, немає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується сплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок за період з 22.09.2009 р. до 30.09.2009 р. суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.2. Колективного договору Керченського професійного ліцею сфери обслуговування відповідач зобов’язався виплачувати заробітну плату 2 рази на місяць: аванс – 15 числа, остаточна виплата – 30 числа місяця (а.с.57-59). Установа відповідача включена до переліку підвідомчих закладів освіти, які фінансуються з бюджету АР Крим (а.с.60-61), тому виплата відповідачем певних сум провадиться відповідно до бюджетних призначень та у строки, встановлені Колективним договором та чинним законодавством.

Таким чином, здійснення виплати всіх належних позивачу сум не в день звільнення, а в передбачений Колективним договором строк не є виною відповідача, а є ознакою виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, встановлений Колективним договором та вимог чинного законодавства щодо витрачання бюджетних коштів. Отже немає підстав для задоволення позовних в цій частині.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення матеріальних збитків у розмірі 81,42 грн., на задоволенні яких позивач у судовому засіданні не наполягала, а також про стягнення на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.

Суд зазначає, що вимога про стягнення вартості медичної книжки, що була нею придбана при працевлаштуванні, стягнення вартості листування, телефонних розмов та квитків на проїзд до м. Феодосії, де переглядалась в апеляційному порядку справа за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі, не підлягають задоволенню з огляду на те, що вони були понесені позивачем за власною ініціативою позивача та не були зумовлені поведінкою відповідача, крім того позивач у судовому засіданні не наполягала на стягненні вказаних сум .

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що в ідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з того, що позивач не довела наявності моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв’язків та не надала на підтвердження цьому факту та розміру завданої моральної шкоди доказів в сенсі ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України, вказані позовні не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Керченського професійного ліцею сфери обслуговування про стягнення середнього заробітку, матеріальної та моральної шкоди – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд АРК протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга буде подана в десятиденний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 22 березня 2010 р.

Суддя                                                                                                             О. Я. Цветков