Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 313/476/15

провадження № 61-9213св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення Веселівського районного суду Запорізької області у складі судді Нагорного А. О. від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А. від 23 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та його витребування.

Позов мотивований тим, що у встановлений законом строк вона звернулася до приватного нотаріуса Веселівського районного нотаріального кругу із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім неї із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися батьки спадкодавця: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його діти: ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , яка у подальшому від прийняття спадщини відмовилася.

Позивач вказувала, що її чоловіком ОСОБА_5 за життя було придбано трактор МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року виготовлення, в Мелітопольській філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», проте не було проведено його державну реєстрацію.

З моменту смерті спадкодавця ОСОБА_5 вказаний трактор постійно перебуває у володінні та розпорядженні відповідачів, які фактично не визнають будь-яких прав позивача на цей трактор.

У грудні 2015 року до суду звернулася ОСОБА_4 із заявою про залучення її до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 остаточно просили визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку трактора марки МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, як об`єкта спільної сумісної власності та на 2/10 частки трактора в порядку спадкування за законом. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/10 частку трактора в порядку спадкування за законом. Витребувати у відповідачів на користь ОСОБА_1 вказаний трактор.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року позови задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку трактора марки МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, як об`єкту спільної сумісної власності. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/10 частки трактора марки МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року випуску в порядку спадкування. Витребувано у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 трактор марки МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року випуску. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/10 частку трактора марки МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року випуску в порядку спадкування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позови суд першої інстанції виходив з того, що спірний трактор є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки був придбаний у період шлюбу, а тому наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку трактора, як об`єкту спільної сумісної власності. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 , як дружина спадкодавця, так і ОСОБА_4 , як його дочка, своєчасно звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, але їм було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на трактор, дійшов висновку про задоволення їх позовних вимог про визнання за ними права власності на вказаний трактор в порядку спадкування за законом: за ОСОБА_1 - на 2/10 частки трактора, за ОСОБА_4 на 1/10 частку. Враховуючи те, що відповідачі не звертались до суду з позовом про визнання за ними права власності в порядку спадкування на спірний трактор, суд дійшов висновку про витребування в них спірного трактора на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилено, рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний трактор був придбаний їх сином ОСОБА_5 за його особисті кошти, оскільки він з 2001 року проживав окремо від ОСОБА_1 , проте не був зареєстрований у встановленому чинним законодавству порядку. Суди попередніх інстанцій без відповідного попереднього визнання права власності на спадкове майно за спадкодавцем, в незаконний спосіб визнали право власності на трактор за позивачами, не врахувавши, що не може бути визнано право власності на майно, яке не перейшло або не визнано судом власністю спадкодавця.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 313/476/15-ц з Веселівського районного суду Запорізької області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року справу № 313/476/15-ц призначено до розгляду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Запорізькою сільською радою Веселівського району Запорізької області 08 липня 2013 року.

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим Запорізькою сільською радою Веселівського району Запорізької області, позивач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 28 вересня 1991 року.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - його доньками.

Згідно із матеріалів спадкової справи № 43/2013 спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є: дружина ОСОБА_1 (позивачка); донька ОСОБА_6 ; донька ОСОБА_4 (третя особа); мати ОСОБА_2 (відповідач) та батько ОСОБА_3 (відповідач).

Зазначені спадкоємці прийняли спадщину, що підтверджується їх заявами, які містяться у матеріалах спадкової справи.

06 грудня 2013 року ОСОБА_6 (донька спадкодавця) від прийняття спадщини відмовилася на користь ОСОБА_1 (дружини спадкодавця).

Також судами встановлено, що свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям не видавалися, наявність спадкового майна не зазначена.

12 березня 2015 року ОСОБА_1 зверталась із заявою до приватного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на трактор марки МТЗ, моделі 82.1.26.

Постановою приватного нотаріуса Веселівського районного нотаріального округу Запорізької області від 16 березня 2015 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на трактор марки МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на трактор, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Судами також установлено, що 25 квітня 2012 року спадкодавець ОСОБА_5 в Мелітопольській філії TОВ «Укравтозапчастина» придбав трактор МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року виготовлення, що підтверджується витягом з сервісної книжки та паспорту трактора, проте не провів його державну реєстрацію.

З прийомоздаточного акту № 16 від 25 квітня 2012 року на відпуск трактора, дубліката видаткової накладної № МЕлРНк-03619 від 25 квітня 2012 року та листа Мелітопольській філії ТОВ «Укравтозапчастина» від 23 березня 2016 року № 6192-32/16 вбачається, що трактор марки МТЗ-82.1.26, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2012 року виготовлення, переданий ОСОБА_5 у зв`язку з його придбанням.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Невидача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за наявності поданої у встановлені строки до нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину свідчить про наявність порушеного права позивачів, яке, виходячи з приписів статті 16 ЦК України підлягає захисту в судовому порядку.

За загальними правилами частини другої статті 372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК ). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця (пункт 12 вказаної вище Постанови)

Частинами першою, другою статті 71 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, який є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Згідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічною за змістом є стаття 60 СК України.

За викладених обставин та враховуючи, що ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_5 з 28 вересня 1991 року до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували у шлюбі, рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2015 року встановлено факт родинних відносин ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 із спадкодавцем ОСОБА_5 , а 06 грудня 2013 року ОСОБА_6 (донька спадкодавця) від прийняття спадщини відмовилася на користь ОСОБА_1 (дружини спадкодавця), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовів та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку трактора, як об`єкту спільної сумісної власності, та на 2/10 частки- в порядку спадкування, а також визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/10 частку цього трактора.

При цьому судами вмотивовано відхилено доводи відповідачів щодо недоведеності позивачами як належності спірного трактора саме померлому ОСОБА_5 , так і того, що він є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.

Також враховуючи, що відповідачі не звертались до суду з позовом щодо визнання за ними права власності в порядку спадкування на спірний трактор, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо витребування у них спірного трактору на користь ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком судів щодо їх оцінки.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов

Судді:В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов