№2-332007р

РІШЕННЯ

 іменем       України

08 лютого 2007 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Колоса Ю.А. при секретарі Євченко О.В., за участю відповідачки ОСОБА_1, представника відповідачки - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Шишаки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач є приватним підприємцем.

Відповідачка перебувала з позивачем у трудових відносинах і працювала барменом у кафе ІНФОРМАЦІЯ_1.

11 жовтня 2004 року позивач та відповідачка уклали письмовий трудовий договір та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

За період з 29 листопада 2005 року по 30 січня 2006 року позивачем була проведена ревізія в барі кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, в результаті якої виявлена недостача в сумі 4100 гривень.

Вважаючи, що недостача виникла з вини відповідачки, позивач просив стягнути на його користь з відповідачки 4100 гривень матеріальних збитків.

Крім того, 02 лютого 2006 року відповідачка самовільно продала покупцям алкогольні напої на суму 60 гривень без видачі касового чека, в зв'язку з чим на позивача були накладено штраф в сумі 350 гривень. Перевіркою було також встановлено не проведення розрахункової суми коштів на суму 10 гривень та не відображення цієї суми у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

В зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідачки на його користь на відшкодування стягнутого з нього штрафу 350 гривень а також на відшкодування моральних збитків - 1000 гривень.

В судове засідання позивач не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, в письмовій заяві, надісланій до суду, позов підтримав, просив справу розглянути без його участі.

Відповідачка позов не визнала і пояснила, що працювати барменом у позивача в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 почала ще будучи неповнолітньою. Коли їй виповнилося 18 років, з нею був укладений письмовий трудовий договір та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. В приміщенні кафе підприємницьку діяльність ведуть фактично два підприємці: ОСОБА_3, та ОСОБА_5. Трудовий договір був укладений з ПП ОСОБА_3. але фактично вона працювала у двох підприємців так як обслуговувала і кухню і бар. Хоча вона і підписала договір про повну матеріальну відповідальність, проте, позивач не забезпечив нормальні умови для зберігання цінностей, які б забезпечили їх зберігання, оскільки до матеріальних цінностей, відповідальність за збереження яких формально несла відповідачка, мали вільний доступ і позивач, і його дружина - ОСОБА_5. і бухгалтер - ОСОБА_6. У період тимчасової відсутності обов'язки бармена виконували ці ж особи. Ніякої передачі матеріальних цінностей при цьому не відбувалось. Позивач часто брав з каси гроші без присутності матеріально відповідальних осіб. В частині вимог позивача про відшкодування суми штрафу, який був накладений за порушення правил торгівлі, відповідачка пояснила, що продаж алкогольних напоїв у кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за усною вказівкою позивача тільки частково здійснювався через касовий апарат. Оскільки не видавши покупцю касовий чек, вона виконувала вказівку позивача, вона не може відповідати за те, що на позивача був накладений штраф.

Представник відповідачки позов заперечила, посилаючись не недоведеність позивачем своїх вимог.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона працювала у позивача разом з відповідачкою. Часто виявлялись недостачі, відповідальність за які позивач покладав на них і вони відшкодовували її з своєї зарплати, хоч і не були згодні, що недостача виникла з їх вини. Ключі від приміщень, де зберігаються матеріальні цінності є у позивача і він може без присутності матеріально відповідальних осіб входити в бар, брати товари а з каси гроші. Також

 доступ до бару мала ОСОБА_5. і ОСОБА_6. Алкогольні напої та інші підакцизні товари з бару проводились через касовий апарат лише частково за вказівкою позивача.

Дослідивши та оцінивши докази, що є в справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.130 КЗПП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними, протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Стаття 131 КЗПП України покладає на власника або уповноважений ним орган обов'язок створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Згідно з вимогами ст.138 КЗПП України, обов'язок доказування наявності умов для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду покладається на власника, або уповноважений ним орган.

Заявляючи позов про відшкодування матеріальних та моральних збитків, позивач не довів наявність підстав, передбачених ст.130 КЗПП України, для покладення на відповідачку матеріальної відповідальності, не зазначив у чому виявилась моральна шкода, якими протиправними діями відповідачки вона заподіяна, з яких мотивів він виходив визначаючи суму позову та не надав доказів на підтвердження своїх вимог. Крім того позивач не вказав, яким законом передбачено відшкодування моральної шкоди при заподіянні працівником матеріальної шкоди.

При винесенні рішення суд враховує також, що позивач, уклавши договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачкою не забезпечив необхідні умови для збереження переданого відповідачці майна, тому вину відповідачки у виникненні недостачі суд вважає недоведеною а позовні вимоги позивача - безпідставними.

На підставі ст.ст. 130, 131, 138 КЗПП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 30 гривень на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь ТУ ДСА в Полтавській області Код ЄДРПОУ : 26304855, р/р 35222012000622, банк:ГУДК України у Полтавській області, М.Полтава МФО 831019, призначення платежу: код 22050000 «Оплата витрат на ІТЗ розгляду справ у судах».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання на протязі десяти днів з дня проголошення рішення до Шишацького районного суду письмової заяви про апеляційне оскарження та наступного подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.