справа № 2а-492/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 березня 2010 року                                       м. Дніпродзержинськ

Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області як місцевого адміністративного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить суд: визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську в частині нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах значно нижчих ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р. в сумі 5 мінімальних заробітних плат щорічно, розмір яких було встановлено на період виплати, з обов’язковим виключенням вже отриманої суми за вказаний період. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії за наслідками Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХН від 28.02.1991р. він має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати. Відповідачем була здійснена щорічна виплата в сумі 120 гривень за 2009р. Вважаючи, що виплати йому допомоги були здійснені в розмірах нижчих ніж це встановлено Законом України №796-ХН та Законами про державний бюджет на відповідні роки, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати, він звернувся до відповідача з листом, на який отримав відповідь від про те, що виплати були здійснені в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р. Не погоджуючись з цим та посилаючись на норми Конституції України, Законів України та рішення Конституційного Суду України, позивач звернувся з позовом до суду. В судове засідання позивач не з’явився, подав суду заяву згідно якої позов підтримав в повному обсязі, просить розглядати справи у його відсутність в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.      

За клопотанням відповідача до участі у розгляді справи в якості співвідповідача було залучено Центр по перерахуванню та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська в судове засідання з’явився, просить суд розглядати справу без його участі, позов не визнав, надавши суду письмові заперечення проти позову, вказуючи, що Міністерство праці та соціальної політики України є головним розпорядником коштів, яким направлялися та виплачувалися щорічні виплати, як допомога відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в порядку та розмірах встановлених постановою Кабмін України від 12.07.2005року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплати допомоги здійснювалися виплатним центром Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, де і перевірялася правильність нарахувань. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник співвідповідача Центру по перерахуванню та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З’ясувавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини:

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 01.07.1992 року, 06.06.1996 року, 25.03.1999 року та 11.07.2001 року,  щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Згідно ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Та незважаючи на це, п.30 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік було зупинено дію частини 1 та 4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а відповідно до п.п.11, 28 Розділу ХІ Закону України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладена в такій редакції:  щорічна допомога на оздоровленя виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”. Ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. ОСОБА_3 Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, а також рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 вказані вище положення Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» та вказані зміни, внесені до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані неконституційними, тобто  такими що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними, а саме у данному випадку: положення статей Законів України „Про державний бюджет України” на 2007-2008 роки, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаних рішень.

В судовому засіданні встановлено, що позивач – ОСОБА_2 є потерпілим в ліквідації наслідків авари на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням, ксерокопія якого наявна в матеріалах справи. За період 2009 року позивачу призначалася, нараховувалася і виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення як постраждалому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 120 гривень щорічно, що підтверджується довідкою УПтаСЗН, згідно якої всі виплати були здійснені відповідно до постанови Кабінету Міністрі №562 від 12.07.2005 року. Встановлено, що відповідачем ці виплати позивачу провадились у розмірах, що не відповідають вищевказаним статтям Закону, чого не заперечує представник відповідача. Суд вважає необгрунтованим застосування відповідачем при нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення виплат такого розміру, який встановлений постановою КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як вони не відповідають ст.48 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно зі ст. 9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Крім того, в силу вимог п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону . А згідно з п.п. 2, 3 цієї постанови, ... якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй . Слід мати на увазі, що суд не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії , визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в ст.150 Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. Разом з тим суд може на підставі ст.144 Конституції визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення органів місцевого самоврядування, а на підставі ст.124 Конституції — акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій тощо . Звернення до Конституційного Суду України в такому разі не вимагається.  Таким чином, суд повинен застосовувати положення закону, а не постанови КМУ, яка йому суперечить, а дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р. є неправомірними. Це означає, що права позивача були відповідачем порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи позов, суд дійшов висновку, що не є обгрунтованим та заслуговуючим на увагу ствердження відповідача про відповідність розміру сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, та одноразової компенсації при встановленні їм інвалідності у тому обсягу видатків Державного бюджету, які виділені на цю мету на відповідний рік, так як це не відповідає положенням приведеної вище ст.22 Конституції України та ст.64 Конституції України, згідно з якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, і ставить законність в України в залежність від того, чи знайдуться чи ні у держави Україна на цей рік кошти для реалізації законів, які передбачають соціальні виплати громадянам. Крім того, ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,  передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство . Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.  Тому, - оскільки правові положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які передбачають виплату щорічної допомоги на оздоровлення є чинними, тобто не скасовані, не змінені, - остільки позивач має право на їх отримання, а відповідач не вправі був їх свідомо зменшувати. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, якою затверджений «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обовязок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.

Таким чином, встановлено, що відповідач, який згідно ст.19 ч.2 Коституції України повинен був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, фактично діяв не так, а значить протиправно. Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року. Згідно до ч.4 ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону №2532-ХІ від 01.07.1992р.; із змінами внесеними згідно із Законами №230/96-ВР від 06.06.1996р., №563-ХІУ від 25.03.1999р., №2638-111 від 11.07.2001 року, яка існувала до вступу в силу Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» №107-УІ від 28.12.2007 року, яким було змінено редакцію цієї статті, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2-ї категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.7 цієї статті, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає що при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, чинним на момент нарахування щорічної допомоги, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів визначених Постановою Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005р.

Суд приймає до уваги те, що у даних спірних правовідносинах йдеться мова про отримання грошових коштів, призначених позивачу за шкоду заподіяну його здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду – захист майнових прав позивача не може обмежуватися річним строком позовної давності.

У відповідності з письмовими запереченнями проти позову представника відповідача, останній наполягає на відмові в задоволенні позову відповідно ст. 100 КАС України у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду встановленого ст. 99 КАС України.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач дізнавшись про порушення своїх прав 01.02.2010року звернувся з заявою до відповідача про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення. Після чого 09.02.2010року звернувся до суду, в той же час не ставлячи питання про відновлення пропущеного строку на звернення до суду та не пояснюючи будь-яких обставин з цього приводу. Тому з урахуванням положень ст.99 КАС України, суд вважає за необхідним в даному випадку застосувати передбачену законом позовну давність в один рік, в зв’язку з чим підлягають задоволенню вимоги позивача лише за період 2009 року.

Суд дійшов висновку, що відповідачем допущено бездіяльність щодо неповної виплати сум щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в 2009 році, і керуючись ч.2 ст.2 КАС України суд виходить за межі позовних вимог, оскільки вважає що це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких наданий позов. Обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошевих сум законом покладено на відповідача, у зв’язку із чим суд не може виконувати обов’язку суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом. Право позивача в такому випадку має бути захищене шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок позивачу недоплаченої суми за відповідний період.

В силу ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень…, та про зобов’язання вчинити певні дії…

На підставі вищевикладеного, ст. 8, 22, 46, 48, 64 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ст.ст. 14, 48, 67 Закону України від 28.02.1991року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законів України „Про Державний бюджет України на 2009рік”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007року №6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008року №10-рп/2008, керуючись ст.ст. 99, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської  районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в частині нарахування за 2009 рік та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах значно нижчих ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду другої групи, першої категорії.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської  районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду другої групи, першої категорії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати щорічної компенсації.

Зобов'язати Центр по перерахуванню та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_2 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі та на підставі відповідних нарахувань Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської  районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровській області.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня проголошення постанови та поданням після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                Федоріщев С.С.