СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2019 р.                                                                   Справа № 913/231/19  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Пелипенко Н.М., суддя  Попков Д.О.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача – Коваленко С.В., за довіреністю та свідоцтвом;

від відповідача -  не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ вх. № 2230Л/З на рішення господарського суду Луганської області від 27.06.2019 р. у справі № 913/231/19 (суддя – Корнієнко В.В., повний текст складено та підписано 27.06.2019 р.)

за  позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради, м. Золоте, Луганська область

про стягнення 188  285,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

25.04.2019 р. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради (далі – КП «Первомайськтеплокомуненерго», відповідач) пені у сумі 101  726,44 грн., 3 % річних у сумі 15  879,72 грн. та інфляційних втрат у сумі 70  678,94 грн. за несвоєчасну оплату за переданий газ та невиконання зобов`язання у визначений договором постачання природного газу № 1797/1617-БО-20 від 27.10.2016 р. строк.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.06.2019 р. позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 3 % річних у сумі 15  879,72 грн., інфляційні втрати у сумі 70  678,94  грн., а також судовий збір у сумі 1  298,38 грн. В іншій частині позову судом першої інстанції відмовлено.

В частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог, а в частині відмови у позовних вимогах – неправомірністю нарахування пені у період дії мораторію на нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій, встановленого приписами ч. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Крім того, в рішенні суду зазначено, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, отже АТ «НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- рішення господарського суду Луганської області від 27.06.2019 р. у справі № 913/231/19 в частині відмови у стягненні пені в сумі 101  726,44 грн. скасувати;

- прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 101  726,44 грн. пені.

В обґрунтування апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно наділив позивача статусом енергопостачальної компанії у розумінні приписів ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», ст. 275 ГК України, в той час як позивач є постачальником природного газу відповідно до п. 27 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», тому мораторій, встановлений ч. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» до спірних правовідносин не може застосовуватися.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2016 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як постачальником, та КП «Первомайськтеплокомуненерго», як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 1797/1617-БО-20  (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.   

Згідно з п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.  

Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (п. 1.3. в редакції додаткової угоди № 4 від 23.01.2017 до договору).

Згідно з п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Умовами п. 3.5 договору сторонами погоджено, що споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.   

Відповідно до п. 3.6. договору, постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

Умовами п. 5.2 договору сторонами погоджена ціна за 1000 куб.м. природного газу, яка в подальшому змінювалася шляхом укладення додаткових угод № 1 від 28.10.2016 р., № 2 від 22.11.2016 р., № 3 від 30.12.2016 р.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до п. 12.1. договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені їх печатками.

На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.10.2016 р. за зобов`язаннями жовтня 2016 року на суму 324  419,24 грн. (45,698 тис. куб. м);

- б/н від 30.11.2016 за зобов`язаннями листопада 2016 року на суму 848  900,04 грн. (103,742 тис. куб. м);

Таким чином, з урахуванням вимог п. 6.1. договору, зобов`язання жовтня 2016 року згідно з актом б/н від 31.10.2016 р. на суму 324  419,24 грн. мали бути виконані відповідачем до 25.11.2016 р. включно, а за зобов`язаннями листопада 2016 року – до 25.12.2016 р. включно.

Проте, відповідно до відомостей довідки «Операції з 01.01.2016 р. по 31.07.2018 р. по підприємству КП «Первомайськтеплокомуненерго», відповідач здійснював оплату природного газу з порушенням встановлених договором строків, що відповідачем не заперечується та не спростовується зазначений факт.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, природний газ за зобов`язаннями жовтня оплачений відповідачем у повному обсязі 20.04.2017 р., а за зобов`язаннями листопада оплачувався частинами в період з 20.04.2017 р. по 08.12.2017 р. включно.

Посилаючись на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору, позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача пені у сумі 101  726,44 грн. за період з 26.11.2016 р. по 07.12.2017 р., 3 % річних у сумі 15  879,72 грн. за період з 26.11.2016 р. по 07.12.2017 р.,  та інфляційних втрат у сумі 70  678,94 грн. за період з 01.12.2016 р. по 30.11.2017 р.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 625 цього Кодексу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 15  879,72 грн. та інфляційних втрат у сумі 70  678,94 грн. задоволені у повному обсязі, що скаржником в апеляційній скарзі не оскаржується.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені на підставі п. 8.2 договору у сумі 101  726,44 грн. та доводів апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» враховується наступне.

Причиною подання апеляційної скарги стала незгода скаржника щодо відмови у стягненні пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати спожитого природного газу за зобов`язаннями жовтня та листопада 2016 року.

Статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно із статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 3 даного Закону, закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, яке відбулося 06.02.2015 р. у газеті «Голос України». Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення АТО встановлено з 07.02.2015 р.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Постановою КМУ № 226 від 06.03.2019 р. змінено тип публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в АТ «НАК «Нафтогаз України», а також викладено Статут позивача в новій редакції.

Згідно з пунктом 5 Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою КМУ від 14.12.2016 р. № 1044 (в редакції постанови КМУ від 06.03.2019 р. № 226), метою діяльності компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Відповідно до п. 6 Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України» (в редакції постанови КМУ від 06.03.2019 р. № 226) метою діяльності компанії, в тому числі, є постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.

Законом України "Про енергозбереження"  визначено, що: "енергозбереження"  - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та  економне  витрачання  первинної  та  перетвореної енергії і природних  енергетичних  ресурсів в національному господарстві і яка  реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії -  це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Отже, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з окремих видів енергетичних ресурсів або інших ресурсів за приписами ст. 714 ЦК України.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із основних видів діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснював у заявлений до стягнення період свою господарську діяльність у м. Первомайськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого  частиною другою статті 2 Закону.

Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

При цьому, судом апеляційної враховано правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.01.2019 р. у справі № 913/66/18, в якій досліджувалося питання чи є ПАТ «НАК «Нафтогаз України» енергопостачальною компанією, а природний газ – одним із видів енергетичних ресурсів в контексті застосування зазначеного мораторію на нарахування пені у тотожних правовідносинах.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Луганської області від 27.06.2019 р. у справі № 913/231/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 10.09.2019 р.

Головуючий суддя                                                                    В.І. Пушай

Суддя                                                                                           Н.М. Пелипенко  

Суддя                                                                                           Д.О. Попков