2-1149.10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  18 березня 2010 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Данковській С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2010 р.позивач ОСОБА_4звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що відповідачі ОСОБА_2та ОСОБА_3як дружина та син ОСОБА_5після його смерті 6.04.1989 р.фактично успадкували 27\100 частин житлового будинку 17 по вул.Севастопільській в м.Запоріжжі, документально право власності на спадкове майно не оформили.

12.05.2008 р.між позивачем як покупцем та відповідачами як продавцями був укладений попередній договір  купівлі-продажу 27\100 частин домоволодіння 17 по вул. Севастопільській в м.Запоріжжі,за умовами якого позивач повністю оплатив вартість об*єкту купівлі-продажу в розмірі 68000 гр.і вселився в домоволодіння,відповідачі виїхали з приміщення та звільнили від своїх речей.

Посилаючись на те,що у визначений попереднім договором строк до 12.05.2009 р.відповідачі не виконали свої зобов*язання щодо надання всіх необхідних документів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та не переоформили право власності на спірну частину домоволодіння на нього, позивач просить суд визнати за ним право власності на 27\100 частин домоволодіння по вул.Севастопільській 17 в м.Запоріжжі.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову з огляду на викладене вище.

Представник позивача в процесі розгляду справи вважав вимоги свого довірителя законними і в якості правової підстави для задоволення позовних вимог посилався на норми ст.220 ЦК України, а також норми Цивільного Кодексу України щодо зобов*язань, які на його думку дають підстави визнати за позивачем право власності на нерухоме майно як за набувачем такого майна відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу.

Відповідачі ОСОБА_2,ОСОБА_3С.в судовому засіданні позов визнали та пояснили, що їх чоловіку та батьку ОСОБА_5на праві власності належало 27\100 частин домоволодіння по вул.Севастопільській 17 в м.Запоріжжі, після смерті якого в 1989 р.вони фактично успадкували це нерухоме майно, право власності не оформлювали. В травні 2008 р. уклали з позивачем попередній договір купівлі-продажу спірної частини будинку, отримали оплату та передали  житло в користування позивача, проте правовстановлюючі документи не оформили і нотаріально договір купівлі-продажу не посвідчували. Вважають, що вони як фактичні власники успадкованого нерухомого майна мали право його продавати, а позивач набув право власності на нього.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов на законі не грунтується та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 12.05.2008 р. між ОСОБА_1як покупцем та ОСОБА_3,ОСОБА_2як продавцями був укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна ,а саме 27\100 частин домоволодіння, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Севастопільська 17,який нотаріально не посвідчений.

Свої вимоги про визнання права власності на 27\100 частин домоволодіння, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Севастопільска 17 на підставі цього договору позивач та його представник обгрунтували  нормами ст.220 ч.2 ЦК України з посиланням на те, що з боку позивача як покупця цей договір був виконаний повністю ,а відповідачі ухилився від оформлення правовстановлюючих документів на продану частину будинку та подальшого нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу.

Як передбачено ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України ,попередній договір укладається в формі, встановленій для основного договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторони на порушення вимог ч.1 ст.635 ЦК України не дотримали нотаріальної форми посвідчення попереднього договору ,встановленої ст.657 ЦК України для основного договору.

За правилом ч.1 ст.220 ЦК України недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору робить такий договір нікчемним.

Таким чином, нікчемний договір від 12.05.2008 р.не породжує для сторін цього договору жодних прав та обов*язків.

Крім того,відповідно до інформації ОП ЗМБТІ, за ОСОБА_5було зареєстровано право власності не на 27\100 частин домоволодіння, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Севастопільска 17,які сторони визначили предметом купівлі-продажу,а лише на 4\25(тобто 16\100)частин домоволодіння.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, окрім випадків примусового продажу, належить власнику товару.

Після смерті ОСОБА_5спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.

Суду не надано жодних правовстановлюючих документів, які б підверджували право власності ОСОБА_2,ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно,яке є предметом попереднього договору купівлі-продажу, та відповідно право на його продаж.

З зазначених підстав суд також не приймає визнання позову відповідачами, оскільки це суперечить вимогам закону.

Свідчення ОСОБА_6та ОСОБА_7про те, що позивач фактично протягом останніх двох років проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині домоволодіння, де раніше проживали ОСОБА_2та ОСОБА_3, не впливають на висновки суду та не мають правового значення для вирішення спору.

За таких обставин визнання в судовому порядку за позивачем права власності на нерухоме майно на підставі нікчемного договору купівлі-продажу від 12.05.2008 р. протирічить закону і позов про це не може бути задоволений.

На підставі ст.220 ч.1,635,657,658 ЦК України,ст.3,10,11,57,60,212-215,218 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Суддя                                    Ю.А.Галущенко