ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2006 р. | № 3/77-2/455 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року у справі № 3/77-2/455 за позовом організації орендарів “Нивки” до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання відмови незаконною та продовження дії договору оренди, за зустрічним позовом про повернення майна шляхом виселення, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2005 року організація орендарів "Нивки" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації, в якому просила визнати відмову відповідача в продовженні договору оренди цілісного майнового комплексу Кінотеатру "Нивки" від 1 листопада 1997 року незаконною та вирішити питання про продовження договору оренди вказаного майна на два роки, посилаючись на відсутність підстав відмови в продовженні дії договору та наявність переважного права на продовження договору оренди на новий термін.
У зустрічному позові відповідач просив зобов'язати позивача повернути цілісний майновий комплекс "Нивки" шляхом виселення, вказуючи на закінчення строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу та невиконання позивачем своїх зобов'язань по звільненню об'єкту оренди.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15 березня 2005 року провадження у справі за позовом організації орендарів “Нивки” припинено, а в зустрічному позові Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 6 липня 2005 року вказане рішення в частині припинення провадження у справі щодо спору про продовження договору оренди, в частині вирішення спору за зустрічним позовом скасовано і справу в даній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення суду про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконною відмови відповідача у продовженні договору оренди цілісного майнового комплексу Кінотеатру “Нивки” на новий строк від 6 грудня 2004 року залишено без змін.
При новому розгляді справи, у січні 2006 року, організація орендарів “Нивки” уточнила позовні вимоги та просила суд продовжити договір оренди від 15 жовтня 1992 року цілісного майнового комплексу Кінотеатру "Нивки" на десять років.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 7 лютого 2006 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Зобов’язано організацію орендарів “Нивки” повернути Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) цілісний майновий комплекс “Нивки”, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 58, шляхом виселення. Стягнуто з організації орендарів “Нивки” на користь Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про припинення провадження у справі за позовом організації орендарів “Нивки”. Повернуто організації орендарів “Нивки” з державного бюджету державне мито. В зустрічному позові відмовлено.
У касаційній скарзі Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права при її прийнятті, а рішення місцевого суду залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням внесених до нього змін і доповнень, позивач просить скасувати прийняті у справі судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що прийняті рішення стосуються прав і обов’язків комунального підприємства “Нивки” та Київської міської державної адміністрації, які не були залучені до участі у справі.
В судовому засіданні оголошувались перерви на 2 та 9 серпня 2006 року.
Клопотання про залучення до участі у справі комунального підприємства “Нивки” та Київську міську державну адміністрацію відхилено як таке, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, який висловився в підтримку доводів касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 листопада 1997 року між сторонами укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Кінотеатру “Нивки”, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 58.
Додатковою угодою від 1 серпня 2002 року сторони визначили строк дії договору до 31 грудня 2004 року.
На звернення позивача від 10 листопада 2004 року про продовження дії договору, відповідач повідомив позивача листом від 6 грудня 2004 року про неможливість продовження строку дії договору, у зв’язку з невиконанням орендарем зобов’язань вносити орендну плату своєчасно та у повному розмірі.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, керуючись нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, дійшов висновку про необхідність відмови в первісному позові, оскільки протягом дії договору оренди від 1 листопада 1997 року орендна плата сплачувалась колективним підприємством “Нивки”, яке не є стороною за договором оренди і не є правонаступником організації орендарів “Нивки”, що підтверджується установчими документами цих підприємств, довідками по внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також рішенням господарського суду м. Києва від 13 грудня 2004 року у справі № 36/355, яке вступило в законну силу та не скасовано.
За договором оренди цілісного майнового комплексу від 1 листопада 1997 року орендар не виконував своїх договірних зобов’язань по внесенню орендної плати, має заборгованість з орендних платежів, без згоди орендодавця надавав в суборенду орендовані ним приміщення, чим порушував умови договору оренди, а тому, в даному випадку, переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк не має законних підстав, як не має підстав і для продовження дії договору.
Встановивши, що строк дії договору оренди закінчився 31 грудня 2004 року, а орендодавець відмовився від його продовження, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення зустрічного позову, відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та, приймаючи нове рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач, протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди, не повідомив позивача про припинення договору, а тому термін його дії продовжено на новий термін –до 31 травня 2007 року та на тих же умовах.
У зв’язку з цим, суд другої інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору та припинив провадження у справі в даній частині позову, а також відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Крім того, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про необхідність припинення провадження і в частині позовних вимог щодо визнання незаконною відмови відповідача у продовженні договору оренди цілісного майнового комплексу Кінотеатру “Нивки” на новий строк від 6 грудня 2004 року, оскільки лист відповідача не відноситься до актів у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України і даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Проте, з висновками суду другої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При скасуванні попереднього судового рішення у постанові касаційної інстанції від 6 липня 2005 року було зазначено про необхідність суду перевірити, коли було подано відповідачем заяву про відмову в продовженні терміну дії договору та дати цьому належну правову оцінку.
При новому розгляді справи суд першої інстанції вказану вказівку суду виконав і встановив, що така заява була подана 6 грудня 2004 року.
В силу ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки за змістом цієї норми зазначений строк є граничним, а заява –це прояв наміру однієї із сторін договору на припинення чи зміну умов договору, яка може бути подана заінтересованою стороною як до закінчення терміну дії договору, так і протягом одного місяця після його закінчення, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що строк дії договору закінчився 31 грудня 2004 року, відповідач відмовився від продовження терміну дії договору, та підставно просив у зустрічному позові зобов’язати позивача звільнити орендоване майно
Проте, апеляційний господарський суд без достатніх підстав скасував рішення суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та прийняв нове рішення, яке не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права, і врахуванні вказівок, які містились у постанові касаційної інстанції.
При цьому, суд другої інстанції не звернув уваги на те, що рішення господарського суду м. Києва від 15 березня 2005 року в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про визнання незаконною відмови відповідача у продовженні договору оренди цілісного майнового комплексу Кінотеатру “Нивки” на новий строк залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 6 липня 2005 року та, всупереч вимог процесуального законодавства, повторно прийняв у даній частині позову таке ж рішення.
З огляду на викладене, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною, обґрунтованою, такою, що відповідає нормам чинного законодавства України, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а тому вона підлягає скасуванню.
Рішення місцевого господарського суду від 7 лютого 2006 року прийняте у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року у справі № 3/77-2/455 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 7 лютого 2006 року –залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.