ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2010 року Справа № 10/256-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)
суддів: Кузнецової І.Л., Верхогляд Т.А.
секретар судового засідання Чоха Є.О.
За участю прокурора Зіми В.Б. (посвідчення №117 від 13.08.07р.);
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №728 від 24.12.09;
від відповідача: Захаров О.В. представник, довіреність №34 від 18.01.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.09р. у справі №10/256-09
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м.Генічеськ, Генічеський район, Херсонська область
до відділу освіти Синельниківської районної державної адміністрації, м.Синельникове, Дніпропетровська область
за участю Синельниківського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, м.Синельникове, Дніпропетровська область
про стягнення 184 901 грн. 97 коп.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2009 року підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відділу освіти Синельниківської районної державної адміністрації про стягнення за договором від 26.06.2009р. на оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, 183 994, 60 грн., 3% річних 907, 37 грн., витрат по сплаті державного мита 1 849, 02 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236, 00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009р. у справі №10/256-09 до участі в справі залучено Синельниківського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, який здійснював перевірку законності господарських відносин сторін.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2009р. у справі №10/256-09 (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, визнано недійсним договір на оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, укладений між підприємцем ОСОБА_3 та районним відділом освіти Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивач не має відповідної ліцензії, що дає йому право на зайняття таким видом господарської діяльності як надання оздоровчих послуг для дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки; договір, пов'язаний з предметом спору, суперечить законодавству, тому господарський суд керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України має право визнати такий договір недійсним; недійсний договір на оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, укладений між сторонами, не породжує юридичних наслідків, а тому не може бути підставою виникнення господарських зобов’язань сторін, в тому числі щодо строків проведення оплати за надані послуги.
Не погоджуючись з рішенням суду, підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровського області від 05.11.2009р. у справі №10/256-09 і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на невірне застосування господарським судом ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, оскільки діяльність підприємця не пов’язана з фізкультурно-оздоровчою та спортивною діяльність, а також з застосуванням медичної практики; на залишення поза увагою факту перебування дітей в ДОК “Дніпро” в зазначений строк; на відсутність в законодавстві вимог щодо отримання ліцензії на надання послуг з організації відпочинку та оздоровлення дітей, в тому числі і таких, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки.
Прокурор в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки договір суперечить вимогам законодавства.
Відділ освіти Синельниківської районної державної адміністрації в відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2009р. по справі №10/256-09, оскільки підприємець ОСОБА_3 не мав права на надання послуг у сфері позашкільної освіти за оздоровчим напрямком.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Між підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) та відділом освіти Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (замовник) був укладений договір (без дати) на оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, згідно з умовами якого виконавець розміщує дітей в дитячому оздоровчому комплексу, забезпечує 5-ти разове харчування, організоване дозвілля, медичне обслуговування та страхування дітей, проводить інструктаж і забезпечує безпеку дитячих груп, інформує дітей про умови оздоровлення, а замовник перераховує виконавцю 186 722грн. за путівки в кількості 89 штук по 20 днів (п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 договору).
На думку позивача, враховуючи що замовник не виконав своїх зобов’язань за вказаним договором, з відповідача підлягає стягненню 183 994, 60 грн. заборгованості за надані послуги.
За результатами перевірки Синельниківської міжрайонної прокуратури господарської діяльності сторін за договором прокурором порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовими обов’язками (внесення до офіційних документів завідомо неправдивої інформації) службовими особами тендерної комісії за ст. 364 ч. 1, ст. 366 ч. 1 Кримінального кодексу України, внесені подання про усунення порушень законодавства щодо оздоровлення та відпочинку дітей влітку 2009 року на ім’я голови Синельниківської районної ради, голови Синельниківської райдержадміністрації, Синельниківського міського голови, протест на наказ в. о. керівника відділу освіти Синельниківської райдержадміністрації Юркевич А. О. №262 від 24.06.2009р. “Про оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, влітку 2009 року”.
Статтею 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: медична практика; фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність: організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
В ст. 1 Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей” визначено, що :
оздоровлення - комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану здоров'я дітей, що здійснюються в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни;
оздоровча зміна - період перебування дитини в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку не менше 21 дня, протягом якого дитина отримує послуги з оздоровлення та відпочинку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умовами договору предметом угоди є господарська діяльність підприємця ОСОБА_3 пов’язана з фізкультурно-оздоровчою та спортивною діяльністю стосовно дітей, а також елементами застосування медичної практики.
Позивач не має відповідної ліцензії, яка надає йому право на зайняття вищезазначеними видами господарської діяльності. При цьому ліцензія Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації серії АВ №340216 від 15.04.2009р., видана Комунальному закладу “Дитячий оздоровчий комплекс “Дніпро” Синельниківського району стосовно виду господарської діяльності: надання послуг у сфері позашкільної освіти за оздоровчим напрямком, з кодом ЄДРПОУ підприємця, не може вважатися тим єдиним документом дозвільного характеру, який дає підприємцю право на зайняття господарською діяльністю пов’язаною із наданням оздоровчих послуг для дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пункт 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Один із прикладів реалізації судом права, передбаченого п. 1 зазначеної статті, наводиться у п.6 листа Вищого арбітражного суду України від 23.10.2000р. №01-8/556 “Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян”: якщо господарським судом буде встановлено, що підприємець, який є стороною у справі, належить до числа громадян, що відповідно до чинного законодавства не мають права займатися підприємницькою діяльністю або у встановленому законом порядку позбавлені права нею займатись (чи певним видом її), чи займаються нею без законних підстав, господарський суд згідно із частиною 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визнає договір, укладений такою особою, недійсним повністю чи у певній частині.
Враховую, що договір, пов’язаний з предметом спору, суперечить законодавству, господарський суд цілком вірно на підставі п.1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визнав недійсним договір на оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, укладений між підприємцем ОСОБА_3 та відділом освіти Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Отже, недійсний правочин не створює для сторін чи інших осіб правових наслідків, зокрема, сторони не зобов'язані виконувати передбачені таким правочином умови, одна сторона недійсного правочину має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м.Генічеськ, Генічеський район, Херсонська область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2009р. у справі №10/256-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Т.А. Верхогляд
(постанова оформлена відповідно до ст. 84 ГПК України 02.03.2010р.)