Справа № 2-63, 2007 рік.

РІШЕННЯ                                        

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                  

2-134/ 06

2-46116/04

2- 572/05

«14» лютого 2007 р.                                                                                                      м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого -   судді Харченко A.M. при секретарях -   Колтур Я.С., Дядюновой О.О., Широкоступенко І.П., Черкашиной А.С, розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові   цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № З (правонаступник Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15), Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання незаконними дій (бездіяльності) медичного персоналу, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом до Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15, правонаступником якої є Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3, про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 6040 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000000 грн., посилаючись на те, що 13.09.2001 року в стані сильного алкогольного сп'яніння він був доставлений в 8 наркологічне відділення 15 психіатричної лікарні. Йому був встановлений діагноз: МДП, алкогольний делірій. В стані алкогольного делірію (білої гарячки), тобто марення з галюцинаціями, він не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними. В такому стані він повинен був знаходитися в умовах особливого нагляду та поміщений в наглядову палату. По відношенню до нього повинні були прийняти такі заходи безпеки, які виключали б його самогубство, самопошкодження, агресію, втечу. Вважав, що медперсонал лікарні та її обладнання не забезпечили йому безпечних умов лікування, належного нагляду та уваги. В результаті 15.09.2001 року він випав з вікна третього поверху лікарні. Машиною швидкої медичної допомоги був доставлений в 4 міську лікарню швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. Мєщанінова, де йому був постановлений діагноз: закритий неускладнений компрессіонний перелом хребта, алкогольний делірій, хронічний алкоголізм та призначене консервативне лікування. В зв'язку з отриманою травмою, він знаходився на лікуванні в зазначеній лікарні з 15.09.2001 р. по 26.09.2001 р. Потім для подальшого лікування був направлений в 15 психіатричну лікарню, де в лікуванні йому було відмовлено. С ІНФОРМАЦІЯ_1г. лікувався за місцем мешкання. Потім лікувався в міській клінічній лікарні № 7, в обласному клінічному центрі урології та нефрології з діагнозом нейрогенний, атипічний сечовий міхур, хронічний пієлонефрит. 20.10.2003 року йому був встановлений діагноз: ускладнений компрессіонний перелом хребта та встановлена гостра необхідність в оперуванні хребта. Він був прооперований та проходить обстеження кожні 3 місяці. В результаті отриманої травми він потребував та потребує інтенсивного лікування та нагляду. Також потребував посиленого вітамінізованого харчування. 20.11.2002 р. за висновками ВТЕК визнаний інвалідом другої групи. На час спричинення шкоди його здоров'ю він не працював, тому вважав, що відповідач повинен виплатити йому відшкодування в розмірі мінімальної заробітної плати. Загальний розмір відшкодування з 15.09.2001 р. по 15.08.2004 р. складав 5860 грн. Внаслідок отримання травми у нього виявилися сфінктерні порушення, лівосторонній сколіоз, хронічний цистит та інші захворювання. Також позивач відчуває болі в попереку, ускладнення при ході, порушена статева функція, періодичні головні болі. Вважав, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода в розмірі 1000000 грн. За надання юридичної допомоги він сплатив 180 грн., які просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 13 грудня 2005 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені Головне Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації та Головне управління Державного казначейства України в Харківській області.

01.09.2006 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати незаконними дії (бездіяльність) медичного персоналу, відшкодувати матеріальну шкоду, завдану каліцтвом, за період

15.09.2001 р. до 31.08.2006 p. в розмірі 13364,5 грн., стягнути довічно щомісячно на його користь мінімальну заробітну плату з урахуванням збільшення її розміру, моральну шкоду в розмірі 1000000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 420 грн.

В судовому засіданні позивач та його представники ОСОБА_2., який діяв на підставі адвокатського ордеру, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., позовні вимоги позивача підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники відповідача - Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № З (правонаступник Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15) ОСОБА_13., ОСОБА_7., ОСОБА_8., які діяли на підставі виданих довіреностей, головний лікар Петрик П.Т., проти позову заперечували та пояснили, що позивач ОСОБА_1. зі слів його родичів -брата та дружини, зловживав спиртними напоями багато років, останні 3 роки щоденно вживав алкоголь, в стані сп'яніння поводився агресивно стосовно родичів, бив дружину. Родичі хворого неодноразово пропонували йому звернутися до лікарів наркологів, але він від наркологічної допомоги категорично відмовлявся. 13.09.2001 р. хворий ОСОБА_1. в стані алкогольного сп'яніння, як він сам стверджував, вів себе агресивно стосовно родичів, що послугувало причиною виклику працівників міліції, які доставили його в Московський МВМ. З відділення міліції, в зв'язку з неправильною поведінкою в МВМі була викликана МШП 518 і хворий був доставлений в 8 відділення 15 МКПЛ м. Харкова. В 15-й лікарні був встановлений діагноз: стан відміни алкоголю з делірієм, токсичний гепатит, підшкірні гематоми тулубу. В зв'язку з наявним психомоторним подразненням, для швидкого купірування психозу поміщений в реанімаційну. Протягом 12 годин знаходження в лікарні деліріозна симптоматика була купірована. 14.09.2001 р. позивач психотичної симптоматики, такої як марення, галюцинації не виявляв. Однак, залишилася злобність, агресивні висловлювання стосовно родичів та медичного персоналу. В зв'язку з покращенням психічного стану, ОСОБА_1. було дозволено побачення з дружиною. Бажання лікуватися з приводу залежності від алкоголізму було відсутнє. Хворому було роз'яснено, що він буде виписаний одразу після купірування проявів постпсихотичної астенії. 15.09.2001 р. біля 10 год. ранку ОСОБА_1. був оглянутий лікарями, у складі завідуючого ОСОБА_7., ОСОБА_9., ОСОБА_10., провідного наукового співробітника ОСОБА_11., на обході відділення. Гострої психотичної симптоматики виявлено не було. В зв'язку зі скаргами хворого на загальну слабкість, головну біль, головокружіння він був переведений в 4 палату із реанімації. Враховуючи стабільний стан, адекватну поведінку, відсутність психотичних розладів в подальшому хворий був переведений в відділення реабілітації. В 14 год. 15 хвилин стало відомо, що ОСОБА_1. з метою втечі із відділення, відкрив дверний замок кабінету медичної сестри, потім відкрив вікно та спускаючись по жорсткому відливу вікна, зірвався та впав на гілки дерева. Потім був оглянутий лікарем-реаніматологом відділення ОСОБА_9, черговим лікарем санпропускника ОСОБА_12. Була викликана швидка медична допомога і хворий ОСОБА_1. був переведений в Харківську міську клінічну лікарню швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. Мєщанінова. Зі слів лікарів, які оглядали отримані травми, хворий після падіння скаржився на болі в поперечному відділі хребта, адекватно відповідав на питання, психотичних порушень не виявляв, в висловлюваннях усвідомлював свої дії та вчинки, жалкував, що обірвалося кріплення жорсткого відливу вікна. Вважали, що хворий ОСОБА_1. на час спроби втечі з відділення був без ознак психозу, тобто його дії не визначалися мареннями або галлюцинаторними розладами, а також це не було спробою самогубства. Дії хворого належить розцінювати як спробу залишити відділення без дозволу медичного персоналу. Вважали дії медичного персоналу лікарні законними, тому в позові ОСОБА_1. просили відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації Семененко И.О., яка діє на підставі виданої довіреності, проти позову заперечувала та надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що обласна психіатрична лікарня № 3 підпорядковується Головному управлінню охорони здоров'я облдержадміністрації, але медичні працівники лікарні не є працівниками управління. Харківська обласна психіатрична лікарня № 3 є комунальним закладом охорони здоров'я і фінансується з обласного бюджету. У разі задоволення вимог позивача, рішення буде враховане при складанні Харківською обласною радою бюджету на 2007 рік.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Харківській області Северинцева О.М., яка діяла на підставі виданої довіреності, проти позову заперечувала та пояснила, що Головне управління Державного казначейства ніяких відносин з ОСОБА_1. не мало і ніяких його прав не порушувало. Розподіл коштів між бюджетними організаціями не входить до функцій казначейства, а це повноваження належить Управлінню охорони здоров'я, яке є головним розпорядником коштів, воно виділяє кошти, а казначейство при цьому виконує лише функції банку, тобто виконує розпорядження Управління охорони здоров'я по перерахуванню коштів розпорядникам нижчого рівня, яким є клінічна психіатрична лікарня № 3. В позові просили відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № НОМЕР_1, медичну карту № НОМЕР_2 стаціонарного хворого з ХМКПЛ № 15, медичну карту № НОМЕР_3 стаціонарного хворого з ХМЛПШМП ім. Мєщанінова, історію хвороби з Фрунзенської міжрайонної МСЕК м. Харкова, матеріали даної справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.09.2001 року хворий ОСОБА_1. був доставлений в 8 відділення Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15. При проходженні лікування, позивача відразу ж було поміщено до блоку інтенсивної терапії та реанімації. Після ліквідації психозу він був переведений в палату інтенсивної терапії. Після огляду 15.09.2001 року комісією лікарів, які зробили висновок про відсутність ознак психозу, та переведення ОСОБА_1. в блок реабілітації. У висловлюваннях усвідомлював свої дії. До лікування алкоголізму ОСОБА_1. ставився негативно. Тому, 15 вересня 2001 р. відчинив, шляхом злому, двері кабінету медичного персоналу та через вікно намагався втекти з лікарні, але зірвався та впав на землю. Після падіння з третього поверху ОСОБА_1. був оглянутий лікарем. На його тілі малися пошкодження, після чого була викликана швидка медична допомога і його було направлено до Харківської міської лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги з підозрою на політравму.

З медичної документації, наданої ХМКПЛ № 15, вбачається, що ОСОБА_1. тривалий час зловживав алкогольними напоями. Вдома у нього спостерігалася неадекватна поведінка. Родичі викликали співробітників міліції, після чого ОСОБА_1. було доставлено в чергову частину Фрунзенського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. 13.09.2001 р. ОСОБА_1. госпіталізовано до 8 відділення Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15 з діагнозом алкогольний делірій. Психоз був купірований протягом 1 доби. 14.09.2001 року продуктивної симптоматики у вигляді слухових та зорових галюцинацій не встановлено, бредових та суїцідальних думок не виказував. 15.09.2001 р. хворий ОСОБА_1. оглянутий лікарями відділення, динаміка була позитивна, критично ставився до свого стану. Психічних порушень встановлено не було. Для подальшого лікування ОСОБА_1. було переведено до 4 палати, враховуючи стабільність стану, адекватну поведінку, відсутність психічних розладів, у подальшому хворого ОСОБА_1. перевели до відділення реабілітації. 15.09.2001 року о 14.15 годині стало відомо, що ОСОБА_1. з метою втечі з відділення, відчинив дверний замок кабінету медичної сестри, відчинив вікно та спускаючись з жорсткого відливу вікна, впав на гілки дерев. Після падіння ОСОБА_1. оглянутий лікарями. Останній скаржився на болі у спині, адекватно відповідав на питання, психічних порушень не встановлено.

Постановою старшого помічника прокурора Московського району м. Харкова від 24 січня 2005 року, прийнятою за зверненням ОСОБА_1. щодо одержання останнім тілесних ушкоджень (падіння з висоти) під час проходження лікування в ХМКПЛ № 15, відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 140, 367 КК України внаслідок відсутності складу злочину в діях медичного персоналу міської клінічної психіатричної лікарні № 15 за фактом невиконання або неналежного виконання службовою особою своїх обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяли тяжкі наслідки та фактів невиконання чи неналежного виконання професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки. Зазначена постанова до цього часу ніким не оскаржена. Факт тривалого зловживання позивачем алкогольних напоїв та агресивної поведінки за місце мешкання підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14. та ОСОБА_15.

Показання свідка ОСОБА_16. стосовно того, що позивач ОСОБА_1. не зловживав спиртні напої та зі слів лікарів станом на 15 вересня 2001 року був неадекватний, суд оцінює критично, оскільки показання свідка не підтверджені жодним іншим доказом наданим по справі та суперечать поясненням самого позивача.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли в 2001 році, тому при розгляді цієї справи суд керується нормами Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.

Статтею 440 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.

Суду не надано жодного доказу відповідно до ст. 60 ЦПК України, що позивач отримав каліцтво внаслідок незаконних дій (бездіяльності) медичного персоналу. Тому в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1. Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 (правонаступник Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15), Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання незаконними дій (бездіяльності) медичного персоналу та відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, відмовляє.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року), моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру

діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № З (правонаступник Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15), Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди суд відмовляв в повному обсязі, оскільки відшкодування моральної шкоди стосовно зазначених цивільно-правових відносин не передбачалося діючим на той час законодавством.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 420 грн.

Керуючись   ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,   ст. ст. 440, 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року), суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1до Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 (правонаступник Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15), Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання незаконними дій (бездіяльності) медичного персоналу, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя