ЄУН: 336/7350/22

Провадження №: 2/336/105/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участі секретаря судового засідання Брагіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

22.12.2022 представник Концерну «МТМ» Рясна А.С. звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01.11.2021 є укладеним типовий договір № 73204151 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Житловий будинок АДРЕСА_2 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії та обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. Позивач зобов`язання щодо надання послуги з постачання теплової енергії виконав, за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року надано послугу на загальну суму 21 259,34 грн. Позивачем надавались рахунки на оплату спожитої послуги в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Відповідач не виконав обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 21 259,34 грн. та судові витрати у сумі 2481 грн.

Рух справи. Позиція учасників справи.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.01.2023 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено до розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін.

15.02.2023 представником відповідача – адвокатом Тивоненко Д.Р. подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву адвокат Тивоненко Д.Р. вказав, що відповідач повністю не визнає позовні вимоги, заперечує проти їх задоволення.

В обґрунтування вказав, що є безпідставним твердження позивача про те, що станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 73204151 про надання послуг з постачання теплової енергії між позивачем та ОСОБА_1 є укладеним, оскільки позивач під час публікації типового індивідуального договору не дотримався положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови КМУ № 830. Позич мав надіслати особисто відповідачу пропозицію укласти договір та повну інформацію про місце опублікування нових типових договорів. Оголошення щодо того, що опублікування тексту договору про надання відповідних послуг має міститися не тільки на веб-сайті або на інших офіційних інтернет-порталах Концерну «МТМ», а і в рахунку по оплаті наданих послуг для того, щоб таке повідомлення мав змогу особисто побачити кожен споживач. Крім того, тексти публічних договорів разом з істотними умовами мають бути опубліковані одночасно (від однієї дати) на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та на веб-сайті позивача. Тобто належна публікація повідомлення та нормативно - правових актів у встановленому законом порядку є суттєвими обставинами, які впливають на чинність та законність публічного договору приєднання. Позивачем не вказано точного місця опублікування у вигляді URL-адреси веб-сторінки (протокол, доменне ім`я, шлях, який спрямовує браузер на певну сторінку), без якого споживач фактично не змогла ознайомитись з такими договорами. Постановою КМУ № 830 затверджено не один, а п`ять видів типових договорів на послуги з постачання теплової енергії, які набули чинності лише 01.10.2021 і тому Концерн «МТМ» повинен був опублікувати тексти всіх п`яти договорів для того, щоб співвласники багатоквартирного будинку могли обрати один із запропонованих договорів. Відповідач лише 25.11.2022 випадково дізнався з мережі інтернет про опублікування виключно одного тексту публічного договору приєднання і тому тільки 07.12.2022 приєдналась до умов такого договору через подання повідомлення та Заяви-приєднання. Оскільки позивач не зазначив місця опублікування та оприлюднив лише одну форму договору з п`яти, то з цього слідує, що співвласники будинку по АДРЕСА_3 взагалі не приймали рішення про вибір одного з договорів, оскільки не знали про їх існування і таким чином публічні договори приєднання не вважаються укладеними. Окрім того, позивачем не розміщалось 02.10.2021 повідомлення про місце опублікування текстів договорів у загальнодоступних місцях - на інформаційних стендах біля входу в під`їзді будинку АДРЕСА_2 . У жовтні 2021 року рахунок на оплату послуг за вересень 2021 року відповідачу не надходив за відсутністю послуг.

Звертає увагу, що відповідач не отримувала і всі інші рахунки, які надані до позовної заяви, де також не має інформації про місце і дату оприлюднення тексту нових моделей договорів, що додатково вказує на неналежне повідомлення споживача про перехід на нові договірні відносини і таким чином у спірний період публічний договір не може вважатись укладеним. У позовній заяві також не вказано дати і точної електронної адреси офіційної веб-сторінки ЗМР, де опубліковано повідомлення та тексти типових договорів.

Згідно Договору купівлі-продажу нежитлової нерухомості нежитлове приміщення №67 підвалу літ. А-4 в буд. АДРЕСА_2 передано у власність відповідача 15.02.2016. Концерном «МТМ» було запропоновано укласти договір від 01.03.2021. На лист № С- 1015/п від 14.06.2021 була надана відповідь щодо відсутності підстав для укладання договору на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води № 345658 від 01.03.2021 тому, що він не відповідає умовам типового договору, в якому згідно п. 3 потрібно вказувати виключно «опалювану площу». У відповіді було зазначено, що відповідачу належить приміщення підвалу, де вся площа відноситься до категорії не опалюваної площі, оскільки в ньому прокладені тільки розподільчі трубопроводи, які знаходяться в ізоляції та по проекту системи опалення будинку не передбачено встановлення радіаторів.

Згідно Акту обстеження системи теплоспоживання від 23.04.2021 у приміщенні підвалу, що належить ОСОБА_1 , опалювальні прилади обігріву (радіатори) відсутні. Тобто станом на 28.05.2021 не було підстав для укладання договору згідно типового договору, який затверджено Постановою КМУ № 630, оскільки фактично послуги з централізованого опалення відповідачу не надавались. У період з 01.11.2021 по жовтень 2022 року позивач не надсилав відповідачу пропозицію укласти новий вид договору і тому між сторонами його не було укладено. Звертає увагу, що Постанова КМУ № 650 від 21.07.2005 втратила чинність 02.02.2022, але її положення перестали мати юридичну силу з 01.05.2022. Таким чином у спірний період, через порушення та недотримання правил укладання публічних договорів, Концерном «МТМ» надавались послуги з централізованого опалення. Оскільки послуги з опалення надаються виключно в опалюваний період, то відповідач звернулась до Концерну «МТМ» для укладання договору вже у грудні 2022 року, надіславши повідомлення та приєдналась до нього через заяву-приєднання від 25.11.2022. На підтвердження заборгованості позивачем надано розрахунок основного боргу, де вказано тільки кінцеві суми до оплати без розшифровки, як вони утворились. У рахунках показник «кількість Гкал» також не містить формули/порядку розрахунку, а тому неможливо перевірити правильність нарахування суми до оплати. Посилаючись на викладені вище обставини просив у задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 500 грн.

22.02.2023 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій представник просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача вказала, що законом № 1060-ІХ від 03.12.2020 внесені зміни до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону. Статтею 651 ЦКУ встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Відповідно до п. 3 Розділу VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Згідно із ч.7 ст. 14 Закону про ЖКП до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Постановами КМУ №1022 від 08.09.2021 та №1023 від 08.09.2021 внесені зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів. Згідно з Законом про ЖКП договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону про ЖКП Концерн «МТМ» на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків. Зазначає, що внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається, так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин. Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб - сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Позивачем дану інформацію було розміщено на офіційному сайті Концерну «МТМ», яку можна знайти за зазначеним посиланням. Додатково вказана інформація була розміщена на сайті Запорізької міської ради. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Відповідно до п. 13 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою КМУ № 830 від 21 серпня 2019 р. фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви- приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Також, пунктом 4 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Таким чином, підписуючи заяву-приєднання від 25.11.2022, відповідач, хоч і з порушенням строків, але підтверджує свою згоду з умовами договору.

Щодо п.4 заяви-приєднання, в якому відповідач зазначає, що теплове навантаження відсутнє та не може бути визначене по КТМ 204 України 244-94, пояснює, що у зв`язку з тим, що житловий буд. АДРЕСА_2 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. Позивачем до позовної заяви було додано інформацію щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором 73204151 у приміщенні № 67 по пр-ту Моторобудівників, 56, яка містить усі показники, на підставі яких було здійснено нарахування. Так Концерном було детально роз`яснено підстави і методику нарахування та надано детальний розрахунок здійснених нарахувань у відповіді від 20.02.2023 на адвокатський запит.

Отже, за таких обставин, стверджує, що договір № 73204151 з ОСОБА_1 є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту його опублікування. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку. Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315(далі - Методика) встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг. Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, вважає, що у Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги, надмірно завищений час на складання та подання до суду процесуальних документів, консультації клієнта тощо, що значно впливає на розмір оплати правничої допомоги. Час, витрачений адвокатом, на виконання послуг, зазначений у додатку до договору, не відповідає складності справи. До того ж, враховуючи, що сума понесених витрат є орієнтовною, справа ще перебуває на розгляді у суді, проаналізувати відповідність зазначеної суми у позивача не має можливості. Посилаючись на викладені обставини вважає, що підстави для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу відсутні.

25.04.2023 представником відповідача – адвокатом Тивоненко Д.Р. подано заперечення на відповідь на відзив, у яких проти позовних вимог він заперечив, посилаючись на наступне. Щодо договору № 73204151, укладеного 25.11.2022 зазначив, що не погоджується з викладеними представником позивача у відповіді на відзив доводами, що відповідно до п.13 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 р. (далі-Правила № 830) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, факт отримання послуги. Підписуючи заяву приєднання від 25.11.2022, відповідач, хоч і з порушенням строків, але підтверджує згоду з умовами договору. Однак, ніяких порушень строків приєднання до публічного договору з боку відповідачки не було, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України (далі - ЦК України) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Але доказів направлення відповідачці та отримання останньою договору на послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 позивачем до суду не надано. Також у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення всіх співвласників будинку та особисто відповідачки про перехід на нові типи договорів у способи, що гарантують доведення інформації споживачу. Матеріали справи не містять доказів розміщення 02.10.2021 на входах у під`їзди будинку по АДРЕСА_2 , повідомлень з точним місцем опублікування текстів 5 типових договорів, що затверджені Правилами №830 для того, щоб споживач міг обрати одну з моделей. Матеріали справи не містять доказів отримання 02.10.2021 відповідачкою рахунку на оплату послуг, де була б вказана точна адреса веб-сторінки Запорізької міської ради, на якій розміщено такі договори разом з істотними умовами. У всіх наданих рахунках до позовної заяви також не міститься точна електрона адреса, де можна ознайомитись з текстами нових видів договорів та обрати одну з моделей. Отже, позивачем було порушено правила укладання договорів, які встановлені ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 та п.5 Правил № 830. Таким чином, вважає, що публічні договори приєднання від 01.11.2021 вважаються неукладеними. Додатком № 5 до позовної заяви, надана паперова копія публічного договору, в якій взагалі відсутній номер договору, на який посилається позивач, а також відсутній підпис представника позивача, і не зрозуміло з яким споживачем його укладено. Відповідно до п. 13 Правил № 830 дата акцептування публічного договору приєднання та реквізити споживача (інформація про приміщення та інші дані) вказуються в Заяві - приєднанні. Такий документ разом з повідомленням було надано до суду у додатку № 4 до відзиву на позовну заяву. Отже, датою укладання договору № 73204151 буде тільки 25.11.2022, що вказано в Заяві- приєднання. Всупереч ч.2 ст.638 ЦК України у період з 02.10.2021 по 25.11.2022 позивач не надсилав відповідачці пропозицію укласти договір, або два примірники Заяви-приєднання для того, щоб споживач написав параметри приміщення, а також інші інформаційні дані та один екземпляр направив виконавцю послуг.

Звертає увагу суду, що ще у березні 2021 року відповідачка направляла для укладання типовий договір на послуги з централізованого опалення № 345658 від 01.03.2021. Такий вид типового договору було затверджено постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та типового Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Житловий буд. АДРЕСА_2 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Пунктом 12 постанови КМУ № 630 встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири. Також в п.3 договору № 345658 від 01.03.2021 року, потрібно було вказати виключно опалювану площу. Згідно з Технічним паспортом від 03.04.2023, складеним ТОВ «Бюро Технічної Інвентаризації, оформлення землі та нерухомості» приміщення відповідачки - це нежитлове приміщення № 67 підвального поверху літ. А-4, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_2 . В графі 16 «Вид опалення» «Характеристики нежитлового приміщення № 67» вказано «ні». У примітках, на арк.3 «Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації при технічній інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» зазначено, що під час технічної інвентаризації встановлено, що в підвальному приміщенні відсутнє централізоване опалення. Таким чином приміщення відповідачки відноситься до категорії «неопалюваних», і тому в ньому відсутня «опалювана площа». Отже, між сторонами не було законних підстав для укладання типового договору на послуги з централізованого опалення № 345658 від 01.03.2021. Детальне обґрунтування, з посилання на нормативно-правові акти України про неможливість укладання такого виду договору було надано у відповіді ОСОБА_1 Концерну «МТМ».

Посилаючись на п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. № 2189- VIII зазначає, що попередні договори зберігають чинність, якщо нові договори не були укладені у чіткій відповідності до правил встановлених Законом, а також до правил, що затверджені постановою КМУ № 830 від 21.09.2019.

Враховуючи те, що у приміщенні АДРЕСА_4 , відсутнє централізоване опалення, а також чинність норм постанови КМУ № 630 до 01.05.2022 р., підписання Заяви - приєднання до публічного договору тільки 25.11.2022, у позивача відсутні підстави нараховувати оплату у період з 01.11.2021 по жовтень 2022 року, оскільки послуги ним фактично не надавались. Щодо факту отримання послуг не погоджується, що доказами отримання послуг є рішення ЗМР про початок та закінчення опалюваного періоду. Однак, такі рішення були і у попередній опалюваний період 2020-2021 роках, де послуги від Концерну «МТМ» мали іншу назву - «послуги з централізованого опалення», які надавались виключно в опалювані приміщення, що знаходяться на 1-му та вище поверхах будинку АДРЕСА_2 . Тобто змінилась лише назва послуги, а теплоносій Концерну «МТМ» як був у вигляді «гарячої води», так і залишився у такому ж вигляді. Вважає, що позивачу потрібно надати докази, що у приміщенні відповідачки є обладнання/радіатори з відкритою широкою поверхнею, через яке проходить його теплоносій та штучно нагріває внутрішнє повітря. Проте, у м. Запоріжжя майже всі підвали (підвальні поверхи) проектувались як неопалювані приміщення, і в них не встановлювались опалювальні прилади тому, що в них не має втрат тепла через вікна або зовнішні стіни, і завжди тепло за рахунок тепловиділення від землі. Рішення ЗМР та виставлені рахунки не являються доказами надання послуг у нежитлове приміщення відповідачки.

Щодо суми заборгованості, увідзиві на позовну заяву відповідачка залишала за собою право надати контр розрахунок заборгованості після отримання відповіді на адвокатський запит. У абзаці 3 арк.2 відповіді № 1699/42-2795 від 29.03.2023 на адвокатський запит № 07/03 від 07.03.2023 вказана формула № 8 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 22.11.2018 № 315, по якій проводили нарахування до 01.01.2022. Звертає увагу суду, що категорія приміщення (опалюване або неопалюване) визначається виключно будівельниками ще під час спорудження будинку, і тому нормативна температура вказана у Державних будівельних нормах. Нежитлове приміщення № 67 відповідачки, що розміщено у підвалі будинку відноситься до неопалювальних приміщень, оскільки у цьому приміщенні знаходиться лише заізольвані трубопроводи. Опалювальні прилади обігріву (радіатори) відсутні. Тобто, при застосуванні Методики № 315 для приміщення відповідачки можливо визначати тільки теплові втрати від ізольованих трубопроводів. Таке твердження обґрунтовано тим, що в п.2 «терміни» розділу І Методиці № 315 зазначено, що обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення - втрати теплової енергії у трубопроводах поза межами опалюваних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається. Посилаючись на формулу 19 Методики зазначає, що розраховують обсяг теплової енергії, що надходить тільки від неізольованих трубопроводів. Згідно з Актом обстеження від 23.04.2021 в приміщенні відповідачки всі трубопроводи знаходяться в ізоляції. З лютого 2022 року Концерн «МТМ» здійснює розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії відповідно до внесених змін до Методики № 315. Нарахування для приміщення відповідачки проводились по формулі № 14 де враховувалась площа опалюваного приміщення не оснащеного приладами розподільного обліку теплової енергії. Однак, у нежитловому приміщенні відповідачки, що знаходиться у підвалі будинку не передбачено опалюваних приладів та не має опалюваної площі. Таким чином, позивач неправомірно та безпідставно застосовував формулу № 14, оскільки у новій редакції поняття «неопалюване приміщення» виключили та замінили на окремі приміщення з транзитними мережами опалення. Обсяг теплової енергії для таких приміщень входить до загальнобудинкових потреб. Таким чином, починаючи з лютого 2022 року, розрахунок теплових втрат ізольованих трубопроводів, що знаходяться у підвалі відповідачки можливо визначати тільки по формулі № 25 Методики № 315 в новій редакції, оскільки усі трубопроводи у підвалах відносяться до трубопроводів на функціонування системи опалення будинку; тільки в формулі 23 застосовується показник - довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах.

На підтвердження заборгованості позивачем надано рахунки за постачання теплової енергії, де проводяться три види нарахувань, серед яких є нарахування по умовно-постійній частині тарифу по тепловому навантаженню на приміщення ОСОБА_1 0,00449468 Гкал/ год. У відповіді на адвокатський запит надана таблиця розрахунку нарахувань плати за умовно-постійну частину тарифу, де в другій графі вказано навантаження на будівлю - 0,36205946 Гкал/год. Як утворився такий показник, де зазначено, що для визначення теплового навантаження на будівлю застосовується формула 2.12 КТМ 204 України 244-94 не зрозуміло. У формулах у відповіді застосовується постійний/однаковий показник у вигляді цифри 18. Однак, теплове навантаження розраховується виключно для приміщень, де встановлена нормативна температура + 18°С.

Вказав, що в таблиці № 4 ДБН В 2.2-15-2005 "Житлові будинки" та аналогічній таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 "Житлові будинки" вбачається, що така температура визначена для приміщень квартири, а для підвалу взагалі не визначена, оскільки підвал - це неопалюване приміщення де не передбачено встановлення опалювальних приладів.Звертає увагу суду, що в рішеннях виконавчого комітету Запорізької міської ради № 374 від 11.10.2021; № 3 від 13.01.2022; № 39 від 10.02.2022 першим визначено «Одноставковий тариф» для всіх категорій споживачів.Оскільки для неопалюваних підвалів взагалі не визначається теплове навантаження, то для розрахунку вартості кількості теплових втрат в Гкал потрібно застосовувати одноставковий тариф, адже площа підвалів взагалі не включається у загальну площу будинку і там не встановлена нормативна температура.

За постачання теплової енергії нарахування відсутні, оскільки по формулі № 19 Методики № 315 у першій редакції визначають теплові втрати тільки для неізольованих трубопроводів, а у приміщенні відповідачки вони знаходяться в ізоляції.

Відповідачка акцептувала умови публічного договору лише 25.11.2022, шляхом самостійного подання Заяви - приєднання. Отже, з листопада 2021 по вересень 2022 року фактична заборгованість у відповідачки відсутня, оскільки у спірний період між сторонами публічний договір приєднання не укладено із-за порушення виключно з боку позивача правил укладання нових договорів, що затверджені ч.5 ст.13 ЗУ «Про ЖКП» та Правилами № 830. У зв`язку із складанням заперечень, адвокатських запитів, відповідачка понесла судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн..

09.02.2024 адвокатом Тивоненко Д.Р. подані додаткові письмові пояснення у справі, згідно яких представник відповідача наголошує на тому, що згідно акту від 20.10.2023 підвальне приміщення ОСОБА_1 визнане окремим приміщенням з транзитними мережами, опалювальні прилади відсутні, що є головною ознакою неопалювального підвалу. Під час обстеження 20.10.2023, комісією були здійснені заміри лазерною лінійкою, що є більш точним заміром довжини труб, ніж 23.04.2021. З таких підстав зроблено уточнений контррозрахунок. При обстеженні нежитлового приміщення відповідачки 20.10.2023 вимірювалась довжина горизонтального та вертикального трубопроводів, які знаходяться у підвалі. Надаючи відповідний розрахунок, зазначає, що фактична заборгованість відповідачки за спірний період становить 5093,65 грн.

04.03 2024 представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, про що до суду подав письмову заяву.

Відповідач та її представники 04.03.2024 в судове засідання не з`явились, відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково в сумі 5093,65 грн, просила справу розглядати без її участі з врахуванням конррозрахунку, про що суду подала письмову заяву.

Нормативне обґрунтування.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року (далі - Закон №2189-VIII) визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено п.п. 35,36 «Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. року № 830, Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України № 2189-VIII, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, відповідно до положення ч.1 ст.9 Закону України № 2189-VIII.

Згідно зі ст.ст.19,25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV), споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У спірний період правовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - перша редакція Методики 315) і наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 р. № 358, яким внесено зміни до Методики № 315 (далі – друга редакція Методики № 315).

З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі - Закон), згідно з ч.1 ст.6 якого, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. При цьому споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами укладених договорів (ч.1 ст.7 даного Закону). Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст.7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.2 Закону, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 1 Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень ст.5 Закону, до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.1, ч.2 ст.6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч.2 ст.7, ч.2 ст.8 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч.ч. 2,3,7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч.7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону.

Частиною 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).

За загальним правилом ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч.2 ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).

При дослідженні матеріалів справи встановлено наступне:

Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежиле приміщення підвалу загальною площею 44,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване з 15.02.2016, наявна технічна документація на вказане приміщення (а.с.22, 138-146).

Пунктом третім рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 визначено концерну «Міські теплові мережі», підприємствам та організаціям м. Запоріжжя, здійснюючим теплопостачання, забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій з 01.11.2021 (а.с.23).

Згідно з розрахунком основного боргу за договором № 73204151 та інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 01.10.2022, долученим представником позивача до позовної заяви споживач ОСОБА_1 , адреса надання послуг: АДРЕСА_1 , має заборгованість 21259,34 грн. (а.с.4-6).

Згідно з рахунками за надані послуги за договором № 73204151 за листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, відповідачу ОСОБА_1 було нараховано щомісячно послугу з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу), абонентське обслуговування (послуга постачання теплової енергії), послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) (а.с.7-18).

Позивачем надано типовий індивідуальний договір про надання послуги на постачання теплової енергії. Згідно п.1-5 договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі — послуга) індивідуальному споживачу (далі — споживач). Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі». Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на сайті Концерну «Міські теплові мережі». Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Виконавець зобов`язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (а.с.19-21).

20.07.2021 ОСОБА_1 на адресу Концерну «Міські теплові мережі» направлено лист про відсутність підстав для укладення договору (а.с.61-66).

05.12.2022 ОСОБА_1 на адресу Концерну «Міські теплові мережі» надіслано другий примірних заяви-приєднання до публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.11.2022, акт обстеження внутрішньобудинкової системи опалення нежитлового приміщення підвалу та повідомлення проте, що ОСОБА_3 дізналась про публікацію такого договору тільки 25.11.2022 з мережі Інтернет (а.с.57-58).

Згідно заяви-приєднання до публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.11.2022, ОСОБА_1 приєдналась до умов індивідуального Договору (а.с.59).

Згідно з актом обстеження внутрішньобудинкової системи опалення нежитлового приміщення підвалу, металеві циркулярні трубопроводи з зовнішнім діаметром 55 мм, довжиною 12 м теплоізольовані, опалювальні прилади обігріву (радіатори) в підвальному приміщенні відсутні, реконструкція у період з 01.10.2017 по 23.04.2021 не проводилась (а.с.60).

02.02.2023 представником відповідача – адвокатом Тивоненко Д.Р. на адресу Концерну «Міські теплові мережі» був направлений адвокатський запит щодо надання інформації та відповідних документів щодо підстав та порядку нарахування заборгованості ОСОБА_1 (а.с.53-55).

Згідно з відповіддю від 20.02.2023 Концерну «МТМ», між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 укладений індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії №73204151 від 01.11.2021 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , публічним договором приєднання. Нежитлове приміщення площею 44,5 кв.м вбудоване в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 не обладнане вузлом розподільного обліку та має сумісну із будівлею систему опалення. Житловий будинок АДРЕСА_2 обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначався за показаннями вузла комерційного обліку. Нарахування оплати за спожиту теплову енергію здійснюється пропорційно опалювальної площі згідно Методики 315. Повідомлено про те, що з технічних причин у лютому 2022 року розподіл теплової енергії по будинку був виконаний некоректно, відповідно у березні 2022 року проведено коригування нарахувань. Загальний обсяг Гкал на приміщення у розмірі 1,044457, який відображений в рахунках за березень 2022 року по договору №73204151 складається з нарахувань за березень 2022 року та перерахунку за лютий 2022 року (1,040579 Гкал + 0,003878 Гкал = 1,044457 Гкал). Надано розрахунок заборгованості (а.с.79-86,87).

Згідно з відповіддю на запит, наданою Концерном «МТМ» 29.03.2023, в житловому буд. АДРЕСА_2 застосовувався коефіцієнт 1,5 до всіх нежитлових приміщень на загальну площу 473,47 кв.м. До 01.01.2022 обсяг спожитої теплової енергії розраховувався за формулою 8 Методики 315. Після внесення змін до вказаної Методики обсяг розподіленої теплової енергії здійснювався за формулою 14 Методики. Для визначення теплового навантаження на будівлю Концерном «МТМ» застосовувалась формула 2.12 КТМ 204 України 244-94, де враховані кліматичні показники та тривалість опалювального періоду. Надано детальний розрахунок обсягу Гкал для кожного нежитлового приміщення (а.с.108-121).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 3 від 13.01.2022, внесено зміни до рішення «Про встановлення Концерну МТМ» тарифів на теплову енергію», встановлено, що тарифи та структури, наведені в п.1-3 даного рішення діють з 01.12.2021 по 30.09.2022 (а.с.147-155).

20.10.2023 комісією Концерну «Міські теплові мережі» здійснено обстеження нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , за результатами якого приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення (а.с.228,229).

Висновки суду.

Судом встановлено, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо.

Відповідачка ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення № 67, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , у якому розташоване нежитлове приміщення, обладнано вузлом комерційного обліку. Нежитлове приміщення відповідачки не оснащене приладом розподільного обліку та згідно акту обстеження підвального приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.

Доказів обрання співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 однієї з моделей організації договірних відносин, визначених ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», сторонами суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії є укладеними між сторонами з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Пунктом 5 індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір) передбачено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу (відповідач) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Рахунки за постачання теплової енергії, надані позивачем у паперовому вигляді. Докази направлення їх на адресу (місцезнаходження/реєстрації, місце надання послуги, електронну) відповідачки – суду надано не було.

Представник відповідачки, після отримання відповідей на адвокатські запити, посилається на неправильність визначення типу приміщення, що належить відповідачці та розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем.

У примітках Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації при технічній інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва зазначено, що під час технічної інвентаризації встановлено, що в підвальному приміщенні відсутнє централізоване опалення.

Розділом 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА .2.2 - 5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків» визначено терміни:

п. 3.7. неопалювальний підвал - це підвал, в якому відсутні джерела тепловиделення.

п. 3.8. опалювальний підвал - підвал в якому передбачені опалювальні пристрої для підтримання завданої температури.

В Акті обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 20.10.2023, що належить ОСОБА_1 , зазначено, що вказане приміщення є окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.

Пунктом 5.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» встановлено, що теплопроводи, що прокладаються за межами квартир, а також ті, що прокладаються приховано, мають проектуватися з тепловою ізоляцією. Теплову ізоляцію опалювально-вентиляційного обладнання, трубопроводів систем внутрішнього теплопостачання необхідно передбачати: -для забезпечення тепловтрат менше допустимих (підпункт 4.4.5. пунтку 4 «Загальні вимоги" ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування»).

Отже, враховуючи вищевказані документи та норми законодавства нежитлове приміщення № 67, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що належить відповідачці ОСОБА_1 , знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_2 та відноситься до неопалюваних підвалів.

Відповідно до термінів передбачених Методикою в першій редакції:

- опалюване приміщення - приміщення будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

- неопалюване приміщення – приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь- якого типу.

В розділі VІІІ Методики в першій редакції – Вимоги щодо забезпечення нормативної температури визначено, що Нормативна температура у приміщеннях житлових будинків становить

- у опалюваних приміщеннях будинків, проектну документацію на нове будівництво або реконструкцію яких затверджено до 01 жовтня 2005 року, - 18° C;

- у будинках, проектну документацію на нове будівництво або реконструкцію яких затверджено після 01 жовтня 2005 року, та у будинках, проектну документацію на капітальний ремонт яких затверджено після 12 березня 2011 року, - згідно з державними будівельними нормами.

В таблиці № 4 «Розрахункові температури повітря» ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки» та аналогічної таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки», «розрахункова внутрішня температура повітря» для підвалу не встановлена (а.с. 184).

Таким чином, нежитлове приміщення № 67, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що належить відповідачці - підпадає під термін неопалюване приміщення.

Відповідно до терміну Методики 315 в першій редакції, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення – втрати теплової енергії у трубопроводах поза межами опалюваних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається.

Абзацем 2 пункту 1 розділу V «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП» Методики в першій редакції встановлено, що Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, складається із Загального, що розподіляється між усіма приміщеннями та Індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення за обсяг теплової енергії, що надходить від трубопроводів у це приміщення.

У абзаці 9 п.1 розділу ІІ Порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу у будівлі теплової енергії зазначено, що для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем відповідно до пункту 4 розділу V Методики «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП».

В пункті 4 розділу V Методики зазначено, що обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення, у тому числі стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, визначається розрахунково за результатами енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього будинку.

де 0,86 х 10 -6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних

величин;

14 - загальний коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні неізольованого трубопроводу, Вт / (м -2  х К);

t - температура внутрішньої поверхні трубопроводу, °C; для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи опалення за опалювальний період приймається - 45 °C, для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи ГВП - 52,5 °C;

t вн.норм - нормативна внутрішня температура для кімнати/приміщення, що приймається з урахуванням положень пункту 1 розділу VI цієї Методики для опалювального періоду, °C;

l - довжина транзитного трубопроводу, м;

d - зовнішній діаметр трубопроводу, м;

ф - кількість годин у розрахунковому періоді, год.

Однак, позивачем для визначення кількості теплової енергії застосовується формула 8 Методики № 315 в першій редакції ( в п. 1.2.3. 1.2.4. арк.6 відповіді № 1699/42-2795 від 29.03.2023 р. на адвокатський запит № 07/03 від 07.03.2023 р. вказано, що Відповідь надана у п.1.1.3, 1.1.4).

У такій формулі вказано показник  Sпр.і – площа i –го опалюваного приміщення визначається згідно з п.10 розділу І цієї Методики.

Так, пунктом 10 встановлено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі є опалювана площа приміщень зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Нежилове приміщення відповідачки відноситься до неопалюваного підвалу, а отже позивачем застосовувалась не вірна формула для визначення кількості теплових втрат та, як наслідок, заборгованість за період з листопада 2021 була завищена безпідставно.

Для визначення кількості теплової енергії у лютому та березні 2022року, позивачем застосовувалась формула 14 Методики № 315 у другій редакції, де також значиться показник Sпр.і – площа i –го опалюваного приміщення не оснащеного приладами розподільного обліку теплової енергії.

В новій редакції поняття «неопалюване приміщення» виключили та з`явились інші терміни:

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.

- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Таким чином обсяг, теплових втрат для приміщень у підвалі потрібно визначати по формулі 23, що знаходиться у розділі ІV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудикові потреби опалення» Методики у другій редакції від 28.01.2022 де застосовується показник:

Lпідв. – довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах.

Така формула майже аналогічна формулі 19 з Методики № 315 у першій редакції та відрізняється лише тим, що не потрібно знати діаметр труб та не застосовується температура для підвалів, оскільки нормами ДБН вона взагалі не визначена.

де 0,86 * 10-6-перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал;

qвтр.підв = 11 Вт/м-питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100 %;

lпідв-довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, м;

mопал.розр-фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.

Перевіривши контррозрахунок, наданий представником відповідачки, суд вважає, що для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів у підвалі потрібно застосовувати формулу 23 Методики 315 у другій редакції.

Також, судом встановлено, що в рахунках за весь спірний період значиться постійна кількість Гкал за послугу з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) по тепловому навантаженню на приміщення ОСОБА_1 , - 0,0073108 Гкал/ год.

Для визначення теплового навантаження на будівлю позивачем застосовується формула 2.12 КТМ 204 України 244-94.

В розшифровці формули зазначено, що

tвн = 18оС – усереднена розрахункова температура внутрішнього повітря опалюваних будинків (передостанній абзац арк.3 та передостанньому абзаці арк.6 та арк.7 відповіді № 1699/42-2798 на адвокатський запит № 07/03 від 07.03.2023),

Тобто, теплове навантаження розраховується виключно для приміщень де встановлена нормативна температура + 18оС.

В таблиці № 4 ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки» та аналогічній таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки» для підвалів нормативна температура не визначена.

Таким чином, теплове навантаження для підвалів не розраховується, а тому нарахування по умовно-постійній частині тарифу є безпідставним.

В свою чергу, представником відповідачки здійснено контррозрахунок, з яким погоджується суд, із застосуванням одноставкового тарифу, який було затверджено рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради №374 від 11.10.2021, №3 від 13.01.2022, №39 від 10.02.2022.

Відтак, суд вважає неправомірними та завищеними нарахування позивачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у сумі 21259,34 грн.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем безпідставно нараховано відповідачці заборгованість у сумі 21259,34 грн., жодних зауважень до контррозрахунку позивачем надано не було, а тому позов підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 5093,65 грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до складу яких входять витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Отже, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову на 24%, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 595 гривень 44 коп..

Що ж стосується витрат відповідачки на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 т.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.4-5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.141 ЦПК України, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимога статей 77-80 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідачки суду надано: договір №10/02 про надання правничої допомоги від 10.02.2023, перелік та вартість послуг за договором, акт №1 надання послуг до Договору №10/02 від 10.02.2023 про надання правової допомоги від 13.02.2023, ордер на надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.67-75) та акт №3 надання послуг до Договору №10/02 від 10.02.2023 про надання правової допомоги від 25.04.2023, відповідно до яких загальна сума витрат відповідачки, пов`язаних з отриманням нею від адвоката Тивоненка Д.Р. правничих послуг становить 24 000 гривень (11 000+13 000), які представник відповідача просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 ..

Положеннями ч.6 ст.137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат відповідачки на правничу допомогу.

Враховуючи вище викладені положення закону та надані представником відповідачки - адвокатом Тивоненко Д.Р. докази на підтвердження надання послуг з професійної правничої допомоги відповідачці, що в свою чергу представником позивача не спростовано, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі підлягають задоволенню у заявленій сумі, а саме 24000,00 гривень.

На підставі выкраденного, керуючись ст. ст. 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по жовтень 2022 року у сумі 5093 (п`ять тисяч дев`яносто три) гривні 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 44 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 24000,00 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ: 32121458, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, б-р Гвардійський, буд.137.

Відповідач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя О.А. Савеленко

04.03.24