Справа №2-42/10

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

17 березня 2010 року      Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді                         Шумської О.В.

при секретарі                 Ульшиній І.А.

з участю представника позивача     ОСОБА_1

представника відповідача         Скочко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Софіївка цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_3 до Нововасилівської   сільської ради, Софіївської районної державної адміністрації  про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В :

03 грудня 2009 р. ОСОБА_3 звернувся до Софіївського районного суду із вищевказаною позовною заявою. Після уточнення позовний вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21 березня 2005 року померла його бабуся – ОСОБА_4.

Після її смерті залишилася спадщина – земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 10,340 га, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району, вартістю 91661,03 грн., яка належала померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай).

Позивач являється спадкоємцем даної земельної ділянки за заповітом, оскільки ще 19.12.2000 року ОСОБА_4 склала на нього заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Котом А.Б., відповідно до якого вона заповіла йому земельну частку (пай) на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району, що належала їй на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого Софіївською районною державною адміністрацією.

В даний час позивач після визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до рішення Софіївського районного суду від 23 жовтня 2009 року, звернувся до державного нотаріуса, але оформити спадщину неможливо, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно – земельну частку (пай). Так, сертифікат на земельну частку (пай) при отриманні Державного акта на право власності на земельну ділянку підлягав обов’язковій здачі до відділу Держкомзему у Софіївському районі. Тому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 ще за життя виготовила державний акт на земельну ділянку і, відповідно, її право на землю перейшло у право приватної власності на земельну ділянку, яку позивач успадкував. Проте сам державний акт втрачено, що засвідчує оголошення в газеті про його втрату.

  В зв’язку з цим державний нотаріус Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області виніс постанову від 09.11.2009 року, якою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 Проте шляхом подачі заяви до нотаріуса позивач прийняв спадщину за заповітом, а оформити право власності на земельну ділянку не може, тому змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права, у  зв'язку із зазначеним, позивач просить в изнати за ним, ОСОБА_3, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10,340 га, що розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району в порядку спадкування за заповітом після смерті його бабусі ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Одрубок Софіївського району Дніпропетровської області, яка належала їй на підставі  Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП №102369, виданого 18.10.2004 року, кадастровий номер 1225285200-01-003-0113; 1225285200-01-003-0114; зобов’язати Софіївський відділ Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» та Софіївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області видати позивачу Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,340 га, що розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району кадастровий номер 1225285200-01-003-0113; 1225285200-01-003-0114.

Представник позивача - в судовому засіданні підтримав позовні вимоги,  посилаючись на обставини, викладені у поданій до суду позовній заяві.    

Відповідач – Нововасилівська сільська рада,  будучи увідомленими про час, дату і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направили, про причини неявки суд не повідомили, проти позову не заперечують, позовні вимоги визнають в повному обсязі, просять розгляну справу без їх участі, про що надали до суду відповідну заяву.

Відповідач – Софіївська районна держана адміністрація проти позову не заперечують, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Третя особа - Дніпропетровська регіональна філія ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», будучи повідомленими про дату та час проведення судового засідання, свого представника не направили, проти позовних вимог позивача не заперечують.

Третя особа - Софіївський відділ Держкомзему у Софіївському районі, будучи повідомленими про дату та час проведення судового засідання, свого представника не направили.

В судовому засіданні за матеріалами справи встановлено:

21 березня 2005 року померла бабуся позивача – ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7).

Після її смерті залишилася спадщина – земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 10,340 га, яка знаходиться на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району, вартістю 91661,03 грн., яка належала померлій на підставі державного акта на земельну частку (пай) (а.с. 9).

Позивач являється спадкоємцем даної земельної ділянки за заповітом, оскільки ще 19.12.2000 року ОСОБА_4 склала на нього заповіт (а.с. 8), посвідчений приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Котом А.Б., відповідно до якого вона заповіла йому земельну частку (пай) на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району, що належала їй на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого Софіївською районною державною адміністрацією (а.с. 10).

В даний час позивач після визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до рішення Софіївського районного суду від 23 жовтня 2009 року (а.с. 12), звернувся до державного нотаріуса, але оформити спадщину неможливо, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно – земельну частку (пай). Так, сертифікат на земельну частку (пай) при отриманні Державного акта на право власності на земельну ділянку підлягав обов’язковій здачі до відділу Держкомзему у Софіївському районі. Тому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 ще за життя виготовила державний акт на земельну ділянку і, відповідно, її право на землю перейшло у право приватної власності на земельну ділянку, яку позивач успадкував. Проте сам державний акт втрачено, що засвідчує оголошення в газеті про його втрату (а.с. 11).

В зв’язку з цим державний нотаріус Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області виніс постанову від 09.11.2009 року, якою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 (а.с. 6).

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно ст. 1235 Цивільного Кодексу України позивач являється спадкоємцем майна померлої матері ОСОБА_4 за заповітом.

На підставі ст. 1222 ч. 1 ЦК України / в ред. 2003 р./ спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Стаття 1223 передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Стаття 1225 ч. 1 ЦК України передбачає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. А спадкодавець за життя виготовила Державний акт на землю, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему  у Софіївському районі (а.с. 13).

Відповідно до ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належали на момент складання заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати в майбутньому.

Чинність   заповіту   щодо   складу   спадщини   встановлюється   на   момент   відкриття   спадщини .

Крім того, ОСОБА_4 заповідала своєму внуку не сертифікат, а право на земельну частку (пай) розміром 10,340 га, право на яку належало їй на підставі сертифіката серії ДП №0324334 від 31.10.2000 року і цей заповіт не змінювала, але після складання заповіту 19.12.2000 року, 18.10.2004 року отримала Державний акт, при цьому вищевказаний сертифікат, відповідно до п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, на право на земельну частку (пай) підлягав обов’язковій здачі до відділу Держкомзему у Софіївському районі.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10,340 га, що розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4, померлої 21 березня 2005 року, та належала їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП №102369, виданого 18.10.2004 року.

Зобов’язати Софіївський відділ Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» та Софіївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області видати ОСОБА_3 Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10,340 га, що розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2010 року.

Суддя                                     О.В. Шумська