Справа № 2-380, 2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2009 року                             Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - суді:                                 ОСОБА_1,

при секретарі:                                      Карабань З. І.,

з участю позивачки:                             ОСОБА_2,

з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача:                        ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 сільської ради: ОСОБА_5,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 сільської ради Ставищенського району Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права на спадщину за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_2, посилаючись на те, що відповідно до погосподарських книг ОСОБА_4 сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки та довідки ОСОБА_4 сільської ради, житловий будинок № 9 по вулиці Партизанська в с. Василиха Ставищенського району Київської області відносився до майна колгоспного двору. На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживала та не втратила права на нього ОСОБА_6, яка згідно діючих на той час ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України “Про власність” набула право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору.

13 лютого 2009 року померла ОСОБА_6, спадщину після смерті якої прийняла, вона подавши в 6-ти місячний термін в Ставищенську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Її мати ОСОБА_3 подала в Ставищенську державну нотаріальну контору заяву про відмову від прийняття спадщини на її користь.

ОСОБА_4 сільська рада свідоцтва про право власності на будинок не видала, що позбавляє її можливості оформити свої спадкові права в державній нотаріальній конторі. Вартість вищевказаного житлового будинку становить відповідно до технічного паспорта 29432 гривень, загальна площа 46,1 кв. метри, жила площа – 19,8 кв. метри. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, не приватизована.  

Позивачка просила визнати за нею право на спадщину за законом після смерті 13 лютого 2009 року баби ОСОБА_6 на вищевказаний житловий будинок.

В попередньому судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги та просить встановити факт, що заповіт посвідчений 5 березня 1991 року секретарем Василиської сільської ради народних депутатів Ставищенського району Київської області ОСОБА_7, реєстр № 33, складений ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_8; та визнати за нею (позивачкою) право на спадщину за заповітом після смерті 13 лютого 2009 року баби ОСОБА_6 на вищевказаний житловий будинок.

Представник ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5 в попередньому судовому засіданні позов визнала, суду пояснила, що відповідно до погосподарських книг ОСОБА_4 сільської ради 1986-1990, 1991-1995 роки житловий будинок № 9 по вулиці Партизанська в селі Василиха Ставищенського району Київської області відносився до майна колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року в будинку проживала лише ОСОБА_6 5 березня 1991 року в с. Василиха ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачці, вказаний заповіт було посвідчено секретарем Василиської сільської ради народних депутатів Ставищенського району Київської області, та зареєстровано в реєстрі за № 33. 13.02.2009 року ОСОБА_6 померла. Спадщину після її смерті прийняла позивачка, як її спадкоємиця за заповітом, подавши в 6-ти місячний термін до Ставищенської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Також їй відомо, що в заповіті неправильно зазначено дівоче прізвище позивачки - вказано „Лісович”, а правильно повинно було бути „Лесович”.  

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, підтвердила обставини, на які посилалися позивачка.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, пояснення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, пояснення та усну заяву про визнання вказаного позову представником відповідача – ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5, яка діє відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії, та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представником відповідача ОСОБА_4 сільської ради позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Судом встановлено факт, що заповіт, посвідчений 5 березня 1991 року секретарем Василиської сільської ради народних депутатів Ставищенського району Київської області  ОСОБА_7 , реєстровий № 33, складений ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_9, фактично складений на ім”я ОСОБА_8, що підтверджується копією заповіту та копією свідоцтва про народження ОСОБА_8,(а.с. 10), копією свідоцтва про одруження, відповідно до якого ОСОБА_8 одружилася з ОСОБА_10, взявши при одруженні спільне прізвище „Панасюк”(а.с. 11).

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до записів погосподарських книг ОСОБА_4    сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий будинок № 9 по вулиці Партизанська в с. Василиха Ставищенського району Київської області відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживала та не втратила права на нього ОСОБА_6, яка і набула право власності на вказаний житловий будинок. 5 березня 1991 року в ОСОБА_4 сільській раді Ставищенського району Київської області ОСОБА_6 склала заповіт за реєстром № 33, яким заповіла все майно (позивачці) ОСОБА_2 13 лютого 2009 року померла ОСОБА_11, спадщину після смерті якої прийняла позивачка, як спадкоємиця за заповітом, шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори відповідної заяви у встановлений законодавством строк відповідно до ст. ст. 1223 ч. 1, 1269, ст. 1270 ч. 1 ЦК України. Вартість вищевказаного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 29432 гривень, загальна площа 43,1 кв. метри, житлова площа 19,8 кв. метри. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, не приватизована.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Проте, свідоцтво про право власності ОСОБА_4 сільською радою на вищевказаний будинок на ім’я ОСОБА_6 не видавалось і сільська рада відмовила позивачці у видачі такого свідоцтва на імя ОСОБА_6, оскільки первинна видача свідоцтв на право власності вказаним Типовим положенням на ім’я померлих не передбачена.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народженні або в паспорті.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 за життя набула право власності на вказаний будинок, як член колгоспного двору відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), а після смерті останньої позивачка набула право на спадщину за заповітом на вказаний будинок і оскільки представником відповідача позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1220, 1223 ч. 1, 1269, ст. 1270 ч. 1  ЦК України, ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215, 256 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити факт, що заповіт, посвідчений 5 березня 1991 року секретарем Василиської сільської ради народних депутатів Ставищенського району Київської області ОСОБА_7 М, реєстр № 33, складений ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_9, фактично складений на ім”я ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом після смерті 13 лютого 2009 року баби ОСОБА_6 на житловий будинок № 9 по вул. Партизанська в с. Василиха Ставищенського району Київської області, загальною площею 46,1 кв. метри, житловою площею – 19,8 кв. метри, вартістю 29432 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: