У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.12.09 Справа №13/336/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Хуторной В.М. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
відпозивача – ОСОБА_1 (довіреність № ВМЕ 412489 від 04.08.2009 р.)
від відповідача – Івлєва О.Ф. (довіреність № 033/11 від 16.01.2009 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокольорлит-ремонт» (м. Мелітополь Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2009 р. у справі № 13/336/09
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4
(м. Мелітополь Запорізької області)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокольорлит-ремонт»
(м. Мелітополь Запорізької області)
про стягнення суми,
Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокольорлит-ремонт» 34824,33 грн. боргу за поставлений товар, 17802,19 грн. втрат від інфляції та 2225,08 грн. – 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.ст. 525, 526, 610, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 230-232 Господарського кодексу України, а також умовами укладеного сторонами договору № 08 від 20.04.2006 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2009 р. у справі № 13/336/09 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 34824,33 грн. основного боргу, 17802,19 грн. втрат від інфляції та 2225,08 грн. – 3% річних. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 548,51 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ «Автокольорлит-ремонт» (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим, з урахуванням уточнень, просить рішення господарського суду від 10.08.2009 р. у справі № 13/336/09 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 відмовити. Наполягає на тому, що позивач не надав суду належних доказів, які б переконливо свідчили про наявність у відповідача зобов’язань за договором № 08 від 20.04.2006 р.
Свої доводи заявник обґрунтовує тим, що представлені позивачем накладні оформлені неналежним чином (підпис відповідача про отримання товару відсутній). Зазначає, що Довіреності видавались на ім’я одного отримувача (ОСОБА_9), в яких завірено зразок його підпису, а фактично товар отримано особами, не уповноваженими на це, про що свідчить різниця між підписами в Довіреностях та накладних.
Зазначає, що згідно з умовами укладеного між сторонами Договору, підстава для проведення оплати позивачу виникає у відповідача у термін 3-х банківських днів від дня виписки рахунку.
При цьому стверджує, що на частину поставленої продукції (за накладними № 1606 від 05.07.2008 р., № 1608 від 13.07.2008 р., № 1629 від 08.09.2008 р., № 1684 від 01.03.2008 р. та № 1718 від 19.04.2008 р.) рахунки позивачем йому не виставлялись.
За висновком заявника, не отримавши розрахунковий документ, ТОВ «Автокольорлит-ремонт» не мало підстав для розрахунків з ФОП ОСОБА_4 Зауважує, що накладні, по яким було виставлено рахунки, оплачені.
Заявник посилається на те, що поставка продукції здійснювалась, нібито, не в рамках договору № 08 від 20.04.2006 р.
Разом з тим, зауважує, що вказаний Договір слід вважати неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди з істотних умов: пунктами 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється по найменуванню, асортименту, кількості, за ціною одиниці товару, а також за умовами та терміном передачі товару згідно Специфікацій, які є невід’ємною частиною цього договору, однак Специфікації, на які міститься посилання в Договорі, не оформлювались. Натомість, за твердженням заявника, поставка товару здійснювалась з посиланням на виставлені рахунки, а не на існуючий Договір.
Вищевикладене, на думку заявника, доводить безпідставність вимог позивача до ТОВ «Автокольорлит-ремонт», оскільки відповідач жодним чином не порушив умови Договору № 08 від 20.04.2006 р. та не мав підстав для розрахунків з ФОП ОСОБА_4
Крім того, за твердженням заявника, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, яке виразилось в тому, що, в супереч вимогам статей 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України, суд нібито не дослідив повно і всебічно всі обставини справи, чим порушив основні галузеві принципи здійснення правосуддя.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.09.2009 р. апеляційна скарга ТОВ «Автокольорлит-ремонт» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 29.10.2009 р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням позивача, розгляд справи було відкладено до 10.12.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2663 від 10.12.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П., судді Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.
Для оцінки та дослідження оригіналів накладних та рахунків, 10.12.2009 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв. цього ж дня.
Позивач у справі (Фізична особа – підприємець ОСОБА_4) проти доводів заявника апеляційної скарги заперечує. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу.
Вказує на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції ним були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт поставки та факт отримання відповідачем товару за договором № 08 від 20.04.2006 р. Зауважує, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження своїх заперечень.
Посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та обґрунтованість судового рішення, позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення місцевого господарського суду по даній справі – без змін.
В судовому засіданні представники відповідача та позивача у повному обсязі підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості в період з 15.02.2006 р. по 13.04.2006 р. за накладними № 1552, № 1564, № 1574, № 1578 та № 1580 Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 (позивачем у справі) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокольорлит-ремонт» (відповідачу у справі) товар на загальну суму 9251,59 грн. За отриманий товар відповідач розрахувався у повному обсязі.
20.04.2006 р. між ФОП ОСОБА_4 (Продавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокольорлит-ремонт» (Покупцем, відповідачем) було укладено договір № 08 (далі – Договір), за умовами якого Продавець зобов’язався продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався оплатити та прийняти металопродукцію (Товар).
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування продукції, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці Товару, його загальна сума, а також умови та строки передачі Товару зазначаються в Специфікаціях до Договору, які є невід’ємною його частиною.
Згідно з п. 5.4 Договору сторони обумовили, що Покупець здійснює попередню оплату за Товар в розмірі 100% вартості Товару на підставі рахунка на протязі 3-х банківських днів з дати виписки рахунка.
В пунктах 10.1 - 10.2 Договору сторонами було узгоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2006 р., але в будь-якому випадку – до повного виконання обов’язків сторонами. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо ні від однієї із сторін не поступило письмової відмови від виконання договірних зобов’язань.
На виконання умов Договору протягом травня 2006 р. – квітня 2007 р. позивач поставив відповідачу за накладними № 1599 від 31.05.2006 р. (на суму 7532,15 грн.), № 1606 від 05.07.2006 р. (на суму 3827,36 грн.), № 1608 від 13.07.2006 р. (на суму 228,00 грн.), № 1629 від 08.09.2006 р. (на суму 3453,53 грн.), № 1630 від 20.09.2006 р. (на суму 18392,57 грн.), № 1649 від 08.11.2006 р. (на суму 1137,10 грн.), № 1683 від 01.03.2007 р. (на суму (10360,00 грн.), № 1684 від 01.03.2007 р. (на суму 1526,40 грн.), № 1696 від 30.03.2007 р. (на суму 5437,50 грн.) та № 1718 від 19.04.2007 р. (на суму 13700,00 грн.) товар на загальну суму 65594,61 грн.
Отримання відповідачем товару підтверджується вказаними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ: серія ЯМД № 470819 від 31.05.2006 р., серія ЯМЗ № 193164 від 05.07.2006 р., серія ЯМЗ № 193175 від 13.07.2006 р., серія ЯМЗ № 193250 від 01.09.2006 р., серія ЯМЗ № 193951 від 11.09.2006 р., серія ЯМЗ № 193987 від 08.11.2006 р., серія ЯНД № 127896 від 01.03.2007 р., серія ЯНД № 127981 від 30.03.2007 р., серія ЯНД № 127910 від 19.04.2007 р., копії яких долучено до матеріалів справи (арк. справи 33-58).
На оплату товару позивачем відповідачу було виставлено відповідні рахунки-фактури. Так, за накладною № 1649 від 08.11.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 280 від 08.11.2006 р. (на суму 1137,10 грн.), за накладною № 1630 від 20.09.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 257 від 11.09.2006 р. (на суму 2667,57 грн.) та № 259 від 11.09.2006 р. (на суму 15725,00 грн.), за накладною № 1629 від 08.09.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 256 від 08.09.2006 р. (на суму 3453,53 грн.), за накладною № 1608 від 13.07.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 233 від 13.07.2006 р. (на суму 228,00 грн.), за накладною № 1606 від 05.07.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 230 від 05.07.2006 р. (на суму 3827,36 грн.), за накладною № 1599 від 31.05.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 222 від 31.05.2006 р. (на суму 7532,15 грн.), за накладною № 1683 від 01.03.2007 р. виставлено рахунок-фактуру № 302 від 22.02.2007 р. (на суму 10360,00 грн.), за накладною № 1696 від 30.03.2007 р. виставлено рахунок-фактуру № 317 від 30.03.2007 р. (на суму 5437,50 грн.), за накладною № 1718 від 19.04.2007 р. виставлено рахунок-фактуру № 332 від 19.04.2007 р. (на суму 13700,00 грн.) та за накладною № 1684 від 01.03.2007 р. виставлено рахунок-фактуру № 303 від 01.03.2007 р. (на суму 1526,40 грн.) (арк. справи 22-32).
Відповідач отриманий товар оплатив частково – в сумі 30770,28 грн., що підтверджується банківськими виписками від 19.08.2006 р., від 23.08.2006 р., від 30.08.2006 р., від 04.09.2006 р., від 25.09.2006 р., від 14.11.2006 р., від 01.12.2006 р., від 12.12.2006 р., від 23.02.2007 р. та від 06.04.2007 р. (арк. справи 62-72).
Решта вартості переданого товару (34824,33 грн.) залишилась неоплаченою.
Станом на 11.02.2008 р. заборгованість відповідача складала 34824,33 грн., що підтверджується двостороннім підписаним та завіреним печатками сторін Актом звірки взаєморозрахунків (арк. справи 79).
У зв’язку з цим 28.05.2009 р. позивач направив на адресу відповідача Претензію (вих. № 3-09 від 28.05.2009 р.) з вимогою в строк до 10.06.2009 р. сплатити 34824,33 грн. за отриманий за Договором товар, а також 17077,85 грн. втрат від інфляції та 2140,98 грн. – 3% річних.
Вказана претензія позивача залишена відповідачем без задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокольорлит-ремонт» на користь ФОП ОСОБА_4 34824,33 грн. заборгованості, 17802,19 грн. втрат від інфляції та 2225,08 грн. – 3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать долучені до матеріалів справи копії накладних № 1649 від 08.11.2006 р., № 1630 від 20.09.2006 р., № 1629 від 08.09.2006 р., № 1608 від 13.07.2006 р., № 1606 від 05.07.2006 р., № 1599 від 31.05.2006 р., № 1683 від 01.03.2007 р., № 1696 від 30.03.2007 р., № 1718 від 19.04.2007 р. та № 1684 від 01.03.2007 р., позивач виконав свої договірні зобов’язання – поставив відповідачу товар на загальну суму 65594,61 грн.
Факт поставки, кількість та вартість переданого товару сторонами не оспорюються.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч вимог закону та умов Договору, не виконав, отриманий товар протягом 3-х банківських днів з моменту виписки рахунка у повному обсязі не оплатив.
Матеріали справи свідчать, що, незважаючи на вимоги позивача, відповідач лише частково оплатив отриманий від позивача товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 34824,33 грн., що було відображено сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків від 11.02.2008 р., підписаному уповноваженими представниками обох сторін та скріпленому печатками підприємств.
Доказів погашення заборгованості в сумі 34824,33 грн. відповідач суду першої інстанції не надав. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 34824,33 грн. основного боргу за Договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 17802,19 грн. втрат від інфляції (за період з травня 2007 р. по червень 2009 р.) та 2225,08 грн. – 3% річних (за період з 10.05.2007 р. по 26.06.2009 р.) заявлені позивачем обґрунтовано та правомірно задоволені судом у повному обсязі.
Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на вищевикладене, а також наступне.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту та якості товару, що вбачається із змісту ст.ст. 266, 268 ЦК України.
В даному випадку, Договір визначає загальні умови поставки товару. Разом з тим, кількість, ціна та асортимент товару зазначені в накладних та рахунках-фактурах.
Умови щодо якості товару, порядку оплати та строку дії Договору узгоджено сторонами в пунктах 2.2, 5 та 10 Договору.
За змістом п. 4.4 Договору разом з товаром Продавець передає рахунок (оригінал), видаткову накладну (оригінал) та податкову накладу (оригінал).
За твердженням позивача, разом з товаром відповідачу надавався весь пакет документів, передбачений п. 4.4 Договору.
Колегія суддів наголошує, що при укладанні Договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення вказаного пакету документів позивачем відповідачу (під підпис тощо).
Відповідачем вищевказане твердження позивача належним чином не спростовано.
При цьому колегія суддів відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання товару і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо невиконання умов п. 4.4 Договору, не вказував про неотримання рахунків-фактур та не заперечував існування заборгованості за отриманий товар.
Відтак, отримання товару, накладних, рахунків, а також часткова оплата рахунків свідчать про узгодження умов поставки щодо кількості, ціни та асортименту товару.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що виставлені відповідачу рахунки-фактури містять умови, які є істотними для договору поставки, що є різновидом купівлі-продажу, а саме предмет поставки, ціну товару, його кількість. Зазначена пропозиція була прийнята відповідачем шляхом вчинення конклюдентних дій – оплати рахунків, що узгоджується з положеннями ст. 642 ЦК України.
Таким чином, проаналізувавши умови спірного Договору в контексті додержання приписів норм чинного законодавства при його укладенні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати Договір неукладеним.
В силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.
В даному випадку, у встановленому законом порядку договір № 08 від 20.04.2006 р. недійсним не визнано. Доказів звернення з відповідним позовом до суду відповідачем суду не надано.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що зазначені вище накладні оформлені неналежним чином (деякі не містять підпису уповноваженої особи на отримання товару, а деякі не містять підпису покупця взагалі) оцінюються колегією суддів критично.
Оглянуті в судовому засіданні 10.12.2009 р. надані позивачем оригінали накладних № 1649 від 08.11.2006 р., № 1630 від 20.09.2006 р., № 1629 від 08.09.2006 р., № 1608 від 13.07.2006 р., № 1606 від 05.07.2006 р., № 1599 від 31.05.2006 р., № 1683 від 01.03.2007 р., № 1696 від 30.03.2007 р., № 1718 від 19.04.2007 р. та № 1684 від 01.03.2007 р. містять підпис представника Покупця.
Стосовно доводів заявника про отримання товару не уповноваженими особами, про що, на думку відповідача, свідчить різниця між підписами в довіреностях та накладних, колегія суддів відзначає, що ТОВ «Автокольорлит-ремонт» упродовж майже року отримувало від позивача товар. При цьому, за весь період взаємовідносин відповідач жодного разу не оспорював ані підпису на довіреностях та накладних, ані факту отримання ним товару.
Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов’язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.
Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов’язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів погоджується з правомірністю та доведеністю заявлених ФОП ОСОБА_4 позовних вимог і вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення.
Доводи відповідача про те, що поставка товару, нібито, здійснювалась не за Договором, колегією суддів до уваги не приймаються, як необґрунтовані. Поставки здійснювались в період дії Договору. Поставлений за переліченими вище накладними товар (металеві круги, листи, уголки, труби і т.д.) відповідає передбаченому в Договорі асортименту (металопродукція). Відсутність в накладних, рахунках-фактурах та акті звірки посилання на Договір не є підставою вважати, що після 20.04.2006 р. (тобто, після укладення сторонами Договору) товар поставлявся не за Договором.
Оскільки строк оплати за отриманий відповідачем товар вже наступив, а доказів сплати боргу відповідач не надав, борг підлягає примусовому стягненню.
Також суд апеляційної інстанції відзначає суперечливість доводів заявника щодо несплати за товар у зв’язку із відсутністю в накладних № 1599 від 31.05.2006 р., № 1684 від 01.03.2007 р. та № 1696 від 30.03.2007 р. підпису про отримання товару та через порушення позивачем пунктів 4.4 та 5.4 Договору (на частину поставленої продукції за накладними № 1606 від 05.07.2006 р., № 1608 від 13.07.2006 р., № 1629 від 08.09.2006 р., № 1684 від 01.03.2007 р. та № 1718 від 19.04.2007 р. рахунки, нібито, не виставлялись).
Як вже зазначалось вище, оглянуті в судовому засіданні 10.12.2009 р. оригінали накладних, в т.ч. накладні № 1599 від 31.05.2006 р., № 1684 від 01.03.2007 р. та № 1696 від 30.03.2007 р., містять підпис про отримання товару.
Далі, як вбачається з матеріалів справи, за накладними № 1606 від 05.07.2006 р., № 1608 від 13.07.2006 р., № 1629 від 08.09.2006 р., № 1684 від 01.03.2007 р. та № 1718 від 19.04.2007 р. (на які посилається заявник), позивачем були виставлені наступні рахунки-фактури: за накладною № 1606 від 05.07.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 230 від 05.07.2006 р. (на суму 3827,36 грн.), за накладною № 1608 від 13.07.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 233 від 13.07.2006 р. (на суму 228,00 грн.), за накладною № 1629 від 08.09.2006 р. виставлено рахунок-фактуру № 256 від 08.09.2006 р. (на суму 3453,53 грн.), за накладною № 1684 від 01.03.2007 р. виставлено рахунок-фактуру № 303 від 01.03.2007 р. (на суму 1526,40 грн.) та за накладною № 1718 від 19.04.2007 р. виставлено рахунок-фактуру № 332 від 19.04.2007 р. (на суму 13700,00 грн.).
При цьому, рахунок-фактура № 256 від 08.09.2006 р., на відсутність якого вказує заявник, оплачено ним у повному обсязі платіжними дорученнями № 2195 від 25.09.2006 р. (на суму 2000,00 грн.) та № 2324 від 01.12.2006 р. (на суму 1453,53 грн.), що підтверджується доданими заявником до апеляційної скарги зазначеними платіжними документами.
Колегія суддів відзначає надуманість доводів заявника про відсутність в нього обов’язку оплатити отриманий від позивача товар. Наведені заявником обставини не спростовують факту отримання ним товару від позивача та не звільняють його від обов’язку розрахуватися за нього, який виник після прийняття товару, тобто, ще до пред’явлення вимог позивачем.
Стосовно доводів заявника (відповідача) про порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В даному випадку, відповідачем, всупереч вимог ст.ст. 32-34 ГПК України, не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів.
Крім того, слід зазначити, що до матеріалів справи за вх. № 120/36 від 07.08.2009 р. долучено письмове клопотання відповідача про витребування доказів у позивача, і підстав вважати, що суд першої інстанції не прийняв його до уваги при постановленні оскаржуваного рішення, у суду апеляційної інстанції не має.
Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокольорлит-
ремонт» (м. Мелітополь Запорізької області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2009 р. у справі № 13/336/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Хуторной В.М. Кричмаржевський В.А.