ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

27.08.2019 м. Харків Справа № 905/361/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,

розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «ПЕМ- Енерговугілля» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича за вх. № 16306/19 від 14.08.2019р.

у справі №905/361/19

за позовом Державного підприємства «Енергоринок»

до відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля»

про стягнення 940 526 172,53 грн.,

за участю:

представника від позивача: Гаркуша В.В., за довіреністю від 05.12.2018р. № 27,

представників від відповідача (скаржника): Мельников Д.В., за довіреністю № 435 від 15.05.2019р., Дем`яненко О.І., за довіреністю № 276 від 08.01.2019р.,

приватного виконавця: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2019р. у справі № 905/361/19 (суддя Зекунов Е.В.) позов ДП «Енергоринок» задоволено частково. Зменшено розмір пені до 10 518 429,33 грн. та штрафу до 72 511,37 грн. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн.

15.07.2019р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом виданий відповідний наказ.

14.08.2019р. за вх. № 16306/19 господарський суд одержав скаргу ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», в якій останнє просить суд:

-визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906;

-зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. вжити заходів щодо зняття арешту з коштів ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.

В обґрунтування скарги відповідач (скаржник) посилається:

-по - перше, на порушення приватним виконавцем приписів ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та на відсутність у приватного виконавця, який здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі м. Києва, повноважень для відкриття виконавчого провадження відносно відповідача (скаржника), який зареєстрований та фактично здійснює свою господарську діяльність та майно якого перебуває за адресою: м. Краматорськ, вул. Комерційна, 8, тобто в іншому виконавчому окрузі;

-по -друге, на те, що рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «ПУМБ» призначений для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, накладення арешту на вказаний рахунок унеможливлює виплату заробітної плати працівникам, які знаходяться із підприємством у трудових відносинах та мають на це право, гарантоване Конституцією України, ЗУ «Про оплату праці», КЗпП, та заборонено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 04.08.1961р.

Крім того, з цього рахунку здійснюються розрахунки за куплену відповідачем (скаржником) електричну енергію, не зняття арешту з нього призведе до неможливості здійснення таких розрахунків, припинення розподілу електричної енергії споживачам, у т.ч. КП «Компанія «Вода Донбасу», та, відповідно, припинення водопостачання до всіх об`єктів на всій території Донецької області, що, в свою чергу, має наслідком підвищення соціальної напруги, комунального колапсу всіх населених пунктів Донецької області, екологічної катастрофи, масового невдоволення.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 15.08.2019р. № 01-01/404 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи», у зв`язку із перебуванням судді Зекунова Е.В. у відпустці з 05.08.2019р. по 23.08.2019р. включно з подальшим перебуванням його на навчанні у Харківському регіональному відділенні Національної школи суддів України з 02.09.2019р. по 06.09.2019р. включно, необхідністю належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд скарги та дотримання їх процесуальних прав, з метою недопущення порушень строків розгляду скарги, встановлених процесуальним законодавством, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області, затверджених протоколом зборів суддів № 4 від 14.09.2016р. (зі змінами та доповненнями) та п. 1.6 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.03.2018р. № 17, з урахуванням змін, внесених рішенням Ради суддів України № 16 від 12.04.2018р., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/361/19. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями скарга розподілена судді Ніколаєвій Л.В. (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019р.).

Ухвалою суду від 15.08.2019р. скаргу ПрАТ «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. за вх. № 16306/19 від 14.08.2019р. прийнято до провадження господарським судом Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В., призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні 27.08.2019р. о 14:30 год., із повідомленням ДП «Енергоринок», ПрАТ «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання від 27.08.2019р. за вх. № 17178/19 про відкладення розгляду скарги з посиланням на наявність у матеріалах виконавчого провадження доказів направлення приватним виконавцем Олефіром О.О. пояснень та копій матеріалів виконавчого провадження на адресу суду, що було встановлено позивачем під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 23.08.2019р., відсутність станом на 27.08.2019р. цих документів у матеріалах справи та необхідність з`ясування позиції приватного виконавця Олефіра О.О.

Представники відповідача (скаржника) у судовому засіданні заперечили проти клопотання позивача про відкладення розгляду скарги з огляду на десятиденний строк розгляду скарги та наявність у матеріалах справи постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. ВП № 59769906, що є предметом оскарження.

У судовому засіданні о 15:17 год. господарським судом оголошено перерву до 15:48 год. з метою з`ясування надходження до суду пояснень приватного виконавця Олефіра О.О. та копій матеріалів виконавчого провадження.

Після перерви, судове засідання, в яке з`явились представники позивача та відповідача (скаржника), господарським судом продовжено та встановлено, що 27.08.2019р. на адресу суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. надійшли: за вх. № 17159/19 - супровідний лист «Щодо виконання вимог ухвали господарського суду Донецької області від 15.08.2019р. № 905/361/19» з матеріалами виконавчого провадження; за вх. № 17158/19 - заперечення на скаргу боржника на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О., згідно з якими приватний виконавець просить суд відмовити у задоволенні скарги з посиланням:

-по - перше, на те, що до компетенції приватного виконавця не входить перевірка цільового призначення рахунків боржника, відкритих в банках, але законом передбачено зняття виконавцем арешту з рахунку боржника у разі надходження від банку документів, що підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення. При цьому, банком не було повідомлено виконавця, що на кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», заборонено звертати стягнення згідно із законом та не повернуто постанову про арешт коштів без виконання. Одночасно, жодним законодавчим актом не передбачено заборону щодо накладення арешту на рахунки заробітної плати (соціальних витрат);

-по - друге, на те, що боржником не надано договору між ним та банком щодо рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», виписку по руху коштів, документи про обороти по рахунку, про кількість працівників, яким виплачується заробітна плата, інші виплати, що свідчить про недоведеність здійснення з цього рахунку виплати заробітної плати, інших соціальних виплат, та про необґрунтованість вимоги про зняття арешту з всієї суми коштів. При цьому, довідка банку свідчить про здійснення боржником за цим рахунком також і інших операцій;

-по - третє, на те, що виплата заробітної плати є обов`язком роботодавця у відповідності за укладеним із працівником трудовим договором, тобто правовідносини щодо оплати праці стосуються лише сторін трудового договору та не можуть впливати на права та обов`язки третіх осіб - кредиторів;

-по -четверте, на те, що з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» кошти перераховані на невідомий рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу - надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору № 28/05 272 - ЕУ від 28.05.2019р., без ПДВ;

-по - п`яте, на те, що приватним виконавцем правомірно прийнято виконавчий документ до виконання та відкрито виконавче провадження, з огляду на те, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи в т.ч. за місцезнаходженням майна боржника. В свою чергу, грошові кошти є різновидом майна та, в даному випадку, місцезнаходженням такого майна є м. Київ, оскільки кошти перебувають на рахунках, відкритих у банківських установах, місцезнаходженням яких є м. Київ;

-по -шосте, на невірне обрання відповідачем (скаржником) способу захисту в частині визнання дій приватного виконавця незаконними з огляду на положення ст. 343 ГПК України, якими передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд, зокрема, визнає оскаржувані дії приватного виконавця неправомірними.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно з якими клопотання від 27.08.2019р. за вх. № 17178/19 про відкладення розгляду скарги є не актуальним на теперішній час, оскільки заперечення приватного виконавця та матеріали виконавчого провадження надійшли до суду, але одночасно заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги у зв`язку із необхідністю ознайомлення суду з цими документами.

Також, у судовому засіданні представник позивача надав до суду письмові заперечення на скаргу за вх. № 17179/19 від 27.08.2019р., згідно з якими просить суд відмовити у задоволенні скарги з посиланням:

-по - перше, на правомірне звернення позивача до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва із заявою про примусове виконання рішення суду, та відсутність порушень принципу територіальності, з огляду на те, що ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» надано стягувачу право вибору пред`явлення виконавчого документу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця. При цьому, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи в т.ч. за місцезнаходженням майна боржника. В свою чергу, грошові кошти є різновидом майна та, в даному випадку, місцезнаходженням такого майна є м. Київ, оскільки кошти перебувають на рахунках, відкритих у банківських установах, місцезнаходження яких є м. Київ;

-по -друге, на те, що через розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» скаржником здійснюються грошові операції в рамках ведення своєї господарської діяльності, а не тільки виплати заробітної плати. Окрім того, законодавством не передбачено заборону на накладення виконавцем арешту на рахунки, призначені для виплати заробітної плати (лікарняних та інших видів державного соціального забезпечення).

Одночасно, до компетенції приватного виконавця не віднесено перевірку цільового призначення рахунків боржника, відкритих в банках, але в той же час покладено на нього обов`язок щодо зняття арешту з рахунку боржника у разі надходження від банку документів, що підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із законом. Тобто повідомлення приватного виконавця про рахунки, які не підлягають арешту, є завданням банку та самого боржника. Між тим, скаржником не надано повідомлення банка про цільове призначення розрахункового рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та доказів звернення до приватного виконавця з вимогою про зняття арешту з цього рахунку, який нібито є зарплатним.

Також, скаржником не надано розрахунок фонду заробітної плати, виписки з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», що свідчить про недоведеність проведення скаржником оплати праці з цього рахунку та про необґрунтованість вимоги про зняття арешту з всієї суми.

Представники відповідача (скаржника) надали усні пояснення, згідно з якими вирішення питання щодо клопотання позивача про відкладення розгляду скарги у зв`язку з необхідністю ознайомлення суду з документами, які надійшли від приватного виконавця, залишають на розсуд суду, а також виписку за 07.08.2019р. по рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ».

У судовому засіданні о 16:06 год. господарським судом оголошено перерву до 17:45 год. з метою ознайомлення з документами, які надані учасниками процесу та які надійшли від приватного виконавця.

Після перерви, судове засідання, в яке з`явились представники позивача та відповідача (скаржника), господарським судом продовжено та з`ясовано наявність додаткових пояснень чи доказів.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно з якими додаткові пояснення та докази відсутні, просив суд врахувати заперечення приватного виконавця та відмовити у задоволенні скарги з підстав, вкладених у письмових запереченнях на скаргу.

Представники відповідача (скаржника) у судовому засіданні надали усні пояснення, згідно з якими додаткові пояснення та докази відсутні та просили суд задовольнити скаргу з підстав, викладених у ній.

У судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача (скаржника) господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. При цьому, суд визнав за можливе розглянути скаргу за відсутності приватного виконавця у судовому засіданні з огляду на приписи ч. 2 ст. 342 ГПК України.

Дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення скарги, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з приписами ч. 1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Як вище встановлено судом, на виконання рішення ГСДО від 13.06.2019р. у справі № 905/361/19, 15.07.2019р. господарським судом виданий наказ про стягнення з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 09.08.2019р. позивач звернувся до приватного виконавця м. Києва Олефіра О.О. із заявою про примусове виконання рішення суду у справі № 905/361/19, в якій просив: прийняти до виконання наказ ГСДО від 15.07.2019р. № 905/361/19 про стягнення боргу з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» та відкрити виконавче провадження; накласти арешт на грошові кошти ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», що містяться на вказаних у даній заяві банківських рахунках останнього, а також на інші рахунки, що будуть виявлені в процесі примусового виконання наказу; при здійсненні виконавчого провадження вживати всіх заходів із примусового виконання рішення суду, передбачених законодавством України; копії постанов, винесених у виконавчому провадженні направляти ДП «Енергоринок» у встановлені законодавством терміни; стягнутий з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» основний борг в сумі 790 238 816,29 грн. перерахувати за наступними банківськими реквізитами ДП «Енергоринок» № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк» в м. Києві, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381; штрафні санкції, інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір перерахувати за наступними банківськими реквізитами ДП «Енергоринок» № НОМЕР_4 в АТ «Ощадбанк» в м. Києві, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381.

У заяві про примусове виконання рішення позивачем вказано рахунки ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», відкриті у банківських установах, зокрема, рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), МФО 334851.

09.08.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. винесено, зокрема:

- постанову про відкриття виконавчого провадження № 59769906, згідно з якою відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 905/361/19, виданого 15.07.2019р. господарським судом Донецької області, про стягнення з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн.

- постанову про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 59769906, згідно з якою з боржника ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 84 588 005,62 грн.

- постанову про арешт коштів боржника у ВП № 59769906, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих на день винесення даної постанови рахунках в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 335106), АТ «Альфа -Банк» (МФО 300346) та всіх інших відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, зокрема: на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн.

При цьому, вказаний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851) використовується ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», в т.ч., для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» № КНО-52.5.2/912 від 13.08.2019р. та випискою за рахунком з 11.07.2019р. по 12.08.2019р.

Згідно з ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та ЗУ «Про виконавче провадження». Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є ЗУ «Про виконавче провадження», яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим, ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1, п. 1 ч. 2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (п. п. 7, 21 ч. 3, ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно з приписами ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26--1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці (ч. 5 ст. 97 КЗпП).

В силу ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

За приписами ст. 25 ЗУ «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно зі ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

В силу положень ст. 2 КЗпП працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗпП).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

За приписами ст. 21 ЗУ «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими нормативно-правовими актами України.

Витрати, пов`язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6,7,8,13,14,15,15-1,16,18-1 і 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники (ст. 23 ЗУ «Про відпустки»).

Отже, держава гарантує та захищає право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам (в т.ч. за час відпустки) не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 2 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавство України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування. Завданням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною з інвалідністю, хворим членом сім`ї, смерті громадянина та членів його сім`ї тощо.

ЗУ «Про пенсійне забезпечення» гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. За ст. 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, праця яких пов`язана з особливими умовами, характером та тривалістю роботи на виробництвах, які негативно впливають на здоров`я особи (ст. ст. 13, 100 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»).

Отже, держава також гарантує та захищає право громадянина на одержання матеріального забезпечення та страхових виплат в порядку соціального страхування, зокрема, на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Крім того, ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов`язковості сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами, зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

В силу приписів ст. ст. 8, 9 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить, зокрема: податок на доходи фізичних осіб. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

У пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. ст. 35, 36 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками якого, як і податку на доходи фізичних осіб, є фізична особа - резидент та фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) та сплачуються такі, у даному випадку, податковим агентом, який зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм (пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14, пп. 162.1.1, 162.1.2., 162.1.3, 163.1.2 п. 162.1 ст. 162 ПК України).

Таким чином, накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат та платежів, порушує права та інтереси працівників відповідача (скаржника) та суперечить приписам вищенаведеного законодавства.

Тому, посилання позивача та приватного виконавця на те, що законодавством не передбачено заборону накладення арешту на кошти, які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, є помилковими.

Посилання приватного виконавця на те, що правовідносини щодо оплати праці стосуються лише сторін трудового договору та не можуть впливати на права та обов`язки третіх осіб - кредиторів також не узгоджуються з приписами вищенаведеного законодавства, якими встановлено, що виплата підприємством працівникам заробітної плати не може бути поставлена в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, тобто є пріоритетною перед погашенням заборгованості його кредитору.

Посилання позивача та приватного виконавця на недоведеність використання рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» для виплати заробітної плати працівникам та інших соціальних виплат та на необґрунтованість вимоги про зняття арешту з всієї суми коштів, з огляду на ненадання відповідачем (скаржником) договору між ним та банком щодо цього рахунку, виписки по руху коштів, документи про обороти по рахунку, про кількість працівників, яким виплачується заробітна плата та інші виплати, розрахунку фонду заробітної плати, не прийняті судом до уваги, оскільки:

- по -перше, у матеріалах справи наявні довідка банку та виписка за рахунком, які свідчать про здійснення з цього рахунку виплати заробітної плати, відпускних та пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, та які є достатніми для встановлення відповідних обставин. При цьому, здійснення відповідачем (скаржником) за цим рахунком також і інших господарських операцій жодним чином не спростовує такі обставини.

- по - друге, відповідно до п. 9.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22 та зар. в МЮУ 29.03.2004р. за № 377/8976, банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Тобто, банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою в порядку ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», якою встановлено можливість зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. При цьому, банк не має права самостійно визначати суму коштів, з якої знімається арешт, в даному випадку, суму коштів, яка буде використовуватись боржником для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів. Тому, зняття арешту в межах коштів, необхідних для здійснення таких виплат (без зазначення конкретної суми) унеможливлювало б реальне виконання банком такої постанови виконавця.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, штатний розпис.

Наказом Держкомстату від 28.09.2005р. № 286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці, та дія якої поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

У п. п. 1.10, 1.11 р. 1, п.п. 2.1, 2.2 р. 2, п. 5.1 р. 5 Інструкції форми державних статистичних спостережень складаються точно за встановлений календарний звітний період: місяць, квартал, період з початку року або рік. Місячний звіт складається за період з першого до останнього (включно) числа звітного місяця, квартальний звіт - за період з 1 січня до останнього (включно) числа третього місяця звітного кварталу, річний - за період з 1 січня по 31 грудня.

У разі виявлення викривлень у формах державних статистичних спостережень з праці виправлення даних підприємствами проводяться у звітах за період (місяць, період з початку року, рік), у якому були допущені помилки, а також в усіх наступних звітах.

В облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.

Рух працівників облікового складу характеризується змінами облікової кількості штатних працівників унаслідок прийому на роботу та вибуття з різних причин.

Наказом Держкомстату від 13.01.2004р. №5 затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, та дія якої поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи (далі - підприємства).

У п.п. 1.3, 1.4, 1.6 р. 1, п.п. 2.1, 2.2, 2.3 р.2 Інструкції встановлено, що фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У формах державних статистичних спостережень відображаються нарахування працівникам підприємства у відповідності до розрахунково-платіжних документів незалежно від терміну їхніх фактичних виплат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов`язкове державне соціальне страхування.

Нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця). Наприклад, суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці. Якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв`язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків). Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У п. 3 Інструкції встановлено перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Отже, фонд оплати праці - це один із показників господарсько-фінансової діяльності підприємства, який характеризує витрати на утримання штату його працівників. Фонд оплати праці включає виплати винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов`язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, винагород та премій, які мають одноразовий характер, компенсаційних та інших грошових й матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При цьому, фонд оплати праці може змінюватись, зокрема, внаслідок зміни організаційної структури підприємства, чисельності працівників, штатного розпису (введення (виведення) штатних одиниць, розміру посадових окладів, а також суттєвих умов праці (системи та розмірів оплати праці, зменшення наданих пільг, зміна режиму роботи, встановлення або скасовування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад тощо)).

Тобто, витрати підприємства для виплати заробітної плати, відпускних та пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів також можуть змінюватись , визначення розміру таких витрат та платежів можливе лише станом на певний період (на певну дату). Тому, не вбачається доцільним та не сприяє ефективному відновленню порушених прав зняття арешту з коштів у певному розмірі, який може бути визначений станом на певний період (на певну дату). Одночасно, в даному випадку, визначальним є саме здійснення з цього рахунку таких виплат та платежів.

Посилання позивача та приватного виконавця на неповідомлення банком про цільове призначення рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та не повернення ним постанови виконавця без виконання, не прийняті судом до уваги, оскільки недотримання банківською установою вимог щодо повідомлення приватного виконавця про цільове призначення рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та, відповідно, повернення постанови без виконання в порядку ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не позбавляло приватного виконавця можливості самостійно з`ясувати та перевірити всю інформацію, що стосується цього рахунку боржника (в т.ч. щодо цільового призначення) з огляду на приписи п. 1 ч. 2, ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а також на те, що саме на приватного виконавця покладено обов`язок щодо вчинення дій із забезпечення виконання судового рішення, для чого йому надано певні права, які мають використовуватись ним відповідно до закону, не допускаючи у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів юридичних осіб.

Більше того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватний виконавець був обізнаний про те, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» використовується для виплати заробітної плати, з огляду на звернення відповідача (скаржника) до приватного виконавця із заявами від 12.08.2019р. б/н щодо зняття арешту з цього рахунку та від 13.08.2019р. б/н про долучення до матеріалів виконавчого провадження довідки АТ «ПУМБ» № КНО-52.5.2/912 від 13.08.2019р., а також наявність у матеріалах виконавчого провадження виписок по рахунку № НОМЕР_1 .

Проте, приватним виконавцем не вчинено дії щодо зняття арешту з рахунку відповідача (скаржника), що свідчить про порушення ним приписів п. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якими підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Посилання приватного виконавця на те, що з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» кошти перераховані на невідомий рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу - надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору № 28/05 272 - ЕУ від 28.05.2019р., без ПДВ, не прийняті судом до уваги, оскільки такі обставини не свідчать про зміну цільового призначення цього рахунку та не виключають його подальше поповнення та здійснення з нього виплати заробітної плати працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів. Одночасно, суд виходить з того, що предметом розгляду даної скарги є дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», відповідність яких вимогам законодавства, оцінюється судом саме на момент вчинення відповідної виконавчої дії, а також з того, що арешт коштів на цьому рахунку є чинним на теперішній час в межах всієї суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При цьому, поняття «неправомірні» (дії) та «незаконні» (дії) тотожні за своєю сутністю, і обидва означають дії, пов`язані із порушення вимог закону, а отже посилання приватного виконавця на невірне обрання відповідачем (скаржником) способу захисту є помилковими.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення скарги ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. за вх. № 16306/19 від 14.08.2019р. шляхом визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906 та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. вжити заходи щодо зняття арешту з коштів ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі №922/808/16, від 16.05.2018р. у справі №905/294/15, від 22.05.2018р. у справі № 904/7819/15, від 11.06.2018р. у справі №910/4153/13, від 09.08.2019р. у справі № 913/958/16.

Посилання відповідача (скаржника) на відсутність повноважень приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. на відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення у справі № 905/361/19 з огляду на те, що відповідач (скаржник) зареєстрований та фактично здійснює свою господарську діяльність, та його майно перебуває за адресою: м. Краматорськ, вул. Комерційна, 8, як на підставу для задоволення скарги, не прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У п. 2 ч. 2 цієї статті Закону встановлено, що у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

За приписами п. 4 ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

В силу ч. ч. 1, 2, 3, 6 ст. 25 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Наведені норми законодавства дають підстави для висновку, що і ЗУ «Про виконавче провадження» і ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 25 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Отже, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Водночас, з аналізу положень ст. ст. 177, 179, 190 ЦК України та ст. 139 ГК України випливає, що грошові кошти є різновидом майна.

У ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з п. п. 6.1, 6.2 ст. 6 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

За приписами пп. 7.1.4, 7.1.5. п. 7.1 ст. 7 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки відкривають своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції /визнання неіснуючого існуючим/, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Якщо відкинути цю юридичну фікцію, то таке означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також і у ЗУ «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

Отже, виходячи з того, що у заяві позивача про примусове виконання рішення суду була зазначена інформація в т.ч. про рахунки відповідача (скаржника), які відкриті у банківських установах із місцезнаходженням у м. Києві (про що свідчать відомості з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), та з того, що приватний виконавець Олефір О.О. здійснює діяльність у виконавчому окрузі м. Києва (про що свідчать відомості з ЄР приватних виконавців України), суд вважає, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. правомірно прийнято до виконання виконавчий документ та відкрито виконавче провадження з його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі №905/3542/15.

Керуючись ст. ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича за вх. № 16306/19 від 14.08.2019р. задовольнити.

2.Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича щодо накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.

3.Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича вжити заходів щодо зняття арешту з коштів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.

Повна ухвала складена 09.09.2019р. (у зв`язку з тим, що останній день складання повної ухвали (02.09.2019р.) припадав на період перебування судді Ніколаєвої Л.В. у відрядженні з 02.09.2019р. по 06.09.2019р. включно).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (ст.235 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Л.В. Ніколаєва