ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5467/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.                       

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДКОМПЛЕКС", м.Харків (адреса: 61145, м.Харків, вул.Сухумська,24, офіс 8)     

до  1. Головного управління Держпраці у Харківській області, м.Харків (адреса: 61003, м.Харків, вул.Університетська,37/39),    2. Північно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, м.Полтава (адреса: м.Полтава, вул.Пушкіна, буд.119), 3. Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м.Харків (адреса: м.Харків, вул.Бакуліна, буд.18)   

про  стягнення 48000,00 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДКОМПЛЕКС" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Харківській області, Північно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДКОМПЛЕКС" заподіяні збитки у розмірі 48000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2023 року позовну заяву залишено без руху.

09.01.2024 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№№530, 624) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 року відкрито провадження у справі №922/5467/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

01.02.2024 року представник відповідача-2 надав до суду відзив (вх.№2888), в якому проти позову заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач-2 зазначає, що Міжрегіональне управління являється новоствореною установою згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, отже, враховуючи, що постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021 винесено задовго до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію Міжрегіонального управління, а також те, що спірні правовідносини виникли між позивачем та Головним управлінням Держпраці у Харківській області і Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, права позивача Міжрегіональним управлінням не могли бути порушені.

Також, відповідач-2 звертав увагу, що Головне управління Держпраці у Харківській області хоч і ліквідується, а саме перебуває в стані припинення, проте на сьогоднішній день запис про припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено. Також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо правонаступництва.

Крім того, відповідач-2 заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

07.02.2024 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№3459), в якій позовні вимоги підтримував у повному обсязі. Також, позивач зазначав, що просить суд стягнути майнову шкоду та судові витрати на свою користь не з відповідачів, а саме з Державного бюджету України.

09.02.2024 року представник відповідача-1 надав до суду відзив (вх.№3753), в якому просив суд відмовити в позові в повному обсязі. Відповідач-1 зазначає, що не набував майно/кошти позивача та не зберігав їх, тому і підстави для повернення позивачу коштів Головним управлінням відсутні, так як неможливо повернути те, чого отримано не було. Таким чином, Головне управління Держпраці у Харківській області не має заборгованості перед позивачем та не завдавало йому шкоди. Також, відповідач-1 зазначав, що боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Крім того, відповідач-1 заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

14.02.2024 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив відповідача-1 (вх.№4175), в якій позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Також, представник позивача зазначав, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі №520/10169/21 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов позивача про визнання протиправною та скасування постанови задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021; вирішено питання про розподіл судових витрат. Отже, протиправність дій Відповідача стосовно Позивача при винесенні зазначеної постанови підтверджено у судовому порядку. Крім того, для наявності факту завдання Відповідачем шкоди не вимагається отримання ним будь-яких коштів. Підставою відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу є наявність таких обов`язкових умов, як неправомірні дії (бездіяльність) органу або його посадової особи, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Таким чином, вимушені витрати позивача за своєю правовою природою є майновою шкодою, завданою позивачу незаконним рішенням ГУ Держпраці у Харківській області. Незаконність дій ГУ Держпраці у Харківській області, в свою чергу доведено та підтверджено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 520/10169/21. На підставі викладеного позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Крім того, представник позивача зазначав, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду протягом 5 днів, після ухвалення судового рішення по справі.

14.02.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№4279), в яких заперечував проти позову у повному обсязі.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.05.2021 року т.в.о. першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Гринєм Дмитром Володимировичем винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС, якою у зв`язку з невиконанням вимоги про надання документів №ХК28400/1185/НД від 22.03.2021, керуючись статтею 265 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населенням, частиною 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні", Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (зі змінами), та на підставі абзацу 8 частини другої статті 265 КЗпП України - вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, вирішено: накласти на ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВОРОБЙОВІ ГОРИ» (нова назва - ТОВ «БК «ЄВРОБУДКОМГІЛЕКС») штраф у розмірі 96000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВОРОБЙОВІ ГОРИ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року у справі №520/10169/21 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВОРОБЙОВІ ГОРИ» (вул. Сухумська, буд. 24, офіс 8, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 42878058) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 року у цій справі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі №520/10169/21 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов позивача про визнання протиправною та скасування постанови задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №XK28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Як зазначає позивач в позовній заяві, 09.06.2021 року ще до скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021 року, ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ВОРОБЙОВІ ГОРИ" (нова назва - ТОВ “БК “ЄВРОБУДКОМПЛЕКС”) з метою уникнення негативних наслідків для своєї господарської діяльності, зокрема, блокування рахунків, арешту майна, на виконання цієї постанови сплатило 50% розміру штрафу у розмірі 48000,00 грн.

У зв`язку зі скасуванням вищезазначеної постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021 року постала необхідність у поверненні коштів із державного бюджету, оскільки відпала правова підстава їх стягнення.

У зв`язку зі скасуванням Постанови, на підставі якої було сплачено кошти,  ТОВ “БК “ЄВРОБУДКОМПЛЕКС” неодноразово зверталося до Головного управління Держпраці у Харківській області, у тому числі і до Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області Євгена ГОЛУБА та до новоствореного Управління інспекційної діяльності у Харківській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, з заявами про внесення до ГУ ДКСУ у Харківській області подання про повернення коштів (відповідно до пунктів 3 га 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787), а саме: про повернення сплачених грошових коштів у сумі 48000,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ВОРОБЙОВІ ГОРИ” (код ЄДРПОУ: 42878058) (нова назва “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДКОМПЛЕКС”), місцезнаходження: ВУЛИЦЯ СУХУМСЬКА, будинок 24. офіс 8, місто Харків, Харківська обл. 61145, у зв`язку зі скасуванням Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 року постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021 року, якою на ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ВОРОБЙОВІ ГОРИ” накладено штраф та яка була підставою для сплати вищезазначених коштів.

01.11.2023 року Головне управління Держпраці у Харківській області надало відповідь про неможливість повернення коштів.

Також, листом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці повідомлено позивача про неможливість повернення коштів.

Так, на думку позивача, 48000,00 грн зараховані та утримуються у Державному бюджеті України без відповідної правової підстави, оскільки Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі 520/10169/21 визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЖХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021 року, яка і була підставою для їх сплати Кошти у сумі 48000,00 грн зараховані до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням № 375 від 04.06.2021 року.

Позивач звернувся з позовом до суду про відшкодування матеріальної шкоди у загальному розмірі 48000,00 грн, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі №9901/348/19 було зазначено, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2022 у справі №910/8252/21, від 22.02.2021 у справі №910/6336/19, від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 20.02.2019 у справі №826/16659/15.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» №14 від 12.01.2022 вказано про ліквідацію Головного управління Держпраці у Харківській області та створення Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Підпунктом 3 пункту 3 Постанови №14 визначено, що Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області.

Таким чином, функціональні обов`язки Головного управління Держпраці у Харківській області перейшли до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України  (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, положення статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними нормами. Вони передбачають певні особливості, які характерні для розгляд, справ про деліктну відповідальність органів державної влади та їх посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Підставою відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу згідно зі статтями 1173, 1174 ЦК України є наявність таких обов`язкових умов, як неправомірні дії (бездіяльність) органу або його посадової особи, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920 715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі №910/812419.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 914/1221/17.

Отже, саме рішення ГУ Держпраці у Харківській області (державного органу), яке в подальшому було оскаржено позивачем та скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду, призвело до того, що позивач зазнав майнової шкоди (вимушених витрат) у вигляді суми неправомірно нарахованого штрафу, воно є першопричиною вимушених витрат позивача.

Таким чином, вимушені виграти позивача за своєю правовою природою є майновою шкодою, завданою позивачу незаконним рішенням ГУ Держпраці у Харківській області. Незаконність дій ГУ Держпраці у Харківській області, в свою чергу доведено та підтверджено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі № 520/10169/21.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/1904/20 викладено висновок про те, що згідно з положеннями статей 1166, 1173, 1174 ЦК України скасування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків незалежно від наявності вини органу, який виніс таке рішення.

Як вже зазначалося вище, відповідальність перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, згідно з положеннями статей 1166, 1173, 1174 ЦК України, а також відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Відповідно до наведених обставин справи таким органом є Головне управління Держпраці у Харківській області, як особа, що прийняла неправомірне рішення (постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021), а також Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Отже, з наведеного вбачається, що наявні всі умови, які є необхідними для стягнення шкоди, а саме: неправомірність дій державного органу, що полягає у постановленій рішень про нарахування штрафних санкцій, які в подальшому скасовані судом (винесення постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021 року, яка визнана протиправною за скасована); наявність шкоди, яка складається з вимушених витрат позивача (вимушена сплата штрафу у розмірі 48000,00 грн за незаконною постановою); безпосередній причинний зв`язок між шкодою і неправомірними діями особи, яка її завдала.

Аналогічні правові висновки зробила колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду у своїй постанові від 20.09.2022 року у справі № 904/7518/21, де погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивачем доведено розмір заявленої до стягнення шкоди, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного о бюджету України заподіяної позивачу майнової шкоди (а саме суми штрафу, сплаченого за незаконною та у подальшому скасованою адміністративним судом постановою ГУ Держпраці), та визнав правильним застосування судами приписів статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.

Подібні висновки містить і Постанова колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 10.01.2022 по справі №910/1904/20.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Головне управління Держпраці у Харківської області.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п`ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В даному випадку, як вже зазначалося, 13.05.2021 Головним управління Держпраці у Харківській області винесено постанову про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №№ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС в розмірі 96000,00 грн.

09.06.2021 позивач на виконання наведеної постанови сплатив 50% розміру накладеного штрафу у сумі 48000,00 грн.

В подальшому, Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021.

Суд звертає увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. За таких обставин не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства Фінансів № 787 від 03.09.2013 застосовується до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, зазначений порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21 виснувала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)), Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

Також, у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21 зазначено таке: "беручи до уваги наявність протилежної практики Великої Палати Верховного Суду (у справах № 910/15295/18 і № 910/5880/21) та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (№ 489/6624/15-ц) щодо застосування приписів Порядку № 787 і ЦК України, з огляду на висновки, викладені у цій постанові, задля гарантування юридичної визначеності у подібних правовідносинах стосовно повернення з бюджету коштів, які утримуються без достатньої правової підстави (після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про накладення штрафу) Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 10 липня 2019 року у справі №489/6624/15-ц, за змістом якого повернення цих коштів має відбуватися тільки згідно Порядком № 787, тобто у позасудовому порядку».

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заподіяних збитків у розмірі 48000,00грн, є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, та відповідачами не спростовані, отже підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що кошти підлягають стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з будь-кого з визначених позивачем відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань. Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 року у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

З урахуванням вимог статей 123, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з Державного бюджету України на користь позивача також підлягають стягненню 2684,00 грн судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи що дана справа розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження та судові дебати не проводяться, представником позивача в позовній заяві зазначено про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення.

З урахуванням викладеного витрати на правничу допомогу будуть вирішені після надання представником позивача відповідної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73-80, 86, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБУДКОМПЛЕКС" (адреса: 61145, м.Харків, вул.Сухумська,24, офіс 8; код ЄДРПОУ 42878058 (попередня назва ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВОРОБЙОВІ ГОРИ») 48000,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірного накладення штрафу відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28400/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021, а також 2684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "15" березня 2024 р.   

Суддя К.В. Аріт