ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

15.03.10                                                                                           Справа  № 17/79

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення господарського  суду Закарпатської  області від 03.12.2009 року.    

у справі № 17/79

за позовом: ОСОБА_2

до: Тячівської районної державної нотаріальної контори

третя особа на стороні відповідача: виконавчий комітет Вільхівсько-Лазівської сільської ради

про: визнання чинним додатку до договору оренди земельної ділянки від 02.03.2004р. №0404070100010

З участю представників :

від позивача –ОСОБА_3 –представник (довіреність №б/н від 19.10.2009р.)

від відповідача  –не з’явився.

від третьої особи - не з’явився.

                                                                    ВСТАНОВИВ :

          Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.12.2009р., суддя Ушак І.Г., у позові ОСОБА_2 було відмовлено повністю.

З даним рішенням не погодився позивач - ОСОБА_2 і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, про що свідчить реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції апеляційного суду від 17.02.2010р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 03.12.2009р. у справі №17/79 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Вільхівсько-Лазівської сільської ради від 21.11.2000р. № 29 „Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення” було відчужено підприємцю ОСОБА_2  земельну ділянку по вул. Садовій,1 на території ради та в межах села площею 0,10 га (п.1), затверджено ціну продажу в сумі 6000 грн. відповідно до розрахунку експертів  (п.2), доручено сільському голові укласти від імені сільської ради договір купівлі-продажу земельної ділянки за затвердженими умовами та оформити інші необхідні для вчинення цієї угоди документи (п.4), передбачено необхідність затвердження даного рішення на послідуючій сесії сільської ради (п.5).

З посиланням на рішення № 29 Вільхівсько-Лазівською сільською радою в особі її голови 10.12.2000р. було укладено з позивачем договір  купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1000 кв. м для ведення підприємницької діяльності за ціною 6000 грн., яку  позивач–покупець за договором  зобов’язався   сплатити.  За умовами договору, викладеними у п. 15.1-15.6, він підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації у місцевій раді у місячний термін з моменту його підписання сторонами. Позивач та третя особа стверджують про повну оплату вартості землі позивачем відповідно до умов договору, наведене ніким з учасників процесу у ході судового розгляду не спростовано.

Позивач, звернувся до суду з позовом визнати даний договір дійсним, при цьому посилається на відмову відповідача здійснити нотаріальне посвідчення договору, за яким він звертався на протязі 2007-2008рр.

Питання визнання дійсними договорів регулються приписами ст. 220 Цивільного кодексу України (ЦКУ), за змістом якої суд може визнати дійсним договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, але не посвідчений нотаріально, у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.  

За приписами земельного законодавства чинного як станом на час укладення  договору, так і станом на час вирішення даного спору судом, договори купівлі-продажу земельних ділянок підлягали обов’язковому нотаріальному посвідченню. Така норма закладена у  ст. 18 Земельного кодексу України (ЗКУ від 18.12.90р.), ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України.

Цивільним кодексом України встановлено, що договори купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема,  укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657).

 Умова щодо нотаріального посвідчення передбачена в тексті самого договору (п.15.1-15.6). Отже, договір купівлі-продажу укладений учасниками даної справи є таким, що підлягає нотаріальному посвідченню.

З матеріалів справи вбачається, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося власне  виконання договору. Однак, судами обох інстанцій не   встановлено обставин, які б свідчили про ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення,  та  за наявності яких  відповідно до ст. 220 ЦКУ суд може визнавати договір дійсним.   Причиною, у зв’язку з якою не відбулося нотаріальне посвідченння договору, є за твердженням відповідача у справі, відсутність у позивача правовстановлюючих документів.

За таких обставин, оскільки у ході судового розгляду не виявлено підстав, встановлених ст. 220 ЦКУ, а саме - ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, місцевим господарським судом правомірно  визнано неможливим застосування до спірних відносин вимог  наведеної норми ЦКУ та визнати даний договір дійсним.  Крім цього, наведена норма не може застосовуватися до спірних відносин і з тих підстав, що даний договір підлягає, крім нотаріального посвідчення, також державній реєстрації, з якою пов’язується момент укладення договору за змістом ст. ст. 210, 640 ЦКУ. Наведене відповідає позиції, викладеній в п. 13 постанови Верховного Суду України від 6.11.2009р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

Відповідно до норм ст..12 Земельного кодексу України до виключних повноважень сільських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Тому відповідачем у спорах подібного виду може бути тільки орган місцевого самоврядування, в даному випадку - Вільхівсько-Лазівська сільська рада. Отже, позивачем подано позов до неналежного відповідача.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача у даній справі  не відповідають встановленим способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 03.12.2009р. по справі №17/79 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.12.2009 року у справі №17/79 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд  Закарпатської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді:                                                                                                  Г.М. Гнатюк  

                                                                                                              Н.М. Кравчук