ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.10           Справа № 9/4-10.

За позовом:  фізичної особи – підприємця ОСОБА_1,м. Шостка Сумської області

до відповідача:           Виконавчого комітету Шосткінської  міської ради, м. Шостка Сумської області   

Про визнання права власності

за участю  представників сторін:

Від позивача –         не з’явився.  

Від  відповідача –           не з’явився.

Суддя Лущик М.С.

При секретарі с/з Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач згідно позовної заяви просить суд визнати за ним право власності  на торгівельний кіоск загальною внутрішньою площею 10,2 м.кв., що розміщений по АДРЕСА_1  на території прилеглій до Підприємства споживчої кооперації “Шосткінський ринок”.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву  № 01-20/3912 від 14.01.2010 року  проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

Позивач звернувся з позовом про визнання за ним право власності  на торгівельний кіоск загальною внутрішньою площею 10,2 м.кв., що розміщений по АДРЕСА_1  на території прилеглій до Підприємства споживчої кооперації “Шосткінський ринок”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням  виконкому Шосткінської міської ради  Сумської області за № 90 від 30 березня 2000 року йому  було надано у користування на умовах оренди земельну ділянку площею 28 м. кв. на території  прилеглій до ПСК «Шосткінський ринок» для встановлення торгівельного кіоску.  В зв’язку з цим, 12 вересня  2001 року між ним та виконкомом Шосткінської міської ради   був укладений нотаріальний договір оренди даної земельної ділянки. Після цього, на протязі 2001 року, ним на наданій в оренду земельній ділянці було збудовано будівлю для здійснення торгівлі, в процесі ведення підприємницької діяльності.  Згідно діючого на той час законодавства Акт про прийняття малої архітектурної форми до експлуатації та свідоцтво про право власності на торгівельний павільйон не передбачалось та, відповідно йому не видавалось.

Позивача зазначає, що у 2009 році в нього виникла необхідність зареєструвати своє право власності на належний йому торгівельний кіоск у КП «Шосткінське МЕТІ», але там йому в задоволенні такого прохання відмовили, бо він не зміг надати, ані акта вводу в експлуатацію об'єкта нерухомості, ані свідоцтва про право власності на нього, бо як я вже зазначав на момент будівництва спірного торгівельного кіоску законодавством дійсно не було передбачено затвердження Акту прийняття в експлуатацію та видачу свідоцтва про право власності на належний йому торгівельний кіоск. На сьогодні ж по причині відсутності такого свідоцтва про право власності на торговий кіоск не має можливості (відповідно до діючого на сьогодні законодавства) видати свідоцтво про право власності на спірний закінчений об'єкт нерухомості.

У зв'язку з цим, він позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на належний йому торгівельний кіоск та вільно ним користуватись та розпоряджатись.

Оцінивши наявні докази по справі суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають,  наступних підстав:

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Тому звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних
потреб,   здійснюється   після   виникнення   права   власності   чи   права
користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та
отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ч.  1 ст. 22 Закону «Про основи містобудування»).

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, на підставі документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює
самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на
нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Самочинним будівництвом визнається завершене чи незакінчене спорудження житлового будинку, будівлі, споруди та іншого нерухомого майна на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Самочинним  визнається також здійснення  будівельних робіт  на
об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або
його перереєстрації та виконання не зазначених у дозволі будівельних
робіт   (ч.    16   ст.   29   Закону   України   "Про   планування   і   забудову територій").

Якщо забудовник не є власником  чи користувачем земельної ділянки, його вимога про визнання права власності на самочинне будівництво можу бути задоволеним лише при наявності згоди власника або користувача земельної ділянки на її забудову.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, договір оренди землі між ним та позивачем, на який посилається позивач, був укладений на 3 роки  і більше не продовжувався.

Позивач не надав доказів продовження  терміну  договору оренди земельної ділянки, доказів, що будівництво спірного об’єкту він проводив відповідно до діючого законодавства, а також доказів того, що він звертався до відповідача з вимого про узаконення самовільного будівництва  і дане питання було предметом розгляду  виконавчим комітетом Шосткинської міської ради, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право між стронами.  

 Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В позові -  ВІДМОВИТИ.

    Суддя