Справа №2-609/2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2010оку Хортицький районний суд м.Запоріжжя
в складі: головуючого – судді Комісаренко Л.В.
при секретарі Жевакіній Г.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в м.Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, третя особи: Восьма Державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування у Хортиць кому районі м. Запоріжжя, про визнання договору дарування частково недійсним та про визнання права власності на частину квартири.
встановив:
ОСОБА_2, ОСОБА_3 діюча в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору дарування частково недійсним та визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись те , що сім»ї ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 повинно належати по 1/3 частки вищевказаної квартири, однак 13.03.2004 р.при складанні договору дарування нотаріус не врахував бажання дарувальниці , та оформив договір лише на її сина ОСОБА_5, в результаті чого були порушені права невістки ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4, тому що квартира дарувалась для сумісної власності та сумісного проживання сім»ї її сина. В зв»язку з тим, що позивач ОСОБА_2 на час складання договору дарування була тяжко хворою , будучи майже сліпою, підписала цей договір , самостійно не прочитавши текст, і тепер ОСОБА_3, та неповнолітній ОСОБА_4 позбавлені права власності на свої частки .
Позивач ОСОБА_2М в судовому засіданні позов підтримала , пояснила суду, що в 1998 році , за її кошти, була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_2, для спільної власності сім»ї сина, який є неврівноваженою та складною людиною. Таке рішення вона прийняла з тією метою, щоб права кожного з них були рівними , щоб таким чином зацікавити невістку ОСОБА_3 в зміцненні сім»ї. Після чого вона запропонувала їм перебратися на постійне проживання в цю квартиру. 13.03.2004 році в державній нотаріальній конторі було укладено договір дарування .Під час укладання цього договору , вона повідомила про своє бажання оформити договір таким чином , щоб всі троє членів сім»ї її сина мали рівне право на цю квартиру. Однак нотаріус в договорі обдарованим вказав тільки її сина. На теперішній час її син ОСОБА_4 проживає з іншою жінкою, та став проганяти невістку з онуком з вищевказаної квартири , посилаючись на те, що тільки він має право власності на спірну квартиру.
Позивач ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, позов підтримала , пояснила , що з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 вона проживала в квартирі його батьків. В 1998 році позивачкою ОСОБА_2 , для їх сім»ї була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_2, де вони ж відразу оселилися . На той момент її чоловік ОСОБА_5 дев»ять років ніде не працював, хворів епілепсією та розладом психіки. В вищевказаній квартирі , вона своїми силами та за свої кошти зробила ремонт. В серпні 2009 року її чоловік став зустрічатися з іншою жінкою , та став виганяти її з сином з квартири, посилаючись , на те що він є єдиним власником цієї квартири. Однак вона знала , що в 2004 році , його мати ОСОБА_2 уклала договір дарування на всю її сім»ю , яка складається з трьох осіб, але з»ясувалося , що документально все оформлено на відповідача .В цій квартирі вони постійно проживають , є прописаними. Другого житла в неї з сином немає.
Відповідач: ОСОБА_5 проти заявленого позову заперечував , посилаючись на те, що за кошти його матері ОСОБА_2, в 1998 році була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, з метою щоб відселити його сім»ю окремо від батьків. У зв»язку з тим , що в нього в сім»ї були складні стосунки з дружиною, в березні 2004 року його мати в нотаріальній конторі оформила договір дарування вищевказаної квартири на його ім»я, щоб він не залишився без житла .З літа 2008 року стосунки між ним та дружиною ОСОБА_3 погіршились і з того часу він не мешкає в цій квартирі , тому , що його не впускають до квартири. До суду про вселення не звертався, тому що вважає , що він є власником однокімнатної квартири і не може бути позбавлений свого права власності, на теперішній час не заперечує щоб жінка з дитиною проживали в квартирі.
Третя особа : представник 8-ої Запорізької державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно, заперечень проти позову суду не надав.
Третя особа : представник органу опіки та піклування в судове засідання не з»явився , про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно , заперечень проти позову суду не надав.
Судом встановлено, що 27.08.1993 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зареєстрували шлюб та стали проживати однією сім»єю в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_3 , яка належала батькам відповідача.
З метою відселення сім»ї сина , 03.04.1998 року ОСОБА_2, придбала у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_4, яку 13.04.2004 р. відповідно до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом 8-ої державної нотаріальної контори ОСОБА_6, подарувала ОСОБА_5
Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа , яка вчинила правочин , помилилася щодо обставин, які мають істотне значення , такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину , прав та обов»язків сторін та інше.
Із пояснень сторін вбачається , що відповідач в 1993 році зареєстрував шлюб з позивачем ОСОБА_3, від якого 12.06.1994р. народився син ОСОБА_7. До 1998 р. подружжя з дитиною проживали з батьками відповідача. Оскільки їх сумісне проживання в одній квартирі мало певні незручності з-за поведінки чоловіка позивачки, вона в 1998 році придбала за свої кошти однокімнатну квартиру №161 в буд.43/5 по пр. Ювілейному м. Запоріжжя на своє ім»я, поселила сім»ю сина, прописала їх та сплачувала за квартплату та комунальні послуги, чим допомагала їм, тому що вони не працювали: невістка в зв»язку з народженням дитини, син за станом здоров»я. Після смерті чоловіка , позивачка вирішила подарувати вказану квартиру сім»ї сина. Нотаріусу вона повідомила про своє бажання оформити договір на невістку , сина та онука , але договір був оформлений тільки на сина, про що їй з невісткою стало відомо в 2009 році, коли син став виганяти невістку з онуком , мотивуя, що він єдиний власник.
Судом встановлено , що під час укладання договору дарування була допущена помилка щодо обставин , які мають істотне значення щодо прав і обов»язків сторін.
Ці обставини підтверджуються зібраними доказами.
Так, ОСОБА_2, пояснила, що при оформленні правочину у нотаріуса знаходились вона з сином та невісткою, виявляла своє бажання подарувати квартиру сину , невістці та онуку , але в договорі обдарованим було вказано одного сина, про що вона дізналася в 2009 році. Договір вона підписала самостійно, не прочитавши текст , оскільки на той час була тяжко хворою, будучи майже сліпою. Вона бачила , що нотаріус був дуже молодим та при виникненні різних питань виходив з кабінету для консультації .
Допитаний свідок ОСОБА_8, який є рідним братом позивачки , пояснив, що сестра дарувала спірну квартиру сину , невістці та онуку. В конторі при оформленні документів знаходилися його сестра , племінник з жінкою - сторони по справі. Його сестра завжди допомагала їм.
Свідок ОСОБА_9, пояснила , що позивачка їй казала , що подарувала квартиру усій сім»ї.
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, також пояснили, що їм відомо , що спірну квартиру подарувала позивачка сину, невістці та онуку.
Згідно наданої довідки 3 міської лікарні та медичної амбулаторної картки хворого видно, що в 2004 році ОСОБА_2 знаходилася на обліку в зв»язку з хворобою зору катаракти очей та в грудні 2004 р. їй була зроблена операція .
Із тексту договору дарування не вбачається , що він був прочитаний нотаріусом чи сторонами .
Із наданих довідок ВРЕЖО №8 , вбачається , що сім»я ОСОБА_5, з жінкою ОСОБА_3 та сином були прописані АДРЕСА_5 , а з 1998 року уся їх сім»я зареєстрована до теперішнього часу по спірній адресі.
З урахуванням наданих доказів в їх сукупності суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати частково недійсним договір дарування 30.03.2004 р., визнавши рівне право власності на спірну квартиру за ОСОБА_5, ОСОБА_3, та ОСОБА_4
Керуюючись ст.ст.15, 57, 256-259 ЦПК України, ст.ст.202-205, 207-209,216,217,229 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 - задовольнити.
Визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_6, посвідченого 13.03.2004 року 8-ю Запорізькою державною нотаріальною конторою за реєстром 1-549.
Визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, за кожним .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :