2-46/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 лютого 2010 року                                   м.Донецьк

    Будьоннівський районний суд м.Донецька у складі

головуючого судді Шишова О.О., секретарі Авраменко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

          представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення, -

Встановив:

    У Будьоннівський районний суд м.Донецька, надійшла позовна заява в якій позивач вказала, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2008 року вона придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Під час укладення договору відповідач зобов’язався звільнити вказану квартиру. Однак до теперішнього часу свої зобов’язання не виконує. Оскільки вона є власником майна, а ОСОБА_2 порушує її права власності, просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідач належним чином оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду. Від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. При таких обставинах суд вважає можливим вирішити справу заочно на підставі наявних у ній даних та доказів.

    Вислухав пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 10 ЦПК України), суд приходить до наступного.

Згідно з договором купівлі-продажу від 19 червня 2008 року ОСОБА_2 продав а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_2.

У частині 1 статті 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований у спірній квартирі та звільняє її.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оцінюючи наведені позивачем у відповідності зі ст. 57 ЦПК України докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 є власником майна, а ОСОБА_2, своїми діями щодо відмови у знятті з реєстрації та проживанні у спірній квартирі порушує право власності позивача, вимоги про виселення та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 57, 60, 79, 88, 209, 215, 226 ЦПК України, 391 ЦК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням: Квартирою 7 у будинку 34 по вул.Суздальській у м.Донецьку.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції позивачем може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: