Дата документу 10.09.2019 Справа № 336/1141/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/1141/19

Провадження №22-ц/807/2665/19

Головуючий в 1-й інстанції - Зарютін П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Крилової О.В., Онищенка Е.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2019 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 37 088 грн. 44 коп. Позов обґрунтовано тим, що між ПрАТ "МТС Україна", що з 23.05.2017 змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання послуг мобільного зв`язку. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв`язку. Позивач, свої обов`язки за договором виконав в повному обсязі надавши відповідні послуги, а відповідачка станом на 16.08.2017 року має заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 37 088 грн. 44 коп., яку позивач просив стягнути.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ПрАТ «ВФ Україна» (місцезнаходження: вул. Лейпцизька, 15, м. Київ), представник позивача Черкашин Іван Іванович до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що заборгованість відповідача перед позивачем доведена належними та допустимими доказами, вказані обставини безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Погосян М.А. вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПрАТ "МТС Україна", що з 23.05.2017 змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання послуг мобільного зв`язку № 4418445/1.11994741 від 09.09.2008р.

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку Відповідачеві було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 . З технічних причин, у зв`язку з переходом ПрАТ «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента було змінено на НОМЕР_2 .

На адресу Відповідача 24.11.2017 року позивачем надіслана претензія № С295369406851/11 з проханням терміново сплатити суму заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 37 088 грн. 44 коп.

Дослідивши матеріали справи та надані докази суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява ПрАТ «ВФ Україна не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів суду існування у Відповідача заборгованості в розмірі 37 088 грн. 44 коп., а за наданими документами, що були долучені до позовної заяви не можливо встановити, що «ВФ Україна» здійснила фактичні дії щодо виконання Договору в повному обсязі.

Між тим, з вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Між ПрАТ "МТС Україна", що з 23.05.2017 змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання послуг мобільного зв`язку № 4418445/1.11994741 від 09.09.2008р.

Відповідно до умов договору та умов користування мережами мобільного зв`язку, що є невід`ємною частиною зазначеного договору, та згоду з якими підтверджено підписом відповідача, відповідач взяв на себе обов`язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та оплату за утримання номера в мережі ПрАТ «МТС Україна», особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги отримані за Договором.

При цьому одні із сторін договору - ПрАТ «ВФ Україна», здійснила фактичні дії, щодо виконання Договору в повному обсязі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідач не оплатив отримані ним послуги, в зв`язку чим був відключений від мережі зв`язку. Заборгованість відповідача складає 37088,44 грн. відповідно до розрахунку доданому до претензії від 24.11.2017 року (а.с.15) та детальному розрахунку, що міститься в матеріалах справи (а.с.72-82).

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договорів.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Статтею 903 цього Кодексу визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції позивач надав весь необхідний обсяг доказів, а саме про наявність договірних відносин, за якими відповідач зобов`язалась в повному обсязі оплатити надані послуги (а.с.9-10,14); про користування послугами мобільного зв`язку та Інтернету в роумінгу в період липня 2017 року на загальну суму разом з податками 37088,44 грн. з детальним розрахунком суми заборгованості по дням, хвилинам та секундам користування послугою (а.с.15, 72-82); про тарифи наданих послуг, які за умовами договору односторонньо встановлює позивач (а.с.69,71).

Відповідач у справі не спростувала належними та допустимими доказами, як факт наявності між сторонами багаторічних договірних відносин, так і факт користування послугами позивача у роумінгу 09 липня 2017 року.

Посилання відповідача на необізнаність умов тарифікації та на неправильний розрахунок заборгованості не є доведеним, оскільки відповідачем контр-розрахунку не надано.

Матеріали справи не містять з боку відповідача жодних доказів не користування послугами на вказану суму.

У розрізі вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідач не довела зазначені нею обставини, виходячи із засад змагальності сторін помилковість розрахунку позивача не довела, позовні вимоги не спростувала.

В зв`язку наведеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і як наслідок ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке підлягає скасуванню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

У зв`язку з викладеним, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В зв`язку наведеним з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. за подання позивної заяви та 2881,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ВФ Україна» заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 37088,44 грн. (тридцять сім тисяч вісімдесят вісім грн. 44 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ВФ Україна» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви - 1921,00 грн., за подання апеляційної скарги - 2881,50 грн., а всього у розмірі 4802,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 10 вересня 2019 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

Е. А. Онищенко