Справа N 2-778                                        

             2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

«04» березня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовської О.М.

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору підряду укладеним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з неналежним виконанням обов’язків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати договір підряду, укладений між нею та ОСОБА_3 дійсним, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 6 110 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та всі понесені по справі судові витрати, зазначивши, що в грудні 2008 року вона розпочала ремонт в квартирі і в якості будівельника найняла ОСОБА_3, який займався будівельно-ремонтними роботами. ОСОБА_3 зобов’язався закінчити всі ремонті роботи до Нового 2008 року. За виконання будівельно-ремонтних робіт вона сплатила відповідачу грошові кошти. Однак відповідач виконав роботу не повністю. 03.04.2009 року він написав розписку, згідно якої зобов’язувався доробити ремонт, за яку взяв кошти наперед, протягом одного місяця. Строк виконання зазначив 3 червня 2009 року. В розписці ним також було зазначено перелік та вартість робіт, які зобов’язався доробити ОСОБА_3 Загальна сума вказаних робіт склала 6 110 грн. Однак в обумовлені в розписці строки відповідач роботи не виконав, хоча кошти за виконання вказаних робіт він отримав повністю. В зв’язку з невиконанням будівельно-ремонтних робіт, вона була змушена звернутись до іншого майстра – ОСОБА_4. Письмовий договір з ОСОБА_3 вона не укладала, однак вважає, що фактично був укладений договір на проведення будівельно-ремонтних робіт. Також вважає, що діями відповідача їй була спричинена й моральна шкода, яку вона оцінює в 3000 грн., оскільки внаслідок того, що ОСОБА_3 не виконав будівельно-ремонті роботи в обумовлені строки, вона була змушена довгий час проживати в квартирі, яка непридатна для проживання, з певними незручностями, що призвело до нервової напруги та тривалих душевних страждань. Вона була вимушена займатись довгими пошуками нового майстра для того, щоб він повністю виконав будівельно-ремонтні роботи. З цього приводу вона дуже переживала, хвилювалась, в результаті чого в її родині була напружена обстановка, виникали постійні сварки з членами родини.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши що він дійсно проводив ремонтно-будівельні роботи в квартирі позивачки. Однак всі роботи він виконав, квартира повністю відремонтована. Він давав позивачці всі кошториси, однак вона відмовлялась їх дивитись, говорила щоб їй називали лише суму коштів, а вона буде платити. Вони домовлялись, що зроблять ремонт, а потім вона їм віддасть гроші. Півроку вони робили ремонт, потім він влаштувався на роботу, ремонт продовжував його брат, а він приходив лише на вихідні, тому що міг поєднувати основну роботу з додатковою лише по вихідним дням. В квітні місяці позивачка приїхала до нього з чоловіком та почала виказувати якісь претензії, сказала щоб він взяв паспорт і поїхав з ними. Вони приїхала до квартири позивачки, ремонт був виконаний повністю. Його завели до кімнати та примусили писати розписку. Він казав, що не може писати цю розписку, оскільки майже всі роботи виконані, однак позивачка змусила його написати розписку, при цьому сказала, що коли вони виконають всі роботи повністю, то вона віддасть розписку. Вважає, що позивачка не має права ставити питання про стягнення коштів за невиконану роботу та за спричинену моральну шкоду.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши інші матеріали цивільної справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що в грудні 2008 року ОСОБА_2 розпочала ремонт в квартирі № 1А в житловому будинку № 7 по пров. Ціолковського в м. Мелітополі.

Суд з’ясував, що в якості майстра ОСОБА_2 найняла ОСОБА_3, який займався будівельно-ремонтними роботами у інших людей.

В матеріалах справи /а.с.5/ мається розписка від 03.04.2009 року, яка власноручно написана відповідачем ОСОБА_3 про те, що він зобов’язується доробити ремонт, за який взяв кошти наперед, протягом одного місяця. Строк виконання робіт зазначив - 3 червня 2009 року. В цій же розписці відповідачем зазначено перелік та вартість робіт, які зобов’язався доробити ОСОБА_3, а саме спальня №1 (відкос – зовнішній – 100 грн.), спальня №2 (відкос –  зовнішній – 100 грн., відшліфувати ніши – 250 грн., стеля – 250 грн.), кухня 11 кв.м. – 330 грн. під пофарбування (відкос – 300 грн.), шлифовка стін – 540 грн., шпатльовка відкосів, шліфовка – 200 грн., шліфовка стелі – 540 грн., шліфовка ніши – 200 грн., спальня №3 (відкоси – 250 грн. – 2шт., шпатльовка стелі – 540 грн., шпатльовка стін – 540 грн.), стеля в коридорі – 360 грн., шпатльовка стелі в коридорі – 360 грн., вхідний відкос – 200 грн., шпатльовка стін в коридорі – 470 грн., каркас вхідних стін – 200 грн., ванна кімната 6 кв.м. – 150 грн., туалет – 30 грн., шпатльовка ніш в коридорі – 200 грн.

Загальна вартість ремонтних робіт склала 6 110 грн.

В розписці позивачкою ОСОБА_2 було зазначено, що вона зобов’язується повернути розписку після виконання вказаної роботи, якщо робота буде виконана якісно претензій мати не буде.

Однак в обумовлені в розписці строки відповідач роботи не виконав.

В судовому засідання відповідач ОСОБА_3 не заперечував того факту, що саме він проводив ремонтно-будівельні роботи в квартирі № 1А в житловому будинку № 7 по пров. Ціолковського в м. Мелітополі, а йому допомогав ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Заперечуючи проти відшкодування матеріальної шкоди позивачці в сумі 6 110 відповідач наводив ті обставини, що всі роботи в квартирі він виконав, квартира повністю відремонтована, а розписка була ним написана під примусом ОСОБА_2 та її чоловіка.

На підтвердження своїх доводів в якості свідків відповідач просив допитати ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Так допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він допомагав ОСОБА_3 проводити ремонті роботи в квартирі ОСОБА_2 Вони домовились по цінам та розпочали роботи. ОСОБА_2 давала їм гроші, а вони купували необхідні будівельні матеріали. Коли ОСОБА_3 офіційно влаштувався на роботу, вони працювали лише по вихідним. З початку все йшло добре, а потім почались фінансові труднощі. Тоді вони домовились, що продовжать роботи через місяць. Через місяць ОСОБА_2 подзвонила йому на телефон і сказала, що ОСОБА_3 написав розписку, просила його приїхати. З позивачкою та її чоловіком було важко працювати, чоловік постійно їм погрожував та тиснув. Однак всі ремонті роботи в квартирі ОСОБА_2 вони виконали. Ремонт був закінчений наприкінці літа.        

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він декілька разів заїжджав на квартиру ОСОБА_2 до хлопців та бачив обсяг виконаних робіт. Всі ремонті роботи в квартирі ОСОБА_2 були виконані.

Однак до показань вказаних свідків суд відноситься критично і не приймає їх в якості доказів, оскільки свідок ОСОБА_5 проводив ремонті роботи в квартирі ОСОБА_2 разом з відповідачем, є братом ОСОБА_3, а отже може бути особою заінтересованою у результаті вирішення справи. Свідок ОСОБА_6 з приводу домовленостей про ремонті роботи між сторонами, обставини виконання робіт, сплати коштів за їх виконання та написання розписки в судовому зсіданні нічого не повідомив.  

Також ОСОБА_3 не зміг надати жодного доказу на підтвердження того, що розписка була написана ним під тиском та примусом.

Заявлене відповідачем клопотання про призначення судово-будівельної експертизи судом було задоволено, 05.02.2010 року винесена ухвала про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Однак 10.02.2010 року від ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява, в якій він відмовився від проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Отже суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 відмовився доводити ті обставини, на які він посилався в судовому засіданні, як на підставу своїх заперечень проти позову.

Крім того, судом встановлено що в зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 будівельно-ремонтних робіт, ОСОБА_2 звернулась до іншого майстра – ОСОБА_4.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що у позивачки з її підрядниками виникли певні проблеми, оскільки останні не могли доробити ремонт в її квартирі. ОСОБА_2 запросила її прийти до квартири та доробити ремонт. При цьому пояснила, що хлопці влаштувались на державну службу і не мають часу доробити ремонт. Коли вона прийшла, в квартирі був ОСОБА_3, вони оглянули квартиру та вирішили, що слід зробити. Однак перед тим, як їй приступити до роботи, в квартирі слід було обшити гіпсокартоном та пластиком. Оскільки вона не могла виконувати ці роботи, то вони домовились, що їх доробить ОСОБА_3, а потім вони прийде та почне виконувати свою частину робіт. Однак коли вона прийшла через два тижні, то побачила, що нічого в квартирі так і не зроблено, відкосів немає, туалет пластиком не обшитий, а те, що зроблено, зроблено неякісно. Парні зникли, на зв’язок не виходили, на дзвінки не відповідали. Вона почала робити й ту роботу, за яку з ОСОБА_2 не домовлялась: підбивала гіпсокартон, вирівнювала кути, білила стелі, фарбувала батареї тощо.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В позові ОСОБА_2 посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону під терміном виконавець розуміється суб’єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не є суб’єктом господарювання.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.

З урахуванням того, що відповідач ОСОБА_3 дійсно не є ані суб’єктом підприємницької діяльності, ані фізичною особою-підприємцем, суд приходить до висновку, що на вказані спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів.

Разом з тим, суд виходить з того що відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.2 ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, за договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його чи своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. За допомогою вказаного договору громадянам надаються такі послуги, як ремонт житлових будинків і квартир.

Судом встановлено що ОСОБА_2 була замовником, а ОСОБА_3 підрядником, який зобов’язувався виконати ремонті роботи в квартирі № 1А в житловому будинку № 7 по пров. Ціолковського в м. Мелітополі, а ОСОБА_2 прийняти та оплатити виконану роботу.

Про існування такої домовленості між сторонами свідчить й розписка, складена власноручно відповідачем ОСОБА_3 03.04.2009 року, про те, що він зобов’язується виконати ремонтні роботи, протягом одного місяця, в якій було визначено перелік і вартість робіт, які зобов’язався зробити ОСОБА_3, загальна сума вказаних робіт, яка склала 6 110 грн. та строк виконання робіт, а саме 3 червня 2009 року.

Тобто, між сторонами була досягнута домовленість по всім істотним умовам договору підряду: предмет договору (перелік робіт), ціна (вартість) робіт та строк їх виконання, а тому суд вважає можливим, визнати договір підряду, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчити її у строк стає явно неможливим, замовник має відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.    

Судом з’ясовано, що отримавши кошти в сумі 6 110 грн. ремонті роботи відповідач не закінчив, чим спричинив позивачці матеріальну шкоду на вказану суму.

Про незакінчені ремонті роботи в квартирі № 1А в житловому будинку № 7 по пров. Ціолковського в м. Мелітополі свідчить й диск с фотографіями, який був оглянутий в судовому засіданні.

Таким чином суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 6 110 гривень.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При визначенні моральної шкоди суд вивчає характер і обсяг моральних страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість травми, наслідки травми, істотність змін у життєвих і виробничих зв’язках.

Згідно з п.5 вказаної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В судовому засіданні представником позивачки не було надано жодного доказу на підтвердження факту заподіяння позивачки моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також не наведено доводів, з яких виходила позивачка, визначаючи розмір цієї шкоди та доказів на підтвердження цього розміру.

У зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку про відстуність підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди.    

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.  

Таким чином, стягненню на користь позивачки підлягають витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн., а також стягненню в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 61 грн. 10 коп.

Керуючись ст. ст. 837, 843, 846, 849 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 15,57-61,76,88,107,208,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору підряду укладеним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з неналежним виконанням обов’язків -  задовольнити частково.

Визнати договір підряду, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  матеріальну шкоду в розмірі 6 110 (шість тисяч сто десять) гривень, витрати по сплаті інформаційно-технічного збору в сумі 120 грн., а всього 6 230 (шість тисяч двісті тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 61 гривні 10 копійок на р/р 31412537700013 місцевий бюджет м. Мелітополя ЕДРПОУ 34676932 банк ГУДКУ у Запорізькій області МФО 813015.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                      Н.В.Кучеренко