справа № 752/18468/18 головуючий у суді І інстанції - Шевченко Т.М.

провадження № 22-ц/824/10500/2019 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 вересня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права та порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію щодо фінансування ним правового та медійного захисту ОСОБА_15 , поширену відповідачем на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (з ім`ям «ОСОБА_1») у текстовому дописі від 17 липня 2018 року (година допису: 18:38; адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_1) у фразі: «По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_3 - собственник сети заправок ОККО»; зобов`язати відповідача спростувати зазначену недостовірну інформацію в той же спосіб, у який ним було її поширено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 липня 2018 року о 18:38 годині ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (з ім`ям «ОСОБА_1 ») поширив інформацію, яка є недостовірною та порочить честь позивача, гідність та ділову репутацію. Зокрема, на зазначеній сторінці ОСОБА_1 розмістив текстовий допис наступного змісту:

«17.07.18. Вечерний ОСОБА_15. Внимание: антикоррупционный спецвыпуск! Итак, последние три дня, по моей информации, ОСОБА_4 занят разработкой стратегии юридической и медийной защиты Продана. Проводит всенощные совещания! Видать, сильно припекло!

Нанял юристов - это коллеги из ОСОБА_5 и ОСОБА_6 , ОСОБА_7 и Партнеры. ОСОБА_8 и ОСОБА_7 - пламенный привет и наше вам с кисточкой!

Медийной поддержкой должна заниматься ОСОБА_10 , которая раньше работала в плюсах.

По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_3 - собственник сети заправок ОККО. Он же, по моей информации, является бизнес-партнером, и другом по катанию на яхте, полетам на частном самолете молодого экс-регионала, и вечно возрождающегося как феникс из пепла мягко сказать не чуждого делам налоговым и таможенным народного депутата ОСОБА_9!

В общем и целом - коррупция в чистом виде и замкнутый круг !

Внимание ОСОБА_11 , ОСОБА_12!

Биографические справки в том виде, в котором они находятся у Гройсмана, прилагаю. Страна должна знать всех своих героев!».

Розміщену відповідачем інформацію було доведено невизначеному колу осіб, оскільки її було поширено в соціальній мережі Facebook.

Позивач зазначає, що інформація, вказана в текстовому дописі, в частині: «…По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_3 - собственник сети заправок ОККО», є недостовірною (не відповідає дійсності) та порушує особисті немайнові права позивача, закріплені Конституцією України, а саме на повагу до честі і гідності особи, оскільки розповсюджена відповідачем інформація негативно впливає на високу позитивну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих та на бездоганну ділову репутацію позивача в Україні та закордоном. Позивач вважає, що у поширеній відповідачем інформації останній стверджує про факт протиправної та суспільно-неприйнятної поведінки позивача, а тому така інформація не є оціночним судженням, оскільки подана у формі викладу фактів, які можна перевірити на предмет їх істинності. ОСОБА_3 зазначає, що в описаних ОСОБА_1 «корупційних схемах» участі не брав, послуги осіб, згаданих в текстовому дописі відповідача, для зазначених у цьому ж дописі цілей не оплачував.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що оціночні судження не є предметом судового захисту. Спірна інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, є оціночним судженням. Позивач просить визнати недостовірним не весь текстовий допис , а лише одне речення в ньому, яке і повинно бути проаналізовано. При формуванні текстового допису відповідач використовує художні мовні засоби, як от метафору «празник жизни», яка скоріше передає емоційне ставлення відповідача, аніж констатує фактичні дані. Суд визнав встановленою недоведену обставину, яка має значення для справи, а саме що спірна інформація стосується позивача. ОСОБА_1 заперечує, що статус позивача як кінцевого бенефіціарного власника групи компаній, яким належить мережа АЗС «ОККО» та знак для товарів і послуг «ОККО», є загальновідомою обставиною та, відповідно, не потребує доказування». Суд першої інстанції неналежним чином дійшов висновку про те, що спірна інформація стосується позивача. Суд не встановив, що позивачеві поширенням спірної інформації завдана шкода. Позивач не надав суду першої інстанції жодного доказу на підтвердження порушення його особистих немайнових прав. Суд порушив норми процесуального права, що призвело до порушення рівності сторін та права відповідача бути заслуханим. В порушення вимог ст. 200 ЦПК України суд першої інстанції не постановив жодної з перелічених у статті ухвал за результатами підготовчого судового засідання. Суд також не повідомив відповідача про час, дату та місце судового засідання із розгляду справи по суті, чим порушив право відповідача на участь у судові засіданні, право надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, що виникають під час судового розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції належним чином встановив, що поширена відповідачем інформація про позивача містить фактичні дані, а не є оціночним судженням. Такий висновок узгоджується з чинним законодавством та судовою практикою. Поширена відповідачем інформація містить чітку вказівку на прізвище та ім`я позивача, тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що поширена відповідачем інформації стосується позивача. Крім того, на думку позивача, відповідач у судовому засіданні не довів, що під фразою « ОСОБА_3 - собственник сети заправок ОККО» він мав на увазі іншу особу. Позивач вважає, що факт поширення недостовірної інформації негативного характеру вже сам по собі є доказом порушення його особистих немайнових прав і даний факт належним чином встановлений судом першої інстанції. Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, яке відбулося 22 квітня 2019 року, та мав можливість взяти у ньому участь та бути заслуханим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено,що 17 липня 2018 року о 18:38 годині ОСОБА_1 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (з ім`ям «ОСОБА_1 ») поширив інформацію, зокрема, на зазначеній сторінці у соціальній мережі Facebook ОСОБА_1 розмістив текстовий допис наступного змісту:

«17.07.18. Вечерний ОСОБА_15. Внимание: антикоррупционный спецвыпуск! Итак, последние три дня, по моей информации, ОСОБА_4 занят разработкой стратегии юридической и медийной защиты Продана. Проводит всенощные совещания! Видать, сильно припекло!

Нанял юристов - это коллеги из ОСОБА_5 и ОСОБА_6 , ОСОБА_7 и Партнеры. ОСОБА_8 и ОСОБА_7 - пламенный привет и наше вам с кисточкой!

Медийной поддержкой должна заниматься ОСОБА_10 , которая раньше работала в плюсах.

По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_3 - собственник сети заправок ОККО. Он же, по моей информации, является бизнес-партнером, и другом по катанию на яхте, полетам на частном самолете молодого экс-регионала, и вечно возрождающегося как феникс из пепла мягко сказать не чуждого делам налоговым и таможенным народного депутата ОСОБА_9!

В общем и целом - коррупция в чистом виде и замкнутый круг !

Внимание ОСОБА_11 , ОСОБА_12!

Биографические справки в том виде, в котором они находятся у Гройсмана, прилагаю. Страна должна знать всех своих героев!».

Розміщену відповідачем інформацію було доведено невизначеному колу осіб, оскільки її було поширено в соціальній мережі Facebook.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено поширення відносно нього недостовірної інформації відповідачем. Вказана інформація порочить честь, гідність та ділову репутацію, а тому вона повинна бути спростована відповідачем шляхом розміщення відповідного допису на особистій сторінці відповідача у мережі Facebook.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У пункті 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року роз`яснено судам, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейський суд з прав людини» є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Лінгенс проти Австрії» суд також розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання, поглядів, припущень не підлягає доведенню. Особа, яка висловлює не факти, а свої погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції надав належну оцінки поняттю відомостей фактичного характеру та розмежував такі відомості від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених відповідачем в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

Та, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що зазначена позивачем інформація дійсно була поширена відповідачем.

Зі змісту поширеної відповідачем інформації, а саме «... По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_3 - собственник сети заправок ОККО» вбачається, що зазначена фраза є твердженням, яке висловлене в контексті, який однозначно вказує на оплату позивачем юридичного та медійного захисту громадянина ОСОБА_15

Жодних доказів достовірності зазначеної інформації, а також, що вона не стосується позивача, тобто, що позивач не є власником мережі заправних станції ОККО, відповідач суду не надав.

На момент поширення відповідачем зазначеної інформації ОСОБА_15 займав посаду заступника Голови Державної фіскальної служби України та був звільнений за власним бажанням розпорядженням Кабінету Міністрів України № 626-р від 05 вересня 2018 року. Отже, ОСОБА_15 був державним службовцем категорії «А» (вищий корпус державної служби).

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. 2. Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

За таких обставин, оплата будь-якою фізичною чи юридичною особою захисту державного службовця категорії «А» прямо заборонена Законом України «Про запобігання корупції», а, відтак, поширена інформація є не тільки недостовірною, а й такою, що порушує особисті немайнові права, порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки фактично вказує на порушення останнім вимог антикорупційного законодавства.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції допустив ряд процесуальних порушень, які призвели до порушення рівності сторін та права відповідача бути заслуханим. Так, у порушення вимог ст. 200 ЦПК України суд першої інстанції не постановив жодної з перелічених у статті ухвал за результатами підготовчого судового засідання; не повідомив відповідача про час, дату та місце судового засідання із розгляду справи по суті.

Однак, згідно вимог ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

У матеріалах справи міститься клопотання, в якому ОСОБА_1 просив перенести проведення судового засідання, призначено на 22 квітня 2019 року, на іншу дату (а.с.152, Т.1). Тобто, відповідач був повідомлений про розгляд судом справи 22 квітня 2019 року.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2019 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.