КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
24.02.10 р. № 19/139-08/17
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Чорногуза М. Г.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, НОМЕР_1 від 20.12.2007 року,
від відповідача: Биченко Тетяна Миколаївна - представник за довіреністю № 81 від 12.10.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2009 року у справі № 19/139-08/17
за позовом суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, с. Бишів Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Княжичі», с. Княжичі Київської області
про стягнення 149880 грн. 65 коп.
ВСТАНОВИВ:
19.11.2007 року в господарський суд Київської області звернувся суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Княжичі” про стягнення 149 880 грн. 65 коп., з яких 93 814 грн. 34 коп. - майнова (матеріальна) шкода, 13 866 грн. 51 коп. - матеріальні збитки (упущена вигода) у зв’язку з застосуванням індексу інфляції, 40 000 грн. - моральна (немайнова) шкода, 550 грн. –витрат щодо проведення експертизи. В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на те, що відповідачем невиконані господарські зобов’язання, які виникли між сторонами в жовтні 2006 року
Рішенням господарського суду Київської області від 08.05.2008 року, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2008 року у позові суб’єкта підприємницької діяльності–фізичної особи ОСОБА_3 відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.08 року касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року у справі № 19/139-08 та рішення господарського суду Київської області від 05.08.2008 року у справі № 19/139-08 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Не погоджуючись з постановою Вищого господарського суду ТОВ «Агрофірма «Княжичі»подано касаційну скаргу до Верховного Суду України.
Ухвалою Верховного Суду України від 29.01.2009 року по справі № 19/139-08/17 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2008 року у справі № 19/139-08/17.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.09.2009 року у справі № 19/139-08/17 (суддя Суховий В.Г.) в позові суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Княжичі» про стягнення 149 880 грн. 65 коп. відмовлено повністю.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що між сторонами виникли будь-які договірні зобов’язання, стосовно посівів, збирання кукурудзи на площі 140 га, зокрема, щодо предмету договору, як істотної умови (зерно кукурудзи чи зелена маса).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.09.2009 року у справі № 19/139-08/17 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення господарського суду Київської області є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права –ст.ст. 32, 43, 84 ГПК України.
Відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору.
В судових засіданнях оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідно до розпорядження голови суду від 20.01.2010 року в зв’язку з виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги здійснено у наступному складі колегії суддів: Разіної Т.І., Фаловської І.М., Мазур Л.М.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні та письмові пояснення у справі.
Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні усно заперечила проти доводів апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як слідує із матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, в жовтні 2006 року позивач запропонував головному інженеру відповідача Ступаку І.М. придбати в позивача для ТОВ “Агрофірма “Княжичі” кукурудзу, що виросла на орендованому позивачем полі площею 140 га. Письмової угоди між позивачем та відповідачем з цього приводу укладено не було.
Відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 40 000 грн. з призначенням платежу: “Оплата за урожай з/маси кукурудзи згідно Договору № 12 від 17.10.2006 року Згідно Постанови КМУ № 805 від 12.05.1999 року Без ПДВ”, що підтверджується платіжним дорученням № 361 від 17.10.2006 року (т.1 а.с. 105).
Як вбачається з матеріалів справи, договір № 12 від 17.10.2006 року, на який міститься посилання в платіжному дорученні № 361 від 17.10.2006 року, підписано було лише відповідачем. Позивач даний договір не підписав. Отже, договір № 12 від 17.10.2006 року між сторонами не був укладений.
10 листопада 2006 року комісією у складі: депутат Бишівської сільської ради Анакольська А.Л.; землевпорядник сільської ради Поліщук Т.О.; члени виконкому сільської ради Ступак В.Т.; в присутності ОСОБА_3 та заступника начальника управління Давиденко В.М. було складено Акт, відповідно до якого на земельній ділянці, яку орендує ОСОБА_3, була посіяна кукурудза на площі 140 га. Ділянка засіяна одна 110 га кукурудзи –зібрано, залишились рештки, а 30 га кукурудзи не зібрано, стоїть на корню (т.1 а.с. 27).
За зверненням позивача Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області постановою від 06.12.2006 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 згідно зі ст. 6 п. 2 КПК України (т. 1 а.с. 23). Зазначена постанова від 06.12.2006р. в подальшому була скасована прокуратурою Макарівського району, як незаконна, згідно з постановою від 11.06.2009р. (а.с. 43 т.2) з метою проведення додаткової перевірки. За результатами додаткової перевірки Макарівським РВ ГУ МВС України прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.06.2009р. (т. 2 а.с. 45). Постанова від 23.06.2009 року була скасована Прокуратурою Макарівського району згідно з постановою від 10.07.2009р. (т.2 а.с. 58) з метою додаткової перевірки та прийняття рішення у відповідності до чинного законодавства.
Позивачем подано до суду першої інстанції постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.07.2009 року (т.2 а.с. 63-65) у якій зазначено, що “На даний час встановити, ким було здійснено покіс кукурудзи на орендованих земельних ділянках ОСОБА_3 не представляється можливим”, в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ “Агрофірма “Княжичі” ОСОБА_11 відмовлено за відсутністю в його діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
В матеріалах справи міститься копія письмових пояснень від 30.03.2007 року ОСОБА_12 –мешканця с. Бишів Макарівського району, підпис якого засвідчено секретарем Бишівської сільської ради (т.1 а.с. 37-38). В цих поясненнях ОСОБА_12 стверджує, що покіс кукурудзи на полі ОСОБА_3 здійснено працівниками ТОВ “Агрофірма “Княжичі”, оскільки ОСОБА_12 бачив на цьому полі під час збирання кукурудзи ОСОБА_5 (головний інженер відповідача).
Проте, суд першої інстанції правомірно визнав, що зазначені пояснення не можна вважати належним доказом, оскільки, по-перше, з пояснень не можна встановити працівником якої організації є ОСОБА_12, як цього вимагає ст. 30 ГПК України; по-друге, право засвідчення підпису особи секретарем сільської ради станом на 30.03.2007 року не було передбачено чинним на той час законодавством. Клопотання про виклик будь-яких осіб в судове засідання згідно зі ст. 30 ГПК України позивачем не заявлялося.
З урахуванням наведених обставин та матеріалів справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.
Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно зі ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Враховуючи наведене, оскільки правочин щодо продажу кукурудзи на полі площею 140 га не міг бути повністю виконаний в момент вчинення такого правочину (здійснення покосу, перевезення тощо), то відповідний правочин стосовно кукурудзи позивача, яка росла на орендованому ним полі площею 140 га, не міг вчинятися усно між сторонами спору, а лише в письмовій формі.
Порядок укладання договорів визначений Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якої Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Аналогічні за змістом норми містяться і в Цивільному кодексі України, зокрема в ст.ст. 641-646.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ст. 640 ЦК України).
Однак, позивачем не доведено, що між сторонами виникли будь-які договірні зобов’язання, стосовно посівів кукурудзи на площі 140 га, зокрема щодо предмету Договору, як істотної умови (зерно кукурудзи чи зелена маса).
Платіжне доручення № 361 від 17 жовтня 2006 року на суму 40000 грн., на яке посилається позивач, як на підтвердження того, що відповідач прийняв умови усної угоди між сторонами, не є доказом наявності між сторонами договору з урахуванням наявних вище обставин.
Посилання позивача на те, що саме відповідачем було скошено кукурудзу та, як на доказ цього, на Постанову Макарівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 6 грудня 2006 року (т.1 а.с. 23) є необґрунтованим, оскільки Постановою заступника прокурора Макарівського району Київської області від 11.06.2009р. (т. 2 а.с. 43) скасовано Постанову Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області від 06.12.2006р. Тобто, на час прийняття рішення у даній справі постанова Макарівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 06.12.2006р. скасована.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 35 ГПК України тільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили , є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Вимоги щодо стягнення 93 814 грн. 34 коп. майнової (матеріальної) шкоди, 13 866 грн. 51 коп. - матеріальні збитки (упущена вигода) у зв’язку з застосуванням індексу інфляції за період затримки проведення остаточного розрахунку за зібраний врожай з вересня 2006 року по жовтень 2007 року; 40 000 грн. заподіяної моральна (немайнової) шкоди, 550 грн. –витрат щодо проведення експертизи, 1500 грн. оплати витрат адвоката також не підлягають задоволенню з огляду на норми ст.ст. 32, 34, 36, 41, 44, 48, 49 ГПК України та ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1167 ЦК України.
Позивач в судовому засіданні 10.02.10 усно пояснив та в письмових поясненнях від 24.02.10 на вимогу ухвали суду від 10.02.10 не надав доказів: направлення договору № 12 від 17.10.2006 р. відповідачу для підписання; направлення вимоги в порядку ст. 530 ЦК України щодо сплати заборгованості (затримки остаточного розрахунку за зібраний врожай в сумі 13866 грн.); доказів, які підтверджують заподіяну шкоду в розмірі 93814 грн. та обґрунтований розрахунок (методику такого розрахунку); докази заподіяння моральної шкоди на суму 40000 грн., а також доказів укладання угоди з адвокатом, перерахування коштів адвокату та акт виконаних робіт між позивачем та адвокатом.
Позивач клопотання щодо проведення і призначення судової експертизи в порядку ст. 41 ГПК України не заявляв.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 09.09.2009 року у справі № 19/139-08/17 є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2009 року у справі № 19/139-08/17 залишити без задоволення
2. Рішення господарського суду Київської області від 09.09.2009 року у справі № 19/139-08/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 19/139-08/17 року повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Мазур Л. М.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки 01.03.10