ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 червня 2006 р. |
№ 2/218-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого -судді |
Дерепи В.І. |
|
суддів : |
Грека Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Приватного підприємця ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Харківського апеляційного господарського суду від 04.05.06 |
|
у справі |
№ 2/218-05 |
|
господарського суду |
Сумської області |
|
за позовом |
Приватного підприємця ОСОБА_1 |
|
до |
Колективного підприємства “Техно-торговий центр “Електрон”, Закритого акціонерного товариства “Діавест” |
|
третя особа |
Приватний інформаційно-сервісний центр “Кварк” |
|
про |
стягнення 63259,72 грн. |
|
за участю представників від: |
|
позивача |
ОСОБА_2 (дов.НОМЕР_1) |
|
відповідача |
Жаренко В.Ф. (дов. від 21.04.06), Колодненко М.О. (директор) |
В С Т А Н О В И В :
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 07.06.05, укладеного між КП ТТЦ “Електрон” та ЗАТ “Діавест”, виселення Закритого акціонерного товариства “Діавест” з частини нежитлових приміщень, яке займав до укладення зазначеного вище договору позивач, стягнення з Колективного підприємства “Техно-торговий центр “Електрон” збитків в сумі 63259,72 грн., 100000,00 грн. моральної шкоди та зобов'язання КП ТТЦ “Електрон” перемістити у приміщення торговельного залу торговельне обладнання та товар, здійснивши їх передачу позивачеві згідно з актом приймання-передачі за кількістю та якістю.
Рішенням господарського суду Сумської області від 10.01.06 у справі позовні вимоги задоволено частково: з колективного підприємства “Техно-торговий центр “Електрон” на користь ПП ОСОБА_1 стягнуто збитки в сумі 63259,72 грн. та зобов'язано відповідача перемістити торговельне обладнання і товар зі складських приміщень у торгівельну залу, а також здійснити їх передачу позивачеві за кількістю та якістю. В іншій частині позову відмовлено.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку Харківський апеляційний господарський суд 04.05.06 прийняв постанову, якою вищезазначене рішення змінив в резолютивній частині, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з Колективного підприємства “Техно-торговий центр “Електрон” на користь ПП ОСОБА_1 18596,63 грн. збитків, в задоволенні позовних вимог по визнанню договору оренди недійсним, примусового виселення Закритого акціонерного товариства “Діавест”, стягнення матеріальних збитків у сумі 44633,09 грн., стягнення компенсації моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., примусової передачі товару у торгову залу, витребування товару та торгівельного обладнання з чужого незаконного володіння -відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.05.06 з мотивів невірного застосування судами положень частини 1 ст. 291 Господарського кодексу України, яка повинна застосовуватись з урахуванням особливостей орендних відносин між господарюючими суб'єктами згідно частини 6 ст. 283 Господарського кодексу України.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судових актах встановлено, що між Колективним підприємством “Техно-торговий центр “Електрон” та приватним підприємцем ОСОБА_1 17.03.04 укладено договір оренди нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 150 кв.м. (торговельний зал площею 115 кв.м. та складське приміщення площею 35 кв.м.). Як слідує з матеріалів справи, орендодавець передав орендарю в тимчасове приватне користування нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 150 кв.м., строком з 17.03.04 по 31.12.04.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.05 по справі № 14/60-05 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.09.05) подовжено договір оренди на тих же умовах. Обґрунтовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з тих підстав, що за змістом вимог ст. 764 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, спірний договір, який було укладено між сторонами, є подовженим.
Відповідно до умов договору та акту приймання-передачі приміщень та майна, орендарю ОСОБА_1 було передано 115 кв.м. та складське приміщення 35 кв.м.
На підставі наданих документів місцевий господарський суд зробив висновок, що орендодавець колективне підприємство “Техно-торговий центр “Електрон” обмежив доступ до орендованих приміщень, а отже, задовольнив вимогу про стягнення збитків у розмірі 63529,72 грн. Задовольняючи вимогу про стягнення збитків, місцевий господарський суд виходив із наданого позивачем розрахунку, а саме, звітів про господарську діяльність суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за оспорюваний період.
Крім того, місцевий господарський суд визнав, що орендодавцем було здійснено переміщення із торгового залу в складське приміщення товару, що належав орендарю ОСОБА_1, а тому - задоволено вимогу щодо переміщень торгівельного обладнання і товару, що належить ПП ОСОБА_1, до торгової зали.
Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення між КП “Техно-торговий центр “Електрон” та ЗАТ “Діавест”, який включає частину площ, які раніше орендував позивач за договором від 17.03.04, то місцевий господарський суд зробив висновок про необґрунтованість вимог, оскільки в даному випадку, на його думку має місце недоведеність позовних вимог про визнання угоди недійсною, в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо стягнення моральної шкоди, то місцевий господарський суд відмовив з тих підстав, що законодавство, що регулює орендні відносини, не передбачає захисту майнових та немайнових прав орендаря шляхом відшкодування моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції змінив рішення місцевого господарського суду та відмовив в задоволенні вимог, стягнувши лише збитки частково. Апеляційний господарський суд, не заперечуючи встановлені факти, відмітив, що місцевий господарський суд залишив поза увагою факт несплати ПП ОСОБА_1 орендної плати в грудні 2004 р. та січні-березні 2005 року, а отже, вимога орендодавця про розірвання договору № НОМЕР_1, відповідно до приписів ст. 782 ЦК України, є обґрунтованою. Таким чином апеляційний суд зазначив, що спірний договір, розірваний з 10.05.05, а оскільки договір є розірваним, то і відшкодуванню підлягаю сума за період з 11.01.05 по 10.05.05 в сумі 18596,03 грн., тобто фактичного часу обмеження доступу до орендованого приміщення.
Апеляційним судом зроблено висновок, що зобов'язання про переміщення товару згідно акту приймання-передачі по кількості та якості безпідставне, оскільки позивачем не надано доказів того, яке саме обладнання та який товар був переміщений до іншого приміщення.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що з висновками, викладеними в судових рішеннях погодитись не можна.
Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Суд апеляційної інстанції підтримавши правову позицію відповідача про припинення договору оренди від 17.03.04, додатково зазначив, що за умовами п.3.9 договору, орендодавець вправі відмовитись від договору та поставити вимогу щодо звільнення займаних приміщень в місячний строк, якщо орендар не сплатив орендні платежі за два та більше місяців.
В той же час, факт порушення, з яким договір та законодавство пов'язує право орендодавця ініціювати питання щодо звільнення займаних приміщень, не доведено матеріалами справи, оскільки залишено поза увагою факт сплати коштів, обмеження в доступні до приміщення, тобто не виконання орендодавцем зобов'язання щодо надання приміщення в користування, обумовленого договором виконання та правова оцінка такого обмеження прав орендаря.
Окрім того, апеляційний господарський суд, застосовуючи положення ст. 782 Цивільного кодексу України, не врахував, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається ч.1 ст. 291 ГК України. А за змістом ч.3 ст. 283 Господарського кодексу України, застосування підстав розірвати договору оренди визначених цивільним кодексом України повинно здійснюватись в порядку ст. 188 Господарського кодексу України.
Суд ухилився від юридичної оцінки факту недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору та відсутності факту розгляду спору в порядку, визначеному ч.4 ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції погодився з вимогою позивача та задовольнив вимогу про зобов'язання щодо переміщення торгівельного обладнання та товару, що належить ПП ОСОБА_1 Зобов'язуючи орендодавця здійснити передачу торговельного обладнання згідно акту приймання передачі, місцевий господарський суд не дослідив, чи передавалось наведене майно по акту, його кількість та найменування, а також питання, чи мав право орендодавець переміщувати спірне майно, обмежено чи необмежено права власника щодо майна, а отже, чи мав право позивач на використання майнових способів захисту від дій орендодавця.
Втім, апеляційний господарський суд, не з'ясувавши наведені вище обставини, та їх не спростувавши, відмовив в задоволенні позову, що є порушенням положень ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 215 і ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Виходячи з системного аналізу наведеної норми, правочин може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі, коли ним порушено право третьої особи, яка відповідно до закону отримали право на укладення договору стосовно того ж предмета.
В той же час, орендодавцем укладено договір 07.06.05 з ЗАТ “Діавест”. Втім, ні в рішенні місцевого господарського суду ні в постанові апеляційного господарського суду не досліджено питання щодо відповідності укладеної угоди приписам законодавства, також, чи включає даний договір площі, які орендував позивач за договором від 17.03.06.
В судових актах зроблено висновок про задоволення вимог про стягнення збитків, так місцевий задовольнив в повному об'ємі, а апеляційний -частково.
Колегія суддів відмічає, що збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також, витрати, які особа зробила або місить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, коли б її право не було порушено (ч.2 ст. 224 ГК України).
Втім, в судових актах, якими задоволено вимоги про стягнення збитків, не наведено обґрунтованих доводів щодо їх розміру. Отже, можна стверджувати, що розмір до відшкодування збитків зроблено без повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності.
За таких обставин ухвалені у справі рішення і постанова не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд.
Під час розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При цьому суду слід встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.05.06 та рішення господарського суду Сумської області від 10.01.06 у справі № 2/218-05 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко