Справа № 2-а-40/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2010 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді Новікової Н.В.
при секретарі Похвалітовій М.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Токмак справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, який уточнив у судовому засіданні та просив визнати неправомірною відмову УПСЗН Токмацької міської ради у виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення та стягнути на його користь з відповідача недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 рр.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС.
Згідно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка для інвалідів І та ІІ групи становить п’ять мінімальних розмірів заробітної плати.
Частиною сьомою ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Фактично позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення у таких розмірах:
в січні 2008 року – 120,00 грн.
в січні 2009 року – 120,00 грн.
Але, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законодавством на час отримання позивачем допомоги на оздоровлення, становив:
з 01 січня 2008 року – 515 грн., на місяць (ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р.).
з 01 січня 2009 року – 605 грн., на місяць (ст. ЗУ «Про державний бюджет на 2009 р.).
На підставі цього позивач вважає, що розмір щомісячної допомоги на оздоровлення, яку він повинен був отримати у 2008 році – 2575 грн., (5х515), у 2009 році – 3025 грн., (5х605), але фактично позивач отримав за вказані роки щорічну допомогу на оздоровлення на загальну суму 240 грн. Розмір недотриманої ним суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 – 2009 роки становить – 5360 грн.
У зв’язку з цим у листопаді 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідач відмовив йому у проведені перерахунку посилаючись на те, що всі виплати позивачу були здійснені відповідно до чинного законодавства.
Позивач ОСОБА_1Ф в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на наступне. Так, виплата щорічної допомоги на оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону України «Про державний бюджет України». Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосування цього закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На час виникнення спірних правовідносин які є предметом спору в цій справі, діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення ( Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закон України «Про державний бюджет...»). Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Разом з тим, відповідно до позиції Конституційного суду України, висловленої у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2008-2009 роках проводилася в порядку та розмірах передбачених чинним законодавством. Крім того, відповідач просив застосувати ст. 99 КАС.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Так, позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 037327 від 28.12.1998 р., виданим Запорізькою обласною державною адміністрацією та вкладкою до посвідчення, також позивач є інвалідом II групи захворювання, яке пов'язане з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до актом огляду МСЕК серії АГ № 018695 від 02.01.2003 р.
Відповідно до ст. 48 Закону №796 учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка: інвалідам I і II групи виплачується в розмірі - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно відповіді начальника Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області від 02.11.2009 р., позивачу ОСОБА_1 щорічна допомога на оздоровлення виплачена:
в січні 2008 року – в розмірі 120 гривень,
в січні 2009 року – в розмірі 120 гривень.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: "одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Зупинення дії ст.48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, тому при виплаті спірних сум, починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був застосувати ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та проводити виплати допомоги на оздоровлення у кратному розмірі відповідно до мінімального розміру заробітної плати на час проведення виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в 2008 році щорічна допомога на оздоровлення була призначена та виплачена позивачу ОСОБА_1 в розмірі встановленому законодавством України, що діяло на момент виплати, а тому його позовні вимоги про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, судом встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не зупинялися норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині обмеження виплати компенсацій і допомоги.
Таким чином, на час виплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення у 2009 році діяв порядок, встановлений статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого виплата повинна проводитися у розмірах, встановлених Законом - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат (на 01.01.2009 р. розмір мінімальної заробітної плати – 605 грн.): допомога була виплачена у січні 2009 року і повинна була становити 605 грн. х 5= 3025 грн.
У відповідності до наданої відповідачем відповіді - за 2009 рік позивачеві у січні 2009 року було виплачено 120 грн. Але виплата до теперішнього часу проведена не була. Тобто, судом встановлено, що передбачений законом порядок виплати щорічної грошової допомоги позивачеві на оздоровлення у 2009р був порушений.
Таким чином, позивачу було недоплачено у 2009 році – 605х5=3025 грн. – 120 грн. = 2905 грн.
Нарахування та виплата допомоги на оздоровлення позивачеві проводиться Управлінням праці та соціального захисту населення Токмацької районної адміністрації Запорізької області, тому саме його діями було порушено право позивача на призначення та виплату допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
Крім того, представник відповідача наполягає на застосуванні положення ч.1 ст. 100 КАС України про відмову в задоволені позовних вимог щодо виплати щорічої допомоги на оздоровлення за 2008 рік, у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Оскільки законом не встановлено строків виплати щорічної допомоги на оздоровлення, суд вважає, що відповідач обгрунтовано розраховував на отримання щорічної допомоги протягом відповідного року.
Таким чином, позивач дізнався, або повинен був дізнатися про порушення своїх прав при визначені та сплаті щорічної допомоги на оздоровлення по закінченю відповідного року.
До суду ж позивач звернувся 19.11.2009 року.
Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст. 99, та ч.1 ст. 100 КАС України, суд розглядає позовні вимоги про стягнення недоотриманої позивачем щорічної допомоги на оздоровлення і за 2008 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст. 92 Конституції України, Законом України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст.ст. 6, 8, 9, 11 ч.2, 69, 94, 99, 100, 102, 104, ч. 3 ст.105, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат неправомірними.
Зобовґязати Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік в розмірі 2905 грн.
В решті позову відмовити.
Протягом десяти днів з моменту проголошення постанови може бути подана заява про її апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів з моменту подання вказаної заяви може бути подана апеляційна скарга на постанову до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: