Справа №22ц-20254/10 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 26 ( 3 ) Костенко В.В.
Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
« 23 » лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.
суддів: Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: Іванюк О.В.
за участю: позивач – ОСОБА_2
представника відповідача – Лутоніної Надії Володимирівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3 особа - відкрите акціонерне товариство «ПівдГЗК», про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року позивачка ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду), відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 01.09.2004р. під час виконання трудових обов’язків отримала травму – термічні опіки правої руки, стоп, тулуба, про що складено акти про нещасний випадок.
Висновком МСЕК від 22.12.2004р. їй було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 10%.
Вважає, що травмуванням їй спричинено моральну шкоду, яку просила стягнути з кожного з відповідачів у розмірі по 10000грн. та витрати на правову допомогу адвоката.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на її користь моральну шкоду в розмірі 8000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 875грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд не врахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності моральної шкоди та розрахунків розміру такої шкоди; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди; при вирішенні питання про розмір моральної шкоди суд не звернув уваги та той факт, що надані позивачкою документи – довідка МСЕК та акт розслідування нещасного випадку підтверджують лише факт встановлення професійного захворювання (нещасного випадку), а не факт заподіяння моральної шкоди.
Крім того, ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивачки моральної шкоди в сумі 8000грн. і витрати на правову допомогу в сумі 875грн., суд не пропорційно стягнув зазначені витрати, тобто сума повинна складати 696грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 за трудовим договором працює електромонтером на ВАТ «ПівдГЗК». Під час виконання трудових обов’язків, 01 вересня 2004 року стався нещасний випадок, про що складено акти №12 за формою Н-1 та Н-5 від 03.09.2004р.
Актом №12 розслідування нещасного випадку від 03.09.2004 року, затвердженого головою правління ВАТ «ПівдГЗК» та Актом розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 03.09.2004р. встановлена причина нещасного випадку – невиконання вимог інструкції по охороні праці позивачкою та змінного інженера, низька трудова і виробнича дисципліна (а.с. 7-14).
Висновком МСЕК від 22.12.2004р. ОСОБА_2 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 10% (а.с. 55). Висновком МСЕК від 31.01.2007р. встановлено 5% втрати професійної працездатності (а.с. 53).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв’язку з нещасним випадком встановлений в судовому засіданні. Позивачка потребує подальшого лікування, в неї обмежені рухи у правому ліктьовому суглобі, вона повинна скривати свої вади у зв’язку із опіками, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з висновком МСЕК, яким позивачці не встановлено факт моральної шкоди від виробничої травми є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Районним судом обґрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 р., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивачки у вересні 2004 року.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме: - наявність вини позивачки в нещасному випадку, про що свідчать Акт №12 про нещасний випадок і Акт розслідування нещасного випадку, який стався 01.09.2004р. (а.с. 7 – 14), характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 8000 грн. до 5000 грн.
Але колегія погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 875грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач понесла витрати на правову допомогу, які документально підтверджені у справі, а оскільки на її користь ухвалено рішення, то такі витрати відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України повинні бути присуджені з другої сторони.
Однак з таким висновком суд погодитися не можна.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, є витратами, пов’язаними з розглядом справи. На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати, пов’язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
Згідно з укладеною ОСОБА_2 з адвокатом ОСОБА_4 10 червня 2006 року угодою за №90/07 (а.с.59, 60) адвокат ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання щодо представництва інтересів ОСОБА_2 в суді. Саме як представника ОСОБА_2 вказано процесуальний статус адвоката ОСОБА_4 в протоколі судового засідання від 08.09.2009р., 30.10.2009р. (а.с. 66, 67, 68 зворот).
Суд на зазначене уваги не звернув і стягнув з відповідача за надання правової допомоги представником позивача ОСОБА_4. 875грн., що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
Квитанція від 30 жовтня 2007 року, яка міститься на а.с. 58 про оплату ОСОБА_2 представнику ОСОБА_4 875грн. за надання правової допомоги свідчить лише про визначену адвокатом вартість послуги, а не про оплату позивачкою правової допомоги.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині і відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про стягнення з відділення Фонду витрат на правову допомогу.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2009 року змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_2 зменшивши цей розмір з 8000 грн. до 5000 грн. (п’ять тисяч грн.).
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2009 року в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області витрат на правову допомогу в сумі 875грн. – скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 875грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: