Ухвала

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 585/89/19

провадження № 61-16282ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 10 листопада 2016 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань з вчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконувала, тому станом на

16 грудня 2018 року утворився борг в сумі 23 478,94 грн, з якого 3 550,45 грн - тіло кредиту, 9 712,50 грн - проценти за користування кредитом, 8 621,75 грн - пеня та

1 594,24 грн - штраф, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня

2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від

10 листопада 2016 року в сумі 14 857,19 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу та процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором

№ б/н від 10 листопада 2016 року. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 9 712, 50 грн та штрафу у сумі 1 594,24 грн. Зменшено загальну суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 листопада

2016 року з 14 857,19 грн до 3 550,45 грн. Змінено здійсненний рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2019 року розподіл судових витрат. Зменшено стягнуті з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви з 1 210,23 грн до 288,15 грн.

У серпні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» подано касаційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 23 478,94 грн, отже станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.

При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом також враховано, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк»подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Сумського апеляційного суду від

01 серпня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк