У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.12.09 Справа №3/124-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю представників:
від позивача – ОСОБА_1 (НОМЕР_1 від 28.11.2003 р.)
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)
на рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2009 р. у справі № 3/124-09
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_2)
до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3
(м. Херсон)
про стягнення суми,
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 60050,00 грн. – вартості оплати за проведення концертного виступу, який не відбувся (в т.ч., 54050,00 грн. за договором від 30.03.2009 р. по проведенню концертного заходу та 6000,00 грн. неустойки за оренду зала палацу культури «Дніпроспецсталь» у м. Запоріжжі).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.09.2009 р. у справі № 3/124-09 (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 28010,00 грн. боргу. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 280,00 грн. державного мита та 315,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позову відмовлено.
В частині задоволення позовних вимог рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав необхідних по проведенню концертного заходу послуг, що обумовлює правомірність заявлених в цій частині позовних вимог. В решті позову суд відмовив з посиланням на недоведеність позивачем того факту, що його дії щодо видачі відповідачу коштів за видатковими касовими ордерами №№ 1, 2, 3 на загальну суму 31040,00 грн. здійснено ним на виконання зобов’язань за укладеним між сторонами договором. У стягненні суми 6000,00 грн. неустойки за оренду зала судом відмовлено з посиланням на непередбаченість такого відшкодування за умовами укладеного сторонами договору.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (позивач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає рішення суду незаконним та таким, що винесене на підставі неправильної оцінки фактів, всупереч вимогам чинного законодавства. У зв’язку з цим просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2009 р. у справі № 3/124-09 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на помилковість висновку господарського суду про недоведеність факту вчинення позивачем дій по видачі відповідачу за касовими ордерами №№ 1, 2, 3 коштів в сумі 31040,00 грн., обґрунтованого тим, що договір між сторонами було укладено пізніше. Вважає, що надані суду касові ордери підтверджують факт отримання відповідачем коштів, і вказує, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачається припинення у зв’язку з його укладанням вчинених сторонами до того попередніх дій.
Також заявник вважає необґрунтованою відмову у позові щодо стягненні 6000,00 грн. неустойки. Мотивує тим, що відповідно до діючого законодавства, якщо договором не охоплено вчинення певних дій, варто керуватися чинним на момент їх здійснення законодавством.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.10.2009 р. апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.12.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2661 від 10.12.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.
Відповідач у справі – Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 – відзив на апеляційну скаргу позивача не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.
Ухвала по призначення справи до розгляду, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулася на адресу Запорізького апеляційного господарського суду з відміткою поштового відділення про закінчення строку зберігання.
Згідно з нормами чинного законодавства (в т.ч., Наказу ДПА України від 01.12.2000 р. № 614) місцезнаходження (місце проживання) суб'єкта підприємницької діяльності – це місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи, що зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, саме за адресою, визначеною у свідоцтві про державну реєстрацію, судом направляються всі процесуальні документи. Якщо підприємством поштового зв’язку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові. В такому випадку, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою суду (або будь-яким іншим процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків.
Згідно з довідкою Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців станом на 19.08.2009 р. місце проживання ФОП ОСОБА_3: АДРЕСА_1. Саме ця адреса зазначена позивачем у позовній заяві, і саме на цю адресу судами першої та апеляційної інстанцій направлялись відповідачу всі процесуальні документи у справі, в тому числі ухвала суду від 23.10.2009 р. про прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду.
Відповідно до Роз’яснень ВАСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (п. 3.6 Роз’яснення).
Згідно наданих в пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» роз’яснень, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Також, в п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. N 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» зазначено, зокрема, що у разі коли фактичне місце проживання фізичної особи – учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи – учасника судового процесу. Якщо фізична особа – учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.
З урахуванням наведеного колегія суддів відзначає, що відповідач вважається належно повідомленим про дату та час судового засідання.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні позивач – ФОП ОСОБА_1, яка особисто представляла свої інтереси, підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.
За її клопотанням апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За її згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення позивача, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
20.03.2009 р. між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 (відповідачем у справі) було укладено договір про проведення концертного заходу (надалі – Договір).
За умовами Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання по проведенню всіх необхідних дій для проведення 06.04.2009 р. у м. Запоріжжі в Палаці культури «Дніпроспецсталь» концертного заходу «Шоу Гариків» за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5; забезпечити їх участь у концертному заході; не пізніше ніж за 2 тижня сповістити Позивача про програму концертного виступу; надати Позивачу технічні умови; забезпечити Позивача необхідними матеріалами і т.д. (пункти 1.1, 2.1-2.6 Договору).
Позивач зобов’язався оплатити вищевказані послуги Відповідача (п. 1.2 Договору).
При цьому пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору було передбачено обов’язок Позивача укласти Договір з концертним майданчиком (ПК «Дніпроспецсталь») та оплатити його оренду, організувати реалізацію квитків на концерт і оплату усіх податків та зборів, пов’язаних з проведенням заходу, згідно з чинним законодавством України.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов’язання щодо здійснення необхідних з його боку дій для проведення 06.04.2009 р. у м. Запоріжжі в Палаці культури «Дніпроспецсталь» концертного заходу «Шоу Гариків» виконував належним чином: зокрема, ним було укладено з ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.Н. Кузьміна» договір на оренду залу Палацу культури «Дніпроспецсталь» для проведення концертного заходу «Шоу Гариків», що мав відбутися 06.04.2009 р.; отримано Свідоцтво про проведення гастрольного заходу серія ЗП № 27, організовано реалізацію квитків.
Проте Відповідач, зі свого боку, необхідні для проведення обумовленого Договором концертного заходу дії не здійснив, і концертний захід «Шоу Гариків» 06.04.2009 р. не відбувся.
13.04.2009 р. Позивач отримав претензію (вих. № 69) СПДП «Дніпроспецсталь» з вимогою, у зв’язку зі скасуванням призначеного на 06.04.2009 р. концерту «Шоу Гариків», сплатити 6000,00 грн. неустойки згідно з п. 3.3 Договору оренди залу та повернути в касу палацу культури інкасовані Позивачем грошові кошти в сумі 57000,00 грн. (за придбані на концерт «Шоу Гариків» квитки, повернення яких наразі вимагають їх покупці).
За твердженням Позивача, за передбачені Договором послуги ним було сплачено Відповідачу їх вартість в сумі 74050,00 грн. Після звернення Позивача до Відповідача з вимогою повернути сплачені за проведення концертного заходу «Шоу Гариків» кошти, оскільки вказаний концертний захід не відбувся, відповідач повернув йому лише 20000,00 грн.
Предметом судового розгляду у даній справі стали обґрунтовані вищевикладеними обставинами та статтею 906 ЦК України позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 54050,00 грн. вартості оплати послуг за договором від 30.03.2009 р. по проведенню концертного заходу та 6000,00 грн. неустойки за оренду зала палацу культури «Дніпроспецсталь».
Колегія суддів, заслухавши позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як вже зазначалося вище, правовідносини між сторонами засновані на Договорі від 20.03.2009 р. про проведення концертного заходу.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В свою чергу, виконавець повинен надати послугу особисто, або у випадках, встановлених договором, покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 906 ЦК України встановлено обов’язок виконавця при невиконанні чи неналежному виконанні договору про відплатне надання послуг відшкодувати замовнику завдані цим збитки.
В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві вказав на те, що ним було оплачено відповідачу за передбачені Договором послуги 74050,00 грн.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, протягом березня-квітня 2009 р. відповідач дійсно отримав від позивача грошові кошти в загальній сумі 74050,00 грн.
Зазначене підтверджується представленими позивачем суду видатковими касовими ордерами: № 1 від 10.03.2009 р. на суму 5260,00 грн., № 2 від 22.03.2009 р. на суму 4180,00 грн., № 3 від 24.03.2009 р. на суму 21600,00 грн., № 4 від 01.04.2009 р. на суму 27160,00 грн., № 5 від 06.04.2009 р. на суму 15850,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Однак, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що видаткові касові ордери № 1 від 10.03.2009 р., № 2 від 22.03.2009 р., № 3 від 24.03.2009 р. (на загальну суму 31040,00 грн.) не можуть бути прийняті в якості доказів отримання відповідачем від позивача оплати послуг за Договором, зважаючи на те, що Договір було укладено пізніше, ніж було виписано зазначені ордери (а саме, 30.03.2009 р.).
Доводи позивача щодо існування між сторонами попереднього договору, який згодом було анульовано, колегією суддів до уваги не приймаються, як не підтверджені жодними документальними доказами.
Повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 15000,00 грн., отриманих в оплату послуг за Договором, підтверджується прибутковим касовим ордером № 9 від 06.04.2009 р. (арк. справи 23).
В той же час, наданий позивачем у якості доказу по справі поштовий переказ на ім’я фізичної особи ОСОБА_1 на суму 5100,00 грн. не може бути прийнятий в якості доказу повернення відповідачем позивачу частини отриманої за Договором суми, оскільки відправником цієї суми значиться не відповідач (ОСОБА_3), а ОСОБА_6; крім того, на бланку переказу міститься примітка відправника коштів, що ця операція не пов’язана із здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 54050,00 грн. – суми неповернутої оплати за Договором по проведенню концертного заходу, з заявлених підстав є обґрунтованою лише частково і підлягає частковому задоволенню – в сумі 28010,00 грн., оскільки саме в цій сумі підтверджена документально.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 6000,00 грн. збитків – суми неустойки за оренду зала ПК «Дніпроспецсталь» колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вказана вимога задоволенню не підлягає, але з інших, ніж зазначено господарським судом, підстав.
Відмовляючи у стягненні 6000,00 грн. – суми неустойки за оренду зала, суд першої інстанції послався на відсутність за умовами укладеного сторонами Договору такого відшкодування і не зважив, що стягнення цієї суми позивачем обґрунтовувалося понесеними ним збитками у зв’язку із невиконанням відповідачем умов Договору.
За приписами частини 1 ст. 906 ЦК України, на яку позивач посилається в якості обґрунтування своїх вимог, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов’язання з відшкодування шкоди, збитків є деліктним зобов’язанням.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди/збитків); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду (якщо інше не передбачено законом або договором).
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.
В даному випадку факт невиконання відповідачем умов Договору, тобто його протиправна поведінка є доведеною.
Проте, за юридичним складом, для стягнення збитків необхідна наявність одночасно з цією обставиною також інших елементів, зокрема наявність шкідливого результату такої поведінки (тобто, власне збитків).
Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, збитки, яких завдано особі, поділяються на дві групи: реальні збитки та упущена вигода.
При цьому під реальними збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням/пошкодженням її майна, та витрати, зроблені особою для відновлення свого порушеного права. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною. Під упущеною вигодою маються на увазі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, в даному випадку йдеться не про упущену вигоду, а про реальні збитки позивача внаслідок порушення відповідачем умов укладеного сторонами Договору.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак позивач, всупереч вимог вищенаведених норм процесуального права, не надав ані господарському суду першої, ані апеляційної інстанцій жодних доказів того, що ним дійсно була сплачена неустойка в сумі 6000,00 грн. згідно з п. 3.3 договору, укладеного ним з ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» на оренду зала для проведення в ньому 06.04.2009 р. концертного заходу. Виходячи з усних пояснень позивача, на момент прийняття оскаржуваного рішення цього ще не сталося.
У зв’язку з цим колегія суддів констатує, що позивачем за вимогою про стягнення 6000,00 грн. збитків (суми вищевказаної неустойки) не доведено однієї із обов’язкових умов, наявність яких дає право на відшкодування збитків, а саме: факт понесення ним таких збитків, тому підстави для задоволення даної позовної вимоги наразі відсутні.
Відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 6000,00 грн. збитків слід відмовити, як заявленої передчасно, оскільки такі витрати повинні мати для позивача реальний характер і можуть бути відшкодовані судом лише в разі надання доказів їх фактичного понесення.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Зважаючи на те, що помилкове посилання місцевого господарського суду при розгляді вимоги позивача про стягнення 6000,00 грн. збитків (суми неустойки за договором на оренду залу) на неузгодженість сторонами по справі в Договорі можливості саме такого відшкодування не вплинуло на правильність вирішення вказаної позовної вимоги по суті і не призвело до прийняття незаконного рішення у справі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2009 р. у справі № 3/124-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.