2-а-320-10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 року Першотравневий районний суд
Донецької області
в складі:
головуючого судді Трегубенко С.В.
при секретарі Павличевої А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Мангуш адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області
про
стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,
ВСТАНОВИВ :
У березні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання права на державну соціальну допомогу, згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на отримання не нарахованої та не отриманої допомоги за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року з вини відповідача, визнання дій відповідача по суті виниклих з ним правовідносин у зв*язку з його правом на соціальну допомогу дітям війни-неправомірними, зобов*язання відповідача здійснювати нарахування та виплатити йому щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 1225,20 гривень.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв*язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно п.3 положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за №1261, завданням Пенсійного Фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно до законодавства здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. При цьому згідно п. «зазначеного положення Пенсійний Фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією. Таким чином, виплата надбавки повинна здійснюватись відповідачем.
В судове засідання позивач не з*явився, надав до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, свої позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача також в судове засідання не з*явився, відповідач надав суду письмову заяву в якій просить розглянути справу без участі його представника, надавши заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст..6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії «Дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07року у розмірі 19 гривень, з 01.04.07 року-19,35 гривень, з 01.10.07року-19,75 гривень. Підпунктом 2 п.41 розділу !! Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «дітям війни(крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або що місячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується заміть пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акта, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість старий закон, що втратив юридичну чинність,тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.08року. Відповідно до ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року(зі змінами та доповненнями) Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Таким чином, підвищення «дітям війни» виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства.
У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно, тому позивачу був відомий її розмір.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Першотравневому районі Донецької області, що підтверджується його пенсійним посвідченням №475932(а.с.6).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст.7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Пунктом 17 ст.77 і статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 і 2007 роки відповідно.
Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, яки припиняють дію статті 6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають свою чинність з моменту їх прийняття. П.5.4 встановив, що законом про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об*єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. В разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін та доповнень, визнання їх недійсними повинні використовуватися окремі закони.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" діє і на теперішній час, він не відмінений та не призупинений.
Відповідно до ст.54 Закону України від 26.12.2008 року №835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» до теперішнього часу не визнані неконституційними.
Отже, за наявності декількох законів, а саме :Закону України від 26.12.2008 року №835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни», норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби-це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 ст.6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач, пропустивши строк звернення до суду, не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що його законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили законів України, про належні виплати як дитині війни йому не було відомо, а про порушення своїх прав він дізнався лише після висвітлення зазначених подій у пресі.
Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов*язків громадян обов*язково підлягають оприлюдненню.
У зв*язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2009 року по 01.03.2009 року, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.01.2009 року по 01.03.2009 року (дата подання позову -01.03.2010 року).
Вважаючи, що право позивача на державну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач не оспорює, бо пенсійний фонд виплачував йому допомогу як «дитині війни» у розмірі 10%, тому в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо визнання дій відповідача-Управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області по суті виниклих з ним правовідносин у зв*язку з його правом на соціальну допомогу дітям війни-неправомірними, оскільки відповідач не до нараховував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% як дитині війни.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86-87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області про не донарахування на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни –неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області здійснити на користь ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: (підпис) ОСОБА_2
Суддя:
Секретар: