У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.02.10 Справа №09-07/537-18/189/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Хуторной В.М. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Лолі Н.О.
За участю представників:
від позивача – Печерська М.В. (довіреність № б/н від 23.11.2009 р.),
Меньшикова О.А. (довіреність № б/н від 15.09.2009 р.),
Кравець О.О. (довіреність № б/н від 22.05.2009 р.)
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Громадської організації «Запорізький Антикорупційний Комітет» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 р.
у справі № 09-07/537 – 18/189/09
за позовом Запорізького державного музичного училища ім. П.І. Майбороди
(м. Запоріжжя)
до відповідача Громадської організації «Запорізький Антикорупційний Комітет»
(м. Запоріжжя)
про стягнення суми та зобов’язання повернути нежитлове приміщення,
Запорізьке державне музичне училище ім. П.І. Майбороди звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Громадської організації «Запорізький Антикорупційний Комітет» (з урахуванням уточнення позовних вимог) 22578,31 грн. неустойки за користування неповернутим (після припинення дії договору оренди) приміщенням, 69,88 грн. пені за прострочку сплати комунальних платежів та зобов’язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення загальною площею 191,4 м2, з яких 93,3 м2 розташоване на першому поверсі будівлі та 98,1 м2 розташоване на другому поверсі будівлі гуртожитку Запорізького державного музичного училища ім. П.І. Майбороди за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 56-А.
Письмовою заявою від 12.11.2009 р. позивач, в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України, відмовився від позову в частині стягнення 69,88 грн. пені за прострочку сплати комунальних платежів. Вказана відмова від позову була прийнята судом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 р. у справі № 09-07/537 – 18/189/09 (суддя Носівець В.В.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 6700,00 грн. Зобов’язано Громадську організацію «Запорізький Антикорупційний Комітет» повернути Запорізькому державному музичному училищу ім. П.І. Майбороди нежитлове приміщення загальною площею 191,4 м2, з яких 93,3 м2 розташоване на першому поверсі будівлі та 98,1 м2 розташоване на другому поверсі будівлі, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 56-А. В частині стягнення 69,88 грн. пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України (у зв’язку із прийняттям судом поданої позивачем відмови від позову в цій частині). В іншій частині позову відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 617,48 грн. державного мита та 117,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що, з огляду на закінчення терміну дії спірного договору оренди та відсутність у позивача наміру продовжувати строк його дії, вимоги позивача про зобов’язання відповідача звільнити орендовані приміщення та сплатити неустойку за неправомірне користування майном є обґрунтованими. При цьому суд, зважаючи на невідповідність розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов’язання, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив розмір неустойки до суми 6700,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Громадська організація «Запорізький Антикорупційний Комітет» (відповідач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 р. у справі № 09-07/537 – 18/189/09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взято до уваги прийняття Верховною Радою України постанови від 16.01.2009 р. № 901 «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження», в якій наголошено на припиненні прийняття органами виконавчої влади рішень про виселення редакцій друкованих засобів масової інформації та закріплення за ними переважного права на укладення договору оренди на новий строк.
На думку заявника, він на законних підставах продовжує на теперішній час займати приміщення у гуртожитку орендодавця, оскільки в ньому також розміщується редакція друкованого засобу масової інформації – щотижневика «Істеблішмент», і відповідач, як його засновник, підпадає під дію Постанови ВРУ № 90, що підтверджено також у листі Комітету з питань свободи слова та інформації ВРУ від 30.03.2009 р.
Крім того, заявник не погоджується із висновками господарського суду щодо правомірності нарахування позивачем неустойки за кожний місяць користування приміщенням. Вважає, що це суперечить п. 5.11 укладеного між сторонами договору, яким передбачено обов’язок орендаря сплатити штраф у розмірі 100 відсотків місячної орендної плати (за останній місяць оренди) у разі несвоєчасного повернення орендованого майна. Також, за твердженням заявника, вимоги позивача відносно сплати такої неустойки є протизаконними з огляду на наведені вище доводи відносно неправомірності виселення із орендованого ним приміщення.
Звертає увагу на не дослідження господарським судом першої інстанції тієї обставини, що, обґрунтовуючи свою відмову у продовженні дії договору оренди, позивач вказує на намір використовувати приміщення для власних потреб, проте він не попередив про це орендаря за три місяці до закінчення терміну дії договору, як то передбачено ч. 3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.09.2009 р. апеляційна скарга Громадської організації «Запорізький Антикорупційний Комітет» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.02.2010 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 262 від 05.02.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді: Шевченко Т.М., Хуторной В.М.
Позивач у справі – Запорізьке державне музичне училище ім. П.І. Майбороди – проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечує. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу.
Вказує на те, що твердження відповідача про зайняття ним на теперішній час спірного приміщення на законних підставах не відповідає дійсним обставинам справи. При цьому зауважує, що Громадська організація «Запорізький Антикорупційний Комітет» в окремому провадженні зверталась з позовом про спонукання Запорізького державного музичного училища ім. П.І. Майбороди до укладення договору оренди на спірні приміщення, і рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2009 р. у справі № 10/210/09, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, у задоволенні вказаного позову відмовлено. Звертає увагу апеляційної інстанції, що при розгляді вказаної справи судами були встановлені наступні обставини: договір оренди припинив строк дії у встановленому законом порядку; ГО «ЗАК» незаконно займає орендоване приміщення та відмовляється його звільнити; орендодавцем дотримано всі вимоги законодавства щодо попередження орендаря про небажання укладати новий договір; дія постанови ВРУ № 901 від 16.01.2009 р. не розповсюджується на спірні відносини.
Посилання заявника апеляційної скарги на порушення позивачем ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» останній вважає безпідставним, зазначає, що необхідність використовувати спірні приміщення для власних потреб виникла у нього тільки в квітні 2009 р., а строк дії договору оренди закінчився ще в грудні 2008 р.
Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування позивачем штрафу у визначеному ним розмірі з огляду на умови п. 5.11 спірного договору, позивач вказує, що, з урахуванням припинення дії договору у встановленому законом порядку та неповерненням орендованого приміщення, він не позбавлений права звернутися із вимогою про стягнення штрафу саме за ст. 785 ЦК України.
Крім вищевикладеного, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на відсутність відповідного клопотання з боку відповідача, зауважував про свою незгоду зі зменшенням розміру неустойки, яку стягнуто з відповідача судом першої інстанції.
В судовому засіданні представники позивача підтримали наведені у відзиві доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу відповідача, вважають вимоги заявника апеляційної скарги надуманими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому зазначили про відмову позивача від наведених у відзиві на апеляційну скаргу заперечень щодо висновків господарського суду першої інстанції про зменшення суми неустойки, про що надали колегії суддів відповідне доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (долучено до справи). Посилаючись на все вищевикладене, представники позивача просять залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.
Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
За клопотанням присутніх в судовому засіданні представників позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, заслухавши представників позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
03.04.2006 р. між Запорізьким державним музичним училищем ім. П.І. Майбороди (надалі – Орендодавець, позивач у справі) та Молодіжною громадською організацією «Запорізький Антикорупційний Комітет» (надалі – Орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі ЗДМУ ім. П.І. Майбороди, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 56-А, яке знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена відповідно до Акта оцінки вартості нерухомого майна і становить 39220,00 грн. за станом на 01.03.2006 р. (п. 1.1 Договору оренди).
За змістом п. 1.2 та п. 1.3 Договору оренди об’єктом оренди є приміщення загальною площею 191,4 м2, з них 93,3 м2 розташоване на першому поверсі будівлі та 98,1 м2 розташоване на другому поверсі будівлі. Призначення приміщення: розміщення молодіжної громадської організації.
03.04.2006 р. Орендодавець передав об’єкт оренди Орендарю за відповідним актом прийому-передачі.
Як вбачається з п. 10.1 Договору оренди, первісно його було укладено строком на одинадцять місяців, з 03.04.2006 р. по 03.04.2007 р. включно.
В подальшому сторони неодноразово укладали додаткові угоди до Договору оренди, якими змінювався строк його дії.
В останнє, додатковою угодою від 04.06.2008 р. сторони узгодили, що даний Договір оренди діє по 31.12.2008 р.
Пунктом 10.5 Договору оренди передбачено, що за місяць до закінчення строку дії Договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення Договору. Якщо сторони мають намір продовжити дію Договору на новий строк, Орендодавець, після попереднього погодження з відповідним структурним підрозділом облдержадміністрації, якому він функціонально підвідомчій, звертається до виконавчого апарату обласної ради для отримання дозволу на продовження Договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути орендодавцем на новий термін припиняє дію Договору після закінчення терміну його дії.
Відповідно до п. 10.7 Договору оренди, він припиняє свою дію, в тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Орендодавець своїм листом від 25.11.2008 р. (вих. № 01-19/149), з посиланням на систематичні порушення Орендарем умов Договору оренди щодо своєчасної і у повному обсязі сплати орендної плати, довів до відома останнього, що після закінчення 31.12.2008 р. строку дії Договору оренди, на новий термін його подовжено не буде.
Адресованими Орендарю листами від 11.12.2008 р. (вих. № 01-19/383) та від 12.01.2009 р. (вих. № 01-20/05) Орендодавець також вказав на закінчення строку дії Договору оренди та необхідність звільнення орендованої площі у визначеному Договором оренди порядку.
Орендар листом від 14.01.2009 р. (вих. б/н) у відповідь на останнє звернення Орендодавця відносно припинення строку дії Договору оренди та звільнення приміщення зазначив, що Договір оренди діяв до 31.12.2008 р., і (на виконання п. 10.5 Договору оренди, за умовами якого сторони за місяць до закінчення строку дії Договору оренди повинні письмово визначитися відносно продовження або припинення Договору оренди) Орендарем 24.11.2008 р. було направлено Орендодавцю листа із проханням продовжити дію Договору оренди, проте жодних повідомлень від останнього про здійснення дій по пролонгації Договору на адресу Орендаря не надходило, у зв’язку з чим вимоги про звільнення приміщення є незаконними – з огляду на недотримання Орендодавцем умов вказаного пункту Договору оренди.
До теперішнього часу відповідач орендовані приміщення не звільнив, за Актом приймання-передачі, як це передбачено умовами Договору оренди, позивачу не передав.
Також, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між цими ж сторонами було укладено два Договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю: від 03.03.2008 р. (зі строком дії до 03.06.2008 р.) та від 04.06.2008 р. (зі строком дії до 31.12.2008 р.)
Умовами вказаних договорів було передбачено, що балансоутримувач (позивач) забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 56-А, загальною площею 191,4 м2, а також утримання прибудинкової території, а орендар (відповідач) бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цими договорами.
Внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем виставлених йому позивачем на оплату комунальних послуг та утримання приміщення рахунків, позивач, на підставі п. 2.2.3 цих договорів нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 69,88 грн. Вказана сума первісно входила до позовних вимог у справі. Однак, як вже зазначалось, в процесі судового розгляду в суді першої інстанції позивач відмовився від позовної вимоги про стягнення пені, і вказана відмова була прийнята судом.
Предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги про стягнення з відповідача 22578,31 грн. неустойки за користування неповернутим приміщенням та про зобов’язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення загальною площею 191,4 м2, з яких 93,3 м2 розташоване на першому поверсі будівлі та 98,1 м2 розташоване на другому поверсі будівлі гуртожитку Запорізького державного музичного училища ім. П.І. Майбороди за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 56-А.
Колегія суддів, заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для перебування орендаря (відповідача) у спірному приміщенні після настання строку, зазначеного в укладеному сторонами Договорі. Правовідносини сторін за договором оренди комунального майна регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (із змінами та доповненнями).
Нежитлове приміщення, загальною площею 191,4 м2, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 56-А, є об’єктом комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Запорізької області і знаходиться на балансі Запорізького державного музичного училища ім. П.І. Майбороди.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 4 ст. 284 ГК України).
Як свідчать обставини справи та підтверджено сторонами, строк дії Договору оренди було продовжено до 31.12.2008 року.
За визначенням ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п. 10.5 Договору оренди, за місяць до закінчення строку дії договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення договору. Якщо сторони мають намір продовжити дію Договору на новий строк, Орендодавець, після попереднього погодження з відповідним структурним підрозділом облдержадміністрації, якому він функціонально підвідомчій, звертається до виконавчого апарату обласної ради для отримання дозволу на продовження договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути орендодавцем на новий термін припиняє дію Договору оренди після закінчення терміну його дії.
Частиною другою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 764 ЦК України умовою припинення договору є, зокрема, наявність відповідної заяви орендодавця протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
На виконання цієї умови позивач листами від 25.11.2008 р. (вих. № 01-19/149), від 11.12.2008 р. (вих. № 01-19/383) та від 12.01.2009 р. (вих. № 01-20/05) повідомив відповідача про припинення Договору оренди та неможливість його пролонгації після закінчення строку дії договору, а також вказав на необхідність звільнення орендованої площі у визначеному Договором оренди порядку. Ці дії позивача відповідають вимогам ст.ст. 6, 627, 759, 763, 764 ЦК України.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 2-30/392-2008 р. від 12.05.2009 р., в якій вказано, що має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін, оскільки саме із його закінченням пов’язане настання такого юридично значимого наслідку як продовження дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас, сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору як протягом одного місяця після закінчення дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору.
Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (статтею 26 Закону) встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об’єкта оренди орендарем (за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об’єкта оренди.
Також статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об’єкту оренди, ліквідації суб’єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об’єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
В силу статті 631 Цивільного кодексу України після закінчення строку договору він не породжує для сторін можливості здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору; відтак, після припинення дії договору оренди через закінчення строку, на який його було укладено, цей договір оренди не може бути в подальшому відновлено з поновленням його дії (якщо інше не буде передбачено домовленістю сторін).
Для відновлення зобов'язальних правовідносин сторін в межах договору оренди після закінчення строку дії первісного договору, за наявності відповідної згоди особи, уповноваженої представляти власника майна – територіальну громаду, сторонам належить укласти новий договір відповідно до загального порядку укладення договорів оренди комунального майна, встановленого статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Таким чином, зважаючи на умови укладеного між сторонами Договору оренди та приписи наведених норм права, а також приймаючи до уваги відсутність домовленості між сторонами, колегія суддів констатує, що строк дії Договору оренди припинився 31.12.2008 р. у зв’язку із закінченням його терміну і підстав вважати його продовженим не має.
Пунктами 2.4 та 2.5 Договору оренди сторони визначили, що у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцеві аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцеві (позивачу) з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Обов’язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи неправомірність та безпідставність користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням – об’єктом Договору оренди, який фактично припинив свою дію з 31.12.2008 р., та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про зобов’язання відповідача повернути орендоване приміщення та визнав обґрунтованими вимоги щодо нарахування неустойки.
В той же час, беручи до уваги всі обставини справи в їх сукупності та те, що збитки позивача порівняно з заявленою сумою пені, на яку має право позивач, не настільки великі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норму ч. 3 ст. 83 ГПК України і правомірно зменшено розмір неустойки, що підлягає стягненню, до 6700,00 грн.
Також колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо наявності підстав для прийняття відмови від позову в частині стягнення з відповідача 69,88 грн. пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг та припинення провадження у справі в цій частині.
Безпідставними є посилання заявника на те, що на теперішній час він продовжує займати спірне приміщення на законних підставах, оскільки в ньому також розміщується редакція друкованого засобу масової інформації – щотижневика «Істеблішмент», і відповідач, як його засновник, підпадає під дію Постанови Верховної Ради України № 901 «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації закладів культури у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгоросповсюдження».
За змістом вказаної Постанови, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування тимчасово, до схвалення відповідного закону постановлено: припинити прийняття рішень та призупинити виконання раніше прийнятих рішень про виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності <…>.
Помилковість твердження відповідача про розповсюдження на нього дії введеного цією постановою мораторію полягає в тому, що ним не враховано, що зазначена постанова стосується зовсім інших правовідносин, оскільки позивач не є органом виконавчої влади і не є органом місцевого самоврядування, а вимоги останнього стосуються повернення належного йому майна у зв’язку із закінченням терміну дії Договору оренди, при цьому відповідач займає приміщення безпідставно, не маючи на це законних підстав.
Колегія суддів зауважує, що під час розгляду господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій справи № 10/210/09 за участю тих самих осіб було встановлено, що Договір оренди припинив свою дію 31.12.2008 р., а також, що дія постанови Верховної Ради України № 901 «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації закладів культури у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгоросповсюдження» не розповсюджується на спірні правовідносини сторін. Тож, в силу приписів ч. 2 ст. ГПК України, дані факти взагалі не потребують повторного доведення.
Доводи апеляційної скарги щодо недотримання орендодавцем приписів ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо письмового попередження орендаря про намір використовувати майно для власних потреб не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем належним чином, у встановленому договором та Законом порядку було повідомлено відповідача про припинення Договору оренди та відсутність наміру на його пролонгацію.
Щодо посилання відповідача на неправомірність нарахування неустойки за кожний місяць користування приміщення з огляду на наявність визначення неустойки в розмірі місячної орендної плати в пункті 5.11 Договору, колегія суддів зазначає, що, зважаючи на припинення стоку дії спірного Договору оренди, позивач цілком правомірно скористався наданим йому правом на визначення розміру неустойки саме на підставі ст. 785 ЦК України.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Громадської організації «Запорізький Антикорупційний Комітет» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 р. у справі № 09-07/537 – 18/189/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Хуторной В.М. Шевченко Т. М.