ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" лютого 2010 р. Справа № 60/16-10
вх. № 738/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Коваля В.І., довіреність №1/12 від 01.12.2009 р.
відповідача - не з`явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр харчових технологій", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 152586,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр харчових технологій" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 152586,25 грн., що виникла внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленої продукції за договором поставки №01/02 від 01.02.2008р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 лютого 2010 року о 09:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року розгляд справи було відкладено на 25 лютого 2010 року о 10:20.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав заяву (вх. № 3938 від 25 лютого 2010 року) про долучення до матеріалів справи документів, а саме оригінал довіреності №1/12 від 01.12.2009р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача, копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на позивача, копію наказу №5 (по особовому складу) від 24 листопада 2009 року, копію протоколу загальних зборів від 23.11.2009р. та копію статуту позивача.
Суд, розглянувши дану заяву, визнав її такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив її.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Згідно 3.5.1. п.3.5. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (із змінами та доповненнями внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003 р. № 57, від 25.10.2004 р. № 64) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.
Ухвала господарського суду Харківської області від 03 лютого 2010 року про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу 03 лютого 2010 року за вих. № 002345.
Ухвала господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року також була надіслана відповідачу в день її прийняття за вих. № 003534, про що свідчить відмітка служби діловодства на зворотньому боці даної ухвали.
Вищезазначені ухвали надсилалися відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві: 61010, АДРЕСА_1.
Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місце проживання відповідача є таким: АДРЕСА_1.
Згідно п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи вищевикладене та те, що до господарського суду не поверталися ухвали господарського суду Харківської області від 03 лютого 2010 року та 15 лютого 2010 року, а також приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 лютого 2008 року було укладено договір поставки №01/02.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Постачальник (позивач) продає, а Покупець (відповідач) покупає та сплачує комплексні харчові добавки Коллаген pro (продукція) на умовах та в порядку, встановлених даним договором.
Згідно п.1.2. Договору номенклатура, асортимент, кількість та ціни узгоджуються додатково, та фіксуються в документах: рахунок - фактура, видаткова накладна і таке інше.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до 3.2. Договору передача та прийомка продукції здійснюється на складі позивача та оформлюється накладними, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Датою поставки продукції є дата підписання сторонами накладних.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 517253,25 грн., що підтверджується видатковими накладними №39 від 02.02.2008р. на суму 9661,75 грн., №54 від 03.02.2008р. на суму 9087,50 грн., №55 від 29.02.2008р. на суму 8471,00 грн., №56 від 29.02.2008р. на суму 50723,00 грн., №73 від 25.03.2008р. на суму 65187,50 грн., №82 від 31.03.2008р. на суму 10292,50 грн., №14 від 24.01.2009р. на суму 202399,75 грн., №36 від 13.02.2009р. на суму 2081,50 грн., №60 від 28.02.2009р. на суму 7085,25 грн., №92 від 08.04.2009р. на суму 2397,00 грн., №130 від 14.05.2009р. на суму 38842,50 грн., №169 від 02.07.2009р. на суму 49975,00 грн., №188 від 04.08.2009р. на суму 30042,50 грн., №192 від 10.08.2009р. на суму 26506,50 грн. та №193 від 12.08.2009р. на суму 4500,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується особистим підписом відповідача на вищенаведених видаткових накладних.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п.5.4. Договору кінцеві розрахунки з позивачем мають бути здійснені не пізніше закінчення строку дії даного договору.
Відповідно до п.10.1 Договору даний договір діє до 31 грудня 2009 року.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що граничний строк оплати за поставлений товар становить 31 грудня 2009 року.
Відповідач частково розрахувався за отриманий по спірним видатковим накладним товар за договором в сумі 364475,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наданих до суду, а саме 21 квітня 2008 року відповідачем було перераховано 9000,00 грн., 05 серпня 2008 року - 20050,00 грн., 27 листопада 2008 року - 7000,00 грн., 08 грудня 2008 року - 40000,00 грн., 04 лютого 20009 року - 50000,00 грн., 09 лютого 2009 року - 88000,00 грн., 23 лютого 2009 року - 85000,00 грн. та 14 травня 2009 року - 65000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Крім того, ст. 204 Цивільного кодексу України, встановлює презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що згідно протоколу про залік взаємних вимог від 23 червня 2008 року позивач та відповідач погасили наявну заборгованість за договором №01/06 від 23.06.2008р. та №01/02 від 01.02.2008р. в сумі 425,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає зарахування зустрічної однорідної вимоги за договором № 01/02 від 01.02.2008 р. в сумі 425,00 грн. правомірним, здійсненим у відповідності до вимог п.п.3, 5 ст.203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, а також ст. 602 Цивільного кодексу України, якою передбачено вичерпний перелік підстав, у разі яких не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також, як вбачається із матеріалів справи зворотньою накладною №1 від 23 березня 2009 року відповідачем було повернуто позивачу товар в сумі 192,00 грн.
За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 152586,25 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 152586,25 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1525,86 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 598, 601, 602, 610, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 203 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву позивача про долучення документів - задовольнити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр харчових технологій" (38800, Полтавська область, Чутівський район, смт. Чутове, вул. Леніна, 90, п/р №26002811821540 в Кіровському відділені ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, ідентифікаційний код 34951908) заборгованість у розмірі 152586,25 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1525,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 26 лютого 2010 року.
Суддя
справа №60/16-10